Завдання для самостійної роботи

1. Порівняйте (усно) висотну диференціацію антропогенних ландшафтів Подільського Придністер’я та Середнього Побужжя.

2. Підготуйте реферат на тему: ''Висотна диференціація антропогенних ландшафтів долини річки...''.

6. Регіональні проблеми і антропогенні ландшафти

Б

агатовікове, всебічне і активне використання природних ресурсів Поділля, заміна повна або часткова натуральних геокомпонентів і ландшафтних комплексів антропогенними викликало розвиток небажаних природних (натуральних і антропогенних) процесів, призвело до погіршення екологічної ситуації в регіоні, значно ускладнило вирішення питань відновлення та збереження природи. Проте навіть серед таких складних проблем у кожному регіоні є окремі природні об’єкти, здебільшого унікальні, які зазнають найбільших антропогенних навантажень. Інколи їх відновлення та збереження не під силу одному регіону і ці питання можуть бути вирішені лише на державному рівні. До таких основних унікальних природних об’єктів Поділля відносяться Подільські товтри [8], Великий каньйон Дністра [9] та Кременецькі гори [10].

6.1. Антропогенні ландшафти Подільських товтр

Подільські Товтри, за густі ліси-бори, напоєні медом і росами трави, місцеве населення називає Медоборами. Як природний об’єкт – вони не мають собі рівних не лише в Україні, але й у всій Європі. Товтри лежать на тектонічному розломі, що обмежує західні околиці Подільської плити. Складені перекристалізованими детритусовими і оолітовими вапняками. У вигляді підняття з абсолютними висотами 420-440 м вони простяглися майже на 200 км з північного заходу на південний схід від с. Підкамінь Львівської області до Дністра в районі м. Кам’янець-Подільський Хмельницької області. Ширина пасма Подільських товтр від 5-6 до 10-12 км. В їхньому рельєфі, від м. Збараж Тернопільської області до м. Кам’янця-Подільського, чітко виділяється Головний кряж з відносними висотами над прилеглими межиріччями 50-60 м, а над річковими долинами Збруча, Смотрича, Мукші, Тернави – 120-150 м. З боків Головного кряжу на віддалі 2-3 км розташовані безлісі гостроверхі пасма висотою 30-35 м та невисокі (12-16 м) групи горбів [3].

Характерна особливість Подільських товтр – карст. Тут знаходяться відомі і за межами Поділля печери Довбушева, Перлина, Татарська, Кармалюка. Крім цього, особливості орографії, вигідне розташування по відношенню до переважаючих західних вітрів сприяють формуванню тут особливого мікроклімату і, в недалекому минулому, лісів багатого флористичного складу. Основними лісоутворюючими породами тут були дуб звичайний і скельний, бук, до яких домішувалися липа серцелиста і широколиста, граб, ясен, берест, клен звичайний і татарський, явір тощо; в підліску – ліщина, бруслина європейська, бородавчаста і мала, плющ, на узліссях – клокичка, дерен, ялівець та ін. На кам’янистих вапнякових схилах збереглося надзвичайно багате розмаїття відмираючих і рідкісних рослин. Серед них релікти льодовикових епох – хвощ великий, молочай багатоколірний, осока біла і низька; з ендемічних видів збереглися шиверекія подільська, спірея польська, рокитник подільський і Блоцького, цибуля круглонога та ін.

Тепер ліси вирубані і збереглися незначними масивами лише на деяких ділянках Товтр – між Гримайловим і Гусятином, у районі сіл Вишнівчика, Нігина. Вони представлені малопродуктивними насадженнями грабу європейського, частково дубу звичайного, посадками ялини, сосни і берези. Обезлісені площі перетворені на орні землі (положисті схили і міжтовтрові пониження), або на малопродуктивні пасовища на крутосхилах. Однак, найбільшої шкоди Товтрам завдає гірничо-добувна промисловість.

Подільські товтри містять значні запаси вапняків високої природної якості. Мабуть саме ця обставина спонукала до нераціонального, а в окремих випадках, навіть, хижацького використання унікальних багатств цього регіону. Кар’єри і відвали сьогодні є характерною рисою Подільських товтр. На Головному кряжі терасовані кар’єри мають глибину 70-80 м, а платоподібні відвали піднімаються на висоту 30-40 м. Окремі товтри зрізаються повністю. У місцях розробок формується техногенний рельєф, що нагадує місячну поверхню. Площа тільки Нігинських, Вербецьких і Гуменцівських розробок у Хмельницькій області перевищує 2,5 тис. га і щорічно збільшується на 40-60 га. Така ж ситуація характерна для району Закупнянських розробок у Хмельницькій області, Глущинецьких – у Тернопільській. Бокові пасма і групи горбів під час розробок повністю зрізаються, або на їх місці виникають терасовані схили, оточені “кам’янистим” бедлендом. В районах підземних розробок помітно активізувалися карстові процеси [6]. Кар’єри і відвали розчленували суцільний лісовий масив Головного кряжу на окремі невеликі, менш стійкі ділянки, які втрачають здатність до самовідновлення. Поступово зменшується дебіт або повністю зникають джерела (села Закупне, Гуменці, Нігин Хмельницької області), на окремих ділянках засипаються русла річок, вони помітно міліють. Пил з вапнякових відвалів і кар’єрів розноситься на десятки кілометрів, забруднюючи прилеглі території. До цього часу продовжується розорювання крутих схилів та вирубування лісу, що значно активізує ерозійні і зсувні процеси. Потребують також реставрації історичні та архітектурні пам’ятки, реконструкції – млини, мости на річках, ставки та водосховища, старі парки в селах і оригінальні палаци, замки, культові споруди.

Унікальну природу Подільських товтр тепер можуть врятувати лише кардинальні заходи. Їх здійснення вже розпочалося завдяки активним зусиллям громадських організацій міст Кам’янця-Подільского, Хмельницького і Тернополя. У 1995 році створено перший заповідник ''Медобори'', а через рік у 1996 – ''Подільський національний природний парк'' площею понад 200 тис. га [13]. Однак, цього мало. Подільські товтри необхідно повністю віднести до унікальних природних об’єктів і, у відповідності до цього, відрегулювати проведення усіх господарських робіт і природоохоронних заходів.

Поняття унікальні пам’ятки (об’єкти) природи значно ширше, ніж заповідні. До них, крім заповідних, належать оригінальні за походженням, будовою та структурою природні об’єкти і території, які тепер не охороняються законом, але в майбутньому можуть бути взяті під охорону. Це резерв нашого природного генофонду. Попередні підрахунки показують, що вони займають близько 6 % території Поділля. Подальші дослідження можуть не лише значно розширити їх площі, а визначити, або навіть відкрити нові.