46. Антропосоціогенез. Єдність біологічного і соціального в людині.

Антропосоціогенез - історичний процес перетворення людини як антропоса, біологічної істоти, в члена суспільства, носія його основних, в першу чергу виробничих, етичних і естетичних стосунків.

Антропосоціогенезом називають історично тривалий процес перетворення людини з біологічної істоти в соціальну, з мавпи в людину. В цьому процесі наявна нерозривна єдність двох паралельно триваючих процесів: антропогенезу (формування людини) і соціогенезу (розвитку суспільства), і їх вважають двома сторонами єдиного процесу: спочатку почався антропогенез, а потім, коли людина сформувалася в своїх основних біологічних рисах, починається власне процес соціогенезу.

Тому можна назвати основні концепції трактування людини:

1. Біологічна теорія. Людина це частина природи,

окремий біологічний вид. Практично неможливо виділити якусь біологічну ознаку, яка б чітко вирізняла людину з-поміж інших живих істот, оскільки у багатьох тварин присутні елементи розумової поведінки, соціальної організації, виробництва знарядь праці, елементарні комунікації, прояви організації особистої гігієни.

2. Соціологічна теорія намагається звести сутність

людини до її приналежності до соціальної структури суспільства. Людина зводиться лише до певних соціально-виробничих функцій, з яких неможливо повною мірою вивести усе різноманіття проявів людського життя.

Отже, людина є цілісною єдністю всіх своїх проявів природного та соціального.

Особистість і суспільство: індивідуалізація та соціалізація.

Особистість - це соціальна характеристика людини через комплекс ознак, яких вона набуває в суспільстві внаслідок залучення її до системи сусп. відносин. Саме тому особистістю не можна народитися, нею можна лише стати в суспільстві.

Суспільство - це організована сукупність людей, об'єднаних характерними для них відносинами на певному етапі історичного розвитку.

Індивідуалізація - процес виділення людини як відносно самостійного суб'єкта в ході історичного розвитку суспільних відносин. Це процес і результат суміщення соціальних вимог, очікувань, норм, цінностей, виявлення особистісних та ділових якостей, що необхідні для ефективного виконання соціальної ролі, із специфікою потреб, властивостей та стимулів діяльності індивідів, тобто персоніфікованою формою реалізації соціальних функцій.

Поняття індивідуальності акцентує увагу на тому особливому, специфічному, своєрідному, що відрізняє дану конкретну людину від інших людей.

Розвинена індивідуальність характеризується такими рисами: багатогранні уміння, професійна необмеженість, поєднання різних здібностей, здатність у разі необхідності швидко оволодівати іншими видами діяльності. Індивідуальності не просто притаманні різні здібності, а вона являє собою їх цілісність.

Головним соціальним процесом, через який здійснюється взаємодія між особистістю та суспільством, є процес соціалізації.

Соціалізація - процес інтеграції індивіда в суспільство, у різноманітні типи соціальних спільнот (група, соціальний інститут, соціальна організація) шляхом засвоєння ним елементів культури, соц. норм і цінностей, на основі яких формуються соціально значущі риси особистості.

Це є процес розвитку людини від індивідуального до соціального під безпосереднім чи опосередкованим впливом таких факторів соціального середовища, як сукупність ролей і соціальних статусів, соціальні спільноти, в межах яких індивід може реалізувати певні соціальні ролі й набути конкретного статусу.

Завдяки соціалізації людина залучається до суспільства, засвоюючи звичаї, традиції і норми певної соціальної спільноти, відповідні способи мислення, властиві даній культурі, взірці поведінки, форми раціональності та чуттєвості.