- •Філософія як теоретична форма світогляду. Специфіка філософських проблем та характер філософського знання.
- •Структура філософського знання.
- •Філософія і світогляд. Структура світогляду та його історичні форми.
- •Філософія і міфологія. Особливості міфологічного світогляду.
- •Філософія і релігійний світогляд. Світові релігії.
- •Релігійне життя в сучасній Україні.
- •Філософія і наука. Методологічна роль філософії в науковому пізнанні.
- •Проблеми філософської онтології античності.
- •Категорія буття в філософії середньовіччя.
- •Проблеми філософської онтології Нового часу.
- •«Онтологічний поворот» в філософії хх ст.
- •Проблема свідомості в античності.
- •Категорії «дух», «душа», «розум», «віра» в середньовічній філософії.
- •Свідоме, несвідоме, підсвідоме в психоаналізі.
- •Проблема свідомості в феноменологічній парадигмі.
- •Свідомість як суспільний феномен. Колективне несвідоме (концепція архетипів к.Юнга).
- •Філософська антропологія: основні проблеми.
- •Проблема пізнання у філософії.
- •Єдність практичного та теоретичного, чуттєвого і раціонального у пізнанні.
- •Емпіричний та теоретичний рівні пізнання
- •Філософія науки: коло основних проблем.
- •Основні культурологічні парадигми в філософії
- •Основні релігії сучасності
- •Релігійне життя в сучасній Україні.
- •27. Філософія права: історія і сучасність.
- •28.Філософія громадянського суспільства.
- •29.Спорт як предмет філософсько-культурологічного осмислення.
- •30.31 Мова як об’єкт філософського дослідження
- •Загальні положення
- •Історія
- •33.Основні проблеми філософії історії.
- •34.Поняття глобалізації та її аспекти
- •36. Футурологія: основні моделі майбутнього.
- •37.Особливості філософствування в давній Індії (Веди, Брахмани, Упанішади).
- •38.Філософія давньої Індії.
- •39.Філософія давнього Китаю: даосизм та конфуціанство.
- •40.Натурфілософські погляди ранніх грецьких філософів.
- •41.Антропологічний поворот у давньогрецькій філософії. Софісти. Сократ. Сократичні школи.
- •42.Платон. Вчення про ідеї та теорія пізнання.
- •43.Вчення Платона про душу та державу.
- •44.Філософська спадщина Аристотеля. Перипатетизм.
- •Перипатетизм
- •45.Метафізика та космологія Аристотеля.
- •Космологія
- •46.Етика та політика Аристотеля.
- •47.Філософські вчення пізньої античності. Скептицизм, стоїцизм, епікуреїзм.
- •Концепція
- •49.Основні принципи середньовічної християнської філософії.
- •50.Ранньохристиянська апологетика.
- •51.Східна патристика. Великі каппадокійці.
- •52.Західна патристика. Блаженний Августин.
- •53.Схоластика: етапи розвитку, основні проблеми, представники.
- •Рання схоластика
- •Класична схоластика
- •54.Філософія доби Відродження: гуманізм та антропоцентризм, натуралізм, пантеїзм.
- •Гуманістичний напрям(XIV — XV століття)
- •55.Особливості філософії Нового часу: емпіризм та раціоналізм. Проблема методу пізнання (ф.Бекон, р.Декарт).
- •56.Філософія французького Просвітництва хvііі ст.: погляди на матерію, суспільство, релігію та людину.
- •57.Критична філософія і. Канта.
- •58.Система абсолютного ідеалізму г. В. Ф. Гегеля.
- •59.Антропологічний матеріалізм л. А. Фейєрбаха.
- •60.Філософські ідеї Київських книжників (Володимир Мономах, Митрополит Іларіон, Климент Смолятич, Феодосій Печерський, Нестор Літописець).
- •62.Філософська думка в Києво-Могилянській академії (п.Могила, л.Баранович, і.Галятовський).
- •63.Філософія українського просвітництва xvііі ст. (м.Козачинський, г.Кониський).
- •63 Михайло Козачинський
- •64.Філософські ідеї г.Сковороди.
- •65.Академічне філософствування в Україні хіx ст. (о.Новицький, с.Гогоцький).
- •66.Академічне філософствування в Україні хіx ст. (п.Юркевич).
- •67.Філософія «сміху» м.Гоголя
- •68.Специфіка «хутірської філософії» п.Куліша.
- •69.«Київська школа» української філософії: п.Копнін, в.Шинкарук, с.Кримський, м.Попович та ін.
- •Сергій Кримський (нар. 1930 р.)
- •70.Українська філософія у діаспорі (20-80 рр. Хх ст.).
- •71.Інтерпретація дійсності та історії людства в марксизмі.
- •72.Волюнтаристська концепція а. Шопенгауера.
- •73.«Філософія життя».
- •74.Кіркегор як ідейний попередник екзистенціалізму.
- •75.Етапи розвитку позитивістської парадигми (від позитивізму до постпозитивізму).
- •Перший позитивізм
- •Другий позитивізм, емпіріокритицизм, махізм
- •Третій позитивізм, неопозитивізм
- •Постпозитивізм
- •76.Феноменологія е. Гуссерля.
- •78.Нерелігійний екзистенціалізм (м. Гайдеггер, ж.-п. Сартр, а. Камю).
- •79.Релігійно-екзистенціалістські дискурси (к. Ясперс, г. Марсель, м.Бердяєв, х. Яннарас).
- •Христианский экзистенциализм Марселя
- •80.Неослов’янофільство як провідна гілка російської релігійної філософії (ф.Достоєвський, л.Толстой, в.Соловьев).
- •81.Основні течії сучасної релігійної філософії.
- •82.Фрейдизм та неофрейдизм.
- •Неофрейдизм
- •83.Постмодерн: філософський вимір (ж. Дерріда, ж. Бодрійяр та ін.).
- •80.«Лінгвістичний поворот» у сучасній філософії
Емпіричний та теоретичний рівні пізнання
У пізнанні розрізняють два рівні: емпіричний та теоретичний.
Теоретичний рівень – це знання, отримане шляхом абстрактного мислення.
Людина починає процес пізнання об'єкта із зовнішнього його опису, фіксує окремі його властивості, сторони. Потім заглиблюється в зміст об'єкта, розкриває закони, яким він підлягає, переходить до пояснення властивостей об'єкта, об'єднує знання про окремі сторони предмета в єдину, цілісну систему, а отримане при цьому глибоке різнобічне конкретне знання про предмет і є теорією, що має певну внутрішню логічну структуру.
Слід відрізняти поняття "чуттєве" і "раціональне" від понять "емпіричне" і "теоретичне". "Чуттєве" і "раціональне" характеризують діалектику процесу відображення взагалі, а "емпіричне" і "теоретичне" належать до сфери лише наукового пізнання.
Емпіричне пізнання формується в процесі взаємодії з об'єктом дослідження, коли ми безпосередньо впливаємо на нього, взаємодіємо з ним, обробляємо результати і робимо висновок. Але отримання окремих емпіричних фактів і законів ще не дає змогу побудувати систему законів. Для того щоб пізнати сутність, необхідно обов'язково перейти до теоретичного рівня наукового пізнання.
Емпіричний і теоретичний рівні пізнання завжди нерозривно пов'язані між собою і взаємообумовлюють один одного. Так, емпіричне дослідження, виявляючи нові факти, нові дані спостереження та експериментів, стимулює розвиток теоретичного рівня, ставить перед ним нові проблеми та завдання. В свою чергу, теоретичне дослідження, розглядаючи та конкретизуючи теоретичний зміст науки, відкриває нові перспективи пояснення та передбачення фактів і цим орієнтує та спрямовує емпіричне знання. Межа між емпіричним та теоретичним рівнями досить умовна, самостійність їх один стосовно одного відносна. Емпіричне переходить у теоретичне, а те, що колись було теоретичним, на іншому, більш високому етапі розвитку, стає емпірично доступним.
Філософія науки: коло основних проблем.
філосо́фія нау́ки — розділ філософії, який вивчає поняття, границі і методологію науки.
Як напрямок філософія науки представлена оригінальними концепціями, які пропонують різні моделі розвитку науки. Вона зосереджена на виявленні ролі і значимості науки, характеристик когнітивної, теоретичної діяльності.
Сучасна філософія науки виступає як відсутня ланка між природничим і гуманітарним знанням і робить спробу зрозуміти місце науки в сучасній цивілізації, у її багатогранних відношеннях до етики, політики, релігії тощо. Тим самим філософія науки виконує загальнокультурну функцію, не дозволяючи науковцям обмежитись вузькопрофесійним баченням процесів і явищ.
Усі проблеми філософії науки умовно можна поділити на три групи. До першої групи належать ті, які пов'язані наявністю і функціонуванням науки у суспільстві. Це питання сутності науки, її цінності, місця в структурі людської діяльності, відмінності від інших форм знання, таких як буденне, релігія, міф тощо. Спроба знайти відповіді на ці питання приводить до розуміння науки як особливої сфери духовної діяльності.
До другої групи належать питання, що виникають усередині самої науки. Вони пов'язані з аналізом особливих пізнавальних структур, способів, процедур і дій, що застосовуються в наукових дослідженнях. Це проблеми методології, методів, форм, цінностей, норм, закономірностей тощо.
Третя група об'єднує питання, що стосуються осмислення взаємодії наукового і філософського знання. Це – питання взаємовідношення цінностей науки і загальнолюдських цінностей, етики науки, перспектив розвитку науки тощо.