- •Філософія як теоретична форма світогляду. Специфіка філософських проблем та характер філософського знання.
- •Структура філософського знання.
- •Філософія і світогляд. Структура світогляду та його історичні форми.
- •Філософія і міфологія. Особливості міфологічного світогляду.
- •Філософія і релігійний світогляд. Світові релігії.
- •Релігійне життя в сучасній Україні.
- •Філософія і наука. Методологічна роль філософії в науковому пізнанні.
- •Проблеми філософської онтології античності.
- •Категорія буття в філософії середньовіччя.
- •Проблеми філософської онтології Нового часу.
- •«Онтологічний поворот» в філософії хх ст.
- •Проблема свідомості в античності.
- •Категорії «дух», «душа», «розум», «віра» в середньовічній філософії.
- •Свідоме, несвідоме, підсвідоме в психоаналізі.
- •Проблема свідомості в феноменологічній парадигмі.
- •Свідомість як суспільний феномен. Колективне несвідоме (концепція архетипів к.Юнга).
- •Філософська антропологія: основні проблеми.
- •Проблема пізнання у філософії.
- •Єдність практичного та теоретичного, чуттєвого і раціонального у пізнанні.
- •Емпіричний та теоретичний рівні пізнання
- •Філософія науки: коло основних проблем.
- •Основні культурологічні парадигми в філософії
- •Основні релігії сучасності
- •Релігійне життя в сучасній Україні.
- •27. Філософія права: історія і сучасність.
- •28.Філософія громадянського суспільства.
- •29.Спорт як предмет філософсько-культурологічного осмислення.
- •30.31 Мова як об’єкт філософського дослідження
- •Загальні положення
- •Історія
- •33.Основні проблеми філософії історії.
- •34.Поняття глобалізації та її аспекти
- •36. Футурологія: основні моделі майбутнього.
- •37.Особливості філософствування в давній Індії (Веди, Брахмани, Упанішади).
- •38.Філософія давньої Індії.
- •39.Філософія давнього Китаю: даосизм та конфуціанство.
- •40.Натурфілософські погляди ранніх грецьких філософів.
- •41.Антропологічний поворот у давньогрецькій філософії. Софісти. Сократ. Сократичні школи.
- •42.Платон. Вчення про ідеї та теорія пізнання.
- •43.Вчення Платона про душу та державу.
- •44.Філософська спадщина Аристотеля. Перипатетизм.
- •Перипатетизм
- •45.Метафізика та космологія Аристотеля.
- •Космологія
- •46.Етика та політика Аристотеля.
- •47.Філософські вчення пізньої античності. Скептицизм, стоїцизм, епікуреїзм.
- •Концепція
- •49.Основні принципи середньовічної християнської філософії.
- •50.Ранньохристиянська апологетика.
- •51.Східна патристика. Великі каппадокійці.
- •52.Західна патристика. Блаженний Августин.
- •53.Схоластика: етапи розвитку, основні проблеми, представники.
- •Рання схоластика
- •Класична схоластика
- •54.Філософія доби Відродження: гуманізм та антропоцентризм, натуралізм, пантеїзм.
- •Гуманістичний напрям(XIV — XV століття)
- •55.Особливості філософії Нового часу: емпіризм та раціоналізм. Проблема методу пізнання (ф.Бекон, р.Декарт).
- •56.Філософія французького Просвітництва хvііі ст.: погляди на матерію, суспільство, релігію та людину.
- •57.Критична філософія і. Канта.
- •58.Система абсолютного ідеалізму г. В. Ф. Гегеля.
- •59.Антропологічний матеріалізм л. А. Фейєрбаха.
- •60.Філософські ідеї Київських книжників (Володимир Мономах, Митрополит Іларіон, Климент Смолятич, Феодосій Печерський, Нестор Літописець).
- •62.Філософська думка в Києво-Могилянській академії (п.Могила, л.Баранович, і.Галятовський).
- •63.Філософія українського просвітництва xvііі ст. (м.Козачинський, г.Кониський).
- •63 Михайло Козачинський
- •64.Філософські ідеї г.Сковороди.
- •65.Академічне філософствування в Україні хіx ст. (о.Новицький, с.Гогоцький).
- •66.Академічне філософствування в Україні хіx ст. (п.Юркевич).
- •67.Філософія «сміху» м.Гоголя
- •68.Специфіка «хутірської філософії» п.Куліша.
- •69.«Київська школа» української філософії: п.Копнін, в.Шинкарук, с.Кримський, м.Попович та ін.
- •Сергій Кримський (нар. 1930 р.)
- •70.Українська філософія у діаспорі (20-80 рр. Хх ст.).
- •71.Інтерпретація дійсності та історії людства в марксизмі.
- •72.Волюнтаристська концепція а. Шопенгауера.
- •73.«Філософія життя».
- •74.Кіркегор як ідейний попередник екзистенціалізму.
- •75.Етапи розвитку позитивістської парадигми (від позитивізму до постпозитивізму).
- •Перший позитивізм
- •Другий позитивізм, емпіріокритицизм, махізм
- •Третій позитивізм, неопозитивізм
- •Постпозитивізм
- •76.Феноменологія е. Гуссерля.
- •78.Нерелігійний екзистенціалізм (м. Гайдеггер, ж.-п. Сартр, а. Камю).
- •79.Релігійно-екзистенціалістські дискурси (к. Ясперс, г. Марсель, м.Бердяєв, х. Яннарас).
- •Христианский экзистенциализм Марселя
- •80.Неослов’янофільство як провідна гілка російської релігійної філософії (ф.Достоєвський, л.Толстой, в.Соловьев).
- •81.Основні течії сучасної релігійної філософії.
- •82.Фрейдизм та неофрейдизм.
- •Неофрейдизм
- •83.Постмодерн: філософський вимір (ж. Дерріда, ж. Бодрійяр та ін.).
- •80.«Лінгвістичний поворот» у сучасній філософії
69.«Київська школа» української філософії: п.Копнін, в.Шинкарук, с.Кримський, м.Попович та ін.
В.Шинкарук
Під час панування комуністичного режиму постійно піддавався нападкам з боку партійно-номенклатурної бюрократії, звинувачувався у ревізіонізмі. Не зважаючи на це, продовжував гуманістичні традиції українського типу філософствування, створивши Київську школу філософії, в центрі якої стояла проблема «людина — світ», і де в філософському творчому пошуку замість спустошеної марксистської «людини народної маси» поставала особистість з її переживаннями, вірою, тривогами, любов'ю та надіями.
Сергій Кримський (нар. 1930 р.)
Сергій Борисович Кримський - український філософ. Фахівець у галузі методології науки, культурології. Зробив помітний внесок у розроблення логіки наукового дослідження і культурологічного підходу до з'ясування філософських проблем. С.Б. Кримський розробляє принципи трансформації знання, прийоми інтерпретації, принципи узагальненої раціональності та розуміння, принципи духовності, розвиває неоплатонічну концепцію вилучення архетипних структур буття, розуму та культури; виокремлює архетипи української культури.
70.Українська філософія у діаспорі (20-80 рр. Хх ст.).
Історія склалася так, що за межами української держави (в діаспорі) опинилися мільйони українців. Вирізняють три головні напрями української філософії у діаспорі:
♦ політична;
♦ класична (академічна);
♦ український персоналізм (вчення про особистість).
Найвидатнішим представником політичної філософії у діаспорі був Дмитро Донцов (1883-1973 рр.). Він розробив основи українського інтегрального націоналізму. Стверджував, що у психіці людини головний двигун — це не розум, а пристрасті, бажання, почуття, сильні емоції (афекти), а головною рушійною силою розвитку суспільства є воля нації. Націю Донцов вважає метою і вищою цінністю суспільства. Не розум, а стихійна, підсвідома воля до життя і панування керує нацією. У взаємовідносинах націй, вважає Донцов, діє закон боротьби за існування: сильні нації мають право панувати над слабкими (точка зору, згідно з якою право сили повинно бути законом життя народів, називається соціал-дарвінізмом).
Основою націоналізму він вважає не розум, який веде до сумнівів, а фанатизм та романтизм, сліпу віру — віру без сумнівів. Для того, щоб нація була сильною, на чолі її повинна бути національна еліта, аристократія духу, провідна каста, яка здатна перетворювати простих, бездуховних людей у національну спільноту, сильну духовно, культурно й організаційно. Еліта при цьому не повинна змішуватися з народом, який Донцов називає натовпом, простолюдом, плебсом, і вважає, що народ не можна допускати до влади, бо його прихід буде трагедією для держави.
політична філософія Донцова ґрунтується на двох основних принципах — націоналізмі та національній еліті.
Найвідоміший представник академічного напряму — Дмитро Чижевський (1894-1977 рр.) — відомий філософ, культуролог, історик, естетик, літературознавець, філолог. Чижевський вважає, що національне, особливе створює різноманітність і тому повинно існувати, але вищою цінністю є наднаціональне, загальнолюдське. Національну своєрідність філософії, вважає він, характеризують такі особливості:
♦ форма філософських ідей;
♦ метод філософських досліджень;
♦ система побудови філософського знання.
Причому, найважливішим фактором, який визначає все інше, є метод. Саме метод визначає своєрідність національної філософії: емпіричний — в Англії, раціоналістичний — у Франції, трансцендентальний (що спирається на вищі, універсальні поняття і виходить за межі емпіричного знання) — у Німеччині.
Важливим фактором, який впливає на національну філософію, Чижевський вважає національний світогляд і національний характер. Позитивними рисами вкраїнського національного характеру Чижевський називає емоційність, ліричність, сентиментальність, гумор, прагнення свободи, негативними — схильність до міжусобиць і взаємної боротьби. Головним фактором, що сприяв формуванню такого національного характеру, Чижевський вважає географічні умови, передусім, вплив хліборобського способу життя в умовах безмежних українських степів.
