Утворення і щляхи виведення сечі в межах нирки

Первинна сеча утворюється внаслідок фільтрації рідкої частини крові в капсулі нефрона(capsula nephroni), або ще її називаютькапсулою клубочка (capsula glomeruli) - капсулою Шумлянського- Боумена, яка охоплює кожний cудинний клубочок ниркового тільця (glomeruluscorpusculirenalis), або ниркового клубочка.

Капсула ниркового клубочка (capsula glomeruli) разом із клубочком утворюютьниркове тільце (corpusculum renale) - тільце Мальпігі. Ці тільця, яких є декілька мільйонів, розміщені переважно у звивис­тій частині кіркової речовини (parsconvolutacorticisrenalis).

Від ниркового тільця відходить проксимальна ча­стина канальця нефрона(parsproximalistubulinephroni), яка переходить упетлю нефрона(ansanephroni) - петлю Генле.

Первинна сеча утворюється шляхом фільтрації із судинного клубочка (glomerulus) безбілкової рідини із плазми крові в клубочкову капсулу(capsula

glomerularis).

Остання переходить через проксимальнутадис­тальну частини канальця нефрона(partesproximalis et distalis tubuli nephroni), що закінчується вставною частиною(pars conjungens).

Усі частини канальця нефрона обплітаються гус­тою сіткою вторинних артеріальних капілярів, і вна­слідок реабсорбції тут утворюється вторинна сеча.

Далі вироблена нефроном вторинна сеча відтікає у збиральну ниркову трубочку(tubulus renalis colligens), яка збирає сечу всосочкові проточки (ductuli papillares), що закінчуються на верхівці нир­кової пірамідисосочковими отворами(foraminapapillaria).

Елементи нирки, де утворюється первинна і вто­ринна сеча, складають структурно-функціональну одиницю нирки - нефрон(nephronum).

Сосочкові отвори відкриваються на дірчастому полі (areacribrosa) верхівки піраміди в малі ниркові чашечки(calices renales minores).

Із малих ниркових чашечок сеча надходить у ве­ликі ниркові чашечки (calices renales majores), які зливаються і утворюютьниркову миску(pelvisrenalis), а остання переходить у сечовід (ureter).

СЕЧОВІД (ureter)

Сечовід - парний орган довжиною 25-З0 см, який лежить за очеревиною (ретроперитонеально) в позаочеревинному просторі (spatium

extraperitoneale).

У сечоводах (ureteres) розрізняють:

• черевну частину(pars abdominalis);

• тазову частину(pars pelvica);

• внутрішньостінкову частину (pars intramuralis).

Остання розміщена в стінці сечового міхура (vesicaurinaria) і відкривається на дні сечового міху­ра (fundusvesicaeurinariae) отвором, який назива­ється вічком сечовода (ostiumureteris).

Стінка сечоводів (pariesureterum) складається із:

• зовнішньої оболонки(tunica adventitia);

• м’язової оболонки(tunica muscularis);

• слизової оболонки(tunica mucosa).

М'язова оболонка (tunica muscularis) має зовні­шній коловий та внутрішній поздовжній шари. У ни­жній третині сечовода м'язова оболонка має три шари: внутрішній і зовнішній поздовжні, а середній

• коловий.

Сечоводи мають такі звуження.

• при переході ниркової миски (pelvis renalis) у сечовід (ureter);

• при переході черевної частини(pars abdominalis) в тазову(pars pelvica);

• упродовж тазової частини (pars pelvica);

• при переході сечоводів (ureteres) у сечовий мі­хур (vesica urinaria).

СЕЧОВИИ МІХУР (vesicaurinaria)

Сечовий міхур (cystis) розміщений у порожнині малого таза (cavitaspelvisminoris) позаду лобкового симфіза (symphysispubica).

Сечовий міхур (vesicaurinaria) маєверхівку міху­ра(apexvesicae),тіло міхура(corpusvesicae) ідно міхура(fundusvesicae), яке спрямоване вниз і на­зад.

Нижній відділ утворює шийку міхура(cervixvesicae), яка переходить у сечівник (urethra).

Дно сечового міхура (fundus vesicae) прилягає:

• у чоловіків:

• унизу- до передміхурової залози (prostata), пу­хирчастих залоз (glandulaevesiculosae) і ампул сім'явиносних протоків (ampullaeductuumdeferentium);

• ззаду- до ампули прямої кишки(ampulla recti).

• у жінок:

• ззаду прилягає до піхви (vagina) і матки (uterus).

Стінка сечового міхура(pariesvesicaeurinariae) представлена трьома шарами: внутрішнім, середнім

і зовнішним.

Внутрішній шар утворений слизовою оболонкою (tunicamucosa) і добре розвинутимпідслизовим прошарком(telasubmucosa), внаслідок чого слизо­ва оболонка утворює числені складки.

Між вічками сечоводів(ostiaureterum) івнутрі­шнім вічком сечівника(ostiumurethraeinternum) підслизова основа відсутня, тому тут складок немає.

Це місце називається трикутником міхура (trigonumvesicae), де містяться рецептори, подраз­нення яких викликає позив до сечовипускання.

Трикутник міхура (trigonumvesicae) оточений угоріміжсечовідною складкою(plicainterureterica) слизової оболонки.

У верхівках трикутника є такі три отвори: два віч­ка сечоводів (ostia ureterum) та внутрішнє вічко се­чівника(ostium urethrae internum).

Середня оболонка сечового міхура - м’язова оболонка(tunica muscularis), побудована з гладкої м'язової тканини(textus muscularis glaber), яка представлена такими трьома шарами:

• внутрішнім поздовжнім шаром(stratum internum longitudinale);

• зовнішнім поздовжнім шаром(stratum externum longitudinale);

• середнім коловим шаром(stratum circulare).

Поздовжні шари утворюють у ділянці тіла сечово­го міхура м’яз-випорожнювач міхура(musculus detrusor vesicae), а коловий шар, що найбільш роз­винутий у ділянці внутрішнього вічка сечівника, утворюєвнутрішній мяз-замикач сечівника (m.sphincterurethraeinternus), який є мимовільним.

Зовнішній шар стінки сечового міхура представ­лений адвентицією(tunicaadventitia), або в тих міс­цях, що покриті очеревиною (верхівка та верхня сті­нка), знаходитьсясерозна оболонка(tunicaserosa).

Порожній сечовий міхур (vesicaurinaria) стосовно до очеревини (peritoneum) розміщений екстрапери- тонеально, тобто вкритий очеревиною з одного боку

• ззаду.

При наповненні верхівка міхура (apexvesicae) піднімається і очеревина (peritoneum) вкриває час­тину передньої, бічної і особливо задньої поверхонь, тобто сечовий міхур (vesicaurinaria) має мезопери- тонеальне положення (вкритий очеревиною з трьох боків).

ЖІНОЧИЙ СЕЧІВНИК (urethrafeminina)

Жіночий сечівник є трубкою завдовжки 3-6 см, що проходить позаду лобкового симфіза (symphysispubica) і своїмзовнішнім вічком сечівника(ostiumurethraeexternum) відкривається в присінок піхви (vestibulumvaginae).

Спереду і вгорі цей отвір оточений поперечно­смугастим зовнішнім м’язом-замикачем сечівника (m.sphincterurethraeexternus) - вольовим, який належить до м'язів промежини (mm.perinei).

Жіночий сечівник (urethrafeminina) має:

• внутрішнє вічко сечівника(ostiumurethraeinternum);

(pars

• внутрішньостінкову частину intramuralis);

• зовнішнє вічко сечівника(ostiumurethraeexternum).

М’язова оболонкажіночого сечівника (tunicamuscularisurethraefemininae) маєколовий шар (stratumcirculare), в якому виділяють внутрішній м'яз-замикач сечівника (m.sphincterurethraeinternus) та поздовжній шар (stratumlongitudinale).

Будова чоловічого сечівника буде розглянута в розділі чоловічих статевих органів.

Змістовий модуль 8 СТАТЕВІ СИСТЕМИ

Система чоловічих і жіночих статевих органів там, де вона досягає більш високого розвитку (вищі тва­рини), складається з таких частин:

• статевих залоз, які виробляють статеві клітини;

• шляхів, по яких статеві клітини виводяться із за­лоз;

• органів, де статеві клітини зберігаються або плід дозріває;

• зовнішніх статевих органів, які сприяють з'єднанню статевих клітин.

Більша частина тварин (навіть безхребетних) роздільностатева. Порівняно рідко спостерігаються у однієї і тієї самої особини чоловічі та жіночі статеві клітини.

В ембріональному періоді розвитку закладка ор­ганів жіночих та чоловічих статевих систем відбува­ється однаково, лише згодом в одних зародків роз­виваються чоловічі статеві органи, а жіночі органи залишаються недорозвиненими, в інших зародків - навпаки.

Якщо в однієї людини розвиваються статеві ор­гани обох статей, то ця патологія позначається як гермафродитизм.

При диференціюванні жіночих статевих органів мезонефральні протоки (вольфові протоки) підляга­ють повній редукції, зате парамезонефральні прото­ки (мюллерові протоки) перетворюються у жіночі статеві органи.

Дистальні відділи правої і лівої парамезонефра- льних проток зливаючись, утворюють канал з одним спільним просвітом, з якого розвиваються непарні органи - матка та піхва.

З краніальних відділів правої і лівої парамезоне- фральних проток, які йдуть окремо, розвиваються маткові труби.

У ділянці зовнішньої поверхні сечостатевої мем­брани утворюється підвищення - статевий горбик, або зачаток статевого члена, а поблизу навколо ньо­го знаходитьсястатевий валик.

Біля основи статевого горбика, з боку, найближ­чого до відхідника, знаходиться первинний сечоста­тевий отвір, який з боків оточений тонкими краями

• статевими складками.Така є індиферентна ста­дія розвитку зовнішніх статевих органів.

При розвитку жіночої особини ріст статевого гор­бика відстає, з нього виходить клітор з двома пече­ристими тілами; залишається неглибока сечостатева пазуха, що перетворюється в присінок піхви.

Первинний сечостатевий отвір значно здовжуєть­ся в сагітальному (стріловому) напрямі; із статевих складочок, які оточують його з боків, походять малі соромітні губи з вуздечкою клітора.

Статевий валик у свої бокових частинах перетво­рюється у великі соромітні губи, краніальний непар­ний його відділ дає лобкове підвищення.

Перешийок між статевою щілиною та анусом за­лишається коротким.

Чоловіча статева система поділяється на:

ЧОЛОВІЧА СТАТЕВА СИСТЕМА

(systema genitale masculinum)

• внутрішні чоловічі статеві органи(organagenitaliamasculinainterna), до яких належать:

• яєчко(testis) знад’яєчком(epididymis);

• сім’яний канатик(funiculus spermaticus);

• сім’явиносна протока(ductus deferens);

• пухирчаста залоза(glandula vesiculosa);

• передміхурова залоза (prostata);

• цибулинно-сечівникова залоза(glandulabulbourethralis);

• зовнішні чоловічі статеві органи(organagenitaliamasculinaexterna), до яких належать:

• калитка(scrotum);

• статевий член (penis).

Чоловічий сечівник (urethra masculina) служить не лише для виведення сечі, а й для виведення спе­рми. Тому він належить як до сечової системи (systemaurinarium), так і до статевої системи (systemagenitale).

Розвиток зовнішніх чоловічих статевих органів

Статевий горбику чоловічої статі є зачатком статевого члена. Цей горбик швидко росте і подов­жується, перетворюючись упечеристе тіло стате­вого члена(corpus cavernosum penis).

На нижній (каудальній) поверхні статевого члена статеві складкистають більш високими і обмежо­вують сечостатеву (уретральну) щілину, яка перетво­рюється вуретральний жолобок.

Краї жолобка зростаються і утворюють чоловічий сечівник(urethramasculina) тагубчасте тіло ста­тевого члена(corpusspongiosumpenis).

Місце зрощення уретрального жолобка (закриття жолобка) лишається у вигляді рубця, названого швом статевого члена (raphe penis).

Одночасно з формуванням чоловічого сечівника над дистальним кінцем статевого члена утворюється передня шкірочка статевого члена(preputium penis).

На місці зрощення статевих валиків виникає шов калитки(raphescroti), який тягнеться від кореня статевого члена (radixpenis) до відхідника (anus).

Розвиток внутрішніх чоловічих статевих органів

На 7-му місяці ембріонального розвитку із сполу­чної тканини формується білкова оболонка яєчка.В цей час в яєчку утворюютьсясім’яні трубочки (tubuli seminiferi).

Із трубочок (канальців) первинної нирки (mesonephros) формуютьсявиносні трубочки яєчка (ductuliefferentestestis).

Із краніальної частини мезонефральної протоки утворюється протока над’яєчка(ductusepididymidis).

Із мезонефральної протоки також формується сім’явиносна протока(ductusdeferens), дистальній відділ якої утворюєампулу сім’явиносної протоки (ampullaductusdeferentis).

З бокового вип'ячування сім'явиносної протоки розвивається пухирчаста залоза(glandula

vesiculosa).

Із кінцевого звуженого відділу мезонефральної протоки формується сім’явипорскувальна протока (ductusejaculatorius), яка відкривається у чоловічий сечівник (urethramasculina).

З парамезонефральної протоки (мюлерової про­токи) також формується привісок яєчка(appendixtestis).

Із злитих каудальних кінців парамезонефральних протоків утворюється передміхурова маточка (utriculusprostaticus).

Остання частина парамезонефральних протоків (мюлерових протоків) у ембріонів чоловічої статі ре­дукується.

Яєчко з його придатками (привісок яєчка, перед­міхурова маточка) не залишаються на тому місці, де вони закладалися, тобто в черевній порожнині на рівні нижніх поперекових хребців. Вони в процесі розвитку зміщуються в каудальному напрямку - проходить процес опускання яєчок(descensus testis).

У процесі опускання яєчка важливу роль відіграє направляюча зв'язка яєчка (gubernaculumtestis).

До 3-го місяця внутрішньоутробного періоду яєч­ко знаходиться в клубовій ямці(fjssa iliaca).

До 6-го місяця внутрішньоутробного періоду яєч­ко підходить до глибокого(внутрішнього)пахвинного кільця(anulusinguinalisprofundus).

На 7-8-му місяці яєчко проходить через пахвин­ний канал (canalis inguinalis) разом ізсім’явиносною протокою(ductusdeferens),суди­намиінервами, що входять до складу утвореного в процесі опускання яєчкасім’яного канатика (funiculusspermaticus).

Передміхурова залоза (prostata) розвивається із епітелію сечівника, що розвивається у виглядіклі­тинних тяжів(до 50), з яких у подальшому утво­рюютьсячастки залози.

Цибулинно-сечівникові залози (glandulaebulbourethralis) розвиваються ізепітеліальних ви­ростів губчастої частини сечівника.