- •Походження античної трагедії та комедії.
- •2.Теорія трагедії та комедії за Арістотелем.
- •Внесок Есхіла і Евріпіда у розвиток античної трагедії.
- •1. Від трагедій «Медея», «Іпполіт» та ін. — до патетичної, пафосної трагедії, трагедії великих і сильних, іноді патологічних пристрастей.
- •2. Від трагедій «Іон», «Єлена» та ін., де вперше зустрічаютьсямотиви втраченої та знайденої дитини тощо, — до «побутової» драми, п'єси з побутовим сюжетом, буденними персонажами.
- •5. Потрактування Арістофаном творчості Евріпіда і Есхіла у комедії «Жаби».
- •1)Середньовіччя як історико-культурна доба.
- •2)Шлях від легенди до роману: літературні обробки історії про Трістана та Ізольду (Беруль, Тома, Кретьєн де Труа, ж. Бедьє).
- •Зв’язок «Роману про Трістана та Ізольду» з циклом лицарських романів про короля Артура (Теоретичне джерело №1)
- •4) Поняття куртуазного кохання в контексті середньовічної культури. (Теоретичне джерело №2) «Трістан та Ізольда» – це роман про вірність чи зраду? Аргументуйте свою думку прикладами з тексту.
- •Характеристика національних варіантів мистецтва бароко в різних країнах (маринізм, культизм, консептизм, преціозна література).
- •«Золота доба» іспанської літератури: особливості розвитку бароко в Іспанії.
- •Риси барокового світосприйняття та естетики в драмі «Життя – це сон»
- •«Життя – це сон» як алегорична дидактична драма, її символізм та міфологізм.
- •4. Елементи сюжету.
- •7. Проблематика драми «Життя — це сон».
- •10. Провідні мотиви твору
- •Залікові питання
- •1.Періодизація Античності. Феномен античної цивілізації.
- •2. Антропоморфічність античної міфології: 12 наймогутніших олімпійців
- •3. Охарактеризуйте давньогрецький героїчний епос.
- •4. Тема фатуму в «Іліаді»: втручання богів у життя смертних (доля Єлени та Паріса).
- •5. «Одіссея» – поема про повернення чоловіка додому та історія відновлення сімейного благополуччя
- •6. Генеза та художні особливості давньогрецької трагедії
- •7. В чому полягає, на вашу думку, трагедія головного героя в творі Софокла «Цар Едіп»?
- •8. Театр і драматургія Давнього Риму: комедії Плавта та Теренція
- •9. Специфіка творчості Анакреонта, Алкея, Сапфо
- •10 Середньовічна релігійна література. Творчість Святого Августина
- •11. Наведіть типологічні риси класичного епосу середньовіччя.
- •12. Особливості лицарського роману на прикладі «Роману про Трістана та Ізольду» ж. Бедьє.
- •13. Жанри передновелістики: exemplum, ле, фабліо, шванк.
- •14. Часо-просторові параметри західноєвропейського Відродження. Термінологія, пов’язана з цим періодом
- •15. Історія створення, структура та змістове наповнення збірки ф. Петрарки «Канцоньєре».
- •16. Типологічні риси літератури європейського Відродження
- •17. Культурно-історичні умови становлення Відродження у Франції
- •18. Специфіка розвитку ренесансних тенденцій у літературі Іспанії (суспільно-історичні та культурно-психологічні чинники).
- •19. Типологія іспанського роману доби Відродження.
- •20. Соціально-психологічні передумови виникнення жанру пікарескного роману. Композиційно-стильові особливості жанру.
- •21. Жанр сонету в літературі європейського Відродження: витоки, еволюція, формально-змістовна характеристика, національні варіанти.
- •22. Зіставлення поетичного спадку п. Де Ронсара та ж. Дю Белле: тематика, стиль, атмосфера.
- •24. Ідейно-естетичні особливості сонету у поетів-метафізиків (Дж. Донн). Метафізична поезія як самостійне явище літератури Бароко.
- •25. «Шекспірівське питання» та ставлення до нього сучасних фахівців-шекспірознавців
- •26. Традиційна періодизація творчості в. Шекспіра. Коротка характеристика кожного етапу.
- •27. Філософсько-естетичні підвалини класицизму. Зв’язок цього напряму з суспільно-політичним життям Франції XVII ст. Формулювання норм класицистичного мистецтва у праці н. Буало.
- •28. Конфлікт між обов’язком та почуттям/розумом та пристрастю в трагедії п. Корнеля «Сід».
- •29. Модифікації класицистичної парадигми в драматургії п. Корнеля та ж. Расіна.
- •Філософські ідеї французького Просвітництва
-
«Життя – це сон» як алегорична дидактична драма, її символізм та міфологізм.
У п’єсі велику роль відіграють символи й алегорії. Так, на початку твору образ вежі, де страждає скута кайданами людина,— це символ Долі, від якої залежить усе людство. Птах, що вільно ширяє у небі,— символ жаданої свободи. Кров, що з’явилася у снах королеви перед народженням сина,— символ смерті й зла, які він принесе у світ. Уся драма є алегорією, що розкриває розуміння митцем життя в епоху бароко.
Драматург майстерно використовує контрасти, що виявляються не тільки на рівні персонажів, а й в усьому просторі п’єси, де борються день і ніч, світло й темрява, Бог і диявол, гармонія і хаос. У душі Сехисмундо стикаються нице і божественне, добро і зло, пристрасті й обов’язок. Картини, створені Кальдероном, відзначаються універсалізмом. Поет показує нескінченність Усесвіту, красу космосу й разом із тим непізнанність його таїни.
Сон у п’єсі Кальдерона, з одного боку, є композиційним прийомом, з іншого – категорією й образом-символом, який надає творові глибокого філософського змісту. Через образ сну змальована недостовір¬ність чуттєвого сприйняття, суєтність життя, швидкоплинність часу, відносність земних цінностей, що надзвичайно співзвучне дуже поширеним в Іспанії ХVІІ ст. ідеям стоїцизму.
У п’єсі Кальдерона зустрічаються складні міфологічні образи, взяті з іспанських казок, як, наприклад, Гіпогриф, що є поєднанням коня і грифона. Грифон – це образ, узятий із античної міфології (грифони запрягалися в колісницю Аполлона). Поряд зустрічаються цілком прозорі міфологічні образи – Аврора, Флора, Паллада.
Отже, драма Кальдерона “Життя – це сон” є складним синтезом філософських ідей, міфологічних сюжетів, легенд, фольклорних мотивів, релігійних вірувань, асимільованих у відповідності до ідеології та поетики своєї епохи, до своїх власних етичних та естетичних ідеалів.
-
Провідні теми і стильове новаторство творчості Кальдерона. (Див. Рязанцева Т. «Великий театр світу»: життя і творчість Педро Кальдерона де ла Барки // Кальдерон П. Стійкий принц, Дама-примара. П’єси. – Х.: Фоліо, 2013. – С. 4–37.
На даний час відомі 120 комедій, 78 ауто та 200 п'єс малих жанрів; деякі твори не розшукані і відомі тільки за назвами.
Як драматург, Кальдерон де ла Барка належить до національної драматургічної школи Л. де Веги. Його творчість розвивалась у двох напрямах. Він писав релігійно-фантастичні п'єси — такі, як «Чистилище святого Патріка», «Поклоніння хресту», і п'єси реальні — «комедії плаща та шпаги», «драми честі», історичні. Проте не слід протиставляти його реальні п'єси та п'єси реально-фантастичні, оскільки між ними існує внутрішній взаємозв'язок. Драматургія Кальдерона де ла Барки побудована на протиставленні звичайного та виняткового, світла та тіні, земного та небесного. Останній великий представник іспанської літератури «золотого віку», котрий підсумував трьохсотлітній ідейний розвиток Іспанії, Кальдерон де ла Барка був перш за все художником-мислителем, котрий намагався знайти філософську концепцію буття.
Центральним твором Кальдерона де ла Барки стала філософська драма «Життя — це сон» («Lavidaessueno», 1635), у якій драматургу з надзвичайною глибиною вдалося виразити не лише особистий світогляд, а й світогляд усієї епохи, яку він представляв. Концепція Кальдерона де ла Барки полемічно протистоїть концепції життя, яку розвивали художники Ренесансу.
«Життя — це сон» — одна з найкращих драм Кальдерона. Письменник порушує в ній важливі питання людського існування: що таке людина,у чому полягає сенс її буття, що таке свобода,що обумовлює вчинки особистості, яке її місце у світі, що є моральною основою для її життя.
1. Стислий виклад змісту драми «Життя — це сон». Головний герой драми «Життя — це сон» — польський королевич Сігізмунд народився під зловісною зіркою. Король Басіліо, його батько, дізнається про це з гороскопа: зорі вказують, що син скине його з королівського трону. Щоб пророцтво не здійснилося, король Басіліо наказує тримати закутого в кайдани Сігізмунда з малих літ в самотній вежі серед диких гір. Єдиною людиною, яку знає хлопець, є Клотальдо, його наглядач і слуга. Та душу Басіліо гризе каяття, і він на повноліття Сігізмунда повертає його до свого двору, всипивши перед тим чаклунським зіллям.
Сігізмунд прокидається в розкішному палаці в оточенні улесливих придворних і слуг. Він стає необмеженим володарем усієї держави. Від Клотальдо Сігізмунд дізнається про таємницю свого народження. І тоді молодого королевича охоплює жорстока жадоба помсти за наругу над його душею і тілом. Дати життя — велике благодіяння, найблагородніший вчинок. Але дати життя і перетворити його на пекло, безвихідні страждання і муки — найганебніша жорстокість, нічим не виправдана тиранія. Так висловлюється у гострій розмові з батьком Сігізмунд.
Засліплений звірячими інстинктами, він кидає у провалля слугу, який насмілився сказати йому півслова поперек, провокує ганебний двобій з московським герцогом Астольфо, своїм двоюрідним братом, намагається силою оволодіти Росавою, зазіхає на життя Клотальдо і навіть погрожує батькові, королю Басіліо. Це, звичайно, не могло сподобатися його батькові.
І знову Сігізмунд, закутий у кайдани, запаморочений сонним зіллям, прокидається у самітній вежі далеко в горах. Все бачене й пережите видається йому тепер сном. Молодому королевичу відкривається у всій глибині ницість життя, яке, на його непохитну думку, позбавлене будь-якого сенсу. Навіщо прагнути щастя, радості, дії, насолод, коли все це, можливо, лише сон, — подібним чином розмірковує глибоко опечалений Сігізмунд.
Але життя знову підтверджує свою реальність. Повсталий народ вимагає собі за правителя Сігізмунда. Тепер він, озброєний власним досвідом, діє обережно, щоб уже напевне взяти і утримати у своїх руках владу. Гороскоп, передбачень якого колись так злякався Басіліо і який так жахливо позначився на житті його сина Сігізмунда, справджується: син бачить батька-короля, скинутого з трону. Проте виявляючи мудрість і вибачаючи батькові його жорстокість, Сігізмунд повертає йому владу і підкоряється їй.
2.Головні герої драми — польський королевич Сигізмундо. Його батько, король Басиліо. Єдина людина, з якою спілкується хлопець,— Клотальдо, його тюремник, наглядач і слуга. Настає час, коли король повинен обрати спадкоємця. Серед претендентів на корону герцог з країни Московія Астольфо та принцеса Естрелья.
3. Композиція п’єси - 3 частини-дії, які в іспанському театрі називали Хорнади (денний етап). Дія драми відбувається при дворі польського короля, у фортеці неподалік і на полі битви
Три хорнади - «етапи» духовної еволюції головного героя.