- •Філософія як теоретична форма світогляду. Специфіка філософських проблем та характер філософського знання.
- •Структура філософського знання.
- •Філософія і світогляд. Структура світогляду та його історичні форми.
- •Філософія і міфологія. Особливості міфологічного світогляду.
- •Філософія і релігійний світогляд. Світові релігії.
- •Релігійне життя в сучасній Україні.
- •Філософія і наука. Методологічна роль філософії в науковому пізнанні.
- •Проблеми філософської онтології античності.
- •Категорія буття в філософії середньовіччя.
- •Проблеми філософської онтології Нового часу.
- •«Онтологічний поворот» в філософії хх ст.
- •Проблема свідомості в античності.
- •Категорії «дух», «душа», «розум», «віра» в середньовічній філософії.
- •Свідоме, несвідоме, підсвідоме в психоаналізі.
- •Проблема свідомості в феноменологічній парадигмі.
- •Свідомість як суспільний феномен. Колективне несвідоме (концепція архетипів к.Юнга).
- •Філософська антропологія: основні проблеми.
- •Проблема пізнання у філософії.
- •Єдність практичного та теоретичного, чуттєвого і раціонального у пізнанні.
- •Емпіричний та теоретичний рівні пізнання
- •Філософія науки: коло основних проблем.
- •Основні культурологічні парадигми в філософії
- •Основні релігії сучасності
- •Релігійне життя в сучасній Україні.
- •27. Філософія права: історія і сучасність.
- •28.Філософія громадянського суспільства.
- •29.Спорт як предмет філософсько-культурологічного осмислення.
- •30.31 Мова як об’єкт філософського дослідження
- •Загальні положення
- •Історія
- •33.Основні проблеми філософії історії.
- •34.Поняття глобалізації та її аспекти
- •36. Футурологія: основні моделі майбутнього.
- •37.Особливості філософствування в давній Індії (Веди, Брахмани, Упанішади).
- •38.Філософія давньої Індії.
- •39.Філософія давнього Китаю: даосизм та конфуціанство.
- •40.Натурфілософські погляди ранніх грецьких філософів.
- •41.Антропологічний поворот у давньогрецькій філософії. Софісти. Сократ. Сократичні школи.
- •42.Платон. Вчення про ідеї та теорія пізнання.
- •43.Вчення Платона про душу та державу.
- •44.Філософська спадщина Аристотеля. Перипатетизм.
- •Перипатетизм
- •45.Метафізика та космологія Аристотеля.
- •Космологія
- •46.Етика та політика Аристотеля.
- •47.Філософські вчення пізньої античності. Скептицизм, стоїцизм, епікуреїзм.
- •Концепція
- •49.Основні принципи середньовічної християнської філософії.
- •50.Ранньохристиянська апологетика.
- •51.Східна патристика. Великі каппадокійці.
- •52.Західна патристика. Блаженний Августин.
- •53.Схоластика: етапи розвитку, основні проблеми, представники.
- •Рання схоластика
- •Класична схоластика
- •54.Філософія доби Відродження: гуманізм та антропоцентризм, натуралізм, пантеїзм.
- •Гуманістичний напрям(XIV — XV століття)
- •55.Особливості філософії Нового часу: емпіризм та раціоналізм. Проблема методу пізнання (ф.Бекон, р.Декарт).
- •56.Філософія французького Просвітництва хvііі ст.: погляди на матерію, суспільство, релігію та людину.
- •57.Критична філософія і. Канта.
- •58.Система абсолютного ідеалізму г. В. Ф. Гегеля.
- •59.Антропологічний матеріалізм л. А. Фейєрбаха.
- •60.Філософські ідеї Київських книжників (Володимир Мономах, Митрополит Іларіон, Климент Смолятич, Феодосій Печерський, Нестор Літописець).
- •62.Філософська думка в Києво-Могилянській академії (п.Могила, л.Баранович, і.Галятовський).
- •63.Філософія українського просвітництва xvііі ст. (м.Козачинський, г.Кониський).
- •63 Михайло Козачинський
- •64.Філософські ідеї г.Сковороди.
- •65.Академічне філософствування в Україні хіx ст. (о.Новицький, с.Гогоцький).
- •66.Академічне філософствування в Україні хіx ст. (п.Юркевич).
- •67.Філософія «сміху» м.Гоголя
- •68.Специфіка «хутірської філософії» п.Куліша.
- •69.«Київська школа» української філософії: п.Копнін, в.Шинкарук, с.Кримський, м.Попович та ін.
- •Сергій Кримський (нар. 1930 р.)
- •70.Українська філософія у діаспорі (20-80 рр. Хх ст.).
- •71.Інтерпретація дійсності та історії людства в марксизмі.
- •72.Волюнтаристська концепція а. Шопенгауера.
- •73.«Філософія життя».
- •74.Кіркегор як ідейний попередник екзистенціалізму.
- •75.Етапи розвитку позитивістської парадигми (від позитивізму до постпозитивізму).
- •Перший позитивізм
- •Другий позитивізм, емпіріокритицизм, махізм
- •Третій позитивізм, неопозитивізм
- •Постпозитивізм
- •76.Феноменологія е. Гуссерля.
- •78.Нерелігійний екзистенціалізм (м. Гайдеггер, ж.-п. Сартр, а. Камю).
- •79.Релігійно-екзистенціалістські дискурси (к. Ясперс, г. Марсель, м.Бердяєв, х. Яннарас).
- •Христианский экзистенциализм Марселя
- •80.Неослов’янофільство як провідна гілка російської релігійної філософії (ф.Достоєвський, л.Толстой, в.Соловьев).
- •81.Основні течії сучасної релігійної філософії.
- •82.Фрейдизм та неофрейдизм.
- •Неофрейдизм
- •83.Постмодерн: філософський вимір (ж. Дерріда, ж. Бодрійяр та ін.).
- •80.«Лінгвістичний поворот» у сучасній філософії
44.Філософська спадщина Аристотеля. Перипатетизм.
ристотель по праву считается величайшим энциклопедистом древности и самым значительным систематизатором философских и научных знаний, накопленных до него. Он известен также как воспитатель великого полководца Александра Македонского. Высоко оценивая Платона, он подверг критике его учение, произнеся крылатую фразу: «Платон мне друг, но истина дороже».
Развивая свои взгляды о бытии, Аристотель критикует учение Платона о существовании идей как абсолютно самостоятельных доприродных сущностей. По его мнению, такие идеи представляют лишь понятия, отражающие материальный мир, т. е. являются как бы копиями вещей, но не наоборот. Аристотель формулирует свое представление о бытии, воспринимаемом с помощью ощущений. Этот предметный, чувственный мир является первичной реальностью, природой, которая никем не определена.
Материя есть всеобщая причина, так как без нее нет бытия, считает Аристотель. Форма играет роль признака. Благодаря ей реализуется материя и образуется конкретный предмет. Другими словами, форма представляется как сумма свойств, отличающих один предмет от другого, и является сущностью как предмета, так и бытия в целом. Благодаря форме вещь такова, какова она есть на самом деле.
Душа человека, как и его сущность или форма тела, дает смысл и направленность жизни. «Душа есть причина и начало живого тела…» Как форма господствует над материей, так, соответственно, душа – над телом, разум – над чувствами. Существуют 3 вида души: растительная душа, которой обладают растения; чувственная, которой наделены животные; разумная, присущая человеку.
Теория познания Аристотеля строится с позиции эмпиризма, в соответствии с которым суть вещей познается с помощью ощущений. И хотя ощущения дают нам знания только единичного, в них потенциально содержится и знание общего, которое познается наукой. Над наукой надстраивается философия, совпадающая во многом с логикой. Логика помогает отделить общее от частного, истину от ложного знания. Метод выявления общего, с помощью которого можно затем объяснить единичные факторы, Аристотель назвал индукцией. Метод доказательства из силлогизмов, т. е. из общих выводов, он назвал дедукцией.
Значительное место в философии Аристотеля занимает человек и проблемы общественной жизни. Человек, по его мнению, есть «политическое животное», которому присуща инстинктивная устремленность к «совместному сожительству». «Тот, кто не может войти и составить часть некого сообщества, кто не нуждается ни в ком и ни в чем, достаточен самому себе, то, не являясь частью государства, он – либо зверь, либо Бог».
Назначение государства состоит в обеспечении счастья всем гражданам, к которым относятся только те, кто имеет собственность и участвует в управлении обществом. Рабы к гражданам не относились.
Аристотель выделял 6 форм государства: 3 правильные: аристократия, монархия и полития, и 3 – неправильные: тирания, олигархия и демократия. Наилучшей из форм является полития, так как она сочетает свойства умеренной демократии и личное достоинство олигархии, присущее благородным людям.
