- •Структура:
- •Філософія Давнього Сходу
- •Філософія давньої Еллади (досократівська доба)
- •Мілетська школа
- •Піфагореїзм
- •Елліністична філософія
- •Атомістика Демокріта
- •Філософія Сократа
- •Арістотель
- •Епікуреїзм. Стоїцизм. Скептицизм.
- •Неоплатонізм
- •Середньовічна філософія
- •Августін
- •Ансельм Кентерберійський
- •Філософське вчення Фоми Аквінського.
- •Відродження
- •Натурфілософія Відродження
- •Проблема методу пізнання
- •Проблема людини в філософії просвітництва
- •Філософська позиція Канта.
- •Гегель.
- •Матеріалізм Фейєрбаха
- •Марксистська філософія
- •Синергетика
- •Київська релігійно - філософська школа
- •Психоаналіз
- •Екзистенціалізм
- •Віденський гурток
- •Львівська-Варшавська школа
- •Еволюція релігійної філософії у 20ст.
- •Філософія київської русі
- •Світогляд східних слов’ян
- •Філософія просвітництва в україні
- •Людина як суб’єкт історичного процесу.Народ та особистість в історії
- •Аксіологія і сучасність
- •Антропосоціогенез. Єдність біологічного і соціального в людині.
- •Особистість і суспільство: індивідуалізація та соціалізація.
- •Індивід, індивідуальність, особистість як характеристика людини
- •Проблема сенсу життя
- •Історичні типи суспільства
- •Суспільство і культура
- •Проблема свідомості у філософії
- •Методи, методологія та логіка наукового пізнання
- •Діалектика абсолютної і відносної істини
- •Пізнання як предмет філософського аналізу
- •Категорії діалектики
- •Свідомість і самосвідомість
- •Філософія і наука
- •Сучасна наука про матерію.
- •Духовне життя суспільства і культура
- •Простір і час.
- •Детермінізм
- •Наукове пізнання
- •Свідомість і вищі форми псих діяльності
- •Природа як предмет філософського осмислення
- •Екологічна проблема: наукові, соціально-філософські й етико-гуманістичні аспекти.
- •Єдність чуттєвого і раціонального пізнання
- •Діалектика спеціально-наукові теорії розвитку
- •Філософія історії. Проблема цивілізаційного повороту та імперативи виживання людства
- •Проблема життя, його скінченність і нескінченність.
- •Закон єдності та боротьби протилежностей
- •Закон заперечення
- •Єдність і різноманітність світової історії, етапи формування всесвітньої людської історії…
- •Філософська концепція людини як основа наук про людину.
- •Періодизація майбутнього, методи і засоби його передбачення.
- •Сутність суспільного прогресу та його критерії. Історичні типи суспільного прогресу.
- •Глобальні проблеми і соціальний прогрес. Пріоритет загальнолюдських цінностей.
- •Діалектика кількісних і якісних змін.
- •Проблема джерел соціальної динаміки. Конструктивні та динамічні сили науково-технічного прогресу.
- •Історична необхідність і свобода особистості.
- •Людство як світове співтовариство і питання про гуманістичну міру прогресу.
- •Рушійні сили та суб’єкти історичного прогресу. Проблема інтересів.
- •Проблема життя і смерті в духовному досвіді людини.
- •Вплив нтр на умови існування і біологію людини.
- •Філософія і розвиток науки.
Філософія давньої Еллади (досократівська доба)
Антична філософія, філософія стародавніх греків і римлян, зародилася в VII-VI ст. до н. е. у Греції і проіснувала до VI ст. н. е. У період античності був закладений фундамент не тільки європейської філософії, але й європейської культури загалом.
Ранній чи досократівський (поч.VI-кiн.V ст) включав в себе такі школи:
а. Мілетська школа. Першою філософською школою античності стала мілетська школа, найвідомішими представниками якої були Фалес, Анаксімандр, Анаксімен. Перші філософи зосередили увагу на двох центральних проблемах - на проблемі першооснови світу і на питанні про рухомість або нерухомість, розвиток чи незмінність справжньої реальності. Усіх трьох мілетців об’єднує пошук первинної матеріально-речової субстанції, першооснови і сутності всіх речей. Фалес вбачав її у воді, Анаксімен - у повітрі, Анаксімандр називав “апейроном”, невизначеним першопочатком.
б. Ефеська школа. Другим центром торгового, політичного і культурного життя була малоазійська колонія Греції - місто Ефес. У другій половині VI ст. тут виникає філософська школа, пов’язана з ім’ям Геракліта. Світ для нього був упорядкованим Космосом, вічним, безкінечним, керованим універсальним законом - логосом, образом і символом якого є вогонь.
Геракліт заперечував існування в природі чого б то не було постійного. Усе тече, все змінюється, подібно до течії річки, в яку не можна увійти двічі, тому що вже нові води будуть омивати тебе, говорив Геракліт. Він став першим представником діалектичної концепції світу, він же першим висловив ідею про єдність і боротьбу протилежностей як джерело і причину розвитку.
в. Піфагорійська школа. В один час з Гераклітом розробляє своє філософське вчення Піфагор із Самоса. Вершиною його творчості була відома містика чисел. Кожне число для Піфагора є самостійною, божественною сутністю, саме числа упорядковують світ. Піфагорійці вперше дійшли висновку, сформульованого через дві тисячі Галілеєм про те, що “книга природи написана мовою математики”.
г. Елейська школа. Ще одна відома школа виникла на заході давньогрецького світу, у місті Елея (Південна Італія). Основні представники елейської школи Ксенофан, Парменід, Зенон. Елеати першими з античних філософів звернули увагу не на конкретну матеріальну стихію, а на саме поняття буття. Якщо Геракліт твердив, що усе змінюється, то Парменід проголосив: “Ніщо не змінюється лише буття є, а небуття не існує”. Для елеатів справжньою реальністю є божественне Єдине, вічне, незмінне і неподільне буття. Усякі зміни у світі - лише ілюзія, марево, видимість, вважали вони. Елеати свідомо протиставили світ справжнього понадчуттєвого, вічного і незмінного буття чуттєвому світу мінливих речей. Істинне знання про єдине і незмінне буття досягається лише за допомогою розуму, логічного міркування. Чуттєве знання є недосконалим, воно дає лише видимість речей.
+д. Атомістична школа. Завершує досократівську натурфілософію атомістична школа Левкіппа і Демокріта. Демокріт своє вчення ґрунтує на протилежній щодо елеатів тезі — існує не тільки буття, але й небуття. Саме через визнання небуття стало можливим довести існування руху у світі. Буття - це сукупність атомів, а небуття – порожнеча, в якій атоми рухаються. Атоми Демокріта - це нестворені, неподільні, найменші матеріальні частинки, з яких складається вся різноманітність речей світу. Атоми розрізняються між собою формою, величиною та порядком взаємозв'язку. Якщо у елеатів сутністю світу є єдина і незмінна субстанція, то у атомістів вона множинна і рухома.