11.2. Соціальна група. Класифікація, структура груп

Якщо спілкування виникло як реалізація потреби людини у віднайденні спільного з іншими людьми, то результатом набуття такої спільності стало об’єднання людей в певні групи.

Групою можна назвати будь-яке об’єднання осіб, незалежно від характеру зв’язків, якими об’єднується дана група.

Групи поділяються на великі, малі, реальні, умовні, офіційні, неофіційні, референтні.

Реальна група – об’єднання людей на ґрунті реальних відносин – ділових або особистих. Шкільний клас, сім’я, компанія друзів тощо утворюють реальну групу.

Умовна група – це така, в якій члени групи об’єднані за якоюсь умовною ознакою – статтю, віком, національністю. Члени такої групи не підтримують зв’язків між собою і можуть навіть не знати один одного.

Наприклад, пацієнти лікаря, який їх не лише індивідуально лікує, а й узагальнює результати лікування у своїх наукових дослідженнях, групуючи хворих за віком, характером захворювання тощо.

Офіційна (формальна) група створюється як структурна одиниця на основі штатного розкладу, інструкцій чи інших документів. Формальною групою може виступати студентська група, сім’я, військовий підрозділ, виробнича бригада. Ділові відносини між її членами визначаються посадовими обов’язками чи статутами і регулюються організатором групи.

Неофіційна група – це люди, які об’єднались в групу стихійно, неформально, на основі спільності інтересів, потреб, цінностей її членів, єдності поглядів, переконань чи через інші мотиви.

Неофіційну (неформальну) групу можуть складати люди, які мають спільне хобі: любителі шахів, риболови, любителі пива, туристи і т.ін.

Референтна (еталонна) група – це група, на яку «рівняється» людина, тобто цінності, норми, погляди членів групи виступають як еталон, норма, ідеал для людини. Під впливом цих цінностей людина формує власні погляди, узгоджує їх з поглядами членів групи. Особливістю такого співвіднесення власної поведінки з поведінкою членів групи є те, що еталоном може виступати як реально існуюча, так і уявна група, до якої людина подумки приєднується. Тобто референтною для людини може бути як група друзів, сім’я, так і група яких-небудь орків із комп’ютерної гри група лицарів минулих часів, зі своїми ідеалами і цінностями,якими свого часу так переймався Дон Кіхот.

Якщо людина має декілька референтних груп чи декілька окремих референтних осіб, чиї погляди на суттєві життєві позиції відрізняються, то така людина може переживати внутрішньоособистісний конфлікт, її поведінка в цілому буде позначена конфліктністю, що детальніше буде розглянуто в наступному параграфі теми.

Оскільки будь-якому угрупованню як результату об’єднання в групу передує процес угрупування, можна спостерігати певну динаміку групотворення. Так, студентська група, утворена спочатку як умова, набуває згодом ознак реальної групи, офіційної. Згодом в такій групі утворюються малі групи – у студентів з’являється в групі коло друзів – стосунки стають неформальними. Ці стосунки можуть ставати надалі все міцнішими, члени таких груп сприймають один одного як референтні особистості і еталонність групи стає дедалі виразнішою в цілому для кожного її члена.

Малою групою вважають з точки зору соціальної психології групи кількістю 3-і більше осіб, невелика кількість безпосередньо контактуючих людей, об’єднаних спільними цілями або завданнями.

Великою називають кількісно обмежену спільність людей, виділену за певними соціальними ознаками (клас, нація, прошарок) або реальна, значна за розмірами та складно організована спільнота людей, поєднана спільною діяльністю (певна організація).

Ще більші за чисельністю групи називаються – спільнотами.

Кожна група від початку її утворення проходить різні стадії розвитку. Найвищою стадією розвитку групи виступає колектив.

В буденній мові колективом часто називають будь-яку офіційну (формальну) групу, незалежно від рівня її розвитку: «засідання трудового колективу організації», «новостворений колектив», «збори колективу батьківського комітету першого класу відбудуться 5 вересня», «в результаті виборів у місцеві ради депутатів утворився колектив однодумців». Проте соціологія, соціальна психологія, педагогіка розглядає поняття «колектив» як стадію розвитку групи, для якої таких характеристик як усталеність стосунків у групі чи соціальнозорієнтовані інтереси членів групи і її організаторів виявляється дещо замало, щоб така група називалась колективом.

Колектив – це група людей, включених у спільну діяльність і об’єднаних спільними цілями, підпорядкованими цілям суспільства. Суттєва прикмета колективу – суспільно значущі цілі і задачі, на реалізацію яких спрямовані зусилля його членів. Це дає підстави розглядати колектив як найважливішу клітинку суспільного організму.

Колектив очолює керівник, який може цей статус мати офіційно, або визнаватись як керівник членами групи (власне йдеться про формального і неформального лідера групи, які можуть поєднуватись в одній особі). В сучасній соціологічній, психологічній, економічній літературі, у буденному житті частіше стали вживати слово “команда”. Команду розглядають як колектив однодумців, згуртованих навколо свого лідера, який одночасно є й вищою посадовою особою у даній організації і якому довіряють члени цього колективу. Тобто говорячи про якусь групу, організацію як “команду” ми, фактично, підкреслюємо ті характеристики, які властиві групі високого розвитку з яскраво вираженим лідером – колективу. Колектив і команда – синоніми.

Виконання спільної соціально цінної і особистісно значущої діяльності сприяє встановленню і розвитку колективістських стосунків, формуванню колективізму як особливої якості особистості, котра виявляє її солідарність з цілями та програмами діяльності колективу, готовність активно відстоювати їх.

Розглянемо процеси колективотворення та набуття ознак колективізму членами групи на прикладі розвитку учнівської групи, згодом колективу.

Учнівський колектив розпочинає свій розвиток спочатку як формальна група учнів, об’єднаних з метою організації спільної діяльності – навчання. У буденному розуміннітака група дістає назву учнівського колективу з моменту своєї організації. Завдання учителя полягає в тому, щоб із формальної групи, якою є клас учнів на початковій стадії формування, створити групи високого рівня розвитку – власне.

На вищій стадії свого розвитку учнівський колектив відзначається не лише певними організаційними принципами та формами діяльності, але й рядом соціально-психологічних феноменів – це група учнів, об’єднаних спільною соціально значущою метою діяльності, група, що має виборні органи і відзначається згуртованістю, спільною відповідальністю, взаємозалежністю за безумовної рівності всіх членів.

Теорія колективу була розроблена А.С.Макаренком.

Взаємними між колективом і особистістю за умов демократизації виховання, дотримання прав та свободи людини потребує певного переосмислення цінностей, що склалися за радянських часів. Насамперед це стосується співвідношення проявів колективізму й індивідуалізму в колективі. Ідеалом стосунків виступає гармонізація особистості та колективу. Колектив – це динамічна система, тому моделі гармонійних стосунків можуть передувати інші моделі:

А) особистість підкоряється колективу (конформізм);

Б) особистість не підкоряється колективу (нонконформізм). Наприклад, ту чи іншу модель поведінки може обрати для себе учень, який нещодавно перейшов у клас з іншої школи.