11.3. Позиція, статус, роль людини в групі

В процесі розвитку групи між її членами утворюються різні стосунки. Характер цих стосунків визначається цілями діяльності, мотивами членів групи, особливістю її організації. Структура цих стосунків досить складна, оскільки на її формування впливають як об’єктивні чинники – цілі групи, особливості керівництва, специфічні умови та особливості фізичного простору, в якому діє група тощо, так і суб’єктивні – індивідуально-психологічні особливості членів групи, їх здібності, рівень культури, освіченості, рівень домагань, Я-концепція кожного та інші фактори.

Все це впливає на позицію, статус, роль в групі кожного її члена. Зрозуміло, що за тих самих об’єктивних чинників, взаємодія людей в групі буде різною залежно від набору якостей, що складають суб’єктивні чинники. Тому психологи не зовсім поділяють думку відомого байкаря Крилова, виражену у його байці «Лебідь, рак і щука»: «А вы, друзья, как не садитесь, все ж в музыканты не годитесь!» Перестановка доданків у арифметиці не змінює результату (суми), а в психології групи навіть зміна робочого місця співробітника змінює не лише його настрій, а й продуктивність праці.

Статус – це положення суб’єкта в системі міжособистісних стосунків, що показує його права, обов’язки і привілеї. Важливі характеристики статусу – престиж і авторитет як своєрідна міра визнання.

Близьким до поняття «статус» є поняття «позиція в групі». Позиція – це інтегральна, найузагальненіша характеристика положення індивіда в статусно-рольовій внутрішньо груповій структурі.

Природно, що один і той самий індивід може мати різний статус в різних групах і займати різну позицію. Це пов’язано з тим, що людина протягом свого життя виконує безліч ролей – послідовно чи одночасно у різних сферах. «Справді: «Весь світ – театр, а ми в ньому – актори», як писав В.Шекспір. Проте на відміну від сценічного мистецтва, професії актора, яка вимагає мистецтва перевтілення у іншу людину, її характер, вираженості в удаванні, вмінні існувати під машкарою, роль у соціальній психології – це соціальна функція особистості; відповідний прийнятим нормам спосіб поведінки людей в залежності від їх статусу або позиції в суспільстві. Поняття ролі ввів у психологію американський психолог і соціолог Дж.Г.Мід.

Індивідуальне виконання ролі людиною має певне «особистісне забарвлення», яке залежить насамперед від її знань і уміння перебувати в даній ролі, від її значущості для неї, від прагнення більше чи менше відповідати соціальним очікуванням (експектаціям).

Експектація – система очікувань або вимог стосовно соціальних ролей, виступають як соціальні санкції, що впорядковують систему стосунків і взаємодію в групі.

На відміну від офіційних приписів, посадових інструкцій та інших регулятивів поведінки в групі, характер експектацій неформалізований і не завжди усвідомлюваний. Дві основні їх сторони – це 1) право очікувати від оточуючих поведінки, відповідно до їхньої рольової позиції; 2) обов’язок поводити себе відповідно очікуванням інших людей.

При цьому розрізняються: 1) експектації приписувальні (рос. – предписывающие) – визначають відповідний характер ролі; 2) експектації передрікаючі (рос. – предсказывающие) – визначають ймовірний характер особливостей «виконавця» і конкретної ситуації (Головін. – С.775-776).

Діапазон та кількість ролей визначається різноманітністю соціальних груп, видів діяльності та стосунків, в які включається особистість, і її потребами і інтересами.

Виокремлюють: 1) ролі соціальні, зумовлені місцем індивіда в системі соціальних відносин – ролі професійні, соціально-демографічні та ін.; 2) ролі міжособистісні, що визначаються місцем індивіда в системі міжособистісних стосунків – лідер, знехтуваний та ін.

Вирізняють також ролі активні, виконувані в даний момент і латентні (приховані), що не виявляються в даній ситуації. Окрім того, виділяють: 1) ролі інституйовані – офіційні, конвенційні, пов’язані з офіційними вимогами організації, в яку входить суб’єкт; 2) ролі стихійні – пов’язані з стосунками і видами діяльності, що стихійно виникають.