2_2011

ЭКОНОМИКА ПРЕДПРИЯТИЙ

включаються. Додатковими елементами контрактної вартості експортної продукції і експортних товарівємито, митнізбориітранспортнівитратизалежновідбазиснихумовпоставки.

Одночасно з реалізацією в бухгалтерському обліку відображається списання первісної вартості реалізованих експортних товарів (собівартості експортної продукції) і накладних витрат, пов'язаних з цієюоперацією(мито, митнийзбір, транспортнівитратитощо).

Експортуючи товар продавець, який згідно зовнішньоекономічному договору називається експортером, виступає як платник податків. Тому доцільно розглянути, як вплинули норми нового податковогозаконодавстванаукраїнськихекспортерів— платниківподатків.

ПДВприекспортітоварів(робіт, послуг).

Спершу наведемо загальні норми ПКУ, яким підпорядковуються експортні операції. Так, відповідно до пп. Г п.185.1 цього Кодексу операції платників податку з вивезення товарів у митному режимі експорту або реекспорту є об’єктом оподаткування. При цьому такі операції обкладаються ПДВ за нульовою ставкою, якщо експорт товарів підтверджено митною декларацією, оформленою відповіднодовимогмитногозаконодавства(пп.195.1.1 ПКУ).

Датою виникнення податкових зобов’язань у разі експорту товарів приписано вважати дату оформлення вантажної митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України. Важливо мати на увазі ще один момент, передбачений п.187.11 цього Кодексу: попередня (авансова) оплата вартості товарів, що експортуються, не змінює значення сум ПДВ, що відносяться до податкових зобов’язань платника податку — експортера (до речі, те саме справедливо і для податковогокредитуімпортеращодотоварів, якіімпортуються).

База оподаткування податком на додану вартість при експортуванні товарів (робіт, послуг) обчислюється, виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованимицінами(тарифами). Доскладудоговірної(контрактної) вартостівключаютьсябудь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих(виконаних, наданих) такимплатникомподатків.

Оподаткуванняприбуткувідекспортнихоперацій.

У період дії Закону про податок на прибуток при експорті товару валовий дохід по експортних операціях виникав на дату будь-якої події, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податків в оплату товарів (робіт, послуг), які підлягають продажу; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатівробіт(послуг) платникомподатків.

З 1 квітня цього року для визначення доходу необхідно керуватися ПКУ, що скасував, як відомо, правило першої події. Відповідно до п. 137.1 цього Кодексу дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу до покупця права власності на такий товар. При цьому пп.136.1.1 ПКУ встановлено, що сума попередньої оплати та авансів, отримана в рахунок оплати товарів, для визначенняоб’єктаоподаткуванняневраховується.

Тепер зупинимось детальніше на імпорті товарів. У відповідності до Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" № 959-ХІІ від 16.04.91 р. (із змінами і доповненнями), імпорт (імпорт товарів) – купівля (у тому числі з оплатою в не грошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власногоспоживанняустановамитаорганізаціямиУкраїни, розташованимизаїїмежами.

До імпортних операцій відносяться: придбання товарно-матеріальних цінностей від іноземних постачальників на умовах комерційного кредиту; ввезення товарно-матеріальних цінностей або отримання послуг в порядку бартерних угод; ввезення товарів в рахунок централізованих імпортних закупок; придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з оплатою готівкою; отримання товарно-матеріальнихцінностейтапослугвякостібезоплатноїдопомоги.

Ввіз товарів на митну територію України в режимі імпорту передбачає: подання митному органу документів, які засвідчують підстави й умови ввозу товарів на митну територію України; сплату податків і зборів, якими обкладаються товари під час ввозу на митну територію України відповідно до законів України; дотримання вимог, передбачених законом, щодо заходів нетарифного регулюванняйіншихобмежень.

В залежності від виду операцій в Україні застосовуються різні способи обмеження імпорту: короткострокове обмеження імпорту, митний бар'єр, антидемпінгові мита. Короткострокове обмеження імпорту - обмеження імпорту на строк не більше 180 днів. Митний бар'єр – обмеження імпорту, метоюякогоєперешкодиввезеннюімпортних товарівчереззавищенняввізногомита. Якщо

ЭКОНОМИКА ПРЕДПРИЯТИЙ

ринок експортера є монопольним або олігопольним, а зарубіжний ринок - конкурентним, може виникнути ефект демпінгу. Для його попередження держава може застосувати антидемпінгову політику на будь-який продукт. Демпінг - ввезення на митну територію країни імпорту товару за ціною, нижчою від порівнянної ціни на подібний товар у країні експорту, яке заподіює шкоду національному товаровиробнику подібного товару. З метою запобігання торгівлі товарами та послугами за демпінговими цінами країна проводить антидемпінгову політику шляхом встановлення антидемпінгового мита. Антидемпінгове мито – додаткове мито на імпортні товари, що ввозяться в

країнузацінами, нижчецінсвітовогоринкуабовнутрішніхцін.

Імпортні товари відображаються в обліку з моменту їх одержання за купівельними або продажними цінами в залежності від місця їх зберігання, тобто за обліковими цінами. Облікова ціна на один і той же товар може бути різною в залежності від умов поставок і місцезнаходження товару. Так, на умовах поставки «франо-завод» початковою обліковою ціною буде контрактна ціна постачальника за акцептованими рахунками-фактурами. При перетині митного кордону України або при прийманні товару на складі покупця облікова ціна на цей товар буде збільшена на суму накладнихвитрат, понесенихзакордоном, інасумусплаченихзборів, митаіподатків. Товари, утому числі імпортовані з-за меж митної території України, є запасами, оскільки вони відповідають всім критеріям цієї категорії активів. З огляду на це, їх оцінка та облік здійснюються відповідно до вимог П(С) БО №9 «Запаси», затвердженим наказом Мінфіну України №246 від 20.10.99 р. (із змінами і доповненнями), тобтооцінюються тазараховуютьсянабалансза первісною вартістю, якавключає: 1) вартість товару, що зазначена у документах на відвантаження у постачальника; 2) витрати на заготівлю, вантажно-розвантажувальні роботи, транспортування до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування; 3) суми ввізного мита та митних зборів; 4) суми непрямих податків, які не відшкодовуються підприємством; 5) інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання в запланованих цілях. Таким чином, повна імпортна вартість товару складається з його контрактної вартості, накладних витрат, сплачених в іноземній валюті, сплаченого мита, зборів і податків при розмитненнівантажу.

ПДВ при імпорті товарів (робіт, послуг). Спочатку декілька загальних моментів щодо імпорту товарів. Так, відповідно до пп. В п. 185.1 ПКУ операції платників податку із ввезення товарів на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту є об’єктом обкладення ПДВ, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті. Базою оподаткування при ввезенні товарів є договірна (контрактна) вартість, але не менше митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до Митного кодексу України. Необхідно зазначити, що вказана вартість повинна бути не меншою, ніж митна вартість, визначена у ввізній митній декларації з урахуванням: витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України; сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з ввезенням (пересиланням) таких товарів; плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів(робіт, послуг) згідноіззаконамиУкраїнизпитаньоподаткування.

Визначена вартість перераховується в українській гривні за офіційним курсом Національного банку України, щодієнаденьподання митноїдеклараціїдля митногооформлення, а принарахуванні суми податкового зобов’язання митним органом у випадках, коли митна декларація не подавалася — наденьвизначенняподатковогозобов’язання.

При ввезенні товарів на митну територію України документом, що засвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно довимогзаконодавства, якапідтверджуєсплатуподатку(п.201.21 ПКУ).

Оподаткування прибутку від імпортних операцій. У період дії Закону про податок на прибуток приімпортітовару валовівитратипоімпортнихопераціяхімпортермавправовідобразитизапершою із подій, що сталася раніше: або дата перерахування коштів постачальнику на банківський рахунок в передоплату товарів, які імпортуються; або дата оприбуткування товарів. За новими ж правилами витрати імпортера жодним чином не пов’язані з авансами та передплатами, їх буде визнано тільки в моментйогооприбуткування.

І останнє нагальне питання, нерозривно пов’язане з розглянутими проблемами, стосується особливостей оподаткування в операцій із розрахунками в іноземній валюті. Слід відмітити, що порядок оподаткування практично на 100% відповідає бухгалтерському обліку таких операцій, регламентованому в П(С)БО 21, коли б не одне зауваження. Йдеться про порядок визнання доходів в

ЭКОНОМИКА ПРЕДПРИЯТИЙ

іноземній валюті у зв’язку з продажем товарів, установленому пп.153.1.1 цього Кодексу: такі доходи в частині вартості товарів, що не була сплачена в попередніх звітних податкових періодах, перераховуються в національну валюту за офіційним курсом НБУ, що діяв на дату визнання таких доходів, авчастиніранішеотриманоїоплати— закурсом, щодіявнадатуїїотримання.

Граматична конструкція наведеної законодавчої норми побудована так, що в першій її частині говориться про аванси за товари, отримані в попередніх звітних періодах, а в кінці згадка про час отримання авансів уже відсутня. В результаті виходить, що податковий облік доходів в іноземній валюті збігатиметься з бухгалтерським тільки в разі, якщо попередня оплата за товари та їх відвантаження відбулися в різних звітних періодах. Тоді загальний дохідвід реалізації таких товарівв інвалюті складатиметься із суми авансу, перерахованого за курсом, що діяв на дату його отримання, танеоплаченоїїхвартості, перерахованоїзакурсом, щодіявнадатувизнаннядоходу.

Якщо ж події (аванс та відвантаження) відбуваються в межах одного звітного періоду, буквальне прочитання пп.153.1.1 ПКУ наводить на думку про необхідність застосування при перерахунку доходу в інвалюті тільки офіційного курсу НБУ, що діяв на дату визнання доходу. Тим часом, П(С)БО 21 нічого подібного не передбачає, а оскільки прагненням ПКУ було максимальне зближення бухгалтерського та податкового обліку, навряд чи його автори хотіли винайти якийсь особливий механізм визнання доходів в іноземній валюті. Найімовірніше, це чергова помилка законодавців, яку найближчим часом буде роз’яснено додатковими нормативними актами. І у зв’язку з цим виникає цілком закономірне питання, а чи не потягне введення в дію ПКУ цілу низку нових законодавчих актів, які бухгалтерам доведеться опрацьовувати, вивчати та застосовувати в практичнійдіяльності?

На цьому розмову про особливості обліку та оподаткування експортно-імпортних операцій в умовах податкової реформи завершуємо. Водночас впевнені, що останнє слово в цій розмові прозвучить ще не скоро: порушена тема досить обширна, і незабаром обов’язково знайдеться черговийпривіддляїїобговорення.

Література

1.Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» №959-ХІІ від 16.04.1991 (із змінами та доповненнями).

2.Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» №185/94-ВР від23.09.1994 (із змінамитадоповненнями).

3.МитнийкодексУкраїни№92-IV від11.07.2002 (іззмінамитадоповненнями).

4.ПодатковийКодексУкраїни№2755-VI від02.12.2010 (іззмінамитадоповненнями).

5.Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №9 «Запаси», затверджене наказом Мінфіну України №246 від20.10.1999 р.(іззмінамиідоповненнями).

6.Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №21 «Вплив змін валютних курсів», затверджене наказомМінфінуУкраїни№193 від10.08.2000 р. (іззмінамиідоповненнями).

БУХГАЛТЕРСЬКИЙОБЛІКГОСПОДАРСЬКИХОПЕРАЦІЙТУРОПЕРАТОРА, ПОВ’ЯЗАНИХІЗФРАХТУВАННЯМПОВІТРЯНОГОСУДНА

При організації масових туристичних подорожей найбільш ефективним способом доставки клієнтів до пункту призначення та у зворотному напрямку є використання авіачартеру. Чартерні авіарейси виникли як результат співпраці авіакомпаній і турфірм. Перші прагнули якимось чином використовувати літаки, що простоюють, другі хотіли отримати дешевші квитки, для того щоб ціна турпакету не надто збільшувалась сплатою за перевезення [1, с.109]. Як вірно зазначає І.А. Діковська, популярність чартерних перевезень пояснюється кількома факторами, зокрема, такими як поява надмірної кількості літаків у авіапарках деяких компаній, труднощами при завантаженні суден на регулярних рейсах, розвитком туризму і появою користувачів повітряного транспорту, для яких важливою є вартість перевезення. Крім того, чартерні рейси дозволяють здійснити перевезення, які неможливозаплануватиіздійснитирегулярнимирейсами[2, с.1].

ЭКОНОМИКА ПРЕДПРИЯТИЙ

Фрахтування є різновидом оперативної оренди, інститут якої опосередковує відносини з переходу майна у тимчасове користування на засадах платності та поворотності. Майном у цьому випадку слугує транспортний засіб, використання якого для потреб перевезення туристів є безальтернативним способом їх швидкої доставки до місця призначення. Орендарем виступає туроператор, бухгалтерське відображення взаємовідносин якого з орендодавцем (авіакомпанією) є важливоюнауково-методичноютапрактичноюпроблемою.

Проблемні аспекти обліку орендних операцій в новітній історії розвитку економічної думки досліджувалися В. Ковальовим [3], Г. Лебедик [4], Ю. Литвиненко [5; 6; 7], В. Моссаковським [8], Г Семеновим та Л. Лагодою [9] таін. вітчизняними і зарубіжними науковцями. Питанняоподаткування фрахтових операцій розглянуто в циклі робіт В.М. Крочук, написаних одноосібно [10; 11] та спільно із Р.Л. Хом’яком [12; 13] і опублікованих впродовж 2003-2006рр. у Науковому віснику Українського державного лісотехнічного університету. Юридичним аспектам використання договору фрахтування присвячені публікації Л.Л. Тарасенка [14; 15]. Однак завершених досліджень з обліку операцій, пов’язанихізфрахтуваннямповітрянихсудендляперевезеннятуристівйдосібракує.

Саме тому, метою статті є всебічне дослідження чартерної схеми організації туристичних перевезень, а також розробка рекомендацій щодо їх відображення в бухгалтерському обліку туристичногооператора.

Розмитість меж між значеннями і відтінками значень більшості економічних термінів не залишило осторонь і визначення чартеру і фрахтування, які зустрічаються в роботах дослідників. Це спричиняє постійні розбіжності у міркуваннях вчених-економістів щодо правильності визначення даних термінів. О.Я. Осипова подає загальноприйняте в міжнародній практиці здійснення перевезень пасажирів і вантажів визначення поняття “чартер”, як комерційний рейс, спеціально зафрахтований для перевезення подорожуючих за певним маршрутом в певний період часу [1, с.109]. В.Г. Герасименко та А.В. Замкова виділяють два визначення чартеру: 1) будь-який пасажирський транспортний засіб (повітряний, морський, річковий, автомобільний), який повністю орендується у перевізника туристичною фірмою для перевезення туристів [16, с.7]; 2) нерегулярне перевезення, яке виконується на основі фрахтування замовником повітряного судна в цілому або частини його місткості [16, с.33]. В Енциклопедичному словнику “Економіка і право” зазначається, що чартером є договір фрахтування – угода між власником транспортного засобу (судна, літака) і наймачем (фрахтувальником) цього засобу про оренду транспортного засобу щодо винаймання всього судна або частини його приміщень для перевезення вантажу, пасажирів і багажу на певний термін або на одинрейс[17].

Як бачимо, поняття чартеру у вітчизняній економічній теорії має три основні значення, історичнообумовленіівзаємозв’язанізазмістоміпоходженням(рис. 1).

Взаємовідносини між орендарем транспортного засобу і орендодавцем регулюються вітчизняним законодавством та спеціально оформленим документом – договором. Згідно ст.912 Цивільного кодексу України [18] та ст.61 Повітряного кодексу України [19] за договором чартеру (фрахтування) одна сторона (фрахтівник) зобов'язується надати другій стороні (фрахтувальникові) за плату всю або частину місткості в одному чи кількох транспортних засобах на один або кілька рейсів для перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти або з іншою метою, якщо це не суперечить чинному законодавству України. Таким чином, згідно вітчизняного законодавства поняття “чартер” і “фрахтування” єсинонімічними.

ЭКОНОМИКА ПРЕДПРИЯТИЙ

Звернемось до визначень, поданих у економічних словниках (див. наприклад [17]): фрахт (нім. Fracht; англ. Freight) – 1) плата за перевезення вантажу або пасажирів водним шляхом або за використання суден впродовж певного часу, а також, залежно від умов договору, плата за завантаження, вивантаження і укладання вантажу; 2) вантаж, що перевозиться за фрахтом і саме перевезення вантажу. В той же час, під фрахтуванням (англ. Chartering) розуміється підписання договору на морське перевезення, угода про найм судна (групи суден) для виконання рейсу, низки рейсів або на обумовлений період часу. В сучасних умовах поняття фрахтування розширилося і на винаймання, крімморських, такожповітрянихсудентаіншихвидівтранспортнихзасобів.

На наш погляд, поняття “фрахтування” за своєю економічною сутністю ближче до терміну “операційна оренда транспортного засобу”, в той час як використання в широкому вжитку слова “чартер” може вказувати як на наявність юридично оформлених взаємовідносин між фрахтівником і фрахтувальником щодо здійснення пасажирських і вантажних перевезень, самих нерегулярних рейсів, такітранспортнихзасобівзапосередництваякихтакіперевезеннявідбуваються.

Податковий кодекс України [20] вказує на оформлення фрахтування договорами перевезення, наймуабопіднаймусуднааботранспортногозасобу(їхчастин) длядвохцілей:

1)перевезеннявантажівтапасажирівморськимиабоповітрянимисуднами;

2)перевезеннявантажівзалізничнимабоавтомобільнимтранспортом.

Сфера міжнародних та внутрішніх авіаперевезень України обмежується двома взаємопов’язанимикатегоріями: регулярнітанерегулярні(чартерні) перевезення(табл.1).

Таблиця1 Відмінностіміжчартернимитарегулярнимиавіаперевезеннямивтуристичномубізнесі

Таким чином, основною перевагою використання чартерної форми авіаперевезення для кінцевого споживача залишається здешевлення вартості путівки, а для оператора – можливість напрямувпливатинаформуваннясобівартостіпропонованогонимнаринкутурпродукту.

Різноманіття видів чартерних рейсів у практиці здійснення авіаперевезень вітчизняними авіакомпаніями призводить до необхідності їх групування за основними ознаками. Узагальнимо класифікаційні ознаки чартерних пасажирських авіаперевезень, що можуть бути організовані туроператорамиспільнозавіакомпаніямиутабл.2.

Основою для максимально повного узагальнення інформації в системі бухгалтерського обліку туроператора-фрахтувальникаєздійсненняправильнихзаписівнарахункахобліку.

Результати досліджень вітчизняних вчених (див. наприклад [21]) однозначні: сплачені авансові орендніплатежівідносятьсядовитратмайбутніхперіодівіобліковуютьсяподебетурахунку39.

Облік оренди в орендаря регулюється нормами П(С)БО 14 “Оренда” [22], які зводяться до двох основнихположень:

об'єкт операційної оренди відображається орендарем на позабалансовому рахунку бухгалтерськогооблікузавартістю, указаноювугодіпрооренду(рахунок01 “Орендованінеоборотні активи”);

належна за користування об'єктом операційної оренди плата визнається витратами згідно з П(С)БО 16 “Витрати” на прямолінійній основі протягом строку оренди або з урахуванням способу одержанняекономічнихвигод, пов'язанихізвикористаннямоб'єктаопераційноїоренди.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якоговониздійснені. Такимчином, увипадкуреалізаціїмісцьнабортусудна, їхвартістьвключається до собівартості турпутівки (по дебету рахунку 23 “Виробництво”), а частина квитків, які залишилися нереалізованими, списуються на інші операційні витрати (по дебету субрахунку 949 “Інші витрати операційноїдіяльності”).

ЭКОНОМИКА ПРЕДПРИЯТИЙ

Узагальнимовищенаведеніміркуванняутабл.3.

Таблиця3 Кореспонденціярахунківзоблікуфрахтуванняповітряногосуднауфрахтувальника

Окремої уваги заслуговує питання оподаткування операцій з фрахтування у фрахтувальника. Якщо договір був укладений між резидентами України, такі операції оподатковуються за загальними правилами, передбаченими у Розділі ІІІ “Податок на прибуток підприємств” Податкового кодексу України(далі– ПКУ).

У випадку, якщо фрахтівник є нерезидентом України, його доходи оподатковуються за особливими правилами, визначеними ст.160.5 ПКУ. Згідно даного положення, сума фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту за договорами фрахту, оподатковується за ставкою 6% у джерелавиплатитакихдоходівзарахунокцихдоходів[20].

При цьому слід враховувати місцезнаходження фрахтівника – нерезидента України (перебування в офшорній зоні та дія угод про уникнення подвійного оподаткування між Україною та країною, в якій зареєстрований авіаперевізник). Однак, оскільки співробітництво у сфері організації чартерних перевезень туристів між вітчизняними операторами та іноземними компаніями є, на сьогодні, рідкіснимявищем, врамкахцієїстаттіданепитаннянерозглядатиметься.

Динамічний розвиток послуг зфрахтування повітряних судену пікові сезони масового туризму призвів до необхідності наукового упорядкування питань, пов’язаних із організацією чартерних перевезень в Україні. У сфері обліку це зводиться до розробки чіткої схеми взаємозв’язку бухгалтерських рахунків (з обов’язковим використанням субрахунків для обліку витрат майбутніх періодів; віднесенням первісної чи залишкової вартості орендованого активу на рахунки позабалансового обліку та розподіл здійснених витрат на придбання місць, що забезпечені платоспроможним попитом туристів та таких, що залишились нереалізованими на виробничі та інші операційнівитрати) длязабезпеченняуправлінськогоперсоналумаксимальноповноютадостовірною інформацією.

Перспективним напрямком майбутніх досліджень вважаємо розгляд питань, пов’язаних із обліком взаємовідносин між туроператором-консолідатором, авіакомпанією та суборендарями – туристичними агентствами стосовно фрахтування повітряних суден для забезпечення потреб, пов’язанихізперевезеннямтуристів.

Література

1.Осипова О.Я. Транспортное обслуживание туристов: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений. / О.Я. Осипова. – М.: Издательскийцентр“Академия”, 2004. – 368 с.

2.Діковська І.А. Договір повітряного чартеру у міжнародному приватному праві : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 “Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнароднеприватнеправо” / І.А. Діковська. – К., 2002. – 19с.

ЭКОНОМИКА ПРЕДПРИЯТИЙ

3.КовалевВ.В. Учет, анализибюджетированиелизинговыхопераций: теорияипрактика/ В.В. Ковалев. – М.: Финансыистатистика, 2005. – 512 с.

4.Лебедик Г. Особливості операційної оренди рухомого майна/ Г. Лебедик // Економічний аналіз. – 2008.

–Випуск3 (19). – С.105-107.

5.Литвиненко І.Ю. Об’єкти бухгалтерського обліку у сфері орендних операцій/ І.Ю. Литвиненко // Проблемитеоріїтаметодологіїбухгалтерськогообліку, контролюіаналізу. – 2009. – Випуск3 (15). – С.152-164.

6.Литвиненко І.Ю. Особливості податкового регулювання обліку орендних операцій/ І.Ю. Литвиненко // ВісникЖитомирськогодержавноготехнологічногоуніверситету. Серія: економічнінауки. – 2010. – №1 (51).

7Литвиненко І.Ю. Облік орендних операцій: проблемні аспекти/ І.Ю. Литвиненко // [Електронний ресурс]. – Режимдоступу: http://www.rusnauka.com/6_NiTSB_2009/Economics/41670.doc.htm

8.Моссаковський В. Облік операційної оренди в Україні/ В. Моссаковський // Бухгалтерський облік і аудит. – 2004. – №10. – С.12-16.

9.Семенов Г.А. Теоретичні аспекти обліку та аудиту операцій з оперативної оренди/ Г.А. Семенов, Л.М. Лагода// Державатарегіони. Серія: економікатапідприємництво. – 2009. – №3. – С.172-175.

10.Крочук В.М. Особливості оподаткування фрахтових операцій в зовнішньоекономічній діяльності підприємства/ В.М. Крочук // Лісове господарство, лісова, паперова і деревообробна промисловість. – 2004. –

№29. –С.257-260.

11.Крочук В.М. Особливості оподаткування фрахтових операцій у зовнішньоекономічній діяльності підприємства/ В.М. Крочук// НауковийвісникНЛТУУкраїни. – 2006. – Вип.16.6. – С.217-220.

12.Хом’як Р.Л. Регулювання податкового обліку транспортних послуг у сфері міжнародних перевезень/ Р.Л. Хом’як, В.М. Крочук// НауковийвісникНЛТУУкраїни. – 2003. – Вип.13.4. – С.287-290.

13.Хом’як Р.Л. Податковий облік фрахтових операцій із залученням інвестиційного капіталу/ Р.Л. Хом’як, В.М. Крочук// НауковийвісникНЛТУУкраїни. – 2004. – Вип.14.1. – С.199-201.

14.Тарасенко Л.Л. Правова природа договору фрахтування / Л.Л. Тарасенко // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої 70-річчю Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. Том 1. / 19-20 лютого 2010р. – Івано-Франківськ: Прикарпатський національний університет іменіВ.Стефаника. – 2010. – С.334-338.

15.ТарасенкоЛ.Л. Особливостідоговорунайму (оренди) повітряного судна / Л.Л. Тарасенко // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні : Матеріали ХVІ регіональної науково-практичної конференції. 8-9 лютого 2010р. – Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені ІванаФранка, 2009. – С. 214-216.

16.Герасименко В.Г. Організація транспортних подорожей і перевезень туристів: навч. посіб. / В.Г. Герасименко, А.В. Замкова. – Одесса: ОДЕУ, 2010. – 130 с.

17.Барихин А.Б. Экономика и право: Энциклопедический словарь/ А.Б. Барихин. – М.: Книжный мир, 2000. – 928 с.

18.ЦивільнийкодексУкраїни: ЗаконУкраїни№435-IV від16.01.2003р.

19.ПовітрянийкодексУкраїни: ЗаконУкраїни№3167-ХІІвід04.05.1993р.

20.ПодатковийкодексУкраїни: ЗаконУкраїни№2755-VI від02.12.2010р.

21.Мельник Е.Г. Витрати майбутніх періодів: сутність, склад і класифікація/ Е.Г. Мельник // Проблеми теоріїтаметодологіїбухгалтерськогообліку, контролюіаналізу. – 2009. – №2 (14). – С.102-111.

22.Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 14 “Оренда”: Наказ Міністерства фінансівУкраїни№181 від28.07.2000р.

СКЛАДОВІОБЛІКОВОЇПОЛІТИКИПІДПРИЄМСТВАВЧАСТИНІ НЕОБОРОТНИХАКТИВІВТАЇХРОЛЬВЗАДОВОЛЕННІІНФОРМАЦІЙНИХПОТРЕБ

КОРИСТУВАЧІВ

Матеріальною базою будь-якої підприємницької діяльності є необоротні активи, без яких не може здійснюватися ні один господарський процес. Актуальність теми дослідження пов’язана з важливістю інформації про необоротні активи як найбільш вартісного компоненту майна підприємства для прийняття рішень користувачами інформації. Важливу роль у формуванні цієї інформації відіграє бухгалтерський облік, ведення якого після прийняття Податкового кодексу потребує адаптації. За останній час в економічній літературі опублікована значна кількість наукових праць, присвячених проблемам вдосконалення обліку, його підпорядкуванню інформаційним потребам користувачів. Значна кількість інформації, що готується бухгалтерською службою на

ЭКОНОМИКА ПРЕДПРИЯТИЙ

підприємстві, призначена для задоволення інформаційних потреб державних контролюючих органів [5]. Не зважаючи на потужні зміни, що приніс в економічне життя Податковий кодекс України, все ще проблемним залишається роз’єднання податкового та бухгалтерського обліку та формування показників при відображенні операцій з необоротними активами. Інструментом часткового узгодженнясуперечливихпоказниківслугуєобліковаполітикапідприємства.

Формування облікової політики щодо необоротних активів є одним з найважливіших і принципових етапів складання наказу про облікову політику, від чого залежить визначення якості інформації та її відповідність потребам. Облікова політика конкретного підприємства потребує належноїформиорганізаціїбухгалтерськогообліку, робочогопланурахунківбухгалтерськогообліку: форми первинних облікових документів, порядку проведення інвентаризації активів і зобов’язань, методів їх оцінки, правил документообігу та технології обробки облікової інформації, порядку контролюзагосподарськимиопераціямитощо.

Питання, пов’язані з формуванням облікової політики, знайшли відображення в роботах вітчизняних та іноземних науковців і практиків. Серед вітчизняних фахівців, які досліджували питання облікової політики, В.Гаврилюк, В. Жук, М. Михайлов, Н. Боярко, О. Бірюк, О. Подолянчук, Т.Кучеренко, І. Чалий, Л. Пантелейчук та ін. Формування облікової політики в частині необоротних активів знайшло своє відображення в працях таких відомих вчених як, Ф.Ф. Бутинець, Р.Л.Хом’як, Н.Г. Виговська, Н.М. Малюга, В.П. Гончар, О.Ю. Попова.

Зважаючи на підвищену увагу науковців та практиків до вищенаведеної проблеми, метою статті є формування пропозиції щодо адаптації облікової політики підприємства в частині необоротних активів для задоволення сучасних інформативних потреб користувачів та оптимізації обліку.

Важливиминововведеннямивобліку необоротнихактивівєрозширенакласифікаціяосновних засобів та нематеріальних активів на групи та встановлення мінімально допустимих строків корисного використання від 2 років для обчислювальної техніки до 20 років для будівель. Кроком до наближення податкового та бухгалтерського обліку є запровадження єдиних методів нарахування амортизації необоротних активів. Тобто, наразі застосовуються п’ять методів, що передбачені П(С)БО № 7 [2]. Зникло поняття податковий метод нарахування амортизації необоротних активів та норм нарахування амортизації. Сума нарахованих амортизаційних відрахувань при використанні всіх (крім виробничого) методів прямо залежить від терміну корисного використання об’єкту. Значну питому вагу у валових витратах підприємства займає сума нарахованої амортизації. З набранням чинності вищезгаданих змін, підприємство отримало нові можливості коригування оподатковуваного прибуткуірозміруподатковогозобов’язання(рис.1).

Економічний та податковий курс держави впливає на розвиток підприємства і в певній мірі знаходитьсвоєвідображеннявобліковійполітиціпідприємства.

Строком корисного використання (експлуатації) об’єкта є період часу, упродовж якого підприємство передбачає використовувати відповідний об’єкт або кількість одиниць продукції (послуг), яку підприємство очікує отримати від використання необоротного активу. Тобто, наразі стоїть потреба визначення строку корисного використання (експлуатації) необоротного активу, що встановлюється виходячи з нормативного (технічного, економічного) строку експлуатації враховуючимінімальнодопустимістрокиїхвикористаннязгідночинногозаконодавства.

Рис. 1. Рольамортизаціївуправлінніваловимивитратамивумовахсучасногогосподарювання

Отже, строк корисного використання повинен відображати: наміри керівництва підприємства щодо використання певного об’єкта необоротних активів з урахуванням накопиченого досвіду та