1.3. Сполучники і, й. І вживається:

1. Між приголосними:

день і вечір, любов і турбота (зіставлення).

2. Перед приголосним на початку речення:

І знову буде свято. І цього замало.

3. Після паузи (розділового знака) перед

приголосним:

Глянув – і засміявся. Пройдуть сніги – і буде весна.

4. Між голосними, голосним і приголосним

та перед словом на й, я, ю, є, ї: :

Таня і Юля; знаю і пам’ятаю; страшно і весело; теплий і тихий.

1. Між голосними:

взяли й одіслали; швидко й обережно.

2. Перед голосним на початку речення:

Й одного не бачив. Й отак добиралися.

Але часто ставиться І: І ось у чому річ…

3. Після голосного перед приголосним:

зустрічі й прощання; та й не бачив нічого.

З вживається:

1. Перед словом на голосний:

взяв з окремої папки, вийшов з автобуса.

2. Перед приголосним (крім с, ш):

одна з фірм, з діда-прадіда, але: вийшов зі школи.

ІЗ вживається між приголосними (переважно

з, с, ц, ч. ш, щ) та групами приголосних:

виїхав із Судака, …із сиром пироги,

взяв із шафи, знав із власного досвіду.

ЗІ вживається: перед сполученням

приголосних, серед яких є з, с, ц, ч, ш, щ:

приїхав зі Сходу, пізно прийшов зі школи,

затримався зі своїми колегами.

Зо (фонетичний варіант ЗІ) уживається: із числівниками два, три та займенником мною:

разів зо два, зустрівся зо (зі) мною,

пролетіло десятків зо три качок.

1. І чергується з О або Е:

дорога – доріг, жінка – жінок, стеріг – стерегти.

2. У суфіксах -інь, -іш, -ісіньк, -юсіньк:

теплінь, світліший, спокійнісінький.

3. Після м'яких і пом’якшених:

осінь, сопілка, ніж, одвірок.

И може чергуватися з І при словотворенні:

злипатися – зліпити, висіти - повісити.

1. У відкритих складах -ри-, -ли- відповідно до

вимови:

гриміти, крижина, литаври, відлига, але: гріти, дрімати, зрікатися, тріщати.

2. Після твердих приголосних:

сивина, пироги, нитка, питання.

3. У кінці слів після г, к, х:

круги, руки, птахи, але (які): короткі, лихі.

1. -інн(я) - у віддієслівних іменниках:

служити – служіння, творити - творіння.

2. -инн(я) - у збірних іменниках:

гарбуз – гарбузиння, картопля – картоплиння.

1. У деяких словах після ж, ц, ч, ш,

щ:

жінка, ціанід, цідило, цілий, цілитель, цілувати, ціль, цінний, ціп, ціпеніти, цісар, кочівник, чільний, чіп, чіпати, чіпляти, чіткий, чітко, мишій, шість, щілина, щільний, щімкий, щіпка, щітка, щічка,

але:живіт, цивілізація, цикл, цикорій, цикута, цинізм, цирк, цитрус, цифра, чилієць, чимало, чинний, число, чистий, читач, шибка, шип, ширма, широчінь, шифр, шишка, щиглик, щипати, щирий, щит.

2. У дієсловах наказового способу

1-і та 2-ї особи множини:

сказати – скажіть – скажімо, пекти – печіть – печімо,

мовчати – мовчіть – мовчімо.

3. У прислівниках:

(в)уночі, хутчіш, (в)удвічі, мерщій, чітко.

4. У род. та місц. відмінках однини

іменників жіночого роду:

мережі, ночі, печі, речі, суміші.

5. У наз. відмінку множини

іменників, прикметників,

числівників:

межі, ножі, дріжджі, ключі, очі, гроші, вірші, кращі, вражаючі, рішучі, вищі, кращі, перші, тричі.