Зеленая книга Украины - 2009 / Зеленая книга Украины - 2009

Ботаніко-географічна значущість. Угруповання на рівнині знаходяться на північно-східній межі поширення, в Українських Карпатах трапляються в ізольованих острівних місцезростаннях.

Ценотична структура та флористичне ядро. На рівнині деревний ярус (0,7– 0,9) утворює бук лісовий (Fagus sylvatica), іноді зі значною домішкою (0,4) граба звичайного (Carpinus betulus) та дуба звичайного (Quercus robur). Постійно зростають явір (Acer pseudoplatanus), клен гостролистий (A. platanoides), осика (Populus tremula), черешня (Cerasus avium). Середньовіковий бук лісовий заввишки 25–30 м, продуктивність – І–ІІ бонітетів. Підлісок не сформований, поодиноко зростають ліщина звичайна (Corylus avellana), бруслина європейська (Euonymus europaea), б. бородавчаста (E. verrucosa), вовчі ягоди звичайні

(Daphne mezereum), жимолость пухната (Lonicera xylosteum) та ін. У наземному покриві (40–45%) домінують віргінальні особини плюща звичайного, який у даних умовах рідко досягає генеративного стану. Постійними видами трав’яно-чагарничкового ярусу є типові неморальні види – копитняк європейський (Asarum europaeum), куцоніжка лісова (Brachуpodium sylvaticum),

костриця велетенська (Festuca gigantea), підмаренник запашний (Galium odoratum), зірочник ланцетовидний (Stellaria holostea), підлісник європейський

(Sanicula europaea), печіночниця звичайна (Hepatica nobilis), яглиця звичайна (Aegopodium podagraria), молочай мигдалевидний (Euphorbia amygdaloides).

В Українських Карпатах деревостани із зімкнутістю крон 0,6–0,9 утворює бук лісовий І–ІІ бонітетів, подекуди із значною домішкою ялиці білої (Abies alba), поодиноко зростає явір. Підлісок не виражений. Проективне покриття трав’яночагарничкового ярусу складає 55–70 %, в якому домінує плющ звичайний (50– 65 %) із поодинокою участю осоки волосистої (Carex pilosa), зубниці бульбистої (Dentaria bulbifera), з. залозистої (D. glandulosa), зеленчука жовтого (Galeobdolon luteum), підмаренника запашного, щитника чоловічого (Dryopteris filix-mas), переліски багаторічної (Mercurialis perennis), барвінка малого (Vinca minor).

Потенціал відновлюваності. Добрий.

Режим збереження. Абсолютної заповідності в об’єктах ПЗФ, заказний – на територіях решти місцезростань.

Забезпеченість охороною. Охороняються в ПЗ «Розточчя», НПП «Сколівські Бескиди», Карпатському НПП, лісовому заказнику місцевого значення «Чортова скеля» (Львівська обл.).

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації. Включення місцезростань рослинних угруповань, що не охороняються, до природно-заповідного фонду. Сприяння природному відновленню. Організація моніторингу за станом угруповань.

Джерела інформації. Горохова, Солодкова, 1970; Косець, 1971; Мілкіна, 1984, 1993; Стойко та ін., 1998; Шеляг-Сосонко та ін., 2002; Соломаха та ін., 2004; Дейнека та ін., 2006.

П.М. Устименко

7. Угруповання букових лісів (Fagetа sylvaticae)

з домінуванням у травостої скополії карніолійської (Scopolia carniolica)

Асоціація. Буковий ліс скополієвий (Fagеtum (sylvaticae) scopoliosum (carniolicae)).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань: 11,8; І; 2; «рідкісні».

Поширення в Україні. Українські Карпати (Закарпатська обл. (Воловецький р-н, Широколужанський лісовий масив), Івано-Франківська обл., Львівська обл. (Сколівські Бескиди, басейн р. Опір)).

Азовське

море

Фізико-географічні умови. Помірна семигумідна кліматична зона, гірські схили з малопотужними скелетними бурими лісовими ґрунтами в трансакумулятивних місцеположеннях у межах висот 400–700 м н. р. м.

Біотоп. Букові ліси Західної України.

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість. Рідкісний тип асоційованості домінанта деревостану із домінантом травостою – скополією карніолійською (Scopolia carniolica) – реліктом широколистяних лісів, занесеним до ЧКУ.

Ботаніко-географічна значущість. Острівні угруповання. Домінанти основних ярусів у межах ареалу.

Ценотична структура та флористичне ядро. Деревостани одноярусні різновікові із зімкнутістю крон 0,7–0,8. Його утворює бук лісовий (Fagus

sylvatica) I бонітету, який у віці 100–150 років заввишки – 30–35 м. Поодиноко зростають явір (Acer pseudoplatanus), ялиця біла (Abies alba), ялина європейська (Picea abies). У чагарниковому ярусі зрідка трапляються ліщина звичайна (Corylus avellana), жимолость чорна (Lonicera nigra) та вовчі ягоди звичайні (Daphne mezereum). У травостої із покриттям 85–90% домінує скополія карніолійська (80%) з постійною участю нітрофільних неморальних, рідше монтанних, видів: переліски багаторічної (Mercurialis perennis), кропиви дводомної (Urtica dioica), живокосту серцевидного (Symphytum cordatum), герані Роберта (Geranium robertianum), лунарії оживаючої (Lunaria rediviva),

листовика сколопендрового (Phyllitis scolopendrium) тощо.

Потенціал відновлюваності. Добрий.

Режим збереження. Абсолютної та регульованої заповідності в об’єктах ПЗФ, заказний – на територіях решти місцезростань.

Забезпеченість охороною. Охороняється в Карпатському БЗ, НПП «Сколівські Бескиди», ботанічній пам’ятці природи загальнодержавного значення «Урочище Осій» (Івано-Франківська обл.).

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації. Організація моніторингу за станом угруповань. Включення місцезростань рослинних угруповань, що не охороняються, до природно-заповідного фонду.

Джерела інформації. Шеляг-Сосонко, Попович, Устименко, 1997; ШелягСосонко та ін., 2002.

С.М. Стойко, П.М. Устименко

8. Угруповання букових лісів (Fagetа sylvaticae)

з домінуванням у травостої цибулі ведмежої (Allium ursinum)

Асоціації. Буковий ліс ведмежоцибулевий (Fagetum (sylvaticae) alliosum (ursini)),

грабово–звичайнодубово–буковий ліс ведмежоцибулевий (Carpineto (betuli)– Querceto (roboris)–Fagetum (sylvaticae) alliosum (ursini)), грабово–ялицево– буковий ліс ведмежоцибулевий (Carpineto (betuli)–Abieto (albae)–Fagetum (sylvaticae) alliosum (ursini)), яворово–буковий ліс ведмежоцибулевий (Acereto (pseudoplatani)–Fagetum (sylvaticae) alliosum (ursini)), ялиново–буковий ліс ведмежоцибулевий (Piceeto (abietis)–Fagetum (sylvaticae) alliosum (ursini)), ялиново– ялицево–буковийлісведмежоцибулевий(Piceeto(abietis)–Abieto(albae)–Fagetum (sylvaticae) alliosum (ursini)), ялицево–буковий ліс ведмежоцибулевий (Abieto (albae)–Fagetum (sylvaticae) alliosum (ursini)).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань: 11,4–13,2; І; 2; «перебувають під загрозою зникнення».

Поширення в Україні. Українські Карпати (Буковинські Карпати, Сколівські Бескиди, Сянсько-Стрийська верховина), Західне Поділля (ГологороКременецький кряж, Розточчя, Кам’янецьке Придністров’я, Медобори).

Азовське

море

Фізико-географічні умови. В Українських Карпатах: у прохолодній, рідше – у помірній, кліматичних зонах на висотах 500–1150 м н. р. м., на схилах різних експозицій крутизною 10–300 з вологими слабокислими бурими гірськолісовими типовими (дуже насиченими основами) ґрунтами у смугах проходження вапнистих відкладів. У рівнинній частині ареалу: нижні частини стрімких схилів, складених вапняковими породами та місця підвищеного зволоження ґрунтів на світло-сірих чи сірих середньопотужних ґрунтах.

Біотоп. Букові ліси Західної України.

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість. Рідкісний тип асоційованості пануючих видів головного ярусу із домінантом травостою, яким є цибуля ведмежа (Allium ursinum), занесена до ЧКУ.

Ботаніко-географічна значущість. У рівнинній частині ареалу едифікатор знаходиться на північно-східній межі поширення, а домінант травостою має диз’юнктивний ареал.

Ценотична структура та флористичне ядро. В Українських Карпатах одно-, двох’- триярусні різновікові деревостани із зімкнутістю крон 0,6–0,8 і продуктивністю I–II бонітетів. У першому ярусі переважає бук лісовий (Fagus sylvatica), подекуди разом із ялицею білою (Abies alba) та домішкою явора (Acer pseudoplatanus),другийярусподекудиутворюєялинаєвропейська(Piceaabies), а третій – граб звичайний (Carpinus betulus). У ярусі підліска поодиноко зростають жимолость чорна (Lonicera nigra), шипшина повисла (Rosa pendulina), горобина звичайна (Sorbus aucuparia). Проективне покриття трав’яного ярусу у першій половині вегетаційного періоду високе (85–95 %), у другій половині – воно знижується. Флористичне ядро утворюють переважно мезофільні слабоaцидофільні та нейтрофільні, монтанні, неморальні та азональні види – цибуля ведмежа (40–70%), зірочник гайовий (Stellaria nemorum), безщитник жіночий (Athyrium filix-femina), б. розставленолистий (A. distentifolium) та ін. У рівнинній частині ареалу деревостани двох’ярусні високоповнотні (0,8–0,9), різновікові. Перший ярус утворює бук лісовий ІІ–ІІІ бонітетів, з домішкою дуба звичайого (Quercus robur), клена гостролистого (Acer platanoides), явора. У другому розрідженому (0,1–0,2) ярусі зростають граб звичайний, липа серцелиста (Tilia cordata). У підліску поодиноко трапляються ліщина звичайна (Corylus avellana), бруслина європейська (Euonymus europaea), свидина кров’яна (Swida sanguinea). У травостої з покриттям 60–70% домінують цибуля ведмежа (40–50%) та яглиця звичайна (Aegopodium podagraria). Постійно трапляються копитняк європейський (Asarum europaeum), підмаренник запашний (Galium odoratum), апозерис смердючий (Aposeris foetida), переліска багаторічна (Mercurialis perennis).

Потенціал відновлюваності. Задовільний.

Режим збереження. Абсолютної та регульованої заповідності, заказний.

Забезпеченість охороною. Охороняються в ПЗ «Медобори», НПП «Подільські Товтри», НПП «Ужанський», НПП «Вижницький», НПП «Сколівські Бескиди», Карпатському НПП, РЛП «Верхньодністровські Бескиди», ландшафтних заказниках загальнодержавного значення «Бердо» (Львівська обл.), «Козакова долина» (Івано-Франківська обл.), лісовому заказнику місцевого значення «Завадівський» (Львівська обл.).

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації. Лісогосподарські заходи, спрямовані на збереження та відновлення угруповань. Організація природно– заповідних територій на верховинському хребті Пікуй.

Джерела інформації. М’якушко, 1971а; Стойко, 1977, 1977а; Мілкіна, 1984, 1987, 1990, 1993; Буняк, 1986; Зеленая книга..., 1987; Стойко та ін., 1990; Денисюк, Стойко, 1993; Милкина, 1995; Устименко, Попович, 1995а; Попович, Устименко, 1997; Шеляг-Сосонко, Попович, Устименко, 1997; Стойко та ін., 1998; Шеляг-Сосонко та ін., 2002; Соломаха та ін., 2004; Чорней та ін., 2005; Дейнека та ін., 2006.

П.М. Устименко, Л.І. Мілкіна

9. Угруповання звичайногоробиново–букових лісів

(Sorbeto (aucupariaе)–Fagetа (sylvaticae))

Асоціації. Звичайногоробиново–буковий ліс волохатокуничниковий (Sorbeto (aucupariaе)–Fagetum (sylvaticae) calamagrostidosum (villosae)),

звичайногоробиново–буковий ліс очеретянокуничниковий (Sorbeto (aucupariaе)–Fagetum (sylvaticae) calamagrostidosum (arundinaceae)),

звичайногоробиново–буковий ліс чорницевий (Sorbeto (aucupariaе)– Fagetum (sylvaticae) vacciniosum (myrtilli)).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань: 13,6; І; 2; «рідкісні».

Поширення в Україні. Закарпатська обл., Великоберезнянський р-н (лісовий масив Стужиця, верхня частина південно-східного схилу г. Равка).

Азовське

море

Фізико-географічні умови. Клімат помірний, гумідний. На продуктах вивітрювання – середньозернистих магурських піщаниках – сформувались світло-бурі, середньосуглинисті ґрунти різної потужності.

Біотоп. Букові ліси Західної України.

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість. Рідкісний тип асоційованості пануючих видів у деревостані.

Ботаніко-географічна значущість. Угруповання знаходяться на верхній межі лісу (1300 м н. р. м.).

Ценотична структура та флористичне ядро. Букове криволісся із зімкнутістю крон 0,4–0,5. Деревостан формують бук лісовий (Fagus sylvatica) та горобина звичайна (Sorbus aucuparia) заввишки 3–4 м. Підлісок звичайно не

виражений, подекуди його утворює малина (Rubus idaeus). Густий (90–95%), але флористично бідний трав’яно-чагарничковий покрив формують куничник волохатий (Calamagrostis villosa), к. очеретяний (C. arundinacea), чорниця (Vaccinium myrtillus) із поодинокою участю золотушника звичайного (Solidago virgaurea), ожики гайової (Luzula luzuloides), безщитника розставленолистого (Athyrium distentifolium), жовтозілля Фукса (Senecio fuchsii), щавля кислого (Rumex acetosa).

Потенціал відновлюваності. Дуже слабкий.

Режим збереження. Абсолютної заповідності.

Забезпеченість охороною. Охороняються в Ужанському НПП.

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації. Організація моніторингу за станом угруповань. Віднесення місцезростань рослинних угруповань до абсолютнозаповідної зони національного природного парку.

Джерела інформації. Устименко, Попович, 1995; Шеляг-Сосонко, Попович, Устименко, 1997; Шеляг-Сосонко та ін., 2002.

П.М. Устименко

10. Угруповання грабово–серцелистолипово–букових лісів

(Carpineto (betuli)–Tilieto (cordatae)–Fagetа (sylvaticae))

Асоціації. Грабово–серцелистолипово–буковий ліс волосистоосоковий (Carpineto (betuli)–Tilieto (cordatae)–Fagetum (sylvaticae) caricosum (pilosae)),

грабово–серцелистолипово–буковий ліс запашнопідмаренниковий (Carpineto (betuli)–Tilieto (cordatae)–Fagetum (sylvaticae) galiosum (odorati)), грабово– серцелистолипово–буковий ліс ланцетовиднозірочниковий (Carpineto (betuli)–Tilieto (cordatae)–Fagetum (sylvaticae) stellariosum (holosteae)).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань: 11,4; І; 2; «перебувають під загрозою зникнення».

Поширення в Україні. Львівська, Тернопільська (Гологоро-Кременецький кряж), Івано-Франківська області.

Азовське

море

Фізико-географічні умови. Середні частини та підніжжя схилів ГологороКременецького кряжа, в передгір’ях Карпат – нижні частини некрутих схилів, на плоских вершинах заввишки 150–400 м н. р. м. Ґрунти сірі і темно-сірі лісові, в передгір’ях – буроземи.

Біотоп. Букові ліси Західної України.

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість. Реліктові угруповання середнього голоцену із рідкісним типом асоційованості домінуючих видів деревостану.

Ботаніко-географічна значущість. Едифікатор – бук лісовий (Fagus sylvatica) – знаходиться на північно-східній межі суцільного поширення.

Ценотична структура та флористичне ядро. Складні деревостани із зімкнутістю крон 0,8–0,9. Перший ярус (0,4–0,5) утворює бук лісовий I бонітету із домішкою явора (Acer pseudoplatanus), клена гостролистого

(A. platanoides), черешні (Cerasus avium), осики (Populus tremula). Другий ярус (0,3–0,4) формують граб звичайний (Carpinus betulus) та липа серцелиста (Tilia cordata). Ярус підліску не сформований. Поодиноко зростають бруслина європейська (Euonymus europaea), б. бородавчаста (E. verrucosa), ліщина звичайна (Corylus avellana), вовчі ягоди звичайні (Daphne mezereum). У розрідженому (30–40%) травостої домінують осока волосиста (Carex pilosa), підмаренник запашний (Galium odoratum), зірочник ланцетовидний (Stellaria holostea). Поодиноко трапляються зубниця бульбиста (Dentaria bulbifera), медунка темна (Pulmonaria obscura), безщитник жіночий (Athyrium filix-femina), осока пальчаста (Carex digitata), ожика волосиста (Luzula pilosa), веснівка дволиста (Majanthemum bifolium), апозерис смердючий (Aposeris foetida), щитник чоловічий (Dryopteris filix-mas), печіночниця звичайна (Hepatica nobilis), переліска багаторічна (Mercurialis perennis), вороняче око звичайне (Paris quadrifolia).

Потенціал відновлюваності. Задовільний.

Режим збереження. Заказний.

Забезпеченість охороною. Не охороняються.

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації. Включення місцезростань рослинних угруповань до природно-заповідного фонду, вивчення сучасного стану угруповань.

Джерела інформації. Голубец, Стойко, 1979, 1989; Шеляг-Сосонко та ін., 2002.

С.М. Стойко, П.М. Устименко

11. Угруповання скельнодубово–букових лісів (Querceto (petraeae)–Fagetа (sylvaticae))

Асоціації. Скельнодубово–буковий ліс волосистоосоковий (Querceto (petraeae)–Fagetum (sylvaticae) caricosum (pilosae)), скельнодубово–буковий ліс гайовоожиковий (Querceto (petraeae)–Fagetum (sylvaticae) luzulosum (luzuloiditis)), скельнодубово–буковий ліс залозистозубницевий (Querceto (petraeae)–Fagetum (sylvaticae) dentariosum (glandulosae)), скельнодубово–бу- ковий ліс запашнопідмаренниковий (Querceto (petraeae)–Fagetum (sylvaticae) galiosum (odorati)), скельнодубово–буковий ліс малобарвінковий (Querceto (petraeae)–Fagetum (sylvaticae) vincosum (minoris)), скельнодубово–буковий ліс сколопендроволистовиковий (Querceto (petraeae)–Fagetum (sylvaticae) phyllitidosum (scolopendrii)), скельнодубово–буковий ліс чорницевий (Querceto (petraeae)–Fagetum (sylvaticae) vacciniosum (myrtilli)), скельнодубово–буковий ліс шорсткоожиново–запашнопідмаренниковий (Querceto (petraeae)–Fagetum (sylvaticae) ruboso (hirti)–galiosum (odorati)), скельнодубово–буковий ліс шорсткоожиново–чорницевий (Querceto (petraeae)–Fagetum (sylvaticae) ruboso (hirti)–vacciniosum (myrtilli)).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань: 11,5–12,1; І; 2; «перебувають під загрозою зникнення».

Поширення в Україні. Крайові хребти північного (Івано-Франківська обл.) та південного (Закарпатська обл.) макросхилів Українських Карпат, Буковинське Передкарпаття (Чернівецька обл.).

Азовське

море

Фізико-географічні умови. Помірна кліматична зона, схили пiвнічних та південних експозицій середньої (200) крутизни із середньота сильноскелетними свіжими буроземами із наявністю багатих вапнякових включень конгломератів, що відзначаються високими водопроникністю та теплоємкістю у межах висот 500–870 м н. р. м.