Тема 1.1. Енергетична політика держави та енергозбереження

Лекція 1

1.1.1. Енергетична політика України.

Енергетичний сектор економіки України. Державні структури, зайняті енергозбереженням. Енергетична політика країн. Європейського Союзу. Загальні програми та концепції керування процесами постачання та використання енергії, їх характеристика. Дія програми TASISу галузі енергозбереження. Енергетичний Центр Європейського Союзу на Україні. Консалтингові схеми у енергозбереженні.

Література: [3]: с.3-55.

1.1.2. Основні напрямки енергозбереження та ефективність.

Ефективність енергозбереження у зв'язку з сучасним станом країни. Основні напрямки енергозбереження. Методика підвищення ефективності виробництва, розподілу та споживання енергії. Місце енергетичного аудиту у загальній методиці. Зв'язок та взаємодії з впровадженням енергетичного менеджменту. Загальний цикл впровадження енергетичного аудиту та менеджменту на підприємстві. Основні загальні галузі та параметри виробництв, які вказують на резерви енергозбереження. Загальна схема та характеристика елементів виробничої системи: виробництва, розподілення та споживання енергії.

Література: [3]: с.55-79, [2]: с.5-39

1.1.1. Енергетична політика України

Як відомо, питомі витрати паливно-енергетичних ресурсів в Україні одні з найвищих в Європі.

В Києві в 1993 р. в рамках 3-х річної стратегічної програми був створений Енергетичний Центр Європейського Союзу. Спеціалісти центру відвідали велику кількість українських підприємств. Було виявлено, що більшість підприємств мають значний потенціал по економії енергії. Строки окупності першочергових заходів по економії енергії, як в галузі електричної енергії так і в галузі споживання природного газу, можуть бути дуже невеликими. Роботи з цього напрямку визнано дуже актуальними.

Встановлено, що в системах стисненого повітря, холодильних установках, системах освітлення потенціал економії складає від 30 до 50 % від існуючого рівня споживання електроенергії.

На більшості підприємств зареєстровано численні витікання газу з газопроводів, що призводить до втрат 500 тис. м³газу на рік по одному підприємству.

Теплові втрати котлів, бойлерів, печей, а також неізольованих трубопроводів, вентилів і фланців призводять до еквівалентних втрат ще 106 м³на рік в середньому на одному підприємстві.

Ефективність згоряння палива в пальниках бойлерів і різних технологічних печей також дуже низька. Підвищення якості горіння може дати економію в середньому до 10 % від сумарного споживання палива. Якщо співвіднести цю цифру з типовим рівнем споживання на підприємствах, то одержимо 1,5•106 м³природного газу на рік для середнього підприємства.

На багатьох підприємствах тільки біля 50 % від загальної кілько-сті енергії, яка споживається, використовується в виробництві. Решта втрачається. Відомо, що до 30 % енергії можна зберегти, не впровад-жуючи великих інвестицій. Цього можна досягти безкоштовно або за допомогою невеликих інвестицій.

Питомі втрати ПЕР в Україні в 3...4 рази вище, ніж на подібних підприємствах в Європі. Наприклад, в Данії споживання енергії на одиницю виробленої продукції, складає в скляній промисловості 1,3 (кВт•год)/кг. а в Україні – 3,8 (кВт•год)/кг.

Проаналізуємо причину виникнення такої ситуації.

Західна Європа перенесла дві енергетичні кризи у 1973 та 1979 роках. Країни ОПЕК перекрили поставку нафти і в 4...6 разів збільшили її ціну. В зв’язку з цим були розроблені і запущені в дію різні програми, спрямовані на економію енергоресурсів. Це призвело до різкого зниження енергоспоживання в різних секторах господарства західноєвропейських країн.

Планомірно підвищувалась ефективність котлів, пальників, теплоізоляційних і теплопровідних систем. Були прийняті нові законодавчі акти, які спрямовані на впровадження різноманітних енергоза-ощаджуючих заходів і процесів. Весь цей комплекс заходів застосовувався на протязі біля 20 років і використовується до теперішнього часу. Як результат споживання різноманітних видів енергії значно скоротилося.

Західноєвропейська промисловість зробила величезні інвестиції для підвищення ефективності як основного виробництва, так і допоміжних систем.

Для підвищення енергетичної ефективності промислових підприємств України необхідно по-перше провести енергетичний аудит, а потім впровадити на підприємствах енергетичний менеджмент. Це найбільш розумні заходи, з яких слід починати підвищення енерге-тичної ефективності Українських підприємств.

Застосування такого підходу зменшить імпорт енергоносіїв, які дорого коштують, і в довгостроковому плані зменшить залежність України від держав – виробників енергії.

Енергетична політика держави

В умовах, які склалися, необхідно прийняття принципово нової енергетичної стратегії України. Поряд з розробкою програм розвитку галузей паливно-енергетичного комплексу, програми структурної перебудови економіки держави, найважливішою складовою цієї стратегії є здійснення державної політики енергозбереження.

Про те, що енергозбереження стало предметом державної політики в Україні свідчить прийняття в серпні 1994 р. Верховною Радою Закону України «Про енергозбереження».

Сформулюємо основні узагальнюючі рекомендації, які визначають політику України в енергетичному секторі.

1. Розробка і втілення планів реалізації програм продуманого просування до ринкових цін, проміжним станом яких можуть бути ціни, які покривають виробничі втрати.

2. Створення на базі різної цінової та податкової політики політичного клімату, який буде сприяти утворенню і накопленню в Україні внутрішнього капіталу та здатний задовольнити потреби в інве-стиціях з подальшим реінвестуванням в енергетичний сектор.

3. Прийняття вичерпаного по змісту, продуманого по суті, дійового в плані реалізації і розумного за змістом гарантій законодавства, яке торкається внутрішніх капіталовкладень, прямих іноземних інве-стицій, видобутку, транзиту і торгівлі енергоресурсами, виробництва і використання енергії. Таке законодавство мусить враховувати як національні так і міжнародні принципи, наприклад, принципи Європейської Енергетичної Хартії та загального погодження по тарифам та торгівлі.

4. Незалежно від рівня уряду, на котрому вирішуються питання оподаткування, торгові ставки повинні бути завбачені та стабільні.

5. Всебічне сприяння торговій і інвестиційній політиці, яке формує в усіх галузях ПЕК України конкретне середовище шляхом створення конкурентних підприємств, скорочення кредитування непер-спективних підприємств, прийняття антимонопольних законів.

6. Обов’язкове офіційне інформування акціонерів, які вклали свої капітали в ПЕК, про проекти вкладення і в відношенні дивідендів, які вони отримують. Розробка всебічного законодавства для створення спеціальних енергетичних зон, в яких іноземні інвестори могли би фінансувати проекти і управляти ними.

7. Приоритетне збільшення внутрішніх та іноземних інвестицій і підвищення ефективності енерговикористання. Україна повинна стати активним учасником Всесвітньої асоціації по ефективному викори-станню енергії. Законодавство повинно сприяти впровадженню важливих стандартів по ефективному енерговикористанню.

8. Створення в Україні інформаційної енергетичної системи аналогічної і сумісної з системою Міжнародної Енергетичної Агенції.

9. Закони і постанови, які торкаються економіки, необхідно привести в відповідність з прийнятими в світовій практиці.

10. Створення організації, яка сприяла би розвитку співробітництва республік СНД в галузях економіки, енергетики і екології.

11. Структурна перебудова вугільної і модернізація нафтогазової промисловості відповідно існуючим національним програмам розвитку галузей енергетики.

Раціоналізація структури фінансування, ціноутворення, вимог відносно палива, ефективності і оточуючого середовища, комбінування генеруючих технологій в електроенергетиці, включаючи зусилля по удосконаленню безпеки та ефективності атомних електростанцій для задовольняння сучасних норм.

Рекомендації були розроблені на основі пропозицій, які представив Інститут проблем енергозбереження України.