57.Слово як одиниця мови. Відмінність слова від морфеми і речення.

Не зважаючи на те, що ми з легкістю можемо виділити слово в мовленнєвому потоці, вчені і досі знаходять для себе певні труднощі у тому, щоб дати слову точне визначення. На сучасному етапі існує більше 300 різноманітних визначень слова. Проблема полягає в тому, що більшість визначень, які вчені намагаються дати слову, можуть слугувати і для позначення інших мовних одиниць. Академік Л.В. Щерба, який займався дослідженням слова, писав, що в кожній мові дефініція слова є різною, а, отже, дати йому конкретне пояснення неможливо.

Слово - наслідок сполучення певних значень з сукупністю певних звуків, результат чого здатний до певного граматичного вживання.

Американські дискриптивісти пропонують замінити поняття слова окремими: графічне слово - ланцюжок літер між 2-ма пробілами фонетичне слово - звуковий комплекс, об`єднаний спільним наголосом граматичне слово - комплекс, що здатний виступати єдиним членом речення Дехто обмежує значення слова як одиниці, що має план вираження і план значення. Але ці ж ознаки мають також морфема і словосполучення. Таким чином, існує проблема окремості слова в тексті (що вимагає чіткого вирізнення його від морфеми з одного боку, з іншого - від словосполучення чи речення) та проблему тотожності слова, його ідентифікацію (так, чи є одним словом рос. "железная дорога", укр. - залізниця, адже референт лише один). Відмінності слова від морфеми і речення:

Слово: - має позиційну автономність, є вільним знаком

- може самостійно виконувати синтаксичну функцію - формувати речення

- становить лексико-граматичну єдність, поєднуючи в собі лексичне і граматичне значення

- не лише відтворюються, а й творяться (неологізми)

Морфема:

- найменша значеннєва одиниця, що реалізується в рамках певного слова

- не здатна до позиційної самостійності чи синтаксичною функції

- має лише 1 значення: або дериваційне (словотворче), або реляційне (граматичне)

- є повторюваною мовною одиницею, яка відтворюється в готовому вигляді

Речення:

- формується з одного чи кількох слів, кожне з яких має власне лексико-граматичне значення

- творяться, а не відтворюються (окр. випадок - фразеологічні вислови)

- є проникною системою: до складу речення можна вводити додаткові слова

58 Речення і словосполучення.

Словосполучення — синтаксична одиниця, яка утворюється поєднанням повнозначних слів за допомогою підрядного граматичного зв'язку.

Як правило, словосполучення складаються з двох слів: новий дім, тихо наспівувати, писати листа, дуже швидко. Одне слово є головним (дім, наспівувати, писати, швидко), а друге — граматично залежним, підпорядкованим головному (новий, тихо, листа, дуже).

Здатність слів сполучатися між собою називається валентністю. Деякі слова характеризуються обмеженою валентністю. Однак більшість слів мають досить широку валентність.

Розрізняють граматичну і лексичну валентності. Граматична валентність передбачає залежність сполучуваності слів від їх належності до певної частини мови. Лексична валентність полягає в сполучуваності конкретних слів. Слова у словосполученні поєднані підрядним зв'язком. Виокремлюють три типи підрядного зв'язку:1)узгодження, при якому головне слово узгоджується із залежним словом у всіх граматичних формах: теплий день, гарне село, моя думка. Трапляються випадки неповного узгодження: місто Київ, річка Дніпро

2)керування, при якому головне слово вимагає від залежного певної відмінкової форми (з прийменником або без нього): читати книжку, сісти за стіл, шматок хліба, дума про тебе, завзятий до роботи;

3) прилягання, при якому залежне слово є незмінним: швидко йдуть, розмовляли йдучи..

Мовне спілкування здійснюється за допомогою речень. Вони виконують комунікативну функцію, тобто передають конкретний зміст, який відображає об'єктивну дійсність. Реченню властива відносна самостійність, оскільки воно виражає закінчену думку і відділяється у мовленні від інших речень паузами.Речення — мінімальна комунікативна одиниця, для якої характерні інтонаційна оформленість, організованість на основі структурної схеми, система синтаксичних категорій.Речення може складатися з одного слова. У мові існують типові форми однослівних речень, зокрема називні, безособові. У певній ситуації, наприклад у діалозі, будь-яке окреме слово в будь-якій формі може стати реченням. Засобом, який перетворює слово в речення, є інтонація.Однак самої інтонації для утворення речення недостатньо. Оскільки більшість речень включають до свого складу кілька слів, то ці компоненти повинні певним чином пов'язуватися між собою, організовуватись у комунікативний ланцюжок. Цю функцію виконують моделі, за якими будуються речення. їх ще називають структурними схемами речення, або схемами породження речення. Кожна мова має певну кількість таких моделей.Структурні схеми речення можна виразити словесним описом або за допомогою спеціальної символіки