4.7. Уява

Уява – психічний процес, що полягає у створенні нових образів (уявлень) на основі попереднього досвіду. Це своєрідна форма відображення дійсності, яка полягає у розумовому відході від того, що безпосередньо сприймається, сприяє передбаченню майбутнього.

Завдяки уяві ми можемо орієнтуватись у процесі своєї діяльності, передбачати її кінцевий результат – мету.

Процес уяви досить складний, пов’язаний з іншими психічними процесами, станами, властивостями особистості і в першу чергу мисленням. Як і мислення, уява починає діяти тоді, коли людині недостатньо наявної інформації для вирішення виниклої проблеми. Однак, якщо мислення здійснюється на основі наявних у людини образів, понять та їх комбінацій, то уява дозволяє вигадувати нові образи, поняття та зв’язки.

Фізіологічно уяву пов’язують з діяльністю великих півкуль головного мозку, а також з його більш глибокими відділами – з гіпоталамо-лімбічною системою. Є зв’язок також і з контрольно-регулятивною системою, розташованою в лобних частках.

Уява буває двох видів: пасивна – створення образів і програм поведінки, які не втілюються у життя і часто є нереалістичними, може мати мимовільний (сновидіння) або довільний (мрії) характер; активна – відтворення образу предмету за його описом (відтворююча уява) чи утворення нових образів у відповідності із замислом (творча уява).

Незважаючи на те, що уяву найчастіше вважають окремим психічним процесом, в її основі полягають операції мислення – аналіз і синтез. По суті в уяві створюється не повністю нова дійсність, а нова комбінація попередньо виділених елементів реальної дійсності (аналіз), в якій ці елементи взаємодіють в несподіваних, незвичних зв’язках і відносинах (синтез).

Прийоми створення образів уяви

• Аглютинація або інакше "склеювання" різних якостей, властивостей, частин, несполучних у реальному житті (казкові образи: русалка, кентавр, „избушка на курних ножках”, сфінкс). Подібний прийом широко використовується в технічній творчості, саме на його основі створені аеросани, гідролітак, танк-амфібія.

• Гіперболізація - "перебільшення". Це може бути як збільшення або зменшення розмірів предмету (велетні і ліліпути), так і зміна кількості частин предмета (багаторукі богині, дракони із сьома головами).

• Загострення, підкреслення яких-небудь ознак - у м'якій формі (дружній шарж) або особливо акцентуючи увагу на виділенні недоліків (зла карикатура).

• Схематизація - виділення на передній план рис подібності та зняття розходжень (знаки, орнаменти).

• Типізація - виділенні істотного, повторюваного в багатьох фактах і явищах, утілення їх у конкретному образі (образи героїв в художніх творах відтворюють дух певного часу).

• Аналогія – створення образу, схожого на реально існуючу річ, організм дію (локатор – подібний органам орієнтації кажана, у створенні літаків враховуються особливості руху птахів).

Люди розрізняються в плані уяви за декількома ознаками - індивідуальними властивостями. По-перше, це яскравість чи динамічність уявлень. Дехто може уявити собі щось настільки яскраво, що навіть перестає розрізняти, де реальність, а де вимисел, а хтось здатен уявляти лише схематично, блідо. Інколи уява людини буває настільки яскравою, що організм починає сприймати її як реальність. Наприклад, в глибоко релігійних людей, які уявляють страждання Ісуса, часто заявляються аналогічні пошкодження на власному тілі.

Другою індивідуальною властивістю уяви є здатність людини до саморегуляції, керування образами уяви. У деяких людей уявлення можуть приймати нав’язливий, болісний характер (наприклад, коли людина панічно боїться якоїсь події і постійно уявляє її в своїй голові). Слабка керованість своєю уявою може призвести до викривленого сприймання світу, втрати контролю над собою і ситуацією, порушень нормальної життєдіяльності (наприклад, коли людина постійно уявляє собі небезпечні події, що можуть статись з нею чи з її близькими, вона може перестати виходити з дому сама і забороняти робити це іншим).

Люди відрізняються і за ступенем відходу уяви від реальності, фантастичності і незвичності уявних подій. Письменники, кінорежисери інколи вигадують навіть цілі вражаючі фантастичні світи (казка про Гаррі Поттера).

У розвитку уяви велике значення належить розвитку фантазії. Фантазію називають предтечею уяви, своєрідною грою, коли шляхом комбінування створюються різноманітні нові образи. Справжня уява має більш керований, цілеспрямований, творчо-пізнавальний характер. Уява і фантазія розвиваються як і інші пізнавальні процеси від мимовільного до довільного від репродуктивного до творчого. В дитинстві розвитку уяву сприяють казки, художня література (у тому числі фантастична), мистецтво, пізнання природи. Існує і багато спеціальних вправ, більшість з яких полягає в створенні уявних образів (малюнок „Неіснуюча тварина”) або винаходженні незвичайних властивостей чи засобів застосування (Гра „Незвичайне використання звичайних предметів”). Гарний стимул для розвитку уяви надає технічна чи народна творчість, художнє мистецтво, рукоділля. Корисно постійно розвивати в собі винахідливість в побуті, намагаючись заміняти відсутні речі іншими, модіфікувати стандартні рецепти, програми, алгоритми, знаходити нове призначення застарілим речам тощо.