7. Регіональний антропогенно-ландшафтознавчий прогноз
з
араз уже є обґрунтовані фізико-географічні (по суті природничі) галузеві прогнози глобального та регіонального масштабів: гідрологічний [5], кліматичний [2] та ін. При всьому їх значенні вони галузеві, а не ландшафтознавчі прогнози і, можуть дати прогноз (хоча і комплексний) розвитку лише одного компоненту. Специфіка ландшафтознавчого прогнозу в передбаченні майбутніх змін не окремих геокомпонентів або природних умов, а ''образу'' уже наявних ландшафтних комплексів, особливо зародження і становлення нових, на цей час відсутніх.
Ландшафтознавчий прогноз враховує закономірності ландшафтних комплексів, аналізуючи чинники, що зумовлюють їх безперервні зміни. Серед основних чинників розвитку ландшафтних комплексів виділяються чотири: тектогенний, кліматогенний, біогенний і антропогенний [6]. Вони завжди діють одночасно, але в кожному конкретному випадку можна виокремити головний. В сучасних умовах Поділля частіше в ролі головного чинника розвитку ландшафтних комплексів виступає антропогенний.
Досвіду регіонального антропогенно-ландшафтознавчого прогнозу по суті немає. Є окремі спроби природно-ландшафтного прогнозу [1, 3], який тут розглядати недоцільно. У загальних рисах питання теорії антропогенно-ландшафтознавчого прогнозу поставлені в працях В.С. Преображенського [8], Л.Ф. Куницина і Л.І. Мухіної [4], Ф.М. Мількова [7], В.С. Аношко [1], Т.В. Звонкової [3], П.Г. Шищенко [9] та ін.
Складність регіонального антропогенно-ландшафтознавчого прогнозу в одночасній дії різних за проявами і наслідками чинників натуральних і антропогенного. Якщо натуральні чинники діють, здебільшого, рівномірно, то антропогенні ''поштовхи'', імпульсивно-локально, нерівномірно і розповсюджуються не прямолінійно таз неоднаковою швидкістю в різних регіонах. Разом з тим, регіональне антропогенно-ландшафтознавче прогнозування дещо полегшується наявними перспективними планами розвитку окремих галузей та господарства загалом, що дає можливість визначити попередньо регіони і можливі пункти розвитку тих чи інших антропогенних ландшафтних комплексів. Усі ці зміни відображають на прогнозних ландшафтознавчих картах. Основою такої карти у всіх випадках є жорстка мережа сучасних ландшафтних комплексів. Порівняння з нею дозволить виявити масштабність та глибину майбутніх змін. Досвід показує, що зміни ландшафтних комплексів під дією антропогенного чинника можуть бути різного роду: поява неоландшафтів, що виникають за короткий термін, частіше на рівні урочищ, ландшафтних ділянок і конкретних місцевостей; видова трансформація, що охоплює комплекси різного масштабу від конкретних урочищ до фізико-географічних районів і навіть областей; порушення структури наявних натуральних чи антропогенних геокомплексів під впливом різного роду супутних явищ і процесів (наприклад пониження рівня грунтових вод внаслідок будівництва кар’єру). Це свідчить також про те, що прогнозування розвитку наявних ландшафтних комплексів неможливе лише на основі досліджень їх сучасного стану. Регіональний антропогенно-ландшафтознавчий прогноз лише одна зі складових прогноз, заключна ланка ландшафтного і більш загального природного прогнозу (рис. 45).
