- •Інструкція з бактеріологічної діагностики туберкульозної інфекції
- •Динаміка бактеріологічного дослідження хворого
- •1 Збір патологічного матеріалу для виявлення мікобактерій туберкульозу
- •1.1 Харкотиння
- •1.2 Промивні води бронхів
- •1.3 Промивні води шлунка
- •2.2 Бактеріоскопічні методи виявлення мікобактерій туберкульозу
- •2.2.1 Пряма бактеріоскопія мазка з фарбуванням за Цілем - Нільсеном
- •Реактиви
- •Спеціальне обладнання
- •2.2.2 Метод збагачення
- •2.2.3 Люмінесцентна мікроскопія
- •2.2.4 Фазовоконтрастна мікроскопія
- •2.3 Бактеріологічні методи виявлення мікобактерій туберкульозу
- •2.3.1 Обробка патологічного матеріалу при посіві на щільне живильне середовище
- •Обробка трьохзаміщеним фосфорнокислым натрієм
- •Обробка лугом з використанням гідроокису натрія - модифікований метод Петрова (використовується за рекомендаціями вооз)
- •4,0 % Гідроокис натрію (NaОн):
- •Обробка кислотою
- •2.3.2 Живильні середовища
- •2.3.2.1 Приготування щільних живильних середовищ
- •2.3.2.2. Рідкі живильні середовища
- •Напівсинтетичне середовище Школьнікової.
- •2.4 Біологічний метод дослідження
- •3 Ідентифікація виділених культур мiкобактерiй
- •3.1 Бактеріологічний (культуральний) метод дослідження
- •Атипові мікобактерії
- •3.2 Диференціація мікобактерій
- •3.2.1 Культуральні тести
- •3.2.1.1 Приготування середовища із саліциловокислим натрієм
- •3.2.1.2 Приготування середововища з паранітробензойною кислотою
- •3.2.1.3 Приготування середовища з тіоацетазоном (тібоном)
- •3.2.1.4 Ріст на середовищі з 5 % NаСl
- •3.2.1.5 Виявлення корд-фактора
- •3.2.2 Бiохiмiчнi методи дослідження
- •3.2.2.1 Ніациновий тест
- •3.2.2.2 Визначення амiдазної активності
- •Метод Бьоніке
- •Визначення нікотинамiдазної активності
- •Метод Таке
- •Визначення формамiдазної активності
- •3.2.2.3 Визначення нiтратредуктазної активності
- •3.2.2.4 Диференціація мiкобактерiй за окисно-відновними ферментами
- •Визначення каталазної і пероксидазної активності одночасно
- •Термостабiльнiсть каталази
- •Визначення активності термостабільної каталази
- •3.2.2.5 Реакція гiдролiзу твiну-80
- •3.2.2.6 Ключові тести і схеми ідентифікації мікобактерій
- •3.3 Біологічний метод ідентифікації кислотостійких мiкобактерiй
- •4 Прискоренні методи виявлення мікобактерій
- •4.1 Виявлення мікобактерій за допомогою індикаторної пробірки bbl mgit
- •4.2 Визначення медикаментозної стійкості m.Tuberculosis до антимікобактеріальних препаратів (стрептоміцин, ізоніазид, рифампіцин, етамбутол) за допомогою системи bbl mgit ast sire
- •4.3 Виявлення мікобактерій за допомогою середовища вкг (стимулятор росту і середовище вкг) (в.В.Власенко)
- •4.3.1 Постановка досліду по контролю якості живильного середовища вкг
- •1 Етап – відбір і попередня обробка досліджуваного матеріалу для характеристики днк
- •Відбір та підготовка клінічного матеріалу для аналізу.
- •Форма випуску та пакування.
- •Комплектність набору для ампліфікації днк m.Tuberculosis,м.Bovis наведена в табл.4.4.
- •3 Этап – детекція продуктів ампліфікації за допомогою гельелектрофорезу
- •Порядок проведення робіт.
- •Форма випуску й пакування.
- •5 Визначення чутливості мікобактерій туберкульозу до антимікобактеріальних препаратів
- •5.1 Критерії стійкості m.Tuberculosis до антимікобактеріальних препаратів
- •5.1.1 Визначення чутливості мiкобактерiй туберкульозу до антимікобактеріальних препаратів методом абсолютних концентрацій на щільних середовищах
- •5.1.1.1 Розведення антимікобактеріальних препаратів
- •Iзонiазид
- •5.1.2 Визначення стійкості мбт до антимікобактеріальних препаратів
- •I Приготування розведень антимікобактеріальних препаратів
- •II Приготування суспензії культури мбт
- •5.3 Визначення чутливості мікобактерій туберкульозу до декількох антимікобактеріальних препаратів
- •5.4 Визначення чутливості m.Tuberculosis до антимікобактеріальних препаратів з використанням кров’яного живильного середовища
- •5.5 Визначення концентрації антимікобактеріальних препаратів у крові хворих
- •5.5.1 Визначення концентрації антимікобактеріальних препаратів у крові хворих методом серійних розведень в рідкому середовищі
- •5.5.1.1 Схеми розведення антимікобактеріальних препаратів для визначення мік
- •Iзонiазид
- •Рифампіцин (рифадин, мікобутин)
- •Етамбутол
- •Канаміцин
- •Фторхінолони (ципробай або інший ципрофлоксацин чи офлоксацин)
- •5.5.1.2 Визначення бактеріостатичної активності крові (бак) після прийому хворим антимікобактеріальних препаратів (туберкулостатична проба)
5.3 Визначення чутливості мікобактерій туберкульозу до декількох антимікобактеріальних препаратів
Відомо, що бактеріальна популяція, виділена з патологічного матеріалу, часто містить суміш стійких і чутливих мiкобактерiй. Крім того, вона може містити особини з неоднаковим ступенем стiйкості до одного або до декількох медикаментозних засобів, а також мiкобактерiї з мульти- і полірезистентністю.
Монорезистентною вважається культура M.tuberculosis зі стійкістю до будь-якого одного препарату першого ряду. До першого ряду антимікобактеріальних препаратів відносять ізоніазид, рифампіцин, етамбутол і стрептоміцин. До полірезистентних культур відносять штами M.tuberculosis, які резистентні до двох і більше антимікобактеріальних препаратів першого ряду. Мультирезистентні варіанти M.tuberculosis - це специфічний тип полірезистентності, який спостерігається при одночасній резистентності до ізоніазиду і рифампіцину, з або без резистентності до інших антимікобактеріальних препаратів (The European Respiratory Jornal. – 2000. – V. 16. – P. 364 – 371).
Визначення чутливості M.tuberculosis, як правило, проводиться окремо до кожного антимікобактеріального препарату. Стiйкість культури до двох або декількох препаратів може бути обумовлена декількома причинами: або всі мікробні особини даної культури стійкі до двох препаратів (для них введено термін «істинна» подвійна стiйкість), або культура складається із суміші мікробних особин, із яких одна частина стійка до одного препарату, а інша - до іншого (для цієї категорії культур введений термін «помилкова» подвійна стiйкість).
Для визначення «істинної» і «помилкової» подвійної стiйкості M.tuberculosis був запропонований метод перехресних пересівів, а також пересівів стійкої культури на середовища, що містять суміш препаратів, до яких була визначена подвійна стiйкість.
Наприклад, виявлена стійкість до 5,0 мкг/мл стрептоміцину і до 1,0 мкг/мл ізоніазиду. При методі перехресних пересівів культуру, яка виросла на щільному середовищі, що містить 5,0 мкг/мл стрептоміцину, пересівають на середовище, що містить 1,0 мкг/мл iзонiазиду. Культуру, що виросла на середовищі з iзонiазидом, пересівають на середовище, що містить стрептоміцин. При визначенні медикаментозної стійкості мiкобактерiй до суміші препаратів стійку культуру засівають у пробірку із середовищем, що містить суміш препаратів в тих концентраціях, до яких була виявлена стійкість.
При «істинній» подвійній стiйкості культура росте при пересіві на середовища, що містять окремо обидва препарати і на середовищі з сумішшю.
При «помилковій» подвійній стiйкості культура не росте на середовищі, що містить суміш препаратів, і не росте при перехресних пересівах.
Схема 5.1 – “Істина” та “помилкова” подвійна резистентність M.tuberculosis
Медикаментозна |
Препарати в середовищі |
||
стійкість M.tuberculosis |
Стрептоміцин 5,0 мкг/мл |
Ізоніазид 1,0 мкг/мл |
Стрептоміцин 5,0 мкг/мл + ізоніазид 1,0 мкг/мл |
|
+ |
+ |
|
Подвійна “істинна” |
|
|
|
|
+ |
+ |
+ |
|
+ |
+ |
|
Подвійна “помилкова” |
|
|
|
|
- |
- |
- |
Примітка: “ + “ – ріст M.tuberculosis;
“ – “ – відсутність
росту M.tuberculosis;
- перехресний пересів культур M.tuberculosis.
