36. Футурологія: основні моделі майбутнього.

Футурологія наука прогнозування майбутнього, в тому числі шляхом екстраполяції існуючих технологічних, економічних або соціальних тенденцій чи спробами передбачення майбутніх тенденцій.

Майбутнє і науковий прогноз

З другої половини XX століття одним з результатів розвитку науки стало виділення в окрему галузь знання прогностики. Предметом нової галузі знання стало вивчення майбутнього. Поняття футурологія запропоноване в 1943 році німецьким соціологом Отто Флейтгеймом, який назвав так деяку надкласову філософію майбутнього. В 60-х роках у зв'язку зі спробами підвести теоретичну базу під практику прогнозування, поняття футурологія знаходить широке розповсюдження в наукових, філософських колах Поняття футурологія означає методику і спосіб прогнозування в різноманітних сферах і галузях знання.

написал книгу «Опыт о законе народонаселения…», основные идеи которой заключаются в том, что население удваивается каждые 25 лет, если имеет достаточно ресурсов; однако прирост ресурсов носит только линейный характер, в результате чего население исчерпывает любые доступные ресурсы, и тогда включаются естественные регуляторы в виде голода, болезней, войн. Мальтус создал модель, применимую к любым возможным вариантам будущего, но не дающую конкретных предсказаний. В целом она не работает, поскольку, как любая модель, опирается на ряд произвольных предположений, которые не совпадают с реалиями. В частности, оказалось, что существуют мирные механизмы регуляции численности населения, такие как демографический переход — снижение рождаемости в развитых странах. А за счет развития технологий доступные ресурсы растут не линейно, а тоже экспоненциально. Пример тому — зеленая революция — резкий рост продуктивности сельского хозяйства в середине XX века за счет применения новых удобрений, химических препаратов по уничтожению вредителей, появления новых сортов риса и др. Однако, наряду с утопиями и откровениями, модель Мальтуса пережила несколько «реинкарнаций», например в работах Денниса Медоуза, и у нее есть свои приверженцы. Книга Томаса Мальтуса «Опыт о законе народонаселения в связи с будущим совершенствованием общества; с комментариями теорий Уильяма Годвина, Жана Кондорсе и других авторов» — это ответ на книги У. Годвина «Исследование о политической справедливости» (1793), где в качестве причин бедности называются неравномерное распределение доходов и недостатки общественных учреждений, и Ж. Кондорсе «Эскиз исторической картины прогресса человеческого разума» (1794), в которых рост численности населения оценивается как положительный фактор. Еще одна утопия, которую можно назвать социально-технологической, была создана в 1835 году Владимиром Одоевским. Он описал события 4338-го года в одноименном рассказе.

37.Особливості філософствування в давній Індії (Веди, Брахмани, Упанішади).

Зародки філософського мислення в Індії сягають глибокої давнини (2500-2000 рр. До н.е.). Зміст цього мисленння відображають Веди, Брахмани і Упанішади. Веди – стародавні пам'ятники індійської літератури, написані віршами і прозою. До складу Вед входять "саліхіти" – чотири збірники віршованих гімнів, молитов і заклинань, що частково перемежаються прозою. Брахмани – це своєрідні коментарі до текстів Вед, у яких особлива увага звертається на тлумачення одвічного смислу ритуалів. Упанішади – завершальний етап у розвитку Вед. Це загальна назва різних за своїм характером і обсягом трактатів релігійно-філософського плану.

Принципи, закладені у Ведах, Брахманах і Упанішадах, стали основою таких світоглядних систем: 1) брахманізм; 2) бхагаватизм; 3) буддизм; 4) джайнізм. При цьому слід зауважити, що буддизм і джайнізм офіційно не визнавали вищого авторитету Вед, але, все-таки, як свідчить історія, вони на них спирались, логічно випливали з них.

Характерною особливістю стародавньоіндійського світогляду є те, що в ньому простежується органічний процес переходу від міфологічно-релігійного світогляду до філософії.

Аналіз перших, власне вже філософських, систем даршан (дар-шан – найбільш поширений термін староіндійської філософії, адекватний старогрецькому терміну "філософія"), можна, наприклад, подати через такі школи, як йога, санкх'я, міманса, веданта, вайшешика, н'яя, чарвака-локаята. При цьому слід зауважити, що ці школи характеризуються неоднорідністю, а їх основою є ставлення до Вед. Ті даршани, які визнають авторитет Вед (санкх'я, н'яя, вайшешика, йога, міманса. веданта), називаються астіка. А ті, які не приймають авторитету Вед, називаються настіка (наприклад, чарвака-локаята).