Зеленая книга Украины - 2009 / Зеленая книга Украины - 2009

90. Угруповання формації ковили гранітної (Stipeta graniticolae)

Асоціації. Бульбистотонконогово–гранітноковилова (Stipetum (graniticolae) poosum (bulbosae)), валіськокострицево–гранітноковилова (Stipetum (graniticolae) festucosum (valesiacae)), вапняковочебрецево–гранітноковилова (Stipetum (graniticolae) thymosum (calcarei)), волосистоковилово– гранітноковилова (Stipetum (graniticolae) stiposum (capillatae)), низькоосоково–гранітноковилова (Stipetum (graniticolae) caricosum (humilis)), українськоковилово–гранітноковилова (Stipetum (graniticolae) stiposum

(ucrainicae)).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань: 13,1–14,4; І; 2; «рідкісні».

Поширення в Україні. Підзона справжніх степів у межах Придніпровської та Приазовської височин, а також півдня Донецького кряжу (Миколаївська, Кіровоградська, Запорізька, Донецька області).

Азовське

море

Фізико-географічні умови. Схили південної експозиції зі змитими та нерозвиненими щебенистими ґрунтами, на відслоненнях гранітів, рідше – пісковиків з розсипами щебеню та уламками граніту. Домінуючий вид – ковила гранітна (Stipa graniticola) – облігатний петрофільний псамомезоксерофіт.

Біотоп. Справжні злакові степи. Різнотравно-валіськокострицево-ковилові (з домінуванням ковили найкрасивішої (Stipa pulcherrima), к. Лессінга (S. lessingiana), к. української (S. ucrainica), к. понтійської (S. pontica)).

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість. Рідкісний тип асоційованості домінуючих видів. Формування ерозіофільних проценозів та угруповань агломеративного типу на кам’янистих схилах, гребенях гряд та осипах.

Домінант (ковила гранітна) та співдомінанти (к. українська, к. волосиста (S. capillata)) занесені до ЧКУ.

Ботаніко-географічна значущість. Домінант є причорноморським ендеміком, облігатним петрофільним видом, спорідненим з типовим псамофітом – ковилою дніпровською (Stipa borysthenica).

Ценотична структура та флористичне ядро. Доволі зріджені (загальне проективне покриття до 40%), напівагломеративні, одноярусні трав’яні угруповання з добре вираженими двома-трьома під’ярусами, в складі яких переважають ксерофільні щільнодернинні злаки і степове та петрофільне різнотрав’я. У першому під’ярусі (50–110 см заввишки) переважають ковила гранітна, к. волосиста, к. українська та костриця валіська (Festuca valesiaca). Осібне проективне покриття едифікатора незначне і не перевищує 10–20%. У другому під’ярусі (10–50 см) переважає петрофільне різнотрав’я з помітною домішкою ефемерівтаефемероїдів.Основутравостоївформуютьевразійськістеповівиди: ковила волосиста, костриця валіська, тонконіг бульбистий (Poa bulbosa), кипець гребінчастий (Koeleria cristata), молочай Сегієрів (Euphorbia seguieriana), полин австрійський (Artemisia austriaca) та ін. До них домішуються понтичні та вузьколокальні облігатно-петрофільні види, а саме: ковила українська, чебрець вапняковий (Thymus calcareus), юринея гранітна (Jurinea granitica), грабельки Бекетова (Erodium beketowii) тощо. Внаслідок слабкої зімкнутості травостою часто добре розвивається наземний покрив (покриття 15–20%) з мохів та лишайників.

Потенціал відновлюваності. Слабкий.

Режим збереження. Регульованої заповідності, заказний.

Забезпеченість охороною. Незначні за площею локалітети охороняються у відділеннях Українського степового ПЗ (Кам’яні Могили, Кальміуське відділення) та Луганського ПЗ (Провальський степ), РЛП «Половецький степ» (Донецька обл.), РЛП «Гранітно-степове Побужжя» (Миколаївська обл.).

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації. Регламентована експлуатація (сінокосіння, випас), тривалий «відпочинок» кам’янистих степів на пасовищних угіддях. Виявлення та охорона існуючих місцезростань.

Джерела інформації. Зиман, Івашин, Хархота, 1972; Ткаченко, 1973; Зеленая книга ..., 1987; Кондратюк та ін., 1988; Ткаченко, Чуприна, 1995; Ткаченко та ін., 1998.

В.С. Ткаченко

91. Угруповання формації ковили дніпровської

(Stipeta borysthenicae)

Асоціації. Вапняковочебрецево–дніпровськоковилова (Stipetum (borysthe- nicae)thymosum(calcarei)),волосистоковилово–дніпровськоковилова(Stipetum (borysthenicae)stiposum(capillatae)),кримськополиново–дніпровськоковилова (Stipetum (borysthenicae) artemisiosum (tauricae)), лавренковожитняково–дні- провськоковилова (Stipetum (borysthenicae) agropyronosum (lavrenkoani)), лишайниково–вузьколистоюринеєво–дніпровськоковилова (Stipetum (borysthenicae) jurineoso (stoechadifoliae)–cladoniosum), пісковокипцево–беккеро- кострицево–дніпровськоковилова (Stipetum (borysthenicae) festucosо (beckeri)– koeleriosum (sabuletorii)), пухнастолистоковилово–дніпровськоковилова (Stipetum (borysthenicae) stiposum (dasyphyllae), українськоковилово– дніпровськоковилова (Stipetum (borysthenicae) stiposum (ucrainicae)).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань: 10,9–13,4; І, ІІ; 2; «перебувають під загрозою зникнення».

Поширення в Україні. Переважно на піщаних терасах річкових долин у межах степової і лісостепової зон та південної частини Українського Полісся.

Азовське

море

Фізико-географічні умови. Легкі супіщані малопотужні дернові ґрунти, подекуди легкосуглинисті слабко задерновані піски арен. Зрідка на відслоненнях і щебенистих розсипах гранітів і пісковиків.

Біотоп. Псамофітні угруповання на других терасах річок Лісостепу, Степу та морського узбережжя.

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість. Унікальний тип асоційованості домінуючих видів. Домінант (ковила дніпровська (Stipa borysthenica)) та співдомінанти (к. українська (S. ucrainica), к. волосиста (S. capillata)) занесені до ЧКУ; к. пухнастолиста (S. dasyphilla) – до ЧКУ та ЧК МСОП.

Ботаніко–географічна значушість. Азональні угруповання піщаних степів.

Ценотична структура та флористичне ядро. Дуже зріджені (загальне проективне покриття не більше 30-40%) псамофітно-степові трав’яні, одноярусні угруповання з двома висотними під’ярусами. Перший під’ярус (заввишки 15– 70 см) формують едифікатор та численні облігатні псамофіти – костриця Беккера (Festuca beckeri), кипець пісковий (Koeleria sabuletorum), полин Маршаллів (Artemisia marshalliana), чебрець дніпровський, деревій дрібноквітковий (Achillea micrantha), юринея пухка (Jurinea laxa) та ін., а другий під’ярус, або наземний покрив, – лишайники, проективне покриття яких досягає 60%. Флористичне ядро формують причорноморські та причорноморсько-казахстанські облігатні псамофітні види, що тут переважають.

Потенціал відновлюваності. Після порушення субстрату процеси демутації дуже тривалі і охоплюють кілька стадій та підстадій поновлення первинного рослинного покриву.

Режим збереження. Регульована заповідність (періодичне викошування, регламентоване випасання худоби, фітоценотичний моніторинг).

Забезпеченість охороною. Чорноморський БЗ (Івано-Рибальчанська та Солоноозерна ділянки), РЛП «Кінбурнська коса» (Миколаївська обл.), РЛП «Трахтемирів» (Київська обл., Черкаська обл.), лісовий заказник загальнодержавного значення «Березові колки» (Херсонська обл.), ботанічний заказник загальнодержавного значення «Лісники» (м. Київ).

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації. Організація нових природоохоронних територій на пісках борової тераси Середнього Дніпра і р. Сіверського Дінця.

Джерела інформації. Косець, 1936; Косець, Ткаченко, 1973; Зеленая книга ..., 1987, Ткаченко, Лисенко, 1998; Лавренко, 1980; Ткаченко, Уманець, 1993.

В.С. Ткаченко

92. Угруповання формації ковили Залеського

(Stipeta zalesskii)

Асоціації. Валіськокострицево–залеськоковилова (Stipetum (zalesskii) festucosum (valesiacae)), вузьколистоковилово–залеськоковилова (Stipetum

(zalesskii) stiposum (tirsae)), залеськоковилова чиста (Stipetum zalesskii purum), кущовокараганово–залеськоковилова (Stipetum (zalesskii) caraganosum (fruticis)), лессінгоковилово–залеськоковилова (Stipetum (zalesskii) stiposum (lessingianae)), найкрасивішоковилово–залеськоковилова (Stipetum (zalesskii) stiposum (pulcherrimae)), прибережностоколосово–залеськоковилова (Stipetum

(zalesskii) bromopsidosum (ripariae)).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань: 13,2–17,2; І; 2; «перебувають під загрозою зникнення».

Поширення в Україні. Справжні різнотравно-валіськокострицево-ковилові степи в східній частині їх поширення (Старобільщина, Донецький кряж, східне Приазов’я) (Запорізька, Донецька, Луганська області).

Азовське

море

Фізико-географічні умови. Плакори і пологі вододільні схили зі звичайними малогумусними чорноземами або змитими та недорозвиненими щебенистими супіщаними ґрунтами, підстеленими вапняком, крейдою і пісковиками. Домінант синтаксону виявляє середні (типові) для степу вимоги щодо більшості провідних екологічних факторів та підвищену толерантність до загального вмісту солей у ґрунті.

Біотоп. Справжні степи злакові. Різнотравно-валіськокострицево-ковилові (з домінуванням ковили найкрасивішої (Stipa pulcherrima), к. Лессінга (S. lessingiana), к. української (S. ucrainica), к. понтійської (S. pontica)).

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість. Рідкісний тип асоційованості домінуючих видів. Домінант – ковила Залеського (S. zalesskii) – занесений до ЧКУ, ЄЧС та ЧК МСОП. Співдомінанти – к. Лессінга, к. найкрасивіша, к. вузьколиста (S. tirsa) – занесені до ЧКУ.

Ботаніко-географічна значущість. Домінант і сформовані за його участі угруповання знаходяться на західній межі ареалу.

Ценотична структура та флористичне ядро. Полідомінантні трав’янисті угруповання з нечітко вираженими двома-трьома під’ярусами. Загальне проективне покриття коливається в межах від 40 до 95% (65–95% на чорноземах, 40– 70% на змитих, щебенистих ґрунтах). Осібне проективне покриття едифікатора складає 15–30%. У чагарниково-степових угрупованнях (60–90 см) домінує карагана кущова (Caragana frutex) з осібним покриттям 10–15%.

Основу травостою складають ксерофільні щільнодернинні злаки. В першому під’ярусі (40–70 см) переважають різні види ковили (Stipa), пирій ковилолистий (Elytrigia stipifolia), шавлія поникла (Salvia nutans), люцерна румунська (Medicago romanica), залізняк бульбистий (Phlomis tuberosa), чистець трансільванський (Stachys transsilvanica), підмаренник руський (Galium ruthenicum) та ін. Другий під’ярус (20–40 см) утворюють костриця валіська (Festuca valesiaca), кипець гребінчастий (Koeleria cristata), кринітарія волохата (Crinitaria villosa), полин австрійський (Artemisia austriaca), молочай Сегієрів (Euphorbia seguieriana) та м. степовий (E. stepposa), деревій щетинистий (Achillea setacea), в’язіль барвистий (Coronilla varia), оман британський (Inula britannica), різак звичайний (Falcaria vulgaris), пижмо тисячолисте (Tanacetum millefolium), гадючник звичайний (Filipendula vulgaris) та ін. Третій під’ярус (до 20 см) краще виражений в петрофільних угрупованнях, де значною рясністю відзначаються самосил білоповстистий (Teucrium polium), волошка вугільна (Centaurea carbonata), чебрець Маршаллів (Thymus marschallianus), бедринець вапнолюбний (Pimpinella titanophila), віниччя сланке (Kochia prostrata), півники карликові (Iris pumila), остудник Бессера (Herniaria besseri) тощо.

У цілому в травостоях переважають степові євразійські види (ковила волосиста (Stipa capillata), к. Лессінга, к. Залеського, костриця валіська, стоколос прибережний (Bromopsis riparia), кипець гребінчастий, тонконіг вузьколистий (Poa angustifolia), залізняк бульбистий (Phlomis tuberosa), карагана кущова, молочай Сегієрів, гадючник звичайний, подорожник степовий (Plantago stepposa)) із значною домішкою кальцефільно-петрофільних понтичних видів та ширше представлених на півдні степової зони ендеміків (юринея короткоголова (Jurinea brachycephala) і ю. павутиниста (J. arachnoidea), чебрець двовидний (Thymus dimorphus), загнітник головчастий (Paronychia cephalotes), волошка вугільна, ласкавець серповидний (Bupleurum falcatum) тощо). Серед них види псамофітного флористичного комплексу (волошка первинногерберова (Centaurea protogerberi), юринея волошковидна (Jurinea centauroides), ю. харківська (J. charkoviensis), козельці донецькі (Tragopogon donetzicus), верблюдка Маршалова (Corispermum marschallii), гвоздика розчепірена (Dianthus squarrosus), деревій дрібноквітковий (Achillea micrantha)).

Потенціал відновлюваності. Едифікаторні значення домінанта синтаксону відносно швидко поновлюються після зняття пасовищних навантажень, проте ця стадія демутації в умовах заповідання триває недовго. За помірного випасання ценотична роль її є постійною.

Режим збереження. Регульованої заповідності, заказний.

Забезпеченість охороною. Угруповання синтаксону охороняються у Луганському ПЗ (Стрільцівський степ, Провальський степ) та Українському степовому ПЗ (Хомутовський степ).

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації. Раціональне природокористування, яке включає ощадливі форми експлуатації (періодичне викошування, регламентоване випасання худоби, реконструкцію степів на еродованих і виснажених землях) та регульований заповідний режим. Охорона степових цілинних решток, організація там заказників та інших природоохоронних територій з ощадливим режимом експлуатації.

Джерела інформації. Білик, Ткаченко, 1971б; Білик 1973б; Зеленая книга ..., 1987; Кондратюк и др.., 1988; Ткаченко, 1989; Ткаченко, Чуприна, 1995.

В.С. Ткаченко

93. Угруповання формації ковили каменелюбної

(Stipeta lithophilae)

Асоціації. Білуватодроково–каменелюбноковилова (Stipetum (lithophilae) genistosum (albidae)), валіськокострицево–каменелюбноковилова (Stipetum (lithophilae) festucosum (valesiacae)), жовтоасфоделіново– каменелюбноковилова (Stipetum (lithophilae) asphodelinosum (luteae)),

кальєчебрецево–каменелюбноковилова (Stipetum (lithophilae) thymosum (callieri)), кримськочебрецево–каменелюбноковилова (Stipetum (lithophilae) thymosum (tauricae)), низькоосоково–каменелюбноковилова (Stipetum (lithophilae) caricosum (humilis)), стевеносонцецвітово–каменелюбноковилова

(Stipetum (lithophilae) helianthemosum (stevenii)).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань: 12,5; І; 2; «рідкісні».

Поширення в Україні. Південний макросхил та яйли Гірського Криму (Кримська АР). Поширена невеликими фрагментами (до кількох га).

Азовське

море

Фізико-географічні умови. Відслонення вапняків та схили різної експозиції з малопотужними дерново-карбонатними ґрунтами на вапняках на висоті понад 400 м н. р. м.

Біотоп. Петрофітний варіант степів справжніх злакових.

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість. Звичайний тип асоційованості домінанта та співдомінантів. Домінант – ковила каменелюбна (Stipa lithophila) – занесений до ЧКУ, ЄЧС та ЧК МСОП. Співдомінант – асфоделіна жовта (Asphodeline lutea) – занесений до ЧКУ.

Ботаніко-географічна значущість. Кримські ендемічні угруповання.

Ценотична структура та флористичне ядро. Проективне покриття травостою складає 50–80%. Едифікатор угруповань – ковила каменелюбна – кримський ендемічний вид, має проективне покриття 30–50%. Співдомінантами угруповань, з проективним покриттям 20–30%, виступають такі степові та петрофітні види, як костриця валіська (Festua valesiaca), осока низька (Carex humilis), асфоделіна жовта, чебрець Кальє (Thymus callieri), ч. кримський (Th. tauricus), сонцецвіт Стевена (Helianthemum stevenii), дрік білуватий

(Genista albida); серед них багато чагарничків. У складі угруповань виявлено низку кримських ендеміків. Це, зокрема, переломник кримський (Androsace taurica), самосил яйли (Teucrium jailae), залізниця кримська (Sideritis taurica)

тощо, а також види широго ареалу, які тяжіють до середземномор’я – вероніка кримська (Veronica taurica), загнітник головчастий (Paronychia cephalotes), стоколос каппадокійський (Bromopsis cappadocicae) тощо. Лучно-степові види відіграють незначну роль.

Потенціал відновлюваності. Слабкий.

Режим збереження. Регламентованої заповідності.

Забезпеченість охороною. Охороняються в Ялтинському гірсько-лісовому ПЗ, Кримському ПЗ.

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації. Створення нових заповідних територій, включення місцезнаходжень до структурних елементів екомережі, моніторинг стану угруповань.

Джерела інформації. Шеляг-Сосонко, Дидух, 1980; Дідух, Вакаренко, 1984; Зеленая книга …, 1987; Дидух, 1992.

Л.П. Вакаренко, Я.П. Дідух

94. Угруповання формації ковили Лессінга (Stipeta lessingianae)

Асоціації. Кальєчебрецево–лессінгоковилова (Stipetum (lessingianae) thymosum (callieri)), кримськочебрецево–лессінгоковилова (Stipetum (lessingianae) thymosum (taurici)), стевеносонцецвітово–лессінгоковилова (Stipetum (lessingianae) helianthemosum (stevenii)) – Крим; валіськокострицево– лессінгоковилова (Stipetum (lessingianae) festucosum (valesiacae)), вапнолюбнобедренцево–лессінгоковилова (Stipetum (lessingianae) pimpinellosum (titanophilae)), волосистоковилово–лессінгоковилова (Stipetum (lessingianae)stiposum(capillatae)),вузьколистотонконогово–лессінгоковилова (Stipetum (lessingianae) poosum (angustifoliae)), гребінчастожитняково– лессінгоковилова (Stipetum (lessingianae) agropyrosum (pectinatae)), залеськоковилово–лессінгоковилова (Stipetum (lessingianae) stiposum (zalesskyiі)), кущовокараганово-валіськокострицево–лессінгоковилова (Stipetum (lessingianae) caraganoso (fruticis)–festucosum (valesiacae)), пониклошавлієво–лессінгоковилова (Stipetum (lessingianae) salviosum (nutantis)), прибережностоколосово–лессінгоковилова (Stipetum (lessingianae) bromopsidosum (ripariae)), українськоковилово–лессінгоковилова (Stipetum

(lessingianae) stiposum (ucrainicae)) – рівнинна частина України.

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань: 8,0–14,5; І,ІІ; 3; «типові».

Поширення в Україні. Підзона різнотравно-ковилових (справжніх) степів на Причорноморській і Приазовській низовинах, Приазовській височині, Донецькому кряжі, на південних схилах Середньоруської, Придніпровської і Подільської височин, в Криму (Тарханкутський і Керченський півострови).

Азовське

море

Фізико-географічні умови. Один з найпосухостійкіших і карбонатофільніших видів ковили, що росте на схилах річкових долин, балок, лиманів і