1.3. Характеристика інноваційного процесу
Інноваційний процес означає інноваційну діяльність будь-якого підприємства. Він спрямований на розроблення і реалізацію результатів науково-технічних досліджень у вигляді нового продукту або нового
технологічного процесу. Можна сказати, що інноваційний процес – це послідовний ланцюг подій, в ході якого нововведення «визріває» від ідеї до конкретного продукту, технології або послуги і поширюється в господарській практиці.
Інноваційний процес являє собою послідовність дій з ініціації інновації, розробки нових продуктів і
Управление инновационными проектами и программами: учебное пособие / В.В. Быковский, Е.С. Мищенко, Е.В. Быковская и др. Тамбов: Изд-во ГОУ ВПО ТГТУ, 2011. С.8–9.
15
операцій з їх реалізації на ринку і подальшому поширенню результатів. У загальному вигляді основні етапи інноваційного процесу представлені на рис.1.1.
Рис. 1.1. Основні етапи інноваційного процесу 11
Інноваційний процес включає в себе сім елементів, поєднання яких в єдиний послідовний ланцюжок утворює структуру інноваційного процесу. До них відносяться:
ініціація інновації;
маркетинг інновації;
випуск (виробництво) інновації;
реалізація інновації;
просування інновації;
оцінка економічної ефективності інновації;
дифузія (поширення) інновації.
Управление инновационными проектами и программами: учебное пособие / В.В. Быковский, Е.С. Мищенко, Е.В. Быковская и др. Тамбов: Изд-во ГОУ ВПО ТГТУ, 2011. С.10.
16
Початком інноваційного процесу є ініціація. Ініціація – це діяльність, яка полягає у виборі цілі інновації, постановці задачі, виконуваної інновацією, пошуку ідеї інновації, її техніко-економічному обґрунтуванні та матеріалізації ідеї. Матеріалізація ідеї означає перетворення ідеї на товар (майно, новий продукт тощо).
Після обґрунтування нового продукту проводяться маркетингові дослідження запропонованої інновації, у ході яких вивчається попит на новий продукт, визначається обсяг випуску продукту, визначаються споживчі властивості й товарні характеристики, які слід додати інновації як товару, що виходить на ринок. Потім проводиться продаж інновації, тобто поява на ринку невеликої партії інновації, її просування, оцінка ефективності й дифузія.
Просування інновації являє собою комплекс заходів, спрямованих на реалізацію інновацій (реклама, організація процесу торгівлі тощо).
Результати реалізації інновації і витрати на її просування піддаються статистичній обробці й аналізу,
на підставі чого розраховується економічна ефективність інновації.
Інноваційний процес закінчується дифузією інновації. Дифузія (лат. diffusio – поширення, розтікання) інновації – являє собою поширення одного разу освоєної інновації в нових регіонах, на нових ринках.
Існують фактори, які здатні загальмувати або прискорити інноваційний процес. До факторів, що перешкоджають інноваційній діяльності, відносять:
економічні і технологічні – брак коштів для
фінансування інноваційних проектів, слабкість матеріальної та науково-технічної бази, відсутність
резервних потужностей, домінування інтересів поточного виробництва;
17
політичні й правові – обмеження з боку
антимонопольного, податкового, амортизаційного, патентно-ліцензійного законодавства;
соціально-психологічні та культурні – опір змінам, які можуть викликати такі наслідки, як зміна статусу співробітників, необхідність пошуку нової роботи, розбудова нової роботи, перебудова усталених способів діяльності, порушення стереотипів поведінки і традицій, що склалися, побоювання невизначеності, покарань за невдачу;
організаційно-управлінські фактори – це усталена організаційна структура компанії, надмірна
централізація, авторитарний стиль управління, переважання вертикальних потоків інформації, відомча замкнутість, труднощі міжгалузевих і міжорганізаційних взаємодій, твердість у плануванні, орієнтація на сформовані ринки, орієнтація на короткострокову окупність, складність в узгодженні інтересів учасників інноваційних процесів.
До факторів, що сприяють інноваційної діяльності відносять:
економічні і технологічні – передбачають наявність резерву фінансових і матеріально-технічних
засобів, прогресивних технологій, необхідної господарської та науково-технічної інфраструктури;
політичні й правові включають законодавчі заходи (особливо пільги), що заохочують інноваційну діяльність, державна підтримка інновацій;
соціально-психологічні та культурні – полягають
моральному заохоченні учасників інноваційного
процесу, громадському визнанні, забезпеченні можливостей самореалізації, вивільнення творчої праці, створення нормального психологічного клімату в трудовому колективі;
організаційно-управлінські–включають
гнучкість оргструктури, демократичний стиль управління, переважання горизонтальних потоків інформації, самопланування, допущення корегування,
18
децентралізацію, автономію, формування цільових робочих груп.