1.4. Управління інноваційними процесами та технології реалізації інновацій
Проблема створення інфраструктури управління інноваційними процесами може бути структурована за чотирма напрямами (рис. 1.2):
Проблема управління інноваційними процесами
-
Теорія
Інструмен-
Методичне
Технології
управління
тальні засоби
забезпечення
нововведень
інноваціями
управління
підготовки
інноваціями
спеціалістів
-
Проект як
Автоматизовані
Інноватика як
Набір
об’єкт
робочі місця
об’єкт і суб’єкт
технологій,
управління
керівників
інноваційної
адекватних
інноваційних
діяльності
спеціалізації
проектів
інноваційної
фірми
Рис. 1.2. Структура проблеми управління
інноваційними процесами
теорія управління інноваціями – напрямок, у якому інноваційний проект розглядається як специфічний об’єкт управління, створюються ефективні моделі процесу управління, розробляються закони та алгоритми управління;
інструментальні засоби управління інноваціями –
напрям,якиймаєзабезпечитистворення
автоматизованих робочих місць керівників інноваційних проектів;
19
формування та методичне забезпечення нового напряму вищої професійної освіти, в якому інноваційні процеси мають розглядатися як об’єкт і суб’єкт освітньої діяльності;
технології нововведень, у рамках яких мають бути запропоновані технології реалізації інноваційних проектів, адекватні характеру і масштабу проекту та спеціалізації фірми, що виконує і/чи бере участь у виконанні проекту.
Розглянемо більш детально завдання щодо розроблення технологій нововведень. На рис.1.3 ілюструється їх сучасний арсенал. Кожну з технологій можна визначити таким чином.
УПРОВАДЖЕННЯ – технологія нововведень, у якій процес нововведення реалізується самим розробником. Використовується для інновацій, що не вимагають усього комплексу інноваційних послуг.
ТРЕНІНГ – технологія нововведень, що забезпечує етап підготовки кадрового супроводу інновації, у тому числі, наприклад, створення малого підприємства. Виконується фірмами, що спеціалізуються саме в цьому виді інноваційних технологій (інкубатори, технологічні парки тощо).
