Зеленая книга Украины - 2009 / Зеленая книга Украины - 2009

36. Угруповання сріблястолипово–скельнодубових лісів (Tilieto (argenteae)–Quercetа (petraeae))

Асоціації. Сріблястолипово–скельнодубовий ліс волосистоосоковий (Tilieto (argenteae)–Quercetum (petraeae) caricosum (pilosae)), сріблястолипово– скельнодубовий ліс запашнопідмаренниковий (Tilieto (argenteae)–Quercetum (petraeae) galiosum (odorati)), сріблястолипово–скельнодубовий ліс клокичковий (Tilieto (argenteae)–Quercetum (petraeae) staphyleosum (pinnatae)),

сріблястолипово–скельнодубовий ліс одноквітковоперлівковий (Tilieto (argenteae)–Quercetum (petraeae) melicosum (uniflorae)), сріблястолипово– скельнодубовий ліс перелісковий (Tilieto (argenteae)–Quercetum (petraeae) mercurialidosum (perennis)), сріблястолипово–скельнодубовий ліс плющовий

(Tilieto (argenteae)–Quercetum (petraeae) hederosum (helicis)).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань: 15,4; І; 2; «рідкісні».

Поширення в Україні. Вулканічне передгір’я Вигорлат-Гутинського хребта (Юлівська гора, гора Біганська, Чорна гора (Закарпатська обл.)).

Азовське

море

Фізико-географічні умови. Тепла кліматична зона, переважно північні схили із скелястими буроземними ґрунтами на вулканічних породах на висоті 150–350 м н. р. м.

Біотоп. Скельнодубові ліси Закарпаття.

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість. Рідкісний тип асоційованості домінантів деревостану.

Ботаніко-географічна значущість. Співедифікатор – липа срібляста (Tiliа argentea) – на межі ареалу, острівна частина ареалу угруповань.

Ценотична структура та флористичне ядро. Різновікові, одно-, двох’ярусні деревостани II–III бонітетів, зімкнутість крон 0,6–0,7, сформовані дубом скельним (Quercus petraea) та липою сріблястою. У розрідженому підліску зростають ліщина звичайна (Corylus avellana), бирючина звичайна (Ligustrum vulgare), глід Липського (Crataegus lipskyi) та клокичка периста (Staphylea pinnata),

яка місцями домінує (0,2–0,3). У середньогустому (30–40 %) трав’яному ярусі з участю чагарничків флористичне ядро утворюють домінанти, зокрема: перлівка одноквіткова (Melicа uniflora), переліска багаторічна (Mercurialis perennis), підмаренник запашний (Galium odoratum), осока волосиста (Carех pilosa), плющ звичайний (Hedera helix), поодиноко трапляються копитняк європейський (Asаrum europaeum), молочай кипарисовидний (Euphorbia cyparissias), зеленчук жовтий (Galeobdolon luteum).

Потенціал відновлюваності. Дуже слабкий у дуба скельного, задовільний у липи сріблястої.

Режим збереження. Заповідний.

Забезпеченість охороною. Охороняються в Карпатському БЗ (заповідні масиви «Юлівська гора» та «Чорна гора»), заповідному урочищі «Гора Біганська» (Закарпатська обл.).

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації. Організація моніторингу за станом угруповань. Сприяння природному відновленню дуба скельного. Потребує вивчення сучасного стану.

Джерела інформації. Стойко, 1968, 1972, 1977, 1981; Голубец, Стойко, 1979; Стойко та ін., 1998; Шеляг-Сосонко та ін., 2002.

С.М. Стойко, П.М. Устименко

37. Угруповання ялицево–скельнодубових лісів

(Abieto (albae)–Quercetа (petraeae))

Асоціації. Ялицево–скельнодубовий ліс перелісковий (Abieto (albae)– Quercetum (petraeae) mercurialidosum (perennis)), ялицево–скельнодубовий ліс плющовий (Abieto (albae)–Quercetum (petraeae) hederosum (helicіs)).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань: 13,1; І; 2; «рідкісні».

Поширення в Україні. Українські Карпати. Північно-східний макросхил у Передкaрпатті (урочище Губичі біля м. Добромиля Львівської обл.), південно-західний макросхил у Закарпатті (Кузійський заповідний масив).

Азовське

море

Фізико-географічні умови. Помірна кліматична зона, південні схили до висоти 1090 м н. р. м., сірі опідзолені та світло-бурі ґрунти на вапнякових породах.

Біотоп. Скельнодубові ліси Закарпаття та Передкарпаття.

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість. Рідкісний тип асоційованості домінантів деревостану, еколого-фітоценотичні оптимуми яких є різними.

Ботаніко-географічна значущість. Угруповання на східній межі ареалу.

Ценотична структура та флористичне ядро. Деревостан різновіковий із зімкнутістю крон (0,5–0,7) з домінуванням ялиці білої (Abies alba) у першому ярусі та дуба скельного (Quercus petraea) – у другому, постійно поодиноко зростають бук лісовий (Fagus sylvatica), граб звичайний (Carpinus betulus), явір (Acer pseudoplatanus), ясен звичайний (Fraxinus excelsior). У

підліску зрідка трапляються ліщина звичайна (Corylus avellana), жимолость пухната (Lonicera xylosteum), свидина кров’яна (Swida sanguinea). У

трав’яно-чагарничковому ярусі переважають неморальні та монтанні види. Домінує плющ звичайний (Hedera helix) (20–40%) та переліска багаторічна (Mercurialis perennis) (15–20%), поодиноко зростають підмаренник запашний (Galium odoratum), зубниця бульбиста (Dentaria bulbifera), дзвоники ялицеві (Campanula abietina), кадило карпатське (Melitis carpatica), апозерис смердючий (Aposeris foetida), шавлія залозиста (Salvia glutinosa), сугайник австрійський (Doronicum austriacum).

Потенціал відновлюваності. Слабкий у дуба скельного та добрий у ялиці білої.

Режим збереження. Абсолютної заповідності.

Забезпеченість охороною. Охороняються у Карпатському БЗ (Кузійський заповідний масив).

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації. Організація моніторингу за станом угруповань, створення заказника в урочищі «Губичі» Добромильського лісництва.

Джерела інформації. Голубец, Стойко, 1979, 1989; Зеленая книга ..., 1987; Стойко та ін., 1998; Шеляг-Сосонко та ін., 2002.

С.М. Стойко, П.М. Устименко

38. Угруповання пухнастодубових лісів татарськокленових (Quercetа (pubescentis) acerosa (tatarici))

Aсоціації. Пухнастодубовий ліс татарськокленово–вузьколистотонконоговий (Quercetum (pubescentis) aceroso (tatаrici)–poosum (angustifoliae)),

пухнастодубовий ліс татарськокленово–мікеліосоковий (Quercetum (pubescentis) aceroso (tatarici)–caricosum (michelii)), пухнастодубовий ліс татарськокленово–пірчастокуцоніжковий (Quercetum (pubescentis) aceroso (tatarici)–brachypodiosum (pinnati)), пухнастодубовий ліс татарськокленово– ранньоосоковий (Quercetum (pubescentis) aceroso (tatarici)–caricosum (praecocis)).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань: 11,6; І; 3; «перебувають під загрозою зникнення».

Поширення в Україні. Лівобережне Придністров’я (західна частина Одеської обл., Котовський ДЛГ та поблизу с. Фрунзівка).

Азовське

море

Фізико-географічні умови. Середні та верхні частини південних схилів балок з чорноземними слабоопідзоленими сухими та дуже сухими ґрунтами на червоно-бурих глинах.

Біотоп. Пухнастодубові геміксерофітні ліси у комплексі зі степовим різнотрав’ям.

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість. Звичайний тип асоційованості домінантів.

Ботаніко-географічна значущість. Угруповання на північній та східній межі ареалу, на рівнинній частині України трапляються у декількох локалітетах одного геоботанічного району.

Ценотична структура та флористичне ядро. Одноярусний деревостан із зімкнутістю крон 0,7–0,8 утворений дубом пухнастим (Quercus pubescens) з незначною домішкою дуба звичайного (Quercus robur). Чагарниковий ярус (із зімкнутістю 0,4) формує клен татарський (Acer tataricum) з домішкою скумпії звичайної (Cotinus coggygria), терена колючого (Prunus spinosa), таволги звіробоєлистої (Spiraea hypericifolia). Поодиноко у складі чагарникового ярусу трапляються жостір проносний (Rhamnus cathartica), бирючина звичайна (Ligustrum vulgare), бруслина бородавчаста (Euonymus verrucosa).

Проективне покриття травостою – 50%, у ньому домінують, відповідно до екологічних умов, осока Мікелі (Carex michelii), о. рання (C. praecox), куцоніжка пірчаста (Brachypodium pinnatum), тонконіг вузьколистий (Poa angustifolia). Флористичне ядро травостою складають купина широколиста (Polygonatum latifolium), неморальні широкоареальні види – купина багатоквіткова (Polygonatum multiflorum), астрагал солодколистовидний (Astragalus glycyphyllos), степові та лучно-степові види – деревій щетинистий (Achyllea setacea), пирій повзучий (Elytrigia repens), самосил гайовий (Teucrium chamaedrys), суниця зелена (Fragaria viridis), холодок тонколистий (Asparagus tenuifolius), барвінок трав’янистий (Vinca herbacea).

Потенціал відновлюваності. Дуже слабкий у дуба пухнастого.

Режим збереження. Заказний.

Забезпеченість охороною. Охороняються у ботанічному заказнику загальнодержавного значення «Павлівський» (Одеська обл.).

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації. Організація моніторингу за станом угруповань, сприяння відновленню едифікатора та відновлення ареалу угруповань.

Джерела інформації. Шеляг-Сосонко, 1974; Білик, 1977а; Білик, Ткаченко, 1978; Зеленая книга ..., 1987; Шеляг-Сосонко та ін., 2002.

Л.П. Вакаренко

39. Угруповання буково–звичайнососнових лісів

(Fageto (sylvaticae)–Pinetа (sylvestris)),

буково–звичайнодубово–звичайнососнових лісів

(Fageto (sylvaticae)–Querceto (roboris)–Pinetа (sylvestris))

та грабово–буково–звичайнососнових лісів

(Carpineto (betuli)–Fageto (sylvaticae)–Pinetа (sylvestris))

Асоціації. Буково–звичайнодубово–звичайнососновий ліс квасеницевий (Fageto (sylvaticae)–Querceto (roboris)–Pinetum (sylvestris) oxalidosum (acetosellae)),

буково–звичайнодубово–звичайнососновий ліс ліщиново–квасеницевий (Fageto (sylvaticae)–Querceto (roboris)–Pinetum (sylvestris) coryloso (avellanae)–oxalidosum (acetosellae)), буково–звичайнодубово–звичайнососновий ліс трясучковидноосоковий (Fageto (sylvaticae)–Querceto (roboris)–Pinetum (sylvestris) caricosum (brizoiditis)), буково–звичайнодубово–звичайнососновий ліс чорницевий (Fageto (sylvaticae)–Querceto (roboris)–Pinetum (sylvestris) vacciniosum (myrtilli)), буково– звичайнососновий ліс австрійськощитниковий (Fageto (sylvaticae)–Pinetum (sylvestris) dryopteridosum (austriacae)), буково–звичайнососновий ліс квасеницевий (Fageto (sylvaticae)–Pinetum (sylvestris) oxalidosum (acetosellae)), буково– звичайнососновий ліс ліщиново–квасеницевий (Fageto (sylvaticae)–Pinetum (sylvestris) coryloso (avellanae)–oxalidosum (acetosellae)), буково–звичайнососновий ліс трясучковидноосоковий (Fageto (sylvaticae)–Pinetum (sylvestris) caricosum (brizoiditis)), буково–звичайнососновий ліс чорницевий (Fageto (sylvaticae)– Pinetum (sylvestris) vacciniosum (myrtilli)), грабово–буково–звичайнососновий ліс квасеницевий (Carpineto (betuli)–Fageto (sylvaticae)–Pinetum (sylvestris) oxalidosum (acetosellae)), грабово–буково–звичайнососновий ліс копитняковий (Carpineto (betuli)–Fageto (sylvaticae)–Pinetum (sylvestris) asarosum (europaei)), грабово– буково–звичайнососновий ліс чорницевий (Carpineto (betuli)–Fageto (sylvaticae)– Pinetum (sylvestris) vacciniosum (myrtilli)).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань: 13,4; І; 2; «перебувають під загрозою зникнення».

Поширення в Україні. Розточчя, Гологори, Вороняки (Львівська обл.).

Азовське

море

Фізико-географічні умови. Рівнинні ділянки, підніжжя та нижні частини схилів горбів з дерново-підзолистими супіщаними вологими ґрунтами на воднольодовикових відкладах, перекритих тонким шаром вапняків чи мергелів.

Біотоп. Світлохвойні бореальні соснові ліси.

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість. Рідкісний тип асоційованості домінуючих видів деревостану.

Ботаніко-географічна значущість. Домінант головного ярусу – сосна звичайна (Pinus sylvestris) – знаходиться на південній межі поширення між Карпатською і північно–східною частинами її суцільного ареалу, бук лісовий (Fagus sylvatica) – на північно-східній межі поширення.

Ценотична структура та флористичне ядро. Деревостани двох’- чи триярусні із зімкнутістю крон 0,7–0,9. Перший ярус (0,3–0,4) утворює сосна звичайна, яка у віці 80–120 років (заввишки 24–30 м) має продуктивність Іа бонітету.

Удругому ярусі (0,5) переважає бук лісовий ІІ бонітету з домішкою дуба звичайного (Quercus robur) ІІ–ІІІ бонітетів, д. скельного (Q. рetraea), ялиці білої (Abies alba) та берези повислої (Betula pendula). Третій розріджений (0,2–0,3) ярус формує граб звичайний (Carpinus betulus). У підліску поодиноко зростають вовчі ягоди звичайні (Daphne mezereum), бруслина бородавчаста (Euonymus verrucosa), ліщина звичайна (Corylus avellana), яка подекуди домінує (0,2–0,3).

Узрідженому трав’яно-чагарничковому ярусі (30%) домінують квасениця звичайна (Oxalis acetosella), чорниця (Vaccinium myrtillиs), осока трясучковидна (Carex brizoides), щитник австрійський (Dryopteris austriaca). Постійно трапляються брусниця (Vaccinium vitis-idaea), ожика волосиста (Luzula pilosa),

грушанка круглолиста (Pyrola rotundifolia), одинарник європейський (Trientalis europaea), підмаренник запашний (Galium odoratum), осока пальчаста (Carex digitata), конвалія звичайна (Convallaria majalis), зірочник ланцетовидний

(Stellaria holostea), астранція велика (Astrantia major) та апозерис смердючий

(Aposeris foetida)). Моховий покрив не розвинутий.

Потенціал відновлюваності. Задовільний.

Режим збереження. Заповідний.

Забезпеченість охороною. Охороняється в ПЗ «Розточчя».

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації. Організація моніторингу. Включення місцезростань рослинних угруповань, що не охороняються, до природнозаповідного фонду. Проведення заходів із сприяння природному відновленню сосни, збереження та відновлення угруповань.

Джерела інформації. Косець, 1947; Шишова, 1954; Поварніцин, 1971; М’якушко, 1975, 1978; Шеляг-Сосонко, 1977; Зеленая книга ..., 1987; Мельник, 1995; Ткачик, 1995а, 1999; Попович, 2002; Шеляг-Сосонко та ін., 2002.

П.М. Устименко

40. Угруповання скельнодубово–звичайнососнових лісів

(Querceto (petraeae)–Pinetа (sylvestris))

Асоціації. Скельнодубово–звичайнососновий ліс звичайноорляковий (Querceto (petraeae)–Pinetum (sylvestris) pteridiosum (aquilini)), скельнодубово– звичайнососновий ліс чорницевий (Querceto (petraeae)–Pinetum (sylvestris) vacciniosum (myrtilli)).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань: 12,1; І; 2; «рідкісні».

Поширення в Україні. Українські Карпати (Ґорґани, Івано-Франківська обл.).

Азовське

море

Фізико-географічні умови. Південні та прилеглі до них схили на висоті 500–800 м н. р. м. з кам’янистими, слаборозвинутими гірськолісовими підзолистими супіщаними ґрунтами в смугах проходження пісковиків ямненської світи, в прохолодній кліматичній зоні.

Біотоп. Гірські соснові ліси Карпат.

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість. Рідкісний тип асоційованості домінуючих видів у деревостані.

Ботаніко-географічна значущість. Едифікатор – сосна звичайна (Pinus sylvestris) – в Карпатах має острівне поширення. Реліктові угруповання в поясі букових лісів.

Ценотична структура та флористичне ядро. Деревостан двох’ярусний різновіковий із зімкнутістю крон 0,6–0,7. Перший ярус (0,4–0,5) формує

сосна звичайна II–ІII бонітетів, яка у віці 100–150 років – заввишки 15–25 м. У другому ярусі переважає дуб скельний (Quercus petraea) (0,2–0,3). У несформованому підліску зростають горобина звичайна (Sorbus aucuparia), жимолость пухната (Lonicera xylosteum), бузина червона (Sambucus racemosa). Основу трав’яно-чагарничкового ярусу (30–80%) складають бореальні види. Домінують чорниця (Vaccinium myrtillus) (70–75%) та орляк звичайний

(Pteridium aquilinum) (30%), поодиноко зростають брусниця (Rhodococcum vitis-idaeа), верес звичайний (Calluna vulgaris), квасениця звичайна (Oxalis acetosella), веснівка дволиста (Majanthemum bifolium). Подекуди трапляються і неморальні види – зірочник ланцетовидний (Stellaria holostea), зеленчук жовтий (Galeobdolon luteum), тонконіг дібровний (Poa nemoralis). У моховому ярусі зростають дикран мітловидний (Dicranum scoparium), рунянка гарна

(Polytrichum formosum) та р. звичайна (P. commune).

Потенціал відновлюваності. Задовільний.

Режим збереження. Абсолютної заповідності.

Забезпеченість охороною. Охороняються у Карпатському НПП.

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації. Віднесення до абсолютнозаповідної зони в національному природному парку. Включення місцезростань рослинних угруповань, що не охороняються, до природно-заповідного фонду. Потребує додаткового вивчення сучасного стану.

Джерела інформації. Стойко, 1966, 1980; Мілкіна, 1980; Стойко и др., 1980а; Зеленая книга ..., 1987; Попович, 2002; Шеляг-Сосонко та ін., 2002.

С.М. Стойко, П.М. Устименко