1. Ландшафтна сфера Землі

1. З історії дослідження

З

а наявність природного комплексу, подібного до ландшафтної сфери¹, висловлювалось багато вчених. У Росії, аналогічне ландшафтній сфері утворення під назвою епігенеми було описане Р.І. Аболіним [1]. Ландшафтну сферу в сучасному розумінні, мабуть, мав на увазі Б.М. Городков, коли пропонував обмежити земну оболонку, яку вивчає фізична географія, "лише тією власне поверхнею землі, де розвивається активне життя, що визначає особливий і характерний стан цієї поверхні" [6]. За ландшафтну оболонку, що є структурою "просторово вужчою, ніж географічна сфера", говорив Д.Л. Арманд [3]. Ю.К. Єфремов [8], а пізніше і С.В. Калесник [10] навіть запропонували замінити термін "географічна" на "ландшафтну" оболонку. Цікаві думки з цього питання висловлювали А.О. Григор'єв [7] та Г.Д. Ріхтер [20]. В Україні найближче до розуміння ландшафтної сфери підійшов Є.М. Лавренко. Його фітогеосфера – це "не тільки сукупність живих істот (рослин і тварин), але і те середовище (тверде, рідке, газоподібне), яке насичене життям" [11]

Геогра-фічна обо- лонка

Атмосфера

Ландшафтна сфера

Гідросфера

Літосфера

Рис.1 Розташування ландшафтної сфери у системі географічної оболонки (Ф.М.Мільков, 1970)

Глибоко аналізуючи праці вище названих авторів, а також опираючись на власні теоретичні концепції, Ф.М. Мільков у 1959 році приходить до висновку: "якщо предметом вивчення фізичної географії є географічна оболонка загалом, то ландшафтознавство досліджує лише один з її центральних шарів – ландшафтну сферу" [12]. Формується вона в зоні безпосереднього контакту і прямої взаємодії літосфери, атмосфери, гідросфери і завдяки насиченості органічним життям є біологічним фокусом географічної оболонки (Рис.1). Дещо пізніше Ф.М. Мільков робить спробу показати цілісність ландшафтної сфери в глобальному масштабі. Він не лише розкриває особливості її наземних варіантів, але і вперше розчленовує ландшафтну оболонку в межах світового океану на два яруси [13].

У 1967 році поняття "ландшафтна сфера" та основні теоретичні положення щодо неї були введені у навчальні посібники для студентів географічних факультетів [14]. Так теоретичні надбання з цієї географічної проблеми перейшли в навчальну і науково-методичну практику.

Подальший розвиток питання просторової диференціації ландшафтної сфери та її зв'язків з іншими ярусами географічної оболонки отримали в монографії "Ландшафтна сфера Землі" [15]. Тут Ф.М. Мільков показує, що у формуванні ландшафтної сфери приймають участь чотири контрастних середовища: літосфера, атмосфера, вода і лід. Принцип контрастних середовищ, як одна з умов розвитку ландшафтних комплексів, дозволив йому виділити і охарактеризувати п'ять основних варіантів ландшафтної сфери: наземний, земноводний, водний, льодовий і донний. В монографії також детальніше розкриваються етапи розвитку ландшафтної сфери Землі, особливо антропогенний. Сучасні дослідження спрямовані на пізнання структури і динаміки взаємозв'язків та особливостей функціонування основних варіантів ландшафтної сфери, їх розвитку і змін під впливом господарської діяльності людей. Поняття "ландшафтна сфера" ввійшло в основні географічні словники, довідники та енциклопедії.