Завдання для самоконтролю

2. Надайте відповіді на запитання:

• Що таке „психічні процеси” і які види психічних процесів виділяють?

• Що таке увага і як фізіологічно пояснюють дію цього психічного процесу?

• Які види відчуттів ви знаєте?

• Якими можуть бути індивідуальні властивості сприймання?

• Якими є основні процеси пам’яті?

• Яке значення мислення в житті людини?

• Що таке уявлення і які його фізіологічні основи?

• Чим відрізняються мова і мовлення?

• Які функції відіграють емоції в житті людини?

• Які етапи реалізації складної вольової дії?

2. Наведіть приклади:

• реалізації різних видів уваги;

• прояву індивідуальних властивостей відчуттів;

• ілюзій сприймання;

• прояву різних видів пам’яті;

• реалізації різних операцій мислення;

• використання різних прийомів створення образів уяви;

• реалізації різних функцій мовлення;

• прояву різних форм емоцій;

• прояву вольових якостей.

2. Опишіть кілька рекомендацій з:

• управління увагою;

• досягання ефективного сприймання;

• підвищення продуктивності пам’яті;

• стимулювання розумової активності людини;

• керування емоційним станом людини;

• розвитку сили волі.

2. Складіть опис особливостей психічних процесів, важливих для ефективної реалізації навчальної або професійної діяльності (за вашим фахом).

Рекомендована література

1. Кун Д. Основы психологии: Все тайны поведения человека: Пер. с англ. – СПб: Прайм-Еврознак; М.: Олма-ПРЕСС, 2002. – С. 208-279, 366-449.

2. Немов Р.С. Психология: Учебник. для студентов высш. пед. учеб. заведений. – В 3 кн. – Кн. 1. Общие основы психологии. – М.: Просвещение: Владос, 1994. – С.124-140.

3. Платонов К.К. Занимательная психология. – СПб: Питер Пресс, 1997. – С. 82-209.

4. Психологія: Підручник /Ю.Л.Трофімов, В.В.Рибалка, П.А.Гончарук та ін.; за ред. Ю.Л.Трофімова. – К.: Либідь, 1999. – С. 75-133.

5. Семиченко В.А. Психология эмоций. – К.: «Магистр-S», 1998. – 128с.

6. Столяренко Л.Д. Основы психологи. – Ростов н/д. – Изд-во “Фенікс”, 1996. – С. 25-56.

5. Психічні стани

0. Стани та їх класифікація.

1. Характеристика психічних станів.

2. Методи регуляції та саморегуляції психічних станів.

5.1. Стани та їх класифікація

Відомо, що всі спроби класифікувати індивідуально-психологічні особливості особистості, за винятком темпераменту, були невдалі. У відношенні психічних станів проблема класифікації чи типології, настільки ж, а може бути, і в більшій мері складна, як і у відношенні характеру. Крім того, у більшості підручників з психології психічні стани не розглядаються в окремому розділі, а включені до розділу “Психічні процеси”.

Проблема психічних станів, що була уперше поставлена у вітчизняній психології М.Д. Левітовим, дотепер є слабовивченою областю психології. Причина цього криється в самій природі такого явища, як психічний стан, яке посідає як би проміжне положення між психічними процесами, з одного боку, і психічними властивостями – з іншого.

Психічний стан – поняття, що використовується для умовного виділення в психіці відносно статичних, перманентних моментів.

Існує безліч критеріїв, які полягають в основі різних класифікацій психічних станів:

• Тривалість стану (відносно короткочасний чи затяжний).

• Інтенсивність (бурхливий чи повільний).

• Модальність (стенічний – позитивний для працездатності, чи астенічний – руйнівний, пагубнтй).

• Суб'єктивне забарвлення (приємний чи неприємний).

• Ступінь усвідомленості і керованості (розуміння людиною того, що з нею відбувається, і можливість контролювати характер переживань і дій).

• Походження (природний - як безпосередня чи опосередкована реакція на події, і штучний - у результаті прийняття особливих речовин).

Цей список можна подовжити ще за рахунок введення наступних критеріїв (принципів): віковий принцип, провідна діяльність, види праці, ступінь напруженості, причини, що викликають психічні стани тощо. Така ж розмаїтість критеріїв існує і при діагностиці психічних станів. Так, наприклад, при оцінці психічного стану суб’єкта прийнято виділяти три основні групи покажчиків: суб’єктивні, поведінкові та фізіологічні. Отже, будь-яка ознака психічного стану може бути покладена в основу тієї чи іншої класифікації.

Однак задача класифікації полягає не тільки в тім, щоб виявити чи вказати на ознаки, по яких можна класифікувати психічні стани, але в тім, щоб систематизувати найбільш важливі з них, щоб принципи їхньої систематизації відбили сутність самого явища. Класифікація, відзначають філософи, використовується як засіб уточнення поняття, яким оперує наука.

Деякі вчені вважають, що майже всі психічні стани можна умовно розподілити на дві великих групи: позитивні та негативні психічні стани.

Інші відстоюють думку,що найбільш загальними для різних психічних станів є їх часова, просторова, структурна і функціональна характеристики. У якості принципів класифікації психічних станів вони взяли такі параметри: ступінь тривалості, ступінь поширеності, ступінь адекватності ситуації, нормам моралі і ступінь усвідомленості суб'єктом.

Проведений вченими семантичний аналіз показав, що різноманітні психічні стани (63 поняття) розпадаються на дві групи:

1. стани, що характеризують афективно-вольову сферу психічної діяльності людини; 2) стани свідомості— уваги.

Кожна група має загальні характеристики, що відбивають найбільш типові, стрижневі особливості вхідних у неї станів: «напруга-розрядка» для групи вольових станів; «задоволення-невдоволення» для групи афективних; «сон-активація» для групи станів свідомості-уваги. Ці характеристики стали одними з додаткових критеріїв відбору. Отже, використовуючи даний підхід, ми можемо виділити три великі групи психічних станів: 1. афективні стани; 2. вольові стани ; 3. когнітивні стани.

В запропонованій класифікації виділено певні підгрупи.

У першій групі мається дві підгрупи з яскраво вираженим емоційним компонентом: емоційні і гуманітарні стани. Перша підгрупа поєднує стани, що характеризує емоційну реакцію людини на актуальний подразник. Друга – стани, що супроводжують прояв почуттів людей, найчастіше у процесі спілкування. Стан обох підгруп поділяються на ряд позитивних і негативних.

У групі вольових станів також виділяються дві підгрупи: праксичні (від лат. Praxis – справа, діяльність) і мотиваційні. Перша включає стан людини на різних етапах трудової діяльності: предробочий, робочий, посляробочий. Друга - стани, що супроводжують прояв мотивів людини, спрямованих на задоволення духовної чи матеріальної потреби. У ній виділяються ряд органічних станів, біологічних за своєю природою, але з вираженим психологічним аспектом, що має і ряд орієнтованих станів, які супроводжують пізнавальну діяльність людини. Стани третьої великої групи (свідомість-увага) є фоновими, створюють умови для всього психічного життя людини. Наочно дану класифікацію можна представити у вигляді таблиці №1.

М.Д. Левітов також звернув увагу на те, що стани класифікують за аналогією з класифікацією психічних процесів (пізнавальні, емоційні вольові).

Цю ж думку поділяють і інші дослідники, які вказують, що психічні стани можуть бути класифіковани так само, як і вияви психічних процесів:

• стани емоційні - настрої, афекти, тривога та ін.

• стани вольові - рішучість, розгубленість тощо;

• стани пізнавальні - зосередженість, замисленість т т.д.

Там же виділяються такі рівні вивчення психічного стану, як

• Психічні (переживання).

• Фізіологічні (соматика, вегетатика).

• Поведінка людини.

Крім того, традиційно в психології визначаються два стана свідомості, які властиві усім людям: 1. сон, що розглядається як період відпочинку; 2. стан пильнування чи активний стан свідомості.

Отже, враховуючи все зазначене вище, нами пропонується така робоча класифікація психічних станів: