4.2. Сільськогосподарські ландшафти

Власне сільськогосподарські ландшафти  найпоширеніші (фонові) антропогенні геокомплекси. В окремих районах Поділля вони займають від 55 до 85 % території. Загальна їх площа  4,7 млн. га. Сільськогосподарські ландшафти часто ототожнюють з типами використовуваних земель. Це неправильно. Клас сільськогосподарських ландшафтів за своїм змістом поняття ширше  і включає в межах Поділля такі типи використовуваних земель: ріллю, багаторічні перелоги, луки, пасовища, сади, виноградники та ін. Деяка термінологічна подібність є між типами сільськогосподарських ландшафтів і типами використовуваних земель. Проте, якщо в типах використовуваних земель досліджується структура (технологія) та економічний ефект впливу людини на природу і її територіальні геокомплекси, то в центрі уваги ландшафтознавців фізико-географічний та екологічний аспект наслідків антропогенного впливу на натуральні ландшафтні комплекси. У структурі класу сільськогосподарських ландшафтів виділяють польовий, лучно-пасовищний, садовий та змішаний (садово-польовий) підкласи. Три перших представлені в межах Поділля відповідними зональними (лісостеповими) типами сільськогосподарських ландшафтів.

Польовий тип сільськогосподарського ландшафту займає від 52 до 74 % (4,1 млн. га) території Поділля; формує сучасний ландшафтний "образ" регіону. Його специфічні риси визначаються щорічним розорюванням грунтового покриву, внесенням в нього отрутохімікатів і мінеральних добрив, а також створенням агрофітоценозів (рис. 10). За багатовіковий період використання старі орні ґрунти набули якісно нових властивостей, що виокремлює їх від незайманих. Порівнюючи сірі лісові ґрунти під лісом і на ріллі в районі Середнього Побужжя, О.П. Біла зазначає, що рівень карбонатів в ґрунтах сільськогосподарського використання підвищився на 30-70 см, вміст гумусу знизився на 1,8-2,0 % [4]. Під впливом розорювання ґрунти суттєво міняють свої фізико-хімічні властивості: зменшується величина гідролітичної кислотності, збільшується сума увібраних основ, підвищується величина рН. Кількість рухливих форм азоту скоротилась в темно-сірих ґрунтах на 6,5 мг, в сірих  3,9 мг, в ясно-сірих  4,5 мг; фосфору відповідно на 0-2, 2, 2,3 мг; калію  11,3, 18,2 і 1,8 мг на 100 грам ґрунту; запаси вологи  на 27,32 і 20 мм в метровому шарі.

Р ис. 10. Фрагмент картосхеми сучасних сільськогосподарських ландшафтів

Сільськогосподарські ландшафти. Власне СГЛ. Лучнопасовищні. Заплавні. Урочища: 1  мікрогорбкуваті, алювіальні, частково заболочені поверхні з лучноболотними ґрунтами, різнотравноболотною рослинністю для сінокосів та інтенсивного випасу; 2  мікрогорбиста, частково заболочена поверхня рекультивованого днища піщаного кар'єру з рудеральноболотною і підсівною злаковою рослинністю для інтенсивного випасу. Надзаплавнотерасові. Урочища: 3 вирівняна, з вологими мікроблюдцями піщана поверхня з ясносірими супіщаними лісовими ґрунтами, різнотравнозлаковою рослинністю для сінокосіння та інтенсивного випасу; 4  блюдцеподібні пониження з лучними зволоженими ґрунтами, різнотравнозлаковою сінокісною рослинністю. Садові. Надзаплавнотерасові. Урочища: 5  слабкопоката піщана поверхня з ясносірими лісовими ґрунтами під яблуневосливовими садами. Польові. Надзаплавнотерасові. Урочища: 6 слабкохвилясті супіщані поверхні з ясносірими лісовими ґрунтами під багаторічними травами, частково кормовими і зерновими культурами, 7  вирівняні поверхні рекультивованого днища піщаного кар'єру з частково відновленим ґрунтовим покривом під польовими сівозмінами; 8  слабкохвилясті піщаносуглинисті поверхні другої тераси з сірими лісовими ґрунтами під польовими сівозмінами.

Сільськогосподарські ландшафтноінженерні системи. Лучнопасовищні. Заплавні. Урочища: 9  піщані, меліоровані поверхні з лучними ґрунтами підсіяними сінокосами. Польові. Надзаплавнотерасові. Урочища: 10  слабкохвилясті, меліоровані піщані поверхні з ясносірими ґрунтами під кормовими і частково зерновими культурами; 11 тепличні ЛІС; 12  неглибокі (1,52 м) осушувальні канали частково зарослі болотною рослинністю; 13  мережа підземного дренажу.

Селитебні ландшафти: 14  сільські, надзаплавнотерасові.

Лісові антропогенні ландшафти. Похідні. Заплавні. Урочища : 15  перезволожені алювіально-торфові поверхні з лучноболотними торфовими ґрунтами під зарослями чорної вільхи і вербняків. Надзаплавнотерасові. Урочища: 16  заболочені пониження з березово-вербняковими зарослями. Лісокультури. Надзаплавнотерасові. Урочища: 17  слабкохвилясті піщані поверхні з ясно-сірими ґрунтами під 6570 річними дубовоберезовими насадженнями; 18  слабкохвилясті піщані поверхні з ясносірими лісовими ґрунтами під дубовососновими 3540річними насадженнями; 19  суглинисті поверхні з сірими супіщаними лісовими ґрунтами під дубовограбовими лісами.

Межі: 20  натуральні; 21  антропогеннозаплавного і надзаплавнотерасового типів місцевості; 22  другої надзаплавної тераси; 23  натуральних; 24  антропогенних урочищ.

Інші позначки: 25  натуральне русло р. Південний Буг; 26  меліороване русло притоки р. Південного Бугу; 27  напрям течії річки.

У межах польового типу формуються лише йому властиві рослинні угруповання  закономірне сполучення культурних, бур'яново-польових видів, грибів та інших рослин, взаємопов'язаних і взаємодіючих один з одним та з властивими їм умовами проживання. В умовах Поділля посіви озимої пшениці, цукрового буряку, кукурудзи, картоплі, гречки; з кормових  конюшини, люцерни та інших багаторічних трав і пов'язана з ними агротехніка визначають фізико-географічні особливості польового типу сільськогосподарських ландшафтів  мікроклімат, водний режим ґрунтів, розвиток ерозійних процесів, тваринний світ.

Зооценози нив ще багаті за кількістю видів й щільність окремих популяцій постійно збільшується. Тут зустрічаються: звичайний кріт, польова і мала миші, лісовий і степовий тхори, звичайний хом'як, подільський сліпак, заєць-русак і лисиця. Серед птахів, зимою, переважають: граки, ворони, галки, сороки, горобці, звичайні вівсянки, сірі куріпки. Весною граки залишаються домінантним видом, але до них приєднуються перелітні птахи: шпаки, польові жайворонки, сільські ластівки, перепілки, польові луні; наприкінці листопаду знову формується зимовий склад птахів. Зменшилась кількість плазунів. На стадії знищення живородяча та прудка ящірки, звичайний вуж, зелена і сіра ропухи та ін.

Садовий тип сільськогосподарських ландшафтів. Садівництво на Поділлі  стародавня галузь господарської діяльності людей. Воно зародилось ще в епоху бронзи, проте широкого розвитку набуло з XVI і особливо XVIII ст.: "На те, що плодівництво в Подільській губернії ведеться здавна вказує надзвичайна різноманітність саме місцевих сортів, виникнення яких так чи інакше вимагало тривалої кільтури і значного часу". Вже наприкінці XVIII-початку XIX ст. на Поділлі було "досить багато прекрасних садів, в яких аккліматизовано більше 500 сортів одних лише груш і яблук" [24]. Наприкінці XIX ст. під садами в Подільській губернії було зайнято 26 125, а в 1913 р.  40 000 десятин (43 600 га), що складало 1 % її території" [24]. Сади створювали, переважно, на цілинних землях (схилах долин річок і горбів, в балках), значно менше на розораних землях. В Придністер'ї частина з них зрошувалась. В цей час, крім звичайних для Поділля яблунь, груш, слив і вишні, в культуру вводять грецький горіх, шовковицю, персики, айву та ін. Під час першої світової війни площа садів на Поділлі скорочується на 50 %, виноградників  в 4 рази. Тепер сади  навід'ємна частина ландшафтів південних районів Поділля, особливо Придністер'я. В окремих господарствах вони займають площі від 600 до 2000 і більше гектарів. Загальна площа садів  близько 320 тис. га. За минулі три десятиріччя суттєво змінилася структура садових ландшафтів, а у насадженнях переважають низькорослі, пальметні види різноманітних садових культур, але домінують, як і раніше, яблоні та груші. (рис.11)

Рис. 11. Фрагмент картосхеми садових дандшафтів околиць