Тильна артерія стопи

(arteria dorsalis pedis)

Тильна артерія стопи(a.dorsalispedis) є про­довженням передньої великогомілкової артерії (a.tibialisanterior), проходить у першому міжкістко­вому проміжку (spatiuminterosseumprimum), де розгалужується на:

• першу тильну плеснову артерію (a.metatarsalisdorsalisprima);

• глибоку підошвову артерію (a. plantaris profunda).

Перша тильна плеснова артерія(a.metatarsalisdorsalisprima) розгалужується на три тильні пальцеві артерії(aa. digitales dorsales), які йдуть з боків тиль­ної поверхні великого пальця стопи(facies dorsalishallucis) і присереднього боку другого пальця (faciesmedialisdigitisecundi).

Глибока підошвова артерія(a.plantarisprofunda) проходить через перший міжплесновий проміжок (spatiumintermetatarsaleprimum) на пі­дошву (planta) і, анастомозуючи з бічною підошво- вою артерією(a. plantaris lateralis), утворює глибоку підошвову дугу(arcus plantaris profundus).

Тильна артерія стопи(a.dorsalispedis) має такі гілки:

• бічну заплеснову артерію (a.tarsalislateralis);

• присередню заплеснову артерію (a.tarsalismedialis) до бічного краю стопи (margolateralispedis) і присереднього краю стопи (margomedialispedis);

• дугоподібну артерію (a.arcuata), від якої відхо­дять:

• І —IV тильні плеснові артерії (aa. metatarsales dorsales prima - quarta [I—IV]).

Кожна з I—IVтильних плеснових артерій (aa.metatarsalesdorsales prima — quarta [I—IV]) поді­ляється на дві тильні пальцеві артерії(aa. digitales dorsales), які кровопостачають тильні поверхні сусід­ніх пальців(facies dorsales digitorum).

АНАСТОМОЗИ між ГІЛКАМИ АРТЕРІЙ ТАЗА та НИЖНЬОЇ КІНЦІВКИ

У системі артерій таза та нижньої кінцівки утво­рюються анастомози (anastomoses) між гілками:

• клубових артерій (aa. iliacae);

• стегнової артерії (a. femoralis);

• підколінної артерії (a. poplitea);

• великогомілкових артерій (aa. tibiales), які за­безпечують обхідний (коллатеральний) кровотік ар­теріальної крові та кровопостачання суглобів.

Анастомози є такі:

1. Анастомози між гілками (rami)внутрішньої клубової артерії(a.iliacainterna) тастегнової ар­терії(a. femoralis).

2. Анастомози між лобковою гілкою(r. pubicus) від затульної артерії (a.obturatoria) ізатульною гіл­кою(r. obturatorius) нижньої надчеревної артерії (a.epigastricainferior), цей анастомоз одержав назву "корона смерті" (coronamortis).

3. Анастомози навколо кульшового суглоба (art. coxae):

• кульшовозападинна гілказатульної артерії (ramusacetabularisarteriaeobturatoriae)анастомо­зуєіз гілкаминижньої сідничної артерії(rami

arteriae gluteae inferioris) від внутрішньої клубової артерії(a. iliaca interna) та зприсередньою огиналь- ною артерією стегна(a. circumflexa femoris medialis) з глибокої стегнової артерії(a. profunda femoris);

• анастомозують між собою верхня і нижня сід­ничні артерії^a. gluteae superior et inferior), обидві від внутрішньої клубової артерії(a. iliaca interna);

• анастомозують між собою присередняібічна огинальні артерії стегна(aa. circumflexae femoris medialis et lateralis) від глибокої стегнової артерії(a. profunda femoris).

4Анастомозиміжгілками стегнової артерії (rami arteriae femoralis) тагілками артерій, які від­ходять від інших судин: поверхнева надчеревна артерія(a. epigastrica superficialis) від стегнової ар­терії(a. femoralis) з верхньою надчеревною артері­єю(a. epigastrica superior) від внутрішньої грудної артерії(a. thoracica interna) в передній стінці живота(paries anterior abdominis).

5. Бічна верхня колінна артерія(a. superior lateralis genus), бічна нижня колінна артерія (a. inferior lateralis genus), присередня верхня колін­на артерія(a. superior medialis genus) іприсередня нижня колінна артерія(a. inferior medialis genus). Усі гілки підколінної артерії(a. poplitea) анастомозу- ютьміж собою та з низхідною колінною артерією (a. descendens genus) із стегнової артерії(a. femoralis).

6. Біля присередньої кісточки(malleolus medialis) єприсередня кісточкова сітка(rete malleolare mediale), яка утворена:

• передньою присередньою кісточковою артері­єю(a. malleolaris anterior medialis), гілка передньої великогомілкової артерії(a. tibialis anterior);

• присередніми кісточковими гілками

Змістовий ВЕНОЗНА

Розрізняють вени великого і малого кола - вени тіла і вени легень.

Для вен характерний напрям течії крові з капіля­рів до серця, а також тонкість стінки та особлива структура останньої; тому перерізана вена легко спадається, якщо тільки стінка її не спаяна з оточую­чими тканинами. Багато вен іде з артеріями - вени- супутниці (vv. comitantes) і мають однакові з ними назви(v. axillaris, v. radialis, v. peronaea і т. д.). Проте є вени, не зв'язані топографічно з артеріями; їм вла­стиві самостійні розміщення і хід. До таких вен на­лежать усі поверхневі (або підшкірні),vv. subcutaneae (seu superficiales), особливо розви­нені на шиї і кінцівках, а також деякі глибокі(vv. profundae).

Часто артерію супроводять дві вени-супутниці, тому загальна кількість вен у тілі далеко більша від числа артерій; а оскільки вени мають більший про­світ, ніж відповідні артерії, то місткість венозної сис­теми в цілому в багато разів перевищує місткість усіх артерій, разом узятих.

За положенням (і разом з тим за особливостями органів, звідки збирається кров) можна розрізняти:

(rr.malleolaresmediales), від задньої великогомілко­вої артерії (a.tibialisposterior);

• присередніми заплесновими артеріями (aa.tarsalesmediales), від тильної артерії стопи (a.dorsalispedis).

7Біля бічної кісточки(malleoluslateralis) єбіч­на кісточкова сітка(retemalleolarelaterale), яка утворена:

• передньою бічною кісточковою артерією (a.malleolarisanteriorlateralis), від передньої вели­когомілкової артерії (a.tibialisanterior);

• бічними кісточковими гілками(rr. malleolares laterales);

• пронизною гілкою(r.perforans), вони від мало­гомілкової артерії (a.fibularis;a.peronea).

8. Біля п’яткового горба(tubercalcanei) єп’яткова сітка(retecalcaneum), яка утворена:

• п’ятковими гілками(rr.calcanei), від задньої великогомілкової артерії (a.tibialisposterior);

• п’ятковими гілками(rr.calcanei), від малогомі­лкової артерії (a.fibularis;a.peronea).

8. На підошвовій поверхні(faciesplantaris) в го­ризонтальній площині проходитьглибока підошвова дуга(arcusplantarisprofundus), яка утворена:

• кінцевим відділом бічної підошвової артерії (a.plantarislateralis);

• присередньою підошвовою артерією (a.plantarismedialis). Ці судини відходять від задньої великогомілкової артерії (a.tibialisposterior).

8. На підошвовій поверхні (faciesplantaris) в стріловій площині розташована ще одна артеріальна дуга, яка являє собою анастомоз між:

• глибокою підошвовою дугою(arcus plantaris profundus);

• глибокою підошвовою артерією(a.plantarisprofunda) від тильної артерії стопи (a.dorsalispedis).

модуль 11 СИСТЕМА

• вени порожнин, які приймають кров з нутрощів,

• вени мозку, вени грудної і черевної порожнин;

• вени апарату руху; з них найбільш численні м'язові вени (vv.musculares);

• підшкірні вени (vv.subcutaneae), які збирають кров зі шкіри і підшкірної клітковини, залягають в останній.

Коли в клітковині жирова тканина розвинена по­мірно, то підшкірні вени просвічують крізь шкіру і помітні при зовнішньому дослідженні на живій лю­дині у вигляді стовбурів і широкопетлистої сітки. Під­шкірні вени проходять більш або менш паралельно глибоким (м'язовим) венам, з'єднуючись із ними з допомогою анастомозів; тому підшкірні вени є обхі­дними шляхами при закупорці глибоких вен. В той час як артерії шкіри і підшкірної клітковини є незна­чними гілочками м'язових артерій, підшкірні вени, особливо на кінцівках, становлять судини великого діаметра і великої довжини (наприклад, vv.saphenae,v.cephalica,v.basilica).

Глибокі вени часто супроводять однойменні ар­терії в подвійному числі. Сюди належать вени- супутниці на дистальних відділах кінцівок: на нижній

• до коліна, на верхній - до середини плеча; так са­мо вени стінок тулуба - vv. thoracicae internae, epigastricae та ін. (крімvv. intercostales іvv. lumbales); no дві вени мають артерії язика, верх­ня артерія щитоподібної залози та ін. Вени, розмі­щені в порожнинах тіла, - всі поодинокі, крім неба­гатьох(vv. meningeae, vv. vesicae felleae, vv. testiculares, vv. ovaricae).

Коли артерія розпадається на дві гілки, вени- супутниці кожної з них біля місця поділу артерії з'єднуються між собою так, що артеріальний стовбур дістає також дві vv. comitantes, а не чотири. Напри­клад, в ліктьовому згині одна з двохvv.brachiales утворюється внаслідок злиття двохvv. radiales, друга

• з двох vv. ulnares.

Як правило, артерія та її вени-супутниці вкриті спільною сполучнотканинною піхвою; всі три судини тісно прилягають одна до одної, причому вени роз­міщуються по обидва боки артерії, багато разів з'єднуючись між собою гілочками; останні оточують артеріальний стовбур, часто утворюється венозне сплетення (plexus venosus), куди звичайно впадають венозніvasa vasorum. Взагалі венозні сітки(retia venosa) і венозні сплетення(plexus venosi) трапля­ються дуже часто в глибоких ділянках тіла і під шкі­рою.

Особливо сильно розвинені венозні сплетення навколо деяких внутрішніх органів (навколо прямої кишки, навколо сечового міхура), потім - у ділянці хребта (ззовні хребців і всередині хребтового кана­лу). З'єднуються іноді й вени віддалених одна від од­ної ділянок. Венозні анастомози поширені значно більше, ніж артеріальні, тому обхідний венозний кровообіг розвивається у випадках порушення ціло­сті тієї або іншої великої вени порівняно легко. З ін­шого боку, співробітники Б. А. Долго-Сабурова ви­явили у людини і тварин додаткове, так зване пара- венозне артеріальне русло. Воно утворено густими сітками або довгими тонкими стовбурами по ходу різних вен і має значення в обхідному артеріально­му кровообігу.

Як правило, вени лежать більш поверхнево, ніж відповідні артерії; але з цього правила є і винятки. Vv. thyreoideae inferiores іvv. sublinguales проходять на певній віддалі від відповідних артерій; підключич­ні вена і артерія відокремлені одна від одної навіть м'язом(m. scalenus anterior). Ряд глибоких вен шиї, які мають подібне розміщення з однойменними гіл­камиa. subclavia, впадає не уv. subclavia, а безпо­середньо уv. brachiocephalica.

Характерною особливістю вен є клапани (valvulae venosae) - пристосування, які перешко­джають зворотній течії крові (до капілярів). В артері­альній системі клапани є тільки біля початку аорти і легеневої артерії.

Клапани вен становлять тонкі, ніжні складки (дуп- лікатури) внутрішньої оболонки і формою наближа­ються до заслінок аорти і легеневого стовбура: це маленькі півмісяці, опуклий край яких прикріплений до стінки судини, вігнутий - вільний; виходить щось подібне до кишеньки (sinus valvulae), яка оточена стінкою вени і клапаном; порожнина кишеньки відк­рита в напрямі до серця. Як правило, такі клапани розміщуються попарно, один проти одного і при но­рмальній (доцентровій) течії крові притискаються до стінки вени, так що синуси сходять нанівець.

При зворотному русі кров заходить у щілину між клапаном і стінкою, відтісняє клапани від стінки і наповнює синуси: вільні краї клапанів зближуються, змикаються. Просвіт вени на цьому рівні закрива­ється, і, отже, кров тече тільки до серця. Оскільки стінки вен у ділянці синусів тонші, ніж в інших місцях, то в момент замикання клапанів на їх рівні (відпові­дно до синусів) на зовнішній поверхні вени утворю­ються невеликі парні опуклості, - вена стає "вузлува­тою". Крім парних клапанів є і поодинокі; вони тріш­ки іншої форми: більш або менш значно витягнуті по довжині судини і містяться біля гирла венозних гілок; це - клапани приток. Взагалі дрібніші вени мають поодинокі клапани. У зародка число клапанів значно більше; навіть частина тих, які досягають повного розвитку у новонародженого, далі редукується.

Губчаста речовина кісток містить величезне ве­нозне депо, тісно зв'язане з венами компактної ре­човини, окістя, суглобових капсул, м'язів, сухожиль, нервів.

У практичній медицині шляхом уколу в губчасту речовину кісток (наприклад, в груднину, виростки стегна та ін.) вводять в організм з великим успіхом лікарські, знеболюючі речовини, кров.

У дрібних венах (діаметром менше 2 мм) клапа­нів узагалі немає. Найбільше клапани поширені у венах середнього калібру; у великих венозних стов­бурах вони бувають рідше. Особливо розвинутий клапанний апарат у венах кінцівок, насамперед - нижньої, до того ж - головним чином у м'язових ве­нах, меншою мірою - у шкірних; це має велике фун­кціональне значення, тому що у венах кінцівок течія крові повинна подолати ще і силу ваги; завдяки ная­вності клапанів сила м'язового скорочення сприяє просуванню венозної крові в напрямі до серця. В ділянці голови і тулуба клапани розвинуті не скрізь. їх немає в більшості вен голови; у венах шиї клапани є тільки упродовж v. jugularis externa; в інших венах шиї клапани мають лише гирла вен (vv.vertebralis,jugularisinterna,transversa colliта ін.). Немає клапа­нів або вони є в дуже невеликій кількості уvv.azygos,hemiazygos,intercostales. їх немає зовсім уv. umbilicalis, у венах кісток, у легеневих венах, у системі ворітної вени, у венах хребтового каналу, уvv. ovaricae, у венах печінки, нирок, матки, у стовбу­рах верхньої і нижньої порожнистих вен, у венах мо­зку.

Кров з капілярів іде у венозну систему під незна­чним тиском; але, крім клапанів, у тілі є ще інші фак­тори, які сприяють течії венозної крові в доцентро­вому напрямі; сюди належать присмоктувальні апа­рати. В ряді ділянок тіла стінки вен більш або менш міцно зрощені з фасціями (fasciapropria) і з рухо­мими органами (м'язи та їх сухожилки, кістки). Тому при скороченні певних груп м'язів зв'язані з ними вени поперемінно то розширюються, то звужуються. При розширенні вени кров у неї присмоктується з периферійних розгалужень, при спадінні - гониться до серця; зворотна течія неможлива, бо цьому пе­решкоджають клапани, розміщені вище і нижче да­ного відрізка вени; останній відіграє, таким чином, роль присмоктувального насоса.

Подібні відношення представляють:

1. v. subclavia міжm. subclavius і І ребром;

2. v. femoralis під паховою зв'язкою; 3)v. popliteae в підколінній ямці; 4)vv. perforantes, які проходять через пучки сухожилкаm.adductormagnusбіля його прикріплення; 5)v. jugularis externa, яка проходить крізьfasciacolli; 6)plexuspterygoideusміж м'язами жувальної групи.

Далі, на наповнення вен кров'ю впливає те або інше положення кінцівок, голови і тулуба. Так, найбі­льша кількість крові у венозній системі вміщується тоді, коли людина потягується (тулуб розгинається, голова відкидається назад, верхні кінцівки підняті і відведені назад). Нарешті, не можна забувати про присмоктувальну дію на головні вени з боку грудної клітки при акті вдихання.

У фізіології вен велике значення має тонус їх сті­нки. Тонус є динамічним поняттям, яке визначає пружну властивість тканини. Тонус судин (за Вальд- маном) включає в себе поняття активності, функції, напруження. Венозний тонус, сприяючи рухові крові, регулює правильне наповнення правого серця. При ослабленні тонусу вен тиск крові в них падає і може настати венозний застій.

Варіанти в ділянці венозної системи бувають ду­же часто, вони дуже різноманітні; це пояснюється надзвичайно великою кількістю анастомозів між венами в зародковому стані: кров може йти різними шляхами. Залежно від того, який з них переважає, виходить та чи інша форма вен у даній ділянці. Від­хилення в початку, в ході і товщині вен такі великі, що навіть лівий і правий боки тіла в одного і того самого суб'єкта завжди неоднакові (наприклад, по­верхневі, вени шиї).

СИСТЕМА ВЕРХНЬОЇ ПОРОЖНИСТОЇ ВЕНИ