5.4 Визначення чутливості m.Tuberculosis до антимікобактеріальних препаратів з використанням кров’яного живильного середовища

Роблять змив культури, яку отримали на яєчному живильному середовищі Льовенштайна-Єнсена, за методикою, описаною вище.

З надосадної рідини, концентрація мікробних тіл у якій приблизно відповідає стандарту каламутності 5 одиниць, на вузьке скельце у кюветі наноситься 2 краплі на 1/3 скельця. Далі роблять те саме, що і при культивуванні мікобактерій. Мазки занурюють у пробірки з живильним середовищем, у якому розведені різні концентрації антибактеріальних препаратів, а також у 2-3 пробірки з середовищем без препаратів (контролі).

Зроблені в такий спосіб посіви культури в кров’яне середовище, що містить антибактеріальні препарати, і контролі інкубуються при 37 ⁰С 8-12 діб. Підготовка мазків до обліку робиться за загальноприйнятою методикою – (метод Прайса). Через 8 днів виймають 1 з контролів, фарбують за Цілем-Нільсеном, мікроскопують. Якщо під малим збільшенням мікроскопа видно рясний ріст мікроколоній - “кіс”, можна робити облік результатів. Якщо ріст в контролі недостатній - пробірки залишають в термостаті ще на 2 дні, після чого фарбують інший контроль.

Облік результатів:

а) якщо мікроколонії виявляються тільки в контрольних мазках, а в інших мазках спостерігаються лише поодинокі клітини, то вони є чутливими до данної концентрації препарату.

б) якщо в мазках, що культивувалися в середовищі з антибактеріальним препаратом, виявляються такі ж мікроколонії, як і в контрольних мазках, то такі мікобактерії є стійкими до данного препарату.

в) якщо в мазку, що культивувався в середовищі з яким-небудь препаратом, виявляються мікроколонії поряд з поодинокими клітинами, це значить, що дана популяція мікобактерій містить як чутливі, так і стійкі мікобактерії.

При відсутності росту чи наявності лише поодиноких мікроколоній у контрольних мазках облік не проводять, і дослід варто повторити. Результати досліду також не враховуються при відсутності МБТ у контрольних мазках, незважаючи на можливий ріст або інгібування МБТ у мазках, які культивувалися в середовищах з препаратами.

5.5 Визначення концентрації антимікобактеріальних препаратів у крові хворих

Експериментальні дослідження і клінічні спостереження показали, що є чітка залежність лікувальної дії антимікобактеріальних препаратів від їх концентрації в крові. У свою чергу, рівень бактеріостатично активного препарату в крові і вогнищах уражень залежить від фізико-хімічних властивостей ліків, умов їх всмоктування, розподілу, біотрансформації і швидкості елімінації, тобто від фармакодинаміки і фармакокінетики препарату. Велике значення має також доза препарату, метод введення і комбінації його з іншими медикаментозними засобами. Тому визначення фармакокінетики препарату в крові хворого може допомогти клініцистам у прогностичній оцінці ефективності терапії, уточненні її тактики та способу введення препарату, його оптимальних дозувань і найбільш ефективних комбінацій препаратів. Раціональним є паралельне визначення концентрації препарату в крові хворого і визначення чутливості виділених M.tuberculosis до антимікобактеріальних препаратів. Співставлення результатів цих визначень може підказати клініцистам більш правильну тактику подальшого лікування хворого.

Визначення концентрації в крові застосованих у клініці антимікобактеріальних препаратів раціонально визначати мікробіологічним методом, тому що останній дозволяє визначати не тільки антимікобактеріальну дію самого препарату, але й всю сукупність метаболітів, що мають бактеріостатичну активність, що, у більшості випадків, неможливо визначити хімічними методами.

При мікробіологічному методі як тест-мікроб використовують лабораторний штам M.tuberculosis.