Крововідтік від серця

Він здійснюється переважно у систему вінцевої пазухи(sinuscoronarius), у яку впадають такі вени:

• велика серцева вена(v. cordis magna), яка скла­дається з:

• передньої міжшлуночкової вени (v. interventricularis anterior),

• лівої крайової вени(v. marginalis sinistra);

• мала серцева вена(v. cordis parva), в яку впада­ють:

• права крайова вена(v. marginalis dextra);

• передня(і) правошлуночкова(і) вена(и)-v.(vv.)ventriculidextrianterior(es) (або вони ще назива­ються передніми серцевими венами -vv.cardiacaeanteriores;vv.cordisanteriores);

• середня серцева вена;задня міжшлуночковаве­на(v. cordis media; v. interventricularis posterior);

• задня(і) лівошлуночкова(і) вена(и)-v. (vv.)ventriculisinistriposterior(es), або вона ще назива­лась як задня вена лівого шлуночка -v.posteriorventriculisinistri;

• коса лівопередсердна вена,або коса вена лівого передсердя(v. obliqua atrii sinistri);

Існують найменші серцеві вени(Тебезія) -vv.cardiacaeminimae(Thebesii), які починаються у міокарді та впадають переважно у праве передсер­дя (atriumdextrum).

ІННЕРВАЦІЯ СЕРЦЯ

Серце (cor) отримує: Симпатичні завузлові волокна, що йдуть від

• чутливу іннервацію; шийних та верхніх грудних вузлів симпатичного сто­

• симпатичну іннервацію; вбура (gangliacervicaliaetgangliathoracica

• парасимпатичну іннервацію. superioratruncisympathici), утворюють:

Іннервують серце симпатичні та парасимпатичні - верхній шийний серцевий нерв (n. cardiacus

нерви.

cervicalis superior);

• середній шийний серцевий нерв (n. cardiacus cervicalis medius);

• нижній шийний серцевий нерв (n. cardiacus cervicalis inferior);

• грудні серцеві гілки (rr. cardiaci thoracici).

Ці нерви прискорюють ритм серцевих скорочень

і збільшують їх амплітуду, розширюють вінцеві суди­ни (vasa coronaria).

Парасимпатичні передвузлові волокнаідуть у складі блукаючого нерва(nervus vagus), утворюючи:

• верхні шийні серцеві гілки (rr. cardiaci cervicales superiores);

• нижні шийні серцеві гілки (rr. cardiaci cervicales inferiores);

• грудні сєрцєвігілки(rr. cardiaci thoracici).

Вони сповільнюють ритм серцевих скорочень, зменшують їх амплітуду і звужують просвіт вінцевих артерій (lumen arteriarum coronariarum).

Чутливі волокнавід рецепторів стінки серця ідуть у складі серцевих нервів(nn. cardiaci) і серце­вих гілок(rr. cardiaci) до головного та спинного моз­ку.

Нерви серцяутворюють:

• поверхневе позаорганне серцеве сплетення (plexus cardiacus superficialis);

• глибоке позаорганне серцеве сплетення (plexus cardiacus profundus).

Гілки позаорганних серцевих сплетень перехо­дять в єдине внутрішньоорганне серцеве сплетення (plexus cardiacus intramuralis), яке умовно поділя­ється на:

• підепікардіальне сплетення (plexus cardiacus subepicardialis);

• внутрішньом'язове сплетення (plexus cardiacus intramuscularis);

• підендокардіальне сплетення (plexus cardiacus subendocardialis).

Особливо розвинуте підепікардіальне сплетення, яке В.П. Воробйов поділив на 6 частин.

ОСЕРДЯ; ПЕРИКАРД; НАВКОЛОСЕРЦЕВА СУМКА

(pericardium)

Серце вкрите осердям і складається із:

• зовнішнього волокнистого осердя(pericardiumfibrosum), яке біля основи великих судин серця пе­реходить на їх зовнішню оболонку;

• внутрішнього серозного осердя(pericardiumserosum).

Серозне осердя(pericardium serosum) має:

• пристінкову пластинку (laminaparietalis), яка вистеляє зсередини волокнисте осердя (pericardiumfibrosum);

• нутрощеву пластинку (lamina visceralis).

Ці пластинки сформовані серозною оболонкою (tunicaserosa).

Пристінкова пластинка (laminaparietalis) та нут­рощева пластинка; епікард (laminavisceralis;epicardium) вкривають серце(cor) ззовні і перехо­дять одна в одну в ділянці основи серця (basiscordis).

Між пластинками серозного осердя (pericardiumserosum) міститься щілиноподібний простір -осерд- на порожнина(cavitaspericardialis), в якій є неве­лика кількість серозної рідини.

В осердній порожнині (cavitaspericardialis) виді­ляють такі осердні пазухи:

• осердну поперечну пазуху(sinustransversuspericardii);

• осердну косу пазуху(sinusobliquuspericardii).

Осердну поперечну пазуху (sinus transversus

pericardii) оточують:

• спереду - початкові відділи аорти і легеневого стовбура;

• ззаду - стінка правого передсердя та верхня порожниста вена.

Осердна коса пазуха(sinusobliquuspericardii) розміщена на діафрагмовій поверхні між:

• основою легеневих вен зліва;

• нижньою порожнистою веною справа.

ТОПОГРАФІЯ СЕРЦЯ

Серце (cor) розміщене в грудній порожнині(cavitas thoracis;cavitasthoracica) в середньому се­редостінні (mediastinummedium), яке є відділом ни­жнього середостіння (mediastiniinferioris). Дві трети­ни серця знаходяться зліва від серединної лінії і одна третина - справа.

З боків до серця прилягають плевральні мішки легень, а менша передня його поверхня прилягає до груднини (sternum) і ребрових хрящів (cartilaginescostales).

Верхня межа серцяпроходить по лінії, яка з'єднує верхні краї правого і лівого третіх ребрових хрящів.

Права межа серцяпроходить вертикально вниз від рівня верхнього краю ІІІ правого ребрового хря­ща (на 1-2 см вправо від краю груднини) до Vпра­вогоребрового хряща.

Нижня межа серцяпроходить по лінії, яка іде від V правого ребрового хряща до верхівки серця.

Верхівка серцяпроектується в лівому V міжре- бер'ї на 1-1,5 см присередніше від лівої середньок- лючичної лінії.

Ліва межа серцяпроходить вниз від верхнього краю ІІІ лівого ребрового хряща на рівні пригруд- нинної лінії до верхівки серця.

Лівий передсердно-шлуночковий клапан;мітра- льний клапан (valvaatrioventricularissinistra;valvamitralis)вислуховуєтьсяв ділянці верхівки серця.

Клапан аорти(valvaaortae)вислуховуєтьсяв другому міжребер'ї справа від груднини.

Клапан легеневого стовбура(valvatruncipulmonalis)вислуховуєтьсяв ІІ міжребер'ї зліва від груднини.

Правий передсердно-шлуночковий клапан;три­стулковий клапан (valvaatrioventricularisdextra;valvatricuspidalis)вислуховуєтьсябіля основи ме­чоподібного відростка груднини справа (з'єднання VI ребрового хряща з грудниною).

Для вислуховування клапана аорти існує п'ята то­чка Боткіна-Ерба зліва від груднини у місці з'єднання з останньою III - IV ребрових хрящів.

КРОВООБІГ ПЛОДА

(circulatio foetalis)

Кровоносна система плода має ряд таких особ­ливостей, що відрізняють її від кровоносної системи дорослої людини:

• артеріальна кров(sanguis arteriosus) подхо- дять до плода по непарній пупковій венівід матері. Ця вена після народження заростає, утворюючи кру­глу зв'язку печінки (lig.tereshepatis);

• кров у судинах,які забезпечують тканини кис­нем,є мішаною.Тільки у пупковій вені кров артеріа­льна;

• між пупковою і нижньою порожнистою венами функціонує анастомоз - венозна протока(ductusvenosus) - протока Аранція, яка після народження заростає, утворюючи венозну зв'язку печінки (lig.venosumhepatis);

• кров із нижньої порожнистої вени надходить з правого передсердя в лівечерезовальний отвір (foramenovale), що розміщений у міжпередсердній перегородці(septum interatriale);

• мале коло кровообігу (circulus sanguineus minor) не функціонує;

• між дугою аорти і легеневим стовбуром функці­онує артеріальна протока(ductusarteriosus) - про­тока Ботала, через яку кров, що потрапила з правого шлуночка у легеневий стовбур, проходить у велике коло кровообігу (circulussanguineusmajor);

• більш насичену киснем мішану кров одержу­ють голова (caput), шия (collum; cervix), верхні кін­цівки (membra superiora) і верхня частина тулуба(pars superior trunci).

Нижня частина тулубаінижні кінцівки(parsinferiortrunciet membrainferiora) постачаються змішаною кров’ю,зі значним вмістом вуглекислоти та продуктів обміну клітин.

Від плода до плаценти кров поступає по парній пупковій артерії (a. umbilicalis).

Після народження, у зв’язку з появою дихання, починає функціонувати мале коло кровообігу (circulus sanguineus minor).

Пупкові судини плода заростають на 6-7-й день.

Протока Ботала заростає на 9-10-й день.

Овальний отвір у міжпередсердній перегородці заростає на 30-ту добу після народження.

РОЗВИТОК СЕРЦЯ В ЕМБРІОГЕНЕЗІ

Аномалії та варіанти розвитку серця

Розвиток серця у філогенезі. Стадії розвитку

серця в ембріогенезі людини. Варіанти та ано­малії розвитку серця. Структурні механізми

розвитку аномалій серця.

У кишковопорожнинних організмів постачання

поживних речовин забезпечується травною систе­мою, яка має численні відгалуження і досягає усіх частин їхнього тіла.

Уперше спеціальна транспортна система органі­зму у вигляді кровоносних судин з'явилась у кільчас­тих хробаків.

В ході еволюції у хребетних від кровоносної сите- ми відокремилася лімфатична система, а в їхній кровоносній системі є пульсуючий м'язовий орган - серце.

Серце риб двокамерне, складається з передсер­дя та шлуночка.

У амфібій, з появою легенів та легеневого кола кровообігу, серце поділяється перегородкою на пра­ве та ліве і стає трикамерним. При цьому у правому передсерді тече венозна кров, у лівому - артеріаль­на, а у шлуночках - мішана кров.

У плазунів шлуночки починають ділитися на два відділи.

У птахів та ссавців, в тому числі людини, перед­сердя та шлуночки повністю розділені перегород­кою, тому венозна кров правої половини серця не змішується з артеріальною кров'ю лівої половини серця.

Серце людини, як і всіх амніот, розвивається під глоткою з двох парних епітеліальних зачатків, неза­лежних від судин ще в той період, коли ектодермаль- ний шар зародка представляє частину стінки жовто- чного пухирця (наприкінці 3-го тижня ембріонально­го розвитку).

Перетворення зародкового тришарового щитка в циліндричне тіло зародка й утворення кишкової тру­бки сприяли злиттю парних закладок серця в пряму трубку, заповнену кров'ю.

Спочатку трубка складається з ендокарда і міока­рда, тому з раннього ембріонального періоду вона починає пульсувати і за будовою подібна до пульсу­ючих судин аннелід або немертін.

Яйцеклітина людини має мало жовтка, й ембріон позбавлений запасу поживних речовин, що визна­чає ранній розвиток серцево-судинної системи емб­ріона і встановлює зв'язок зі слизовою оболонкою матки.

З вентрального боку від серця мезодермальні ли­стки стінок тіла також зближаються і навколо серце­вої трубки замикаються в перикардіальну порожни­ну.

Серцева трубка зв'язана з кишковою трубкою дорзальним мезокардієм, що потім зникне і перед­ній кінець серцевої трубки буде підтримуватися гіл­ками аорти, а задній — венами.

Середня частина серцевої трубки вільно розмі­щується в перикардіальній порожнині, відповідаючи

її довжині.

Серцева трубка росте швидко і не уміщається в перикардіальній порожнині, що призводить до її S- подібного скривлення.

Вигнута серцева трубка розширена так, що вено­зний відділ (куди вливаються венозні судини) знахо­диться ліворуч і знизу, артеріальний відділ— право­руч і зверху.

При подальшому подовженні серцевої трубки ве­нозний відділ піднімається вище і розміщується за артеріальним. Стінка венозного відділу трубки більш тонка, ніж стінка артеріального відділу, що спуска­ється нижче і лягає поперед венозного відділу.

У цей період розвитку серця відзначається пер­винне диференціювання його частин на венозну пазуху, передсердя з двома вушками, шлуночок та артеріальний стовбур. Подібне серце нагадує дво­камерне серце риб.

Утворення чотирикамерного серця завершується на 5-й тиждень ембріонального розвитку після фор­мування серцевих перегородок.

Перша перегородка виникає на внутрішній пове­рхні загального передсердя у вигляді серпоподібного виступу, що ніколи цілком не ізолює передсердя од­не від другого.

Овальний отвір, що залишився, важливий для кровотоку у внутрішньоутробному періоді і закрива­ється тільки після народження.

Порожнина правого і лівого передсердь з'єднується із загальним шлуночком атріовентрику- лярним каналом.

Серце з двома передсердями й одним шлуноч­ком за будовою нагадує трикамерне серце амфібій або рептилій.

Перегородка в загальному шлуночку серця утво­рюється протягом 5-го тижня внутрішньоутробного розвитку. Вона у вигляді складки росте від верхівки серця вгору і зустрічається з перегородкою перед­сердь у ділянці атріовентрикулярного каналу, що у цьому випадку розділяється на правий (венозний) і лівий (артеріальний) канали. Разом з ростом пере­городокз виростів ендокарда утворюються стулки серцевих клапанів.

В артеріальному конусі між коренями IV і VI дуг аорти виникає перегородка, що з'єднується з пере­городкою шлуночків і передсердь.

З цього стику формується перетинчаста частина міжшлуночкової перегородки. В міру росту перего­родки артеріального конуса відокремлюється канал аорти, з'єднаний з IV зябровою дугою, а канал леге­невого стовбура продовжується в VI дугу аорти, що є похідним судин малого кола кровообігу.