Butkevich_V_G__Mitsik_V_V__Zadorozhniy_O_V_red

Г л а в а XVIII

_________ Міжнародна законність та міжнародний правопорядок_________

ються відповідно до норм і розпоряджень міжнародного права, зокрема до основних загальновизнаних його принципів — норм, які мають імперативний характер загальнообов'язкового права; в М. І. Лазарева — це сукупність міжнародних правовідносин, які утворюються в результаті виконання норм міжнародного права у міжнародних відносинах, тощо.

Міжнародний правопорядок — це стан фактичної впорядкованості міжнародних відносин, який відображає реальне, практичне здійснення вимог міжнародної законності та міжнародного права. Він характеризується єдністю, організованістю, злагодженістю і сталістю міжнародних відносин. Для міжнародного правопорядку притаманні визначеність змісту міжнародних відносин, узгодженість, гармонійність, забезпеченість та системність міжнародних правовідносин, при цьому — динамізм і можливість цілеспрямованих змін.

У науці і практиці міжнародних відносин сьогодні широко вживаються формально подібні терміни («міжнародний правопорядок», «міжнародний порядок», «світопорядок», «світовий порядок» тощо), але вони стосуються якісно відмінних сторін міжнародного життя.

Світопорядок — це стан упорядкованості, відповідності соціального та біогеографічного середовищ. Світопорядок грунтується на об'єктивних законах розвитку живої j неживої матерії, законах розвитку суспільноекономічних формацій, а стосовно міжнародного життя — ще й на закономірностях міжнародного співробітництва.

Світовий порядок — то є система взаємодіючих міжнародних політичного, економічного, інформаційного, правового, етичного та інших порядків. Для його аналізу необхідне дослідження міжнародних і національних політичних процесів. Основними компонентами світового порядку є мир, міжнародна безпека, екологічна рівновага, права людини, суспільна та економічна справедливість, гуманне управління та інші загальнолюдські цінності. Світовий порядок являє собою цілісну сукупність загальнолюдських цінностей, їх глобальну структуру з проміжними переходами.

Міжнародний порядок — стан динамічної відповідності міжнародних відносин, їх організації якісним влас-

Загальне і особливе міжнародної законності та міжнародного правопорядку

тивостям міжнародних систем управління (міжнародного права, міжнародної моралі, політики, релігії, етики, ввічливості тощо).

Міжнародний порядок має багато спільного з міжнародним правопорядком і ряд характерних особливостей. В основі міжнародного правопорядку лежать норми міжнародних договорів, звичаїв, рішень міжнародних організацій. В основі міжнародного порядку лежать правила міжнародного співтовариства: правові, політичні, міжпартійних відносин, демократії, моралі, релігії, звичаїв, норми громадських організацій та ін.

Міжнародний правопорядок — результат діяльності суб'єктів міжнародного права; міжнародний порядок — результат діяльності суб'єктів міжнародних відносин. Міжнародний правопорядок у необхідних випадках встановлюється із застосуванням примусових заходів державновладного, імперативного характеру; міжнародний порядок підтримується із застосуванням примусової сили (державновладного характеру) лише в правовій сфері відносин.

Для міжнародного правопорядку характерна чітка визначеність учасників, змісту, особливостей регулювання міжнародних відносин і впорядкованість.

У становленні сучасного міжнародного правопорядку можна виокремити: соціально-економічні передумови (потреби в упорядкуванні міжнародного життя, поведінки держав, народів, міжнародних організацій тощо; припинення «холодної війни» і розпад блокових систем; міжнародні економічні, політичні та інші потреби й інтереси; міжнародна законність тощо) і спеціальні юридичні передумови (необхідність правової впорядкованості міждержавних відносин; наявність міжнародного права як сукупності норм і правил поведінки, які утворюють струнку систему; наявність суб'єктів міжнародного права як можливих учасників правового порядку та їхній певний юридичний статус; наявність між- народно-правових відносин, які поєднуються в цілісну, впорядковану систему; міжнародно-правові методи встановлення та підтримки міжнародно-правового порядку тощо).

Г л а в а XVIII Міжнародна законність та міжнародний правопорядок

Міжнародне право та міжнародний правопорядок

Міжнародне право є передумовою міжнародного правопорядку. Без міжнародного права немає міжнародного правопорядку. Міжнародне право надає міжнародному правопорядку юридичні характеристики (властивості). Система міжнародного права визначає систему міжнародного правопорядку. Міжнародний правопорядок складається з двох основних засад — права і порядку. Міжнародний порядок може мати як правовий, так

іне-правовий характер. Неправова частина міжнародного порядку є основою функціонування інших систем управління (крім міжнародного права) у міжнародних відносинах. Отже, міжнародний правопорядок є лише частиною міжнародного порядку.

Учасниками міжнародного правопорядку можуть бути суб'єкти, які володіють міжнародною правосуб'єктністю в повному обсязі або які володіють лише правоздатністю, дієздатністю або деліктоздатністю чи мають специфічний правовий статус у міжнародних відносинах. Тобто учасниками міжнародного правопорядку можуть бути держави (насамперед), а також нації, народи, міжнародні організації (урядові й неурядові), державоподібні утворення, фізичні особи, транснаціональні компанії та ін. Головним для міжнародного правопорядку є забезпечення умов існування

іфункціонування співтовариства держав.

Центральною зв'язувальною ланкою між міжнародним правом (його суб'єктами) та міжнародним правопорядком є норма міжнародного права. Норми міжнародного права визначають: сферу міжнародних відносин, у яких розвивається міжнародний правопорядок; умови виникнення, зміни та припинення таких відносин; учасників міжнародного правопорядку, їхнє правове становище й характеристику, програму поведінки, обсяг взаємних вимог, їхні права та обов'язки; сферу взаємних зв'язків учасників правопорядку, правові наслідки невиконання обов'язків або зловживання правом; обставини та умови, за яких суб'єкти міжнародного права можуть втручатись у правові відносини і правовий порядок за власною ініціативою і

542

Міжнародне право та міжнародний правопорядок

на прохання інших учасників міжнародного спілкування; міру, обсяг, характер впливу на правопорушника, наслідки правопорушення; просторово-часові характеристики правопорядку; процесійні форми розвитку правових відносин і зв'язків, їх наступність тощо.

Основу міжнародного правопорядку складають міжнародні правовідносини, з-поміж яких розрізняють: 1) міжнародні договірні правовідносини, міжнародні територіальні (морські, повітряні, космічні, прикордонні тощо) правовідносини, правовідносини, які створюються в межах міжнародних інституційних механізмів, правовідносини міжнародної безпеки, міжнародні гуманітарні правовідносини та ін.; 2) міжнародні регулятивні та охоронні правовідносини; 3) міжнародні правовідносини з різною кількістю учасників (прості — два учасника, складні — багато учасників); 4) односторонні і взаємні правовідносини; 5) правовідносини з різним фактичним обсягом; 6) відносно ізольовані й тісно пов'язані з іншими правовідносинами групи та ін.

Мета міжнародного правопорядку визначається характером міжнародної економіки, політики, інтересами держав і народів та ін. Цілями міжнародного правопорядку можуть бути: правове вираження та оформлення міжнародного життя; забезпечення чіткого й суворого режиму міжнародних відносин, який гарантує неухильне втілення в практику принципів міжнародного права; забезпечення матеріального добробуту народів, послідовне проведення науково-тех- нічної і гуманітарної революцій; ліквідація міжнародних правопорушень, зміцнення міжнародного миру та безпеки; використання переваг демократичних засад сучасного міжнародного права; правове забезпечення і гарантія нових економічного, політичного, інформаційного, екологічного та інших порядків у міжнародних відносинах тощо.

Міжнародний правопорядок — складна специфічна система, яка містить численну кількість учасників правопорядку (суб'єктів міжнародного права і суб'єктів міжнародних відносин) з їх різним функціональним навантаженням та ієрархічним підпорядкуванням; відносини і зв'язки між учасниками правового порядку з їх властивостями; акти реалізації міжнародного права з їх властивостями; впорядковану взаємодію зазначених компонентів у межах єдиного, узгодженого цілого.

Г л а в а XVIII

__________ Міжнародна законність та міжнародний правопорядок_________________

Складність міжнародного правопорядку визначається не стільки кількістю його елементів і компонентів, скільки численністю зв'язків між ними і середовищем, у якому він функціонує. Міжнародний правопорядок постійно зазнає активних впливів із зовнішнього середовища та системи міжнародного порядку, складовим компонентом якої він є.

Сторонами міжнародного правопорядку є його учасники, які з'являються і зникають, змінюють своє місце та функції в правопорядку, вступають то в одні, то в інші міжнародні правовідносини. Динамічність міжнародного правопорядку є наслідком і того, що міжнародні правовідносини динамічні (виникають, змінюються, припиняються, зникають), змінюються зв'язки між ними, змінюються властивості елементів правопорядку (розвивається правоздатність, дієздатність, змінюється компетенція су- б'єктів, надається свобода вибору варіанта поведінки тощо), змінюються програми поведінки (міжнародні договори, рішення міжнародних або міждержавних організацій тощо) учасників правопорядку та ін.

Разом з тим зміни стосовно учасників міжнародного правопорядку не можуть бути необмеженими, безконтрольними. Правовий статус учасників міжнародного правопорядку має відповідати таким вимогам: 1) вказувати на завдання, предмет і цілі діяльності; 2) визначати їх місце і положення серед інших учасників міжнародного правопорядку (насамперед суб'єктів міжнародного права); 3) визначати програму поведінки, компетенцію, повноваження, функціональні навантаження, засоби досягнення визначених цілей і виконання завдань; вказувати на методи діяльності суб'єктів міжнародного права; визначати їх правоздатність; 4) визначати характер та обсяг прав, свобод, законних інтересів, засобів їх гарантування; 5) визначати характер та обсяг покладених і набутих обов'язків; встановлювати відповідальність за поведінку суб'єктів; вказувати на засоби забезпечення покладених обов'язків; 6) викладати загальні розпорядження, заборони, поручництва, які діють у міжнародному співтоваристві і є обов'язковими для кожного учасника правопорядку; 7) закріплювати правові принципи функціонування в правовій структурі міжнародного співтовариства.

544

______ 5

Міжнародне право та міжнародний правопорядок

Упорядкованість міжнародного правопорядку характеризується впорядкованістю: а) міжнародно-правової структури; б) міжнародно-правових процесів; в) системи міжнародного права.

Досягти оптимальної впорядкованості міжнародного правопорядку можна, коли буде впорядковано: а) процеси виникнення, зміни та припинення міжнародних правовідносин; б) процеси виникнення і скасування суб'єктів міжнародного права, зміни їх правового статусу; в) взаємовідносини між суб'єктами міжнародного права відповідно до їх статусу; г) вирішення спорів та конфліктів, які можуть виникнути між суб'єктами права; д) методи правового регулювання відносин і впливу на учасників міжнародних відносин; є) поведінку учасників міжнародних правовідносин за певних умов; є) такі вимоги і властивості учасників міжнародного правопорядку, ях міжнародна законність, координаційність, загальна підпорядкованість вимогам правових норм тощо; ж) вплив на правопорушників і ліквідація правопорушень.

Для міжнародного правопорядку характерні три головні функції: 1) збереження та вдосконалення правопорядку (через управління системою правопорядку; його захист від гнітючого впливу негативних чинників; зміцнення цілісності та організованості системи, впорядкування координаційних взаємозв'язків, елементів, властивостей, відносин, підтримку властивостей стабільності, стійкості, впорядкованості, законності); 2) взаємодія із зовнішнім середовищем, іншими соціальними системами (через пристосування до зовнішнього середовища, служіння правовою основою для політичних систем, які взаємодіють у міжнародних відносинах, підтримання і захист тих із них, які відповідають системі міжнародного правопорядку; внесення впорядкованості в систему міжнародної демократії, в структуру та функціонування важливих сфер сучасної системи міжнародних відносин, внесення впорядкованості у важливі внутрішні зв'язки міжурядових організацій); 3) відокремлення якісної визначеності міжнародного правопорядку (через упорядкування наявної структури, координацію взаємодії компонентів правопорядку; впорядкування правових властивостей і стану кожного суб'єкта міжнародного права, програми його поведінки та функціонування; впорядкування правових відно-

545

Г л а в а XVIII

_________ Міжнародна законність та міжнародний правопорядок_________

син, процесів, зв'язків у часі та просторі; досягнення внутрішньо узгодженої системи міжнародного правопорядку).

Міжнародний правопорядок розвивається на загальносоціологічних засадах, загальних юридичних принципах, на яких формуються і функціонують міжнародно-правова надбудова, правова система, всі інститути міжнародного права — і безпосередньо на принципах міжнародного правопорядку як цілісного утворення.

До загальносоціологічних засад міжнародного правопорядку належать: принцип наукової обгрунтованості; по- літико-правова основа — демократичні міжнародно-пра- вові відносини; економічна основа — справедливий міжнародний економічний порядок; духовна основа — культура світового співтовариства; цільова основа — зміцнення миру й безпеки між народами.

До загальних юридичних принципів міжнародного правопорядку належать: принципи сучасного міжнародного права; загальні принципи права; міжнародна законність; верховенство міжнародного права над політикою; рівність усіх суб'єктів міжнародного права перед нормами міжнародного права; рівне і справедливе надання між- народно-правових можливостей (прав, свобод і законних інтересів) та вимоги щодо виконання обов'язків і реалізації міжнародно-правової відповідальності; об'єктивність, справедливість та істинність правових заходів; переконаність суб'єктів у правильності і справедливості правових заходів; справедливість і невідворотність впливу на правопорушника, можливість застосування до нього заходів впливу; просторово-часові параметри застосування правових заходів та ін.

До принципів функціонування міжнародного правопорядку як системи належать: принцип законності, принцип цілісності і структурності, принцип субординації і співпідлеглості (підлеглість усіх норм міжнародного права функціям міжнародного правопорядку), принцип упорядкованості, узгодженості елементів і компонентів, принцип зв'язку та відповідності системі міжнародно-право- вого регулювання, принцип стабільності, принцип доцільності, принцип простоти та ін.

На відміну від міжнародної законності, де регіоналізм є ознакою послаблення законності, бо вона з найбільшою ефективністю діє при універсальності її вимог, міжнарод-

546

Міжнародне право та міжнародний правопорядок

ний правопорядок відзначається тим більшою стабільністю та міцністю, чим більш упорядкованими і сталими є його регіональні структури. Останні в міжнародному правопорядку є не тільки сталими, а й мають певну відокремленість у рамках універсального правопорядку. Саме тому можна говорити про європейський, африканський, латиноамериканський та інші типи правопорядку.

В науці міжнародного права вивчаються питання міжнародного правопорядку в космосі, правопорядку у Світовому океані, міжнародного інституційного правопорядку тощо.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІ ТЕР А ТУРА „„„^^

Василенко В. А.

Стратегия международно-правового обеспечения миропорядка // Вести. Киев, ун-та: Международные отношения и международное право. 1984. № 18.

Верещатин В. С.

«Общее правовое поле» современного мира // Советский журн. междунар. права. 1991. № 3—4.

Евинтов В. И.

Международное сообщество и правопорядок. К., 1990.

Лукашук И. И.

Нормы международного права в международной нормативной системе. М., 1997.

Мовчан А. П.

Международный правопорядок. М., 1996.

Сандровский К. К.

Проблемы законности и правопорядка в международных отношениях // Вестн. Киев, ун-та: Международные отношения и международное право. 1986. Вып. 23.

Тюрина Н. Е.

Международный правопорядок. К., 1991.

Справа «Про дипломатичних і консульських співробітників США в Тегерані» (США/ Іран) (МС ООН) - 514

Справа «Про завод м. Хорзжув»

(ППМП) - 286, 290, 462

Справа «Про маяки» (ППМП) —

286, 480

Справа «Про належність храму Преах Віхеар» (Камбоджа/Таїланд) (МС ООН) - 231, 514

Справа «Про німецьких поселенців у Польщі» (ППМП) —

285

Справа «Про норвезькі позики» (Франція/Норвегія) (МС ООН) - 286, 514

Справа «Про статус ПівденноЗахідної Африки» (Ефіопія/ Південна Африка; Ліберія/ Південна Африка) (МС ООН) - 514

Справа «Про сербські і бразильські позики» (ППМП) — 286

Справа «Про стягнення аліментів з К.» (Україна) — 284

Справа «Про суверенітет над прикордонними землями» (Бельгія/Нідерланди) (МС ООН) - 231, 514

Справа «Про сухопутні, острівні і морські кордони. Спір Сальвадору з Гондурасом з підключенням Нікарагуа» (МС ООН) - 217

Справа «Про територіальний спір» (Лівія/Чад) (МС ООН) - 373

Справа «Про тлумачення параграфа 4 додатку до ст. 179 договору в Неувіллі (між Болгарією і Грецією) (ППМП) —

437

Справа «Про юрисдикцію судів м. Данцига» (ППМП) - 290

Справа «Сей Фучжії проти Каліфорнії» (США) - 275

Справа «Чунг Чи Ченг проти Р» (Велика Британія) — 272—273

Справа «Штейнер і Гросс проти польської держави» (Верхньосилезький арбітражний суд) —

335

STATUTA SUO CLAUDUNTUR TERRITORIO, NEC ULTRA TERRITORIUM DISPONUNT

STRICTI JURIS

SUI GENERIS

SUPER ALTUM MARE TABULA AMALFITANA

TABULA RASA

TERRA MANENS VACUA OCCUPANTI CONCEDITUR

TUTELA

UBI CULPA EST, IBI POENA SUBESSE DEBET

UBI SOCIETAS, IBI JUS ULTIMA RATIO ULTIMATUM

ULTRA

UNUMQUODQUE DISSOLVI EODEM, LIGAMINE QUO LIGATUR

UTI POSSIDETIS JURIS

VERSUS

VETO VICE

VERSA

закони обмежені своєю територією, не діють за межами своєї території

в суворій відповідності з правом особливий у відкритому морі

морські закони м. Амальфа (Італія, X ст.)

правило «чистої дошки»

земля, що залишилась нічиєю, стає власністю того, хто її захопить

опіка

де є вина, там повинна бути кара

де суспільство, там і право останній доказ; останній засіб

остання пропозиція; остаточне формулювання умов у переговорах про вирішення спору

за межами; понад

будь-яке зобов'язання скасовується в такий само спосіб, як воно виникло

право зберігати за собою те, чим володієш

проти

заборона

навпаки

ЗМІСТ

Вступ (В. Г. Буткевич)

З

Умовні скорочення

5.Класичне міжнародне право (В. Г. Буткевич, О. В. Задорожній) 83

6.Перехід до сучасного міжнародного права та утвердження

Г л а в а IV Система міжнародного права

(В. Г. Буткевич)

Г л а в а VI Основні принципи міжнародного права

7.Співвідношення основних принципів системи, принципів галузі та інституту, універсальних, регіональних і партикулярних принципів

598

Глава VII Міжнародне і внутрішньодержавне право

Г л а в а VIII Суб'єкти міжнародного права

(В. Г. Буткевич)

Г л а в а X Правонаступництво держав

(В. В. Мицик)

6.Врегулювання проблем правонаступництва у зв'язку з припиненням" існування СРСР. Правонаступництво

599

Глава XII Міжнародний правотворчий процес

3. Міжнародно-правовий механізм реалізації норм міжнародного права

435

4. Внутрішньодержавний механізм реалізації норм міжнародного права

Г л а в а XVI Міжнародноправові санкції

(В. Г. Буткевич)

Глава XVII Міжнародна юстиція

(В. Г. Буткевич)

Г л а в а XVIII Міжнародна законність та міжнародний правопорядок

4.Загальне і особливе міжнародної законності та міжнародного правопорядку. Сутність міжнародного