- •Структура:
- •Філософія Давнього Сходу
- •Філософія давньої Еллади (досократівська доба)
- •Мілетська школа
- •Піфагореїзм
- •Елліністична філософія
- •Атомістика Демокріта
- •Філософія Сократа
- •Арістотель
- •Епікуреїзм. Стоїцизм. Скептицизм.
- •Неоплатонізм
- •Середньовічна філософія
- •Августін
- •Ансельм Кентерберійський
- •Філософське вчення Фоми Аквінського.
- •Відродження
- •Натурфілософія Відродження
- •Проблема методу пізнання
- •Проблема людини в філософії просвітництва
- •Філософська позиція Канта.
- •Гегель.
- •Матеріалізм Фейєрбаха
- •Марксистська філософія
- •Синергетика
- •Київська релігійно - філософська школа
- •Психоаналіз
- •Екзистенціалізм
- •Віденський гурток
- •Львівська-Варшавська школа
- •Еволюція релігійної філософії у 20ст.
- •Філософія київської русі
- •Світогляд східних слов’ян
- •Філософія просвітництва в україні
- •Людина як суб’єкт історичного процесу.Народ та особистість в історії
- •Аксіологія і сучасність
- •Антропосоціогенез. Єдність біологічного і соціального в людині.
- •Особистість і суспільство: індивідуалізація та соціалізація.
- •Індивід, індивідуальність, особистість як характеристика людини
- •Проблема сенсу життя
- •Історичні типи суспільства
- •Суспільство і культура
- •Проблема свідомості у філософії
- •Методи, методологія та логіка наукового пізнання
- •Діалектика абсолютної і відносної істини
- •Пізнання як предмет філософського аналізу
- •Категорії діалектики
- •Свідомість і самосвідомість
- •Філософія і наука
- •Сучасна наука про матерію.
- •Духовне життя суспільства і культура
- •Простір і час.
- •Детермінізм
- •Наукове пізнання
- •Свідомість і вищі форми псих діяльності
- •Природа як предмет філософського осмислення
- •Екологічна проблема: наукові, соціально-філософські й етико-гуманістичні аспекти.
- •Єдність чуттєвого і раціонального пізнання
- •Діалектика спеціально-наукові теорії розвитку
- •Філософія історії. Проблема цивілізаційного повороту та імперативи виживання людства
- •Проблема життя, його скінченність і нескінченність.
- •Закон єдності та боротьби протилежностей
- •Закон заперечення
- •Єдність і різноманітність світової історії, етапи формування всесвітньої людської історії…
- •Філософська концепція людини як основа наук про людину.
- •Періодизація майбутнього, методи і засоби його передбачення.
- •Сутність суспільного прогресу та його критерії. Історичні типи суспільного прогресу.
- •Глобальні проблеми і соціальний прогрес. Пріоритет загальнолюдських цінностей.
- •Діалектика кількісних і якісних змін.
- •Проблема джерел соціальної динаміки. Конструктивні та динамічні сили науково-технічного прогресу.
- •Історична необхідність і свобода особистості.
- •Людство як світове співтовариство і питання про гуманістичну міру прогресу.
- •Рушійні сили та суб’єкти історичного прогресу. Проблема інтересів.
- •Проблема життя і смерті в духовному досвіді людини.
- •Вплив нтр на умови існування і біологію людини.
- •Філософія і розвиток науки.
Періодизація майбутнього, методи і засоби його передбачення.
Прогнозування — процес передбачення майбутнього стану предмета чи явища на основі аналізу його минулого і сучасного, систематично оцінювана інформація про якісні й кількісні характеристики розвитку обраного предмета чи явища в перспективі. Результатом прогнозування є прогноз — знання про майбутнє і про ймовірний розвиток сьогочасних Існують два підходи до прогнозування: якісний та кількісний.
Кількісний підхід базується на математичних моделях й історичних даних. Якісний підхід покладається на освічену думку, інтуїцію й досвід професіоналів. Серед його різновидів є консенсус керівництва, Делфі-метод, оцінка торговими працівниками — кожного за своїм регіоном, опитування клієнтів.
Кількісні методи діляться на два види: причинно-наслідкові й моделі часових рядів. Часові ряди діляться на:
моделі з декомпозицією: виділення сезонності й тренду;
моделі згладжування:
середнє арифметичне;
ковзне середнє арифметичне;
середнє зважене;
ковзне середнє зважене;
експоненційне згладжування
тенденцій конкретного явища-об'єкту в подальшому існуванні.
Сутність суспільного прогресу та його критерії. Історичні типи суспільного прогресу.
Людство завжди цікавили критерії суспільного прогресу. Були такі критерії: освіта, наука, мораль, краса, любов, роль видатних осіб, розвиток продуктивних сил, виробничих відносин. В історії соціології довший час вважалося, що критерієм суспільного прогресу є розвиток продуктивних сил. Це була хибна думка, тому, що продуктивні сили існують в єдності з виробничими відносинами. Тому, на сьогоднішній день, критерієм суспільного прогресу є кількісний і якісний розвиток продуктивних сил, в єдності з виробничими відносинами. Корені суспільного прогресу необхідно шукати в матеріальному житті суспільства.
Розкриття сутності і основи критеріїв суспільного прогресу є недостатнім для розуміння історичного розвитку суспільства (причин і характерів цього розвитку). Тому, дуже важливим у дослідженні суспільного прогресу є питання про його джерела та історичні типи.
При вирішенні питання про джерела суспільного прогресу серед дослідників цієї проблеми єдності не має, хоча більшість виходить з того, що зазначене джерело слід шукати в суперечностях. Разом з тим, у питанні про те, яку суперечність слід вважати джерелом суспільного прогресу, існують різні погляди.
Найбільш поширеною є думка, згідно з якою загальносоціологічною суперечністю суспільного розвитку є суперечність між продуктивними силами і виробничими відносинами.
При цьому підкреслюється, що процес розв'язання суперечності знаходиться у відповідності рівня розвитку продуктивних сил виробничим відносинам.
Поширений також погляд, за яким основною суперечністю суспільного розвитку є суперечність між неухильно зростаючими матеріальними, культурними потребами людей, з одного боку, і досягнутим рівнем виробництва - з іншого.
Якщо суспільний прогрес є процесом становлення і розвитку сутності людини, то це джерело слід шукати саме в суперечностях людської сутності, яка проявляється в діалектиці потреб і діяльності. При цьому, потреби становлять певну систему, якій відповідає і певна система видів діяльності.
Таким чином, основна суперечність суспільного прогресу в цілому є суперечністю між потребами і можливостями їх задоволення, зумовленими досягнутим рівнем виробництва.
На відміну від природи, де суперечність як джерело розвитку є водночас і його рушійною силою, в суспільстві проблема джерел розвитку і рушійних сил набуває більш складного характеру. Це пояснюється тим, що в суспільстві об'єктивні закони його розвитку реалізуються через цілеспрямовану діяльність людей, зацікавлених у забезпеченні необхідних умов задоволення своїх потреб, свого існування, функціонування і розвитку. Інтереси людей, груп, класів не завжди збігаються з напрямком дії об'єктивних законів. Ця діяльність людей може сприяти поступальному розвитку суспільства, або гальмувати його. Тому під рушійними силами суспільного прогресу слід розуміти ті соціальні сили, завдяки дії і взаємодії яких здійснюється розв'язання і відтворення суперечностей, що являють собою джерело розвитку суспільства.