24. Ідейно-естетичні особливості сонету у поетів-метафізиків (Дж. Донн). Метафізична поезія як самостійне явище літератури Бароко.

Дуже поширеним у всіх країнах Європи було метафізичне, або релігійне бароко. Воно спостерігалося в Англії, Італії, Іспанії, Франції та інших країнах Європи. Для нього характерне заглиблення у світ метафізики, містики. Йому властиве відречення від життя і всього земного, намагання цим врятувати людину від зла, навернути її на благочестиві релігійні та ідеологічні позиції, прищепити їй християнські чесноти [65]. 

  Вираз «метафізичні поети» став історико-літературним терміном завдяки праці англійського письменника і лексикографа XVIII ст. Семюеля Джонсона, який дав точну характеристику цьому явищу. Проте вперше так назвав поетів теоретик і драматург другої половини XVII ст. Джон Драйден. Метафізичний стиль можна визначити як такий, що виходить за рамки природних понять, чужий наслідуванню природи. Цей стиль зближує англійських поетів з барочними поетами Італії та Іспанії. Основний засіб метафізиків – художнє вираження шляхом парадоксального зближення, порівняння ідей, предметів з абсолютно різних областей – поетичної і непоетичної. 

  Посилений вплив релігії на літературу епохи бароко з особливою гостротою проявилося у творчості видатного поета Джона Донна (John Donn, 1572-1631), який вважається основоположником метафізичної літературної школи.

  Новаторство поета: 

  звільняє мову від умовної поетичної лексики, архаїзмів, богів та богинь, німф, сирен, фей, умовних тем, характерних для пасторалі, алегорії; 

  зображує коханих жінок як реальних істот, не ідеалізує їх; 

  вводить розмовну мову, збагачену термінологічною лексикою ремесел і наук (від схоластики до сучасної фізики); 

  ліквідує сільську тематику, як вже було сказано, він поет-урбаніст (люди зображені на фоні міських пейзажів, міського побуту); 

  поезія сповнена драматизму, митець зосереджує увагу на внутрішньому світі людини, її психологічних конфліктах; 

  поезія біографічна; 

  поезія еротична і цинічна, натуралістична (елегії про короткочасну любов); 

  відмовляється від плавності вірша, яка була характерна для Спенсера та послідовників Петрарки, ритміка поезій складна і різноманітна; 

  використовує парадоксальні поєднання ідей та образів; 

  для його поезії характерними є теми: 1) кохання, яке він ставить вище життя, оскільки воно дарує вічність, ніщо не може встояти проти нього – «Алхімія кохання», «Світанок», «Річниця»; 2) смерті; вона страшна, бо може розлучити коханих – «Погребіння», «Прощання, що забороняє сум», «Привид», «Лихоманка».

Щоб зрозуміти поезію Донна, потрібне чимале зусилля розуму. Рядки його віршів, перш за все, звернені до інтелекту читача. Тому вони так важко написані, і тому у них панує горезвісна темнота, за яку так часто дорікали поетові. Але складність якраз і входила в «намір» поета, що прагнув перш за все ініціювати читача на роздуми. Робота ж інтелекту, у свою чергу, викликали емоції, почуття. Так народжувався особливий сплав думки і почуття, своєрідна інтелектуалізація емоцій, що стала потім важливою рисою англійської лірики XVIIстоліття. 

  Уміння зіштовхнути протилежності і знайти точку їх зіткнення, зрозуміти складну природу явища, що складається з різнорідних елементів, і одночасно побачити, що скріплює ці елементи єдність – найважливіша мета творчості Донна. Вона багато в чому пояснює суперечності, присутні в його поезії. 

  Слід зазначити, що Донн всіляко відштовхувався від єлизаветинців, і без них його поезія була б неможлива. Вони сформували традицію, в якій він був вихований, і дали йому головний імпульс для пошуків нового. Експериментуючи, він завжди озирався на своїх старших сучасників. Проте новаторство Донна було таким радикальним, що його творчість вже не уміщається в рамки Ренесансу. У ранній і зрілій ліриці Донн найтіснішим чином пов'язаний з маньєризмом, стилем мистецтва і літератури, що виник в період кризи Відродження. 

  Спадок Джона Донна є неоціненним, адже він зробив дуже великий внесок в літературу бароко. Він розширив поняття «бароко», його вірші сприяли подальшому вивченню особливостей тієї доби. 

  За останній час значно поширився інтерес до імені та творчості Джона Донна. Досліджується його біографія та творчий шлях, друкуються його поезії, уже майже забуті. Знайомлячись із ними пересвідчуємося, що Джон Донн дійсно знаменитий поет періоду європейського бароко. Будь-яка увага до естетичних цінностей минулого заслуговує на велику повагу