Зеленая книга Украины - 2009 / Зеленая книга Украины - 2009

147. Угруповання формації лепешняку тростинового (Glycerieta arundinaceae)

Асоціації. Морськобульбокомишево–тростиноволепешнякова (Glycerietum (arundinaceae)bolboschoenosum(maritimae)),наземнокуничниково–тростиново- лепешнякова (Glycerietum (arundinaceae) calamagrostidosum (epigeioris)), повзучoмітлицево–тростиноволепешнякова(Glycerietum(arundinaceae)agrosti- dosum (stoloniferae)), тростиноволепешнякова чиста (Glycerietum arundinaceae purum).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань: 8,1; ІІ; 4; «типові».

Поширення в Україні. Лісостепова та степова зона (середня і нижня течії рік Дніпра, Південного Бугу, Дністра, Дунаю, Сіверського Дінця, Інгула і Інгульця).

Азовське

море

Фізико-географічні умови. У мезоевтрофних і евтрофних прісноводних водоймах зі слаболужною або нейтральною реакцією середовища, помірним поверхневим і значним протягом вегетаційного періоду коливанням рівня води, піщаними, мулисто-піщаними, мулистими та мулисто-торф’янистими донними відкладами і товщею води 40–100 (120) см. В озерах, старицях, рукавах та затоках русел річок, на мілководдях водосховищ, ставків, меліоративних каналів, на знижених ділянках болотистих лук з постійним та періодичним поверхневим підтопленням.

Біотоп. Надмірно зволожені прибережно-водні угруповання, що формуються під дією різко змінного сезонного зволоження, зона середньо-високотравних водних макрофітів.

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість. Звичайний тип асоційованості домінуючих видів.

Ботаніко-географічна значущість. Едифікатор на північно-західній межі ареалу.

Ценотична структура та флористичне ядро. Травостій густий (80–100%), складається з двох під’ярусів. Перший під’ярус утворює едифікатор – лепешняк тростиновий (Glyceria arundinacea) (30–75%) – за участю куги Табернемонтана (Schoenoplectus tabernaemontani), к. озерної (S. lacustris) (усі 1–5%). Другий під’ярус (заввишки до 50 см) утворюють мітлиця повзуча (Agrostis stolonifera) (40–50%), бульбокомиш морський (Bolboschoenus maritimus) (1–40%), куничник наземний (Calamagrostis epigeios) (1–35%), а також вех широколистий (Sium latifolium), ситник Жерара (Juncus gerardii), м’ята водяна (Mentha aquatica), гірчак перцевий (Polygonum hydropirer) (усі по 1–5%). Переважають види, що ростуть у водоймах широколистяно-лісової, лісостепової і степової зон – лепеха звичайна (Acorus calamus), частуха злаковидна (Alisma gramineum), леєрсія рисовидна (Leersia oryzoides), рогіз вузьколистий (Typha angustifolia), р. Лаксмана (T. laxmanii), водяний хрін австрійський (Rorippa austriaca), а також плюризональні види – куга озерна, мітлиця повзуча, куничник наземний, гірчак перцевий.

Потенціал відновлюваності. Незадовільний.

Режим збереження. Регульованої заповідності.

Забезпеченість охороною. Охороняються у Дунайському БЗ та у заповідному урочищі «Андріївка» (Миколаївська обл.).

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації. Моніторинг за станом угруповань, включення місцезнаходжень до складу природно-заповідного фонду та екомережі.

Джерела інформації. Соколовський, 1927; Смирнова-Гараева, 1980; Дубына, Шеляг-Сосонко, 1989; Дубына и др., 1993; Дубина, 2006; Чорна, 2006.

Д.В. Дубина

148. Угруповання формації марсилії чотирилистої (Marsileeta quadrifoliae)

Асоціації. Берхтольдордесниково–марсилієва (Marsileetum (quadrifoliae) potamogetosum (berchtoldii)), закрученоводяножовтецево–марсилієва (Marsileetum (quadrifoliae) batrachiosum (circinati)), каролінськоазолово–марсилієва (Marsileetum (quadrifoliae) azollosum (carolinianae)), марсилієва чиста (Marsileetum quadrifoliae purum), напівзануренокуширово–марсилієва (Marsileetum (quadrifoliae) ceratophyllosum (submersi)), плаваючосальвінієво–марсилієва (Marsileetum (quadrifoliae) salviniosum (natantis)), плоскоостокуширово– марсилієва (Marsileetum (quadrifoliae) ceratophyllosum (platyacanthi)).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань: 13,8; І; 1; «перебувають під загрозою зникнення».

Поширення в Україні. Широколистянолісова і степова зони. Заплавні водойми р. Латориці (Закарпатська обл.), водойми придунайських озер (Одеська обл.).

Азовське

море

Фізико-географічні умови. В евтрофних непроточних або слабопроточних водоймах зі значним постійним коливанням рівня води протягом вегетації і товщею 30–50 (70) см, з нейтральною або слаболужною реакцією середовища та мулистими донними відкладами. В ставках, затоках і прибережних ділянках заплавних озер, прісноводних лиманах. Зниження рівня води до 10–25 см стимулює розвиток угруповань.

Біотоп. Непроточні прісноводні водойми евтрофного типу, літоральна зона.

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість. Унікальний та рідкісний тип асоційованості домінуючих видів у головному ярусі. Домінант (марсилія

чотирилиста (Marsilea quadrifolia)) і співдомінант (сальвінія плаваюча (Salvinia natans)) занесені до ЧКУ, Додатку І Бернської конвенції.

Ботаніко-географічна значущість. Домінанти підлеглих ярусів на межі ареалу.

Ценотична структура та флористичне ядро. Травостій густий (80–100%), складається з трьох під’ярусів. Перший, надводний, розріджений під’ярус (заввишки 80–100 см) утворюють їжача голівка пряма (Sparganium erectum) (5-10%), стрілолист стрілолистий (Sagittaria sagittifolia) (1–5%), сусак зонтичний (Butomus umbellatus) (1–5%). Другий, наводний, густий під’ярус формує едифікатор – марсилія чотирилиста (35–50%) – та плавун щитолистий (Nymphoides peltata) (5–30%), азола каролінська (Azolla caroliniana) (5–30%), сальвінія плаваюча (1–25%), спіродела багатокоренева (Spirodela polyrrhiza) (1–20%), ряска мала (Lemna minor) (1–20%). Третій, підводний, під’ярус утворюють кушир занурений (Ceratophyllum demersum) (5–25%), к. напівзанурений (C. submersum) (5–25%), к. плоскоостий (C. platyacanthum) (5–25%), водяний жовтець закручений (Batrachium circinatum) (1–25%), рдесник Берхтольда (Potamogeton berchtoldii) (1–20%). Переважають види, що ростуть у водоймах широколистянолісової, лісостепової і степової зон, зокрема жеруха дрібноцвіта (Cardamine parviflora), плавун щитолистий, сальвінія плаваюча, кушир плоскоостий, а також більшість з вищеназваних плюризональних видів.

Потенціал відновлюваності. Незадовільний.

Режим збереження. Абсолютної заповідності.

Забезпеченість охороною. Не охороняються.

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації. Заповідання водойм біля с. Ратівці (Ужгородський р-н, Закарпатська обл.) і м. Рені (Одеська обл.). Відновлення угруповань. Включення місцезростань рослинних угруповань до природнозаповідного фонду.

Джерела інформації. Комендар, 1973; Бережной, 1977; Дубина, 1981; Дубына, Шеляг-Сосонко, 1989; Дубина, 2006.

Д.В. Дубина

149. Угруповання формації молодильника озерного (Isoёteta lacustris)

Асоціації. Канадськоелодеєво–озерномолодильникова (Isoёtetum (lacustris) elodeosum (canadensis)), напівзануренокуширово–озерномолодильникова (Isoёtetum (lacustris) ceratophyllosum (submersi)), озерномолодильникова чиста (Isoёtetum lacustris purum).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань: 15,6; І; 2; «рідкісні».

Поширення в Україні. Широколистянолісова зона. Українське Полісся. Волинська обл.: водойма біля с. Любче (Ковельський р-н), прибережні мілководдя оз. Охотин та оз. Редичі (Маневицький р-н, с. Замостя); Рівненська обл.: прибережні мілководдя оз. Воронки (Володимирецький р-н, с. Воронки), прибережні мілководдя оз. Біле (Володимирецький р-н, с. Більська Воля).

Азовське

море

Фізико-географічні умови. У мезотрофних і оліго-мезотрофних прісноводних непроточних водоймах з поверхневим і незначним протягом вегетації коливанням рівня води, слабокислою реакцією середовища, піщаними донними відкладами і товщею води 70–150 см. Зниження рівня води до 70 см стимулює розвиток угруповань. У флювіогляціальних і карстових озерах.

Біотоп. Непроточні озера оліготрофного і мезотрофного типу, зона прикріплених занурених водних макрофітів.

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість. Рідкісний тип асоційованості домінуючих видів. Домінант – молодильник озерний (Isoёtes lacustris) – занесений до ЧКУ, Додатку І Бернської конвенції.

Ботаніко-географічна значущість. Едифікатор на південно-східній межі ареалу.

Ценотична структура та флористичне ядро. Травостій середньогустий (50–70%), представлений одним підводним ярусом. Його утворює едифікатор – молодильник озерний (з проективним покриттям 30–60%) – і кушир занурений (Ceratophyllum demersum) (25–30%), елодея канадська (Elodea canadensis) (25–30%), а також рдесник маленький (Potamogeton pusillus) і р. туполистий (P. obtusifolius) (по 1–5%).

Потенціал відновлюваності. Незадовільний.

Режим збереження. Абсолютної заповідності.

Забезпеченість охороною. Охороняються у Черемському ПЗ, Рівненському ПЗ, ландшафтному заказнику загальнодержавного значення «Урочище Мошне» (Волинська обл.).

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації. Моніторинг за станом угруповань, виявлення нових місцезнаходжень, включення водойм до екомержі.

Джерела інформації. Шеляг-Сосонко и др., 1991; Прядко, 2004; Дубина, 2006.

Д.В. Дубина

150. Угруповання формації плавуна щитолистого (Nymphoideta peltatae)

Асоціації. Берхтольдордесниково–щитолистоплавунова (Nymphoidetum (peltatae) potamogetosum (berchtoldii)), блискучордесниково–щитолистоплавунова (Nymphoidetum (peltatae) potamogetosum (lucentis)), вузлуватордесниково– щитолистоплавунова (Nymphoidetum (peltatae) potamogetosum (nodosi)), жовтоглечиково–щитолистоплавунова (Nymphoidetum (peltatae) nupharosum (lutei)), зануренокуширово–щитолистоплавунова (Nymphoidetum (peltatae) сeratophyllosum (demersi)), звичайножабурниково–щитолистоплавунова (Nymphoidetum (peltatae) hydrocharitosum (morsus-ranae)), канадськоелодеєво– щитолистоплавунова (Nymphoidetum (peltatae) elodeosum (canadensis)), коло- систоводоперицево–щитолистоплавунова (Nymphoidetum (peltatae) myriophyllosum (spicati)), марсилієво–щитолистоплавунова (Nymphoidetum (peltatae) marsilеosum (quadrifoliae)), плаваючордесниково–щитолистоплавунова (Nymphoidetum (peltatae) potamogetosum (natantis)), плаваючосальвінієво– щитолистоплавунова (Nymphoidetum (peltatae) salvinіosum (natantis)), пронизанолистордесниково–щитолистоплавунова (Nymphoidetum (peltatae) potamogetosum (perfoliati)), спіроделево–щитолистоплавунова (Nymphoidetum (peltatae) spirodelosum (polyrrhizae)), триборозенчасторясково– щитолистоплавунова (Nymphoidetum (peltatae) lemnosum (trisulcae)), щитолистоплавунова чиста (Nymphoidetum peltatae purum).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань: 11,1–14,2; І; 2; «рідкісні».

Поширення в Україні. Широколистянолісова, лісостепова і степова зони. У водоймах заплав річок Десни, Снову, Уборті, Південного Бугу, Дніпра, а також Кілійської дельти Дунаю і придунайських озер.

Азовське

море

Фізико-географічні умови. В евтрофних прісноводних непроточних і слабопроточних водоймах з нейтральною або слаболужною реакцією середовища, піщаними, мулисто-піщаними, мулисто-щебнистими, глинистими донними відкладами, товщею води 60–80 см, помірним поверхневим і протягом вегетації коливанням рівня води. На конусах виносу алювіальних відкладів, у руслах і затоках річок, ставках, на мілководдях водосховищ, ділянок авандельт гирлових областей річок. Зниження рівня води до 30–50 см стимулює розвиток угруповань.

Біотоп. Проточні і непроточні прісноводні водойми евтрофного типу, зона прикріплених водних макрофітів з плаваючими на поверхні води пластинками листків.

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість. Рідкісний тип асоційованості домінантів головного та підлеглих ярусів. Домінант – плавун щитолистий (Nymphoides peltata) – занесений до ЧКУ. Співдомінанти – марсилія чотирилиста (Marsilea quadrifolia), сальвінія плаваюча (Salvinia natans) – занесені до ЧКУ та Додатку І Бернської конвенції.

Ботаніко-географічна значущість. Домінуючі види в межах ареалу.

Ценотична структура та флористичне ядро. Травостій густий (90–100%), складається з трьох під’ярусів. Перший, надводний, розріджений під’ярус (заввишки до 150 см) формують їжача голівка пряма (Sparganium erectum) (5–10%), стрілолист стрілолистий (Sagittaria sagittifolia) (1–5%), сусак зонтичний (Butomus umbellatus) (1–5%), бульбокомиш морський (Bolboschoenus maritimus) (1–5%). Цей під’ярус виражений не в усіх асоціаціях. Другий, наводний, густий під’ярус формує едифікатор – плавун щитолистий (30–90%), а також водяний горіх плаваючий (Trapa natans) (1–45%), глечики жовті (Nuphar lutea) (5–30%), рдесник вузлуватий (Potamogeton nodosus) (1–30%), р. плаваючий (P. natans) (1–5%), р. блискучий (P. lucens) (1–20%), р. злаколистий (P. gramineus) (1–5%), марсилія чотирилиста (1–30%), жабурник звичайний (Hydrocharis morsus-ranae) (1–25%), гірчак земноводний (Polygonum amphibium) (1–5%), ряска мала (Lemna minor) (1–10%), спіродела багатокоренева (Spirodela polyrrhiza) (1–35%), сальвінія плаваюча (1–25%). Третій, підводний, теж густий під’ярус утворюють елодея канадська

(Elodea canadensis) (1–30%), кушир занурений (Ceratophyllum demersum) (1–30%), к. напівзанурений (C. submersum) (1–5%), ряска триборозенчаста (Lemna trisulca) (1–25%), рдесник пронизанолистий (Potamogeton perfoliatus) (1–25%). Переважають плюризональні види, що ростуть у широколистянолісовій, лісостеповій і степовій зонах.

Потенціал відновлюваності. Задовільний.

Режим збереження. Абсолютної заповідності.

Забезпеченість охороною. Охороняються в Дунайському БЗ та у лісовому заказнику загальнодержавного значення «Бакайський» (Херсонська обл.).

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації. Включення місцезнаходжень угруповань до об’єктів природно-заповідного фонду та екомережі. Пошук нових місцезнаходжень. Моніторинг за станом угруповань.

Джерела інформації. Афанасьев, 1951; Зеров, 1961, 1971; Балашов, 1969; Дубина, Мороз, 1977; Семеніхіна, 1982; Шеляг-Сосонко, Дубына, 1984; Дубына и др., 1993; Чинкина, 2001; Дубина, 2006; Чорна, 2006.

Д.В. Дубина

151. Угруповання формації пухирника Брема (Utricularieta bremii)

Асоціації. Бремопухирникова чиста (Utricularietum bremii purum), напівзануренокуширово–бремопухирникова (Utricularietum (bremii) ceratophyllosum (submersi)), триборозенчасторясково–бремопухирникова (Utricularietum (bremii) lemnosum (trisulcae)).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань: 11,5; І; 3; «рідкісні».

Поширення в Україні. Спорадично у водоймах Українських Карпат та Закарпаття (Закарпатська обл.).

Азовське

море

Фізико-географічні умови. В евтрофних, мезотрофних, рідше оліготрофних прісноводних непроточних водоймах з слабокислою реакцією середовища, слабким поверхневим і незначним протягом року коливанням рівня води, на ділянках з товщею води від 30 до 50 (200) см і мулистими та мулистоторф’янистими донними відкладами.

Біотоп. Непроточні або слабопроточні прісноводні водойми евтрофного, мезотрофного, рідше оліготрофного типу, зона вільноплаваючих водних макрофітів.

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість. Звичайний тип асоційованості домінуючих видів.

Ботаніко-географічна значущість. Едифікатор на східній межі ареалу.

Ценотична структура та флористичне ядро. Травостій густий (90–100%), складається із двох під’ярусів. Перший, наводний, середньогустий. Його утворюють з проективним покриттям від 10 до 15% річія плаваюча (Riccia fluitans), річіокарп плаваючий (Ricciocarpus natans), жабурник звичайний (Hydrocharis morsus-ranae), ряска мала (Lemna minor). Підводний під’ярус формує едифікатор – пухирник Брема (Utricularia bremii) (25–70%) – і кушир напівзанурений (Ceratophyllum submersum) (1–40%), ряска триборозенчаста (Lemna trisulca) (1–30%), водопериця кільчаста (Myriophyllum verticillatum) (1–5%) та інші види. Переважають вищеназвані плюризональні види, а також види, що зростають у водоймах широколистянолісової зони – рдесник плаваючий (Potamogeton natans), р. стиснутий (P. compressus), плавушник болотний (Hottonia palustris).

Потенціал відновлюваності. Задовільний.

Режим збереження. Абсолютної заповідності.

Забезпеченість охороною. Не охороняються.

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації. Дотримання режиму абсолютної заповідності, включення місцезростань рослинних угруповань до природнозаповідного фонду. Пошук нових місцезнаходжень. Моніторинг за станом угруповань.

Джерела інформації. Дубына и др., 1993; Дубина, 2006.

Д.В. Дубина