- •Філософія як теоретична форма світогляду. Специфіка філософських проблем та характер філософського знання.
- •Структура філософського знання.
- •Філософія і світогляд. Структура світогляду та його історичні форми.
- •Філософія і міфологія. Особливості міфологічного світогляду.
- •Філософія і релігійний світогляд. Світові релігії.
- •Релігійне життя в сучасній Україні.
- •Філософія і наука. Методологічна роль філософії в науковому пізнанні.
- •Проблеми філософської онтології античності.
- •Категорія буття в філософії середньовіччя.
- •Проблеми філософської онтології Нового часу.
- •«Онтологічний поворот» в філософії хх ст.
- •Проблема свідомості в античності.
- •Категорії «дух», «душа», «розум», «віра» в середньовічній філософії.
- •Свідоме, несвідоме, підсвідоме в психоаналізі.
- •Проблема свідомості в феноменологічній парадигмі.
- •Свідомість як суспільний феномен. Колективне несвідоме (концепція архетипів к.Юнга).
- •Філософська антропологія: основні проблеми.
- •Проблема пізнання у філософії.
- •Єдність практичного та теоретичного, чуттєвого і раціонального у пізнанні.
- •Емпіричний та теоретичний рівні пізнання
- •Філософія науки: коло основних проблем.
- •Основні культурологічні парадигми в філософії
- •Основні релігії сучасності
- •Релігійне життя в сучасній Україні.
- •27. Філософія права: історія і сучасність.
- •28.Філософія громадянського суспільства.
- •29.Спорт як предмет філософсько-культурологічного осмислення.
- •30.31 Мова як об’єкт філософського дослідження
- •Загальні положення
- •Історія
- •33.Основні проблеми філософії історії.
- •34.Поняття глобалізації та її аспекти
- •36. Футурологія: основні моделі майбутнього.
- •37.Особливості філософствування в давній Індії (Веди, Брахмани, Упанішади).
- •38.Філософія давньої Індії.
- •39.Філософія давнього Китаю: даосизм та конфуціанство.
- •40.Натурфілософські погляди ранніх грецьких філософів.
- •41.Антропологічний поворот у давньогрецькій філософії. Софісти. Сократ. Сократичні школи.
- •42.Платон. Вчення про ідеї та теорія пізнання.
- •43.Вчення Платона про душу та державу.
- •44.Філософська спадщина Аристотеля. Перипатетизм.
- •Перипатетизм
- •45.Метафізика та космологія Аристотеля.
- •Космологія
- •46.Етика та політика Аристотеля.
- •47.Філософські вчення пізньої античності. Скептицизм, стоїцизм, епікуреїзм.
- •Концепція
- •49.Основні принципи середньовічної християнської філософії.
- •50.Ранньохристиянська апологетика.
- •51.Східна патристика. Великі каппадокійці.
- •52.Західна патристика. Блаженний Августин.
- •53.Схоластика: етапи розвитку, основні проблеми, представники.
- •Рання схоластика
- •Класична схоластика
- •54.Філософія доби Відродження: гуманізм та антропоцентризм, натуралізм, пантеїзм.
- •Гуманістичний напрям(XIV — XV століття)
- •55.Особливості філософії Нового часу: емпіризм та раціоналізм. Проблема методу пізнання (ф.Бекон, р.Декарт).
- •56.Філософія французького Просвітництва хvііі ст.: погляди на матерію, суспільство, релігію та людину.
- •57.Критична філософія і. Канта.
- •58.Система абсолютного ідеалізму г. В. Ф. Гегеля.
- •59.Антропологічний матеріалізм л. А. Фейєрбаха.
- •60.Філософські ідеї Київських книжників (Володимир Мономах, Митрополит Іларіон, Климент Смолятич, Феодосій Печерський, Нестор Літописець).
- •62.Філософська думка в Києво-Могилянській академії (п.Могила, л.Баранович, і.Галятовський).
- •63.Філософія українського просвітництва xvііі ст. (м.Козачинський, г.Кониський).
- •63 Михайло Козачинський
- •64.Філософські ідеї г.Сковороди.
- •65.Академічне філософствування в Україні хіx ст. (о.Новицький, с.Гогоцький).
- •66.Академічне філософствування в Україні хіx ст. (п.Юркевич).
- •67.Філософія «сміху» м.Гоголя
- •68.Специфіка «хутірської філософії» п.Куліша.
- •69.«Київська школа» української філософії: п.Копнін, в.Шинкарук, с.Кримський, м.Попович та ін.
- •Сергій Кримський (нар. 1930 р.)
- •70.Українська філософія у діаспорі (20-80 рр. Хх ст.).
- •71.Інтерпретація дійсності та історії людства в марксизмі.
- •72.Волюнтаристська концепція а. Шопенгауера.
- •73.«Філософія життя».
- •74.Кіркегор як ідейний попередник екзистенціалізму.
- •75.Етапи розвитку позитивістської парадигми (від позитивізму до постпозитивізму).
- •Перший позитивізм
- •Другий позитивізм, емпіріокритицизм, махізм
- •Третій позитивізм, неопозитивізм
- •Постпозитивізм
- •76.Феноменологія е. Гуссерля.
- •78.Нерелігійний екзистенціалізм (м. Гайдеггер, ж.-п. Сартр, а. Камю).
- •79.Релігійно-екзистенціалістські дискурси (к. Ясперс, г. Марсель, м.Бердяєв, х. Яннарас).
- •Христианский экзистенциализм Марселя
- •80.Неослов’янофільство як провідна гілка російської релігійної філософії (ф.Достоєвський, л.Толстой, в.Соловьев).
- •81.Основні течії сучасної релігійної філософії.
- •82.Фрейдизм та неофрейдизм.
- •Неофрейдизм
- •83.Постмодерн: філософський вимір (ж. Дерріда, ж. Бодрійяр та ін.).
- •80.«Лінгвістичний поворот» у сучасній філософії
Основні культурологічні парадигми в філософії
культура — є сукупність матеріальних і духовних цінностей, які відображують активну творчу діяльність людей в освоєнні світу, в ході історичного розвитку суспільства.
Культурологія порівняно молода наука. Оформлення її як специфічної сфери гуманітарного знання сягає Нового часу і пов'язане з філософськими концепціями історії Дж. Віко, І. Гердера і Г. Гегеля.
Більшість культурологів сходяться на тому, що у розвитку культурології можна виділити кілька основних теоретичних парадигм як більш менш відрефлексованих теоретичних і методичних положень, на які спираються культурологічні дослідження.
Основні теоретичні концепції або парадигми:
циклічна концепція (або концепція циклічних круговоротів);
еволюціоністська;
антропологічна;
філософська;
революційно-демократична.
Основоположником концепції циклічного розвитку культури вважається італійський філософ Дж. Віко (1668-1740). Кожний народ проходить цикл в своєму розвитку, який включає три епохи: дитинство, або бездержавний період, де провідна роль належить жерцям; юність, для якої характерне формування держави і підкорення героям; зрілість людського роду, де відносини між людьми регулюються совістю та усвідомленням свого обов'язку. Формою правління в цей період є монархія або демократична республіка. Досягнувши вищого ступеню розвитку, люди знову падають на нижчий. Епоху середньовіччя Віко, наприклад, трактує як «друге варварство».
Еволюціоністська теорія культури представлена в працях американського вченого Л. Моргана (1818-1881) і англійського історика Е. Тейлора (1832-1917) та інших дослідників. Сутність цієї концепції культури полягає у тому, що висувається і обґрунтовується принцип єдності людського роду та спорідненості потреб різних народів у формуванні культури.
Аналізуючи культуру первісного суспільства, Е. Тейлор зробив висновок, що розвиток того чи іншого народу відбувається прямолінійно, від простого до складного. Л. Морган у розвитку суспільства виділяє такі основні стадії: дикість, варварство, цивілізацію. Провідна ідея еволюціонізму — це прямолінійність культурного прогресу та обов'язкова вимога для кожного народу пройти всі необхідні стадії розвитку.
Антропологічна концепція культури представлена в працях англійського етнографа і соціолога Б.К.Малиновського (1884-1942), французького етнолога і соціолога К.Леві — Строса (1908-1991). Сутність цієї концепції полягає у тому, що виникнення і розвиток культури пов'язується з потребами людства. Б.К.Малиновський ділить потреби, що обумовили виникнення культури, на первинні, похідні та інтегративні.
Первинні потреби спрямовані на продовження роду і забезпечення його життєдіяльності, їм відповідає розвиток знань, освіти, житлових умов. Похідні потреби спрямовані на виготовлення та вдосконалення знарядь праці, їм відповідає розвиток економіки і культури господарювання. Інтегративні потреби проявляються у необхідності згуртування і об'єднання людей, у потребі авторитету. Задоволенню цих потреб відповідає політична організація суспільства. Відмінність між культурами обумовлена різними способами задоволення потреб.
Засновниками революційно-демократичної або марксистської концепції культури були К.Маркс (1818-1883) та Ф.Енгельс (1820-1895). Вона ґрунтується на принципі, що визначальним у походженні і розвитку культури є матеріально - перетворююча суспільна діяльність людей, яка спрямована перш за все на задоволення матеріальних потреб, а також на формування висококультурної людини як суспільного суб'єкта діяльності.