4. Антропогенні ландшафти Поділля

П

роцес вивчення антропогенних ландшафтів окремого регіону включає:

• відновлення натуральної основи їх формування шляхом аналізу властивостей і структури натуральних компонентів та ландшафтних комплексів;

• пізнання історико-географічних особливостей її господарського освоєння через відповідні історичні зрізи;

• аналіз сучасної структури та динаміки антропогенних ландшафтів регіону шляхом складання історико-генетичних рядів карт;

• вивчення побічних процесів, пов'язаних з формуванням і функціонуванням антропогенних ландшафтів;

• районування (загальне та окремих класів) антропогенних ландшафтів регіону, складання характеристик регіональних структур різного таксономічного рівня;

• прогнозування розвитку антропогенних ландшафтів в загальному та їх окремих функцій (екологічних, природоохоронних тощо).

Саме в такому аспекті розглянуті нами антропогенні ландшафти регіону в монографії "Природнича географія Поділля" [18]. Тут зупинимось на семи класах: селитебних, сільськогосподарських, лісових антропогенних, промислових (гірничопромислових), водних антропогенних і дорожних ландшафтах Поділля. Як особливий клас, розглянемо тафальні ландшафти.

4.1. Селитебні ландшафти

С

елитебні ландшафти  найстародавніші антропогенні геокомплекси в межах Поділля. Зараз вони займають від 5-7 (центральні райони) до 10-13 (Придністер'я, Середнє Побужжя) відсотків території регіону. У 3999 поселенях проживає більше 4,0 млн. осіб, з яких 48 %  міські жителі. За ступенем перетворення натуральних умов і ландшафтних комплексів, селитебні ландшафти можна розділити на два підкласи: міські і сільські антропогенні ландшафти.

Міські ландшафти, в порівнянні з сільськими займають значно менші площі, проте ступінь перетворення натуральних ландшафтів  вищий. В межах Поділля нараховується 49 міст і 70 містечок. У них проживає 1943 тис. осіб і їх кількість постійно зростає. Темпи росту населення, наприклад в містах Хмельницької області, складають 2-2,6 % щорічно.

Постійно зростають і площі міст. Так, площа найбільшого міста Поділля  Вінниці в 1885 році складала 880 десятин (959,2 га), в 1914  1936 десятин (2110,2 га), в 1940  3 000 га, в 1980  11 000 га, на початку ХХI ст. буде 13-15 тис. га. Збільшення території міста відбулося за рахунок сільськогосподарських і лісових угідь, а також сіл: Вишня, Пятничани, Мізяків, Вінницькі хутори, Садки. Кількість населення за цей час зросла у 36 разів.

Природні умови міст Поділля суттєво змінені й відрізняються великою різноманітністю. Значні площі забудовані житловими і промисловими корпусами, заасфальтовані; ґрунти, натуральна рослинність і тваринний світ майже повністю знищені. Змінена літогенна основа. У Кам'янці-Подільському, Вінниці, Тернополі, частково Барі, Чорткові, Теребовлі та інших містах антропогенні відклади покривають значні за площею ділянки, мають потужність від 3 до 12 і більше метрів. У Тернополі, на місці заболоченої заплави, шляхом намиву та підсипки 1,5-2 м шару суглинків і глин, створений прекрасний парк відпочинку.

У містах зрізаються горби, круті схили, засипаються яри і балки, нарізаються та насипаються штучні тераси і ніші під будівництво. Земна поверхня міст поступово нівелюється, натуральні ерозійні та акумулятивні процеси послаблюються і контролюються. На початку ХХ ст. В. Боржковський зазначав, що Старе місто (район сучасного м. Вінниці) розташоване на чотирьох високих горбах. Перший з них, біля церкви Миколая, був зрізаний у 1908-1909 роках [9], в 30-60-х роках XX ст. решта. Нарізні тераси на берегах Тернопільського водосховища створюють неповторний образ набережної, якою так гордяться тернопільчани. За минулі десятиріччя створені штучні тераси та уступи на лівому схилі долини Південного Бугу в м. Хмельницькому. В містах Поділля є багато відпрацьованих кар'єрів глин, піску, граніту тощо.

Докорінно змінені поверхневі та підземні води. У кожному обласному та районному центрах на річках створені водосховища, береги яких ''одягнені'' в камінь і бетон (Вінниця, Тернопіль, Хмільник). Натуральні русла замінені каналами (у м. Хмельницькому, р. Південний Буг), або річки течуть в трубах і перекриті асфальтом. У м. Вінниці таких річок чотири, в Хмельницькому  три.

Рослинність міст Поділля суттєво відрізняється від натуральної. На тлі дубово-грабових лісів вона представлена угрупованнями з переважанням липи, клену, тополі, каштану, берези, горобини, низки декоративних кущів. Характерні хвойні  різні види ялини, сосна, модрина, туя, а також значна кількість ендемічних та акліматизованих видів в парках і ботанічних садах. У зелених насадженнях великих і середніх міст Поділля нараховується від 50 до 100 видів дерев та кущів. Натуральна трав'яна рослинність замінена газонами. На одного жителя в містах Поділля припадає від 12 до 17 м² зелених насаджень [20].

Багата і різноманітна фауна міст Поділля, проте до теперішнього часу вона ще слабко вивчена. Найкраще до кам'яного покриття міст пристосувались птахи, а саме: горобці, ворони і кільчасті горлиці. Зросла кількість звичайної пустельги, стрижа, грака, сірої ворони, міської ластівки. В кам'яних будинках зустрічаються: кам'яна куниця, кажан пізній, вухань; на баштах живуть сипуха, сіра сова, у парках  білка. Надзвичайно різноманітний у видовому складі та зріс кількісно світ домашніх тварин: собак, кішок, на околицях міст  кіз, корів, курей, гусей і качок. Теплиі і вологі підвали багатоповерхових будинків опанували так звані "підвальні" або "міські" комарі, які розмножуються і проникають у квартири навіть зимою. Тут же зустрічаються чотири види мурашок; є випадки заселення підвалів, вологих ділянок заплав струмків і річок вужем звичайним.

У ландшафтній структурі міст Поділля переважають малоповерховий (50-65%), багатоповерховий, промислово-селитебний, водно-антропогенний і садово-парковий типи ландшафтів (рис. 7).

Малоповерховий тип міського ландшафту представлений ділянками 1-2 поверхової старої забудови, а також формується за рахунок територій навколишніх сіл, які поступово "поглинає" місто в процесі свого розвитку. У м. Вінниці він займає 65 % території, в Хмельницькому  52, в Тернополі  27; в невеликих містах цей показник коливається від 0 % (молоді міста поблизу великих заводів, електростанцій тощо) до 80 % (міста, що сформувались на місці сільських поселень). У малоповерховому типі міського ландшафту слабко змінена літогенна основа (всього 10-12 % займає техногенне покриття), майже відсутні промислові об'єкти, зате широко представлені присадибні ділянки з родючими ґрунтами і садами (до 45 % території).

Рис. 7. Типи міських ландшафтів м. Вінниці

1  малоповерховий; 2  багатоповерховий; 3  промисловоселитебний; 4  садовопарковий; 5  воднорекреаційний; 6  водні антропогенні комплекси (водосховища, ставки, руслові канали); 7  натуральні водні комплекси (р. Південний Буг та її притоки); 8  лісові антропогенні ландшафти; 9  сільськогосподарські ландшафти.

Межі типів місцевостей: 10  заплавного і надзаплавнотерасового; 11  надзаплавнотерасового і схилового; 12  схилового та вододільного; 13  межа міста; 14  межі антропогенних ландшафтних комплексів.

Багатоповерховий тип міського ландшафту інтенсивно розвивається за рахунок навколишніх територій сільськогосподарських і лісових угідь, а також поступової забудови малоповерхового типу міського ландшафту. Він формує сучасний "образ" і основні риси ландшафтної структури міст Поділля. Багатоповерховому типу міського ландшафту притаманні всі загальні ознаки міських ландшафтів, які описані раніше.

Промислово-селитебний тип міського ландшафту формується на базі і навколо промислових об'єктів: комбінатів, заводів, фабрик, складських приміщень, вантажних станцій, кар'єрів тощо. Значні (до 75 %) площі техногенного покриву, повна перебудова річкової мережі, знищення ґрунтового і рослинного покриву та своєрідні мікрокліматичні умови  характерні ознаки цього типу ландшафту. Деяку різноманітність в його структуру вносять ділянки селитебної забудови, технічні водойми, інколи зелені насадження. Геохімічні та екологічні дослідження в промислово-селитебному типі міських ландшафтів мають суттєве практичне значення та пов'язані зі здоров'ям сотень і тисяч людей. Цей тип ландшафту визначає здебільшого, екологічну ситуацію сучасних міст Поділля.

Водно-рекреаційний тип міського ландшафту формують водосховища, ставки і канали, які є в кожному місті. Здебільшого це водосховища (Сабарівське у Вінниці, Тернопільське у Тернополі, Олешнівське у Хмельницькому), які згідно з екологічними нормами не можна було будувати в межах великих міст. Водосховища займають до 6-8 % території сучасних міст, приурочені до найнижчих ділянок долин річок, концентрують всі, або значну частину стоків, забруднені і, разом з тим, в обласних та районних центрах в їх прибережній смузі формуються рекреаційні зони.

У містах Поділля садово-парковий тип ландшафту активно формується з XVII-XVIII ст. Тепер сади і парки займають до 12-18 % їх території і відіграють суттєву роль в ландшафтній структурі міст. Здебільшого  це оригінальні зразки садово-паркової архітектури з багатим набором дерев і кущів, інколи мальовничими галявинами (м. Кам'янець-Подільський, Вінниця, Скала-Подільська та ін.), ігровими атракціонами і водоймами (м. Тернопіль, Хмельницький, Летичів) тощо. Своєрідні риси садово-паркового типу, а інколи й загалом міського ландшафту створюють також оригінальні архітектурні споруди (міста Кам'янець-Подільський, Чортків, Меджибіж, Бар та ін.).

Сільські селитебні ландшафти. Кількість сільських поселень Поділля постійно зменшується. Якщо в 1959 році існувало 7111 сіл, в 1970  4391, то в 1995  3904 [7]. За цей час кількість сільського населення зменшилась на 38-40 %. Тепер в 3880 селах проживає 2,1 млн. осіб, або 52 % населення Поділля. В структурі поселень переважають села з кількістю населення від 500 до 1000 осіб.

На розташування сільських поселень впливали різні чинники  природні, історичні та економічні. Природні чинники завжди мали вирішальне значення, проте за минулі десятиріччя роль економічних значно зросла. У процесі будівництва каскаду водосховищ на Дністрі було заплановано "винести" з долини на вододіли більше двохсот населених пунктів. Нові села будували у місцях розробок корисних копалин, будівництва об'єктів сільськогосподарського призначення (тепличних комплексів, селекційних станцій та ін.). До сільських селитебних ландшафтів відносяться й дачні ділянки, кількість і плоші яких постійно зростають.

Багато характерних рис сільських поселень  морфологія, контури, внутрішня структура (розташування забудов, городів, вулиць) та інше, в значній мірі визначаються приуроченістю до відповідного типу місцевостей, наявності будівельних матеріалів. Враховуючи, що 78 % сіл Поділля розташовані в долинах річок, то схиловий і надзаплавно-терасовий тип місцевостей мають більше значення у формуванні їх рис в порівнянні із заплавним, вододільним та іншими.

Таблиця. 4