Закономірності і принципи виховання

Процес виховання має свої закономірності – повторювальні, об’єктивно існуючі зв’язки у вихованні, реалізація яких сприяє ефективному розвитку особистості. Окреслимо найважливіші з них.

Доцільна організація виховання. Вище було сказано, що виховання – це завжди спільна діяльність його суб’єктів, які впливають один на одного і поперемінно стають вихователями та вихованцями. Чим доцільніше організована ця діяльність, тим розумніше будується взаємодія її суб’єктів, їх спілкування, тим ефективніше проходить виховний процес.

Активність та свідомість того, хто виховується. В процесі виховання відбуваються процеси обміну досвідом між суб’єктами виховної діяльності. Чим активнішою є людина, чим більшу свідомість і самостійність і цілеспрямованість вона проявляє, тим вища результативність виховного процесу.

Органічний зв’язок виховання із суспільними та індивідуальними потребами і умовами. В основі процесів виховання – суспільні та індивідуальні потреби його суб’єктів, процес взаємного пристосування для задоволення цих потреб. В основу сучасного виховання мають бути покладені ідеї гуманізму, що ґрунтуються на розвитку позитивних якостей людини, розкритті її найкращих сутнісних сил, урахування індивідуальних особливостей, потреб.

Взаємодія у виховному процесі всієї сукупності різноманітних чинників. На процес виховання особистості впливає ряд чинників та оточуючих умов, від яких в значній мірі залежить результативність цього процесу. Найкраще, коли між цими чинниками і умовами є певна взаємодія, системність. Тоді виховання буде проходити найефективніше.

Цілісність розвитку особистості. Ми розвиваємось на різних вікових етапах як цілісна особистість, тому неможливо виховати тільки окремі якості без їхнього зв’язку з іншими особистісними властивостями.

Тривалість і безперервність процесу виховання, віддаленість і стрибкоподібність результатів. Процесові виховання властива певна віддаленість результатів, стрибкоподібність їх отримання (не можна побачити окремих короткочасних змін, однак з часом зміни стають все більш помітними). Виховання - це процес довготривалий і безперервний.

Закономірності виховання диктують його принципи – керівні положення, що визначають вимоги до змісту, організації і методів виховного впливу. Педагоги виділяють в якості принципів сучасного виховання: цілеспрямованість, поєднання педагогічного керівництва з ініціативністю і самодіяльністю учнів, повага до особистості вихованця, поєднана з вимогливістю до нього, опора на позитивне в людині, урахування вікових та індивідуальних особливостей учнів, єдність, систематичність і послідовність вимог, єдність свідомості і поведінки, народність (єдність загальнолюдського і національного), природовідповідність, культуровідповідність, гуманізація, демократизація, етнізація (причетність до народу) тощо.

В якості додаткових принципів сучасного виховання можна розглядати також принципи гуманістичної педагогіки:

1. Особистість, людина ніколи не повинна виступати в якості засобу вирішення інших проблем, але завжди – як мета, як вища цінність.

2. Особистість як мета ніколи не має виступати в якості жорстких зразків, моделей, що нав’язуються самої особистості зовні. Ставити особистість у центр системи освіти – означає турбуватись про створення умов для її вільного саморозвитку.

3. Основна жорстка вимога для реалізації такого саморозвитку – не обмежувати, не позбавляти права на вільний саморозвиток інших людей.

4. Задача вихователя, педагога, викладача – максимально широко розкривати можливості вибору шляхів самореалізації, самоактуалізації особистості.

5. Педагогічний вплив на особистість має бути не директивним, прямим, а тільки побічним, тобто ті вибори, до яких педагог хоче схилити учня, мають даватись у формі зразка для наслідування, здатного заражати, спонукати учня до прийняття тих чи інших цінностей. Однак остаточний вибір має залишатись за самою людиною.

6. Має бути забезпечене рівноправне, партнерське, взаємоповажливе ставлення педагога і учнів.

7. Бажане не тільки ділове, але й міжособистісне спілкування педагога з учнями.

8. Необхідно усувати умови, що потенційно можуть призвести до патологічного розвитку особистості того, хто навчається, надавати йому психологічну допомогу, у тому числі і у вирішенні особистих проблем.