- •МІнІстерство освІти і науки украини
- •Тема 1.1. Енергетична політика держави та енергозбереження
- •1.1.1. Енергетична політика України.
- •1.1.2. Основні напрямки енергозбереження та ефективність.
- •1.1.1. Енергетична політика України
- •1.1.2. Основні напрямки енергозбереження та ефективність
- •Тема 2.1. Енергетичний аудит теплового обладнання
- •2.1.1.3 Газові пальники
- •2.1.1.4 Пиловугільні пальники.
- •2.1.1.5 Типові причини зниження енергетичної ефективності пристроїв
- •2.1.1.6 Оцінка енергетичної ефективності пристроїв
- •2.1.1.7 Енергозаощаджуючі заходи
- •2.1.2. Печі, паровиробні установки та котли.
- •2.1.2.1. Загальна характеристика паровиробних установок і котлів, що застосовуються в Україні
- •2.1.2.2. Оцінка енергетичної ефективності котельних установок
- •2.1.2.3. Заходи щодо підвищення ефективності котельних установок
- •2.1.2.3. Енергетичний аудит печей
- •2.1.2.3.1 Загальна характеристика ефективності печей
- •2.1.2.3.2 Енергозаощаджуючі заходи в печах
- •2.1.3. Системи теплопостачання.
- •2.1.4. Системи забезпечення природним газом.
- •2.1.3. Системи теплопостачання
- •2.1.3.1. Системи теплопостачання та фактори, які впливають на їх ефективність
- •2.1.3.2. Розрахунки ефективності теплової ізоляції
- •2.1.3.3. Втрати теплоти внаслідок витоку теплоносія і надмірного тиску
- •2.1.3.4. Енергозаодщаджуючі заходи підвищення ефективності систем теплопостачання і їх елементів
- •2.1.4. Системи забезпечення природним газом
- •2.1.4.1 Локалізація витоків, відбудовні й ремонтні роботи
- •2.1.4.2 Виміри й контрольно-вимірювальна апаратури
- •2.1.4.3 Можливості економії
- •Тема 2.2. Енергетичний аудит електрообладнання
- •2.2.1. Системи забезпечення електричною енергією.
- •2.2.2. Електроприводи.
- •2.2.1. Системи забезпечення електричною енергією.
- •2.2.2. Електроприводи
- •2.2.3. Системи стисненого повітря та компресійні установки.
- •2.2.3.1. Загальна характеристика систем
- •2.2.3.2. Витрати енергії на вироблення стисненого повітря. Витрати енергії при виробленні, транспортуванні і споживанні стисненого повітря. Створення карти споживання енергії
- •2.2.3.3. Основні шляхи підвищення енергетичної ефективності систем
- •2.2.3.4. Підвищення енергетичної ефективності компресорних установок
- •2.2.3.5. Удосконалення магістральних і розподільних повітропроводів
- •2.2.3.6. Утилізація теплоти, яка відводиться від стисненого повітря в проміжних та кінцьових повітроохолодниках
- •2.2.3.7. Розрахунок ефективності від впровадження енергоощадних заходів
- •2.2.4. Холодильне обладнання та теплові насоси.
- •2.2.4. Холодильне обладнання та теплові насоси
- •2.2.4.1. Загальна характеристика холодильних систем
- •2.2.4.2. Зменшення теплоприпливів в холодильну камеру і від охолоджуємих об’єктів
- •2.2.4.3. Регулювання коефіцієнту навантаження компресорів
- •2.2.4.4. Зниження температури конденсації
- •2.2.4.5. Типові можливості по економії енергії
- •2.2.4.6. Портативні прилади для виміру параметрів роботи установки
- •2.2.4.7. Приклад оцінки економічного ефекту від впровадження енергозберігаючих заходів
- •2.2.4.8. Теплові насоси
- •2.2.4.8. Аналіз потоків енергії в холодильній установці
- •Контрольні запитання
- •2.2.5. Електричні насоси.
- •2.2.6. Системи вентиляції.
- •2.2.5. Електричні насоси.
- •2.2.6. Системи вентиляції.
- •2.2.6.1. Загальні положення
- •2.2.6.2. Побудова карти споживання енергії вентиляційними установками
- •2.2.6.3. Економія енергії в системах промислової вентиляції
- •2.2.6.4. Зменшення навантаження на систему
- •1) Модернізація обладнання з метою зменшення теплового або іншого навантаження на систему
- •2) Зменшення втрат в системі
- •2.2.6.5. Удосконалення конструкції системи
- •2.2.6.6. Автоматичне регулювання системою і диспетчеризація
- •2.2.6.7. Утилізація теплоти
- •2.2.6.8. Типи теплоутилізаторів
- •2.2.6.9. Системи приливо-витяжної вентиляції для адміністративних і житлових приміщень
- •Тема 3.1. Енергетичний аудит у будівництві
- •3.1.1. Утеплення житлових домів
- •Тема 3.2. Енергетичний аудит систем життєзабезпечення
- •3.2.2. Системи теплопостачання
- •3.2.3. Системи гарячого водопостачання
- •3.2.2. Системи теплопостачання
- •3.2.3. Системи гарячого водопостачання Оборотне водопостачання. Удосконалення систем охолодження. Підбір насосів та електродвигунів. Розрахунки ефекту від впровадження нового обладнання
- •3.2.3.1. Загальна характеристика систем виробничого водопостачання
- •3.2.3.2. Водний і тепловий режими відкритих систем оборотного водопостачання
- •3.2.3.3. Вентиляторні градирні. Вибір градирні з урахуванням її енергетичної ефективності і надійності роботи
- •3.2.3.4. Економія енергії від застосування оборотного водопостачання
- •3.2.3.5. Електронасоси
- •3.2.3.6. Аналіз карти енергоспоживання насосними станціями
- •3.2.3.7. Розрахунок споживання електроенергії насосами
- •3.2.3.8. Модернізація гідравлічних систем з метою організації ефективної роботи
- •3.2.3.9. Заходи по економії енергії насосними станціями
- •Контрольні запитання
- •Список літератури
Тема 2.1. Енергетичний аудит теплового обладнання
Лекція 2
2.1.1. Системи спалювання палива.
Пристрої для спалювання палива: пальники та керуюче обладнання. Фізико-хімічні основи згоряння. Дії по визначенню ефективності процесів. Газовий аналіз. Комерційні засоби проведення газового аналізу. Автоматичне регулювання та настроювання обладнання. Рекуперація теплоти.
Література: [3]: с.79-84, [2]: с.39-48, 100-141.
2.1.2. Печі, паровиробні установки та котли.
Дії по визначенню ефективності. Керування режимними та робочими параметрами: робоча температура, газове середовище, навантаження.
Література: [3]: с.84-92, [2]: с.224-239
2.1.1. Системи спалювання палива.
2.1.1.1 Типи пристроїв для спалювання палива
Основним елементом систем спалювання палива являються пристрої для його спалювання. Від їх енергетичної ефективності залежить ефективність роботи систем в цілому.
Ефективність роботи систем залежить від конструктивних особливостей пристроїв для спалювання палива, способів підготовки паливно-повітряної суміші та швидкісних режимів їх роботи. В зв’язку з цим розглянемо особливості пристроїв для спалювання мазуту, газу і вугільного пилу, їх недоліки та переваги.
2.1.1.2 Мазутні форсунки
Ввід мазуту та його розпилювання в топковій камері здійснюється за допомогою механічних, парових, повітряних та ротаційних форсунок.
В механічних форсунках необхідна тонкість розпилювання визначається конструкцією форсунки і енергією тиску мазуту. Це потребує високого тиску мазуту перед форсунками, в межах 1,0…3,5 МПа, його підігрів до температур 100…120 С і ретельного очищення. Продуктивність механічних форсунок звичайно регулюють дроселюванням мазуту, що обумовлює зниження його тиску перед форсункою і погіршення розпилювання. В зв’язку з цим механічні форсунки мають обмежену можливість якісного регулювання продуктивності тільки в діапазоні 80…100 %, а продуктивність форсунки за даними [ ] складає до 0,06 кг/с.
Перевага механічних форсунок полягає в тому, що вони еконо-мічні, тобто не потребують водяної пари для розпилювання. Вони мають малі витрати енергії на розпилювання в межах 1 кВтгод на 1т мазуту, безшумні в роботі.
Недоліки форсунок складають:
обмежені можливості регулювання продуктивності;
підвищені вимоги до ущільнення системи паливоприготування, яка знаходиться під високим тиском;
засмічення вихідних отворів.
При роботі парових форсунок використовується кінетична енергія струменю водяної пари, яка розбиває потік мазуту на найдрібніші частинки. Тиск злегка перегрітої пари 0,4…0,6 МПа, а витрата пари складає 0,3…0,8 кг на 1кг палива.
Переваги парових форсунок:
відносно низька вартість;
простота обслуговування;
великі межі регулювання.
Недоліки цих форсунок їх мала економічність і ефективність, так як розпилювання парою не тільки неекономічне, але і знижує температуру факелу. Парові форсунки споживають велику кількість пари (2…3 % паропродуктивності котла), а також досить шумні. Це обмежує їх використання в основному котлами продуктивністю до 6,0 кг/с.
Необхідність мати мазутну форсунку, яка працює економічно в широкому діапазоні регулювання, призвело до створення паромеха-нічних форсунок. В них навіть при продуктивності 10 % від номінальної нема погіршення процесу розпилювання. Паромеханічні форсунки, навантажені вище 80 % номінального, працюють як механічні форсунки, при більш низькому навантаженні – як парові. Вони виготовляються на продуктивність 0,1…15 кг/с.
Замість пари розпилювання мазуту може виконуватись повітрям, тому досить розповсюдженими є повітряні форсунки високого та низького тиску, робота яких більш економічна. В повітряних форсунках високого тиску використовується стиснене повітря тиском 0,6…0,8 МПа. Витрати повітря при цьому знаходяться в межах 1,0…1,5 кг на 1 кг мазуту.
Перевага повітряних форсунок високого тиску в наступному:
простота обслуговування;
великі межі регулювання;
більша, ніж у парових форсунок, економічність.
Недоліки – висока початкова вартість внаслідок необхідності установки компресору або використання компресорної станції підприємства.
Повітряні форсунки низького тиску використовують повітря тиском (3,5…10) кПа, який можуть забезпечити високонапірні вентилятори. При цьому потрібна якість розпилювання досягається при витратах повітря, які рівні (0,6…0,85) Vо кг на 1 кг мазуту (Vо – теоре-тичні витрати повітря). Такі форсунки мають високу економічність, хороший пірометричний ефект, який визначається повнотою згорання палива і малим коефіцієнтом надлишку повітря, а також прості при автоматизації процесу. До недоліків повітряних форсунок низького тиску відносяться їх значні розміри. Використовуються ці форсунки в основному в промислових печах.
Високі показники мають ротаційні форсунки, які представляють собою повітряну форсунку низького тиску, вентилятор і електродвигун з числом обертів, яке регулюється. Ротаційні форсунки мають широкі межі регулювання продуктивності 20…140 % і мають обладнання для автоматичного регулювання. Такі форсунки, хоч і громіздкі, мають високу економічність і добре працюють на промислових печах, за виключенням регенеративних.