С. Шипинки Вінницької області

Сільськогосподарські ландшафти. Садові. Заплавні: 1  вирівняні площадки заплави із сильно порушеними лучними ґрунтами під насадженнями чорної горобини. Схилові: 2  покаті лесові поверхні зі змитими сірими лісовими ґрунтами під насадженнями різних видів груш і слив; 3  теж під насадженнями різних видів яблунь (здебільшого кальвію і джонатану). Вододільний: 4  слабкохвилясті лесові поверхні з сірими частково змитими лісовими ґрунтами під молодими низькорослими насадженнями яблунь; 5  вирівняні лесові поверхні з окультуреними сірими лісовими ґрунтами під пальметними садами з яблунь і слив. Лучнопасовищні. Заплавні: 6  вогкі мікрогорбкуваті поверхні з лучними ґрунтами під різнотравнозлаковою рослинністю, що використовується для випасу. Польові. Вододільні. 7  вирівняні лесові поверхні з окультуреними сірими лісовими ґрунтами під польовими культурами.

Межі. Типів місцевостей: 8  заплавного і схилового; 9  схилового і вододільного. Урочищ: 10  антропогенних.

Інші ландшафтні комплекси: 11  заболочене русло річки Шипинки.

Садові ландшафти мають певну схожість з лісокультурними ландшафтами, проте відрізняються від них менш вираженою саморегуляцією і глибиною антропогенної перебудови ґрунтів. Догляд за плодовими деревами (обрізання гілок, обприскування отрутохімікатами, щорічний збір урожаю, розорювання міжрядь та внесення мінеральних і органічних добрив), переважання (до 80 %) в посадках сортів яблунь, формують своєрідні риси садових ландшафтів. Так, мікрокліматичні умови садів суттєво відрізняються від навколишніх ландшафтів. Тут завжди панує "царство напівтіней", послаблена в 1-3 рази сила вітру, повітря на 10-18 % вологіше, температури, як зимою так і літом, на 1-2^о С нижчі, ніж на прилеглих територіях.

У садових ландшафтах Поділля сформувався багатий і різноманітний вузькоспеціалізований світ шкідників. Тільки в садах Придністер'я визначено більше 350 їх видів. Із загальної кількості шкідливої фауни: комах нараховують 338 видів, кліщів  13, гризунів  6 видів, решта 4 види представлені багатоніжками і м'якотілими [31]. Найбільше шкоди садам Поділля завдає яблунева плодожерка, яка іноді пошкоджує до 55-60 % урожаю.

Лучно-пасовищний тип ландшафту в структурі сільськогосподарських ландшафтів Поділля займає незначні площі. На початку XIX ст. луки і сінокоси займали в Подільській губернії лише 98 916 десятин (107 910 га), а їх урожайність складала від 30 до 45 пудів на десятину (5-7 ц/га). В цей же час тут було 386 558 голів рогатої худоби, 107 163 коней, 711 200 овець, 10 050 кіз. Більшість пасовищ були перетворені в пустирі і люди "через те, що немає випасів і сінокосів випасають худобу в лісах" [34].

Тепер лучно-пасовищні ландшафти займають 6-9 % території Поділля. Їх стан залежить від характеру та інтенсивності господарського використання. В північних і центральних районах Поділля, особливо в заплавах річок, важливу роль відіграє сінокосіння. Тут практикується підсів високопродуктивних видів кормових культур  вівсяниці, конюшини, люцерни та ін., внесення добрив, а інколи навіть розорювання і створення насівних сінокосів. У низці районів Середнього Побужжя сінокоси створені на місці осушених ділянок заплав, проте урожайність сінокосів на заплавних луках невелика  40-50 ц/га, середня  25-30 ц/га. Низька продуктивність лучно-пасовищних ландшафтів заплав долин річок центральних і північних районів Поділля пояснюється не лише невдалою агротехнікою і непродуманою меліорацією. Несприятливий вплив на продуктивність заплав має відсутність паводків (річки зарегульовані водосховищами, ставками, дамбами), які щорічно збагачували заплави родючим шаром мулу.

У районах Придністер'я на крутих схилах долин річок переважає випас худоби і уже в середині червня трав'яний покрив пасовищ представлений тут, переважно, малопродуктивними злаками: типчаком, вівсяницею, тонконогом. Пасовища Придністер'я, частково схилів Товтр, Кременецьких гір, Вороняк, в середині літа (особливо сухого) типовий приклад антропогенних лучно-пасовищних комплексів пасквально-дигресійного походження.

За минулі десятиріччя в центральних, південних і східних районах Поділля збільшились площі культурних сінокосів і пасовищ. Їх продуктивність  60-80 ц/га, проте структура фітоценозів проста (2-3 види трав), якість сіна низька.

У структурі сільськогосподарських ландшафтів Поділля постійно зростають площі антропогенних комплексів, в яких докорінно змінені не лише ґрунтовий покрив і фітоценози, але й літогенна основа. До таких відносяться польові ландшафти створені на місці рекультивованих земель, замулених ставків і водосховищ, садові ландшафти на терасованих крутих схилах долин річок, товтр, балок, відвалах кар'єрів, лучно-пасовищні ландшафти  на меліорованих болотах, заболочених ділянках заплав тощо.

Крім власне сільськогосподарських ландшафтів, в межах Поділля є сільськогосподарські ландшафто-інженерні системи. Це вже не компонентні, а складніші, блокові системи. Один з блоків системи  сільськогосподарський ландшафт (компонентна система), другий  активна інженерна споруда. Ідеальним зразком сільськогосподарської ландшафтно-інженерної системи є теплиця з її мікрокліматом. Хоча тепличні ландшафтно-інженерні системи мають обмежене розповсюдження, для жителів Придністер'я їх висока продуктивність важлива стаття прибутку. Менш досконалими, зате широко розповсюдженими є сільськогосподарські ландшафтно-інженерні системи  поля, сади, луки зі зрошувальними каналами і поливом. Поливальні агрегати почали запроваджувати на Поділлі з середини 70-х років XX ст. Перші 4-5 років урожаї були кращими (особливо кормових культур  на 20-25 ц/га), проте в подальшому, ґрунти не витримали інтенсивного поливу й урожаї знижувались. Введення поливу в умовах Поділля  питання і зараз проблематичне.