
- •Філософія як теоретична форма світогляду. Специфіка філософських проблем та характер філософського знання.
- •Структура філософського знання.
- •Філософія і світогляд. Структура світогляду та його історичні форми.
- •Філософія і міфологія. Особливості міфологічного світогляду.
- •Філософія і релігійний світогляд. Світові релігії.
- •Релігійне життя в сучасній Україні.
- •Філософія і наука. Методологічна роль філософії в науковому пізнанні.
- •Проблеми філософської онтології античності.
- •Категорія буття в філософії середньовіччя.
- •Проблеми філософської онтології Нового часу.
- •«Онтологічний поворот» в філософії хх ст.
- •Проблема свідомості в античності.
- •Категорії «дух», «душа», «розум», «віра» в середньовічній філософії.
- •Свідоме, несвідоме, підсвідоме в психоаналізі.
- •Проблема свідомості в феноменологічній парадигмі.
- •Свідомість як суспільний феномен. Колективне несвідоме (концепція архетипів к.Юнга).
- •Філософська антропологія: основні проблеми.
- •Проблема пізнання у філософії.
- •Єдність практичного та теоретичного, чуттєвого і раціонального у пізнанні.
- •Емпіричний та теоретичний рівні пізнання
- •Філософія науки: коло основних проблем.
- •Основні культурологічні парадигми в філософії
- •Основні релігії сучасності
- •Релігійне життя в сучасній Україні.
- •27. Філософія права: історія і сучасність.
- •28.Філософія громадянського суспільства.
- •29.Спорт як предмет філософсько-культурологічного осмислення.
- •30.31 Мова як об’єкт філософського дослідження
- •Загальні положення
- •Історія
- •33.Основні проблеми філософії історії.
- •34.Поняття глобалізації та її аспекти
- •36. Футурологія: основні моделі майбутнього.
- •37.Особливості філософствування в давній Індії (Веди, Брахмани, Упанішади).
- •38.Філософія давньої Індії.
- •39.Філософія давнього Китаю: даосизм та конфуціанство.
- •40.Натурфілософські погляди ранніх грецьких філософів.
- •41.Антропологічний поворот у давньогрецькій філософії. Софісти. Сократ. Сократичні школи.
- •42.Платон. Вчення про ідеї та теорія пізнання.
- •43.Вчення Платона про душу та державу.
- •44.Філософська спадщина Аристотеля. Перипатетизм.
- •Перипатетизм
- •45.Метафізика та космологія Аристотеля.
- •Космологія
- •46.Етика та політика Аристотеля.
- •47.Філософські вчення пізньої античності. Скептицизм, стоїцизм, епікуреїзм.
- •Концепція
- •49.Основні принципи середньовічної християнської філософії.
- •50.Ранньохристиянська апологетика.
- •51.Східна патристика. Великі каппадокійці.
- •52.Західна патристика. Блаженний Августин.
- •53.Схоластика: етапи розвитку, основні проблеми, представники.
- •Рання схоластика
- •Класична схоластика
- •54.Філософія доби Відродження: гуманізм та антропоцентризм, натуралізм, пантеїзм.
- •Гуманістичний напрям(XIV — XV століття)
- •55.Особливості філософії Нового часу: емпіризм та раціоналізм. Проблема методу пізнання (ф.Бекон, р.Декарт).
- •56.Філософія французького Просвітництва хvііі ст.: погляди на матерію, суспільство, релігію та людину.
- •57.Критична філософія і. Канта.
- •58.Система абсолютного ідеалізму г. В. Ф. Гегеля.
- •59.Антропологічний матеріалізм л. А. Фейєрбаха.
- •60.Філософські ідеї Київських книжників (Володимир Мономах, Митрополит Іларіон, Климент Смолятич, Феодосій Печерський, Нестор Літописець).
- •62.Філософська думка в Києво-Могилянській академії (п.Могила, л.Баранович, і.Галятовський).
- •63.Філософія українського просвітництва xvііі ст. (м.Козачинський, г.Кониський).
- •63 Михайло Козачинський
- •64.Філософські ідеї г.Сковороди.
- •65.Академічне філософствування в Україні хіx ст. (о.Новицький, с.Гогоцький).
- •66.Академічне філософствування в Україні хіx ст. (п.Юркевич).
- •67.Філософія «сміху» м.Гоголя
- •68.Специфіка «хутірської філософії» п.Куліша.
- •69.«Київська школа» української філософії: п.Копнін, в.Шинкарук, с.Кримський, м.Попович та ін.
- •Сергій Кримський (нар. 1930 р.)
- •70.Українська філософія у діаспорі (20-80 рр. Хх ст.).
- •71.Інтерпретація дійсності та історії людства в марксизмі.
- •72.Волюнтаристська концепція а. Шопенгауера.
- •73.«Філософія життя».
- •74.Кіркегор як ідейний попередник екзистенціалізму.
- •75.Етапи розвитку позитивістської парадигми (від позитивізму до постпозитивізму).
- •Перший позитивізм
- •Другий позитивізм, емпіріокритицизм, махізм
- •Третій позитивізм, неопозитивізм
- •Постпозитивізм
- •76.Феноменологія е. Гуссерля.
- •78.Нерелігійний екзистенціалізм (м. Гайдеггер, ж.-п. Сартр, а. Камю).
- •79.Релігійно-екзистенціалістські дискурси (к. Ясперс, г. Марсель, м.Бердяєв, х. Яннарас).
- •Христианский экзистенциализм Марселя
- •80.Неослов’янофільство як провідна гілка російської релігійної філософії (ф.Достоєвський, л.Толстой, в.Соловьев).
- •81.Основні течії сучасної релігійної філософії.
- •82.Фрейдизм та неофрейдизм.
- •Неофрейдизм
- •83.Постмодерн: філософський вимір (ж. Дерріда, ж. Бодрійяр та ін.).
- •80.«Лінгвістичний поворот» у сучасній філософії
Основні релігії сучасності
Нині у світі існує кілька десятків оригінальних, самостійних великих релігій. Головними з них є християнство, іслам, іудаїзм, буддизм, даосизм, індуїзм. Кожна з цих релігій в різних формах і під різними найменуваннями присвячена служінню єдиному всемогутньому і всюдисущому Богу. Внутрішні розбіжності у межах тієї чи іншої релігії визначають їх напрями, або течії. Християнство має три основні течії: православ'я, католицизм та протестантизм. В ісламі, наприклад, існують два головних напрями — сунізм і шиїзм; у буддизмі — хінаяна і махаяна. Крім головних, існує багато внутрішніх течій. Так, християнами вважають себе і католики, і православні, і лютерани, і баптисти, і мормони, й інокентіївці та ін. Церкви — це течії, які більшою чи меншою мірою виокремились у самостійні релігії і спираються на певну історичну основу. У християнстві основними церквами є католицька, православна, лютеранська, англіканська, кальвіністська. В іноземній літературі їх називають ще деномінаціями (віросповіданнями). До них, крім церков, відносять і релігійні конфесії, що склались порівняно недавно: адвентизм, баптизм, п'ятидесятництво тощо. Секти, або розколи — це нові утворення всередині церкви, які виникли внаслідок відокремлення від основної церкви. До сект належать баптисти, єговісти, п ятидесятники та ін.; до розколів — старокатолики, старообрядницькі розколи, ста-ропольська церква та ін. Усередині кожної церкви і віросповідання можуть існувати ще відмінні одна від одної школи, які церковна ортодоксія визнає як припустимі. Наприклад, в ісламі існують чотири школи тлумачення його віровчення: ханбалістська, ханфітська, маликітська та мафіїтська. У межах певної церкви можуть існувати спеціальні ордени для виконання окремих цільових завдань тієї чи іншої релігії. Такими орденами в католицькій церкві є єзуїти, августіанці, домінікани, василіани та ін., в ісламі — ахмадія, синусія та ін.
Релігійне життя в сучасній Україні.
Сучасний стан українського суспільства характеризується пошуком таких духовних орієнтирів, які були б спроможними зняти соціально-психологічну напругу, що склалась у відносинах між різними прошарками та категоріями нашого населення. Одним з відносно нових чинників, що активно вплітається в суспільно-політичну тканину українського соціуму, є нетрадиційна релігійність.
На сьогодні Україна – багатоконфесійна держава, де офіційно (на 01.01.99 р.) діє більше 21 тис. релігійних громад, 82 конфесії, напрямів і тлумачень. Найпомітнішими серед них є: Українська православна церква (УПЦ), Українська православна церква – Київський патріархат (УПЦ-КП), Українська автокефальна православна церква (УАІЩ), Українська греко-католицька церква (УГКЦ), Римсько-католицька церква (РКЦ), євангельські християни-баптисти (ЄХБ), християни віри євангельської (ХВЄ), адвентисти сьомого дня (АСД), свідки Єгови, а також мусульманська, реформатська та іудаїстська церкви, що становлять 97,1 % всієї релігійної мережі України.
Найвпливовішою складовою релігійного життя залишається православ'я. Загалом воно об'єднує близько 11,5 тис. громад, що становить 54 % загальної кількості релігійних об'єднань.
Необхідно також зазначити, що сучасна релігійна ситуація характеризується відродженням діяльності церков національних меншин. Поряд з традиційним православ'ям поширюють свій вплив на населення інші релігії та вірування.
Так зокрема, сьогодні в Україні нараховується біля 100 іудейських та 150 мусульманських громад.
Нетрадиційними прийнято називати релігійно-світоглядні вчення, які історично не успадковані від попередніх епох певним етносом, не притаманні його релігійній духовності.
Зокрема, набули поширення Корейська методистська церква, науково-релігійна конфесія «Діанетика. Фонд Лафает Рона Хаббарда», релігійні громади Міжнародного Товариства Свідомості Кріпни, буддистів, РУН-Віри, бахаїстів, рерихівців та ін. Значна кількість релігійних угрупувань (особливо так званого «сатанинського» спрямування) діють нелегально.
26.Сутність та походження мистецтва як історико-філософська проблема.
Мистецтво є особлива форма суспільної свідомості та духовної діяльності, специфіка якої полягає у відображенні дійсності за допомогою художніх образів.
Естетичні уявлення людей, закріплені художніми засобами у творі мистецтва, називаються художніми образами. Головним у мистецтві є саме художній образ, а не його матеріальну підставу (фарби, звуки, слова і т.д.), яке існує не самостійно, а тільки в злитті з художнім образом.
Мистецтво, як таке, на відміну від філософії, науки, релігії та етики починається там, де метою естетичної діяльності стає художня діяльність, що забезпечує створення особливого, вигаданого світу, в якому все є естетичним створенням людини. Мистецтво на відміну від всіх інших видів діяльності є вираження внутрішньої сутності людини в її цілісності, яка зникає в приватних науках і в будь-якій іншій конкретній діяльності, де людина реалізує тільки якусь одну свою сторону, а не всього себе.
Походження мистецтва
Ніхто точно не може зараз визначити час виникнення мистецтва. Але безліч даних свідчить про те, що зароджувалося мистецтво в епоху появи людини Розумного.
Теорії походження мистецтва
Божественна теорія походження мистецтва пов'язана з теорією походження людини, викладеної в Біблії - "людина була створена Богом за його образом і подобою". Саме духовне начало людини зумовило появу мистецтва.
Друга теорія естетична, Наскальні і печерні малюнки датуються від 40-20 тис. років до н.е. До перших зображень відносяться профільні зображення тварин, виконані у натуральну величину. Пізніше з'являються зображення людей. За часів виникнення племінних об'єднань створюються пісні та гімни: пісні землевласників, що виконувалися на полях під час землеробських робіт і на святах після збору врожаю, бойові гімни воїнів - пеани, заспівує перед початком бою, весільні гімни - Гіменей, поховальні голосіння - орени. Одночасно створювалися оповіді про богів і богинях, їх втручання у справи як окремих людей, так і цілих племен. Реальні історичні факти обростали легендарними подробицями. Виникаючи в одному племені, ці оповіді і легенди поширювалися серед інших, переходячи від покоління до покоління.
Таким чином за допомогою мистецтва накопичувався і передавався колективний досвід. Первісне мистецтво було єдиним, не ділилося на окремі види і носило колективний характер. У рабовласницькому суспільстві з появою надлишкового продукту трудової діяльності, який зробив можливим поява людей займаються тільки мистецтвом. Також відбувається поділ мистецтва на види.
Поряд з перерахованими вище теоріями виникнення мистецтва існує психофізіологічна теорія. З точки зору цієї версії - мистецтво було необхідно людству для того, щоб зберегти себе і вижити (з точки зору психології) у цьому складному світі.