- •Інструкція з бактеріологічної діагностики туберкульозної інфекції
- •Динаміка бактеріологічного дослідження хворого
- •1 Збір патологічного матеріалу для виявлення мікобактерій туберкульозу
- •1.1 Харкотиння
- •1.2 Промивні води бронхів
- •1.3 Промивні води шлунка
- •2.2 Бактеріоскопічні методи виявлення мікобактерій туберкульозу
- •2.2.1 Пряма бактеріоскопія мазка з фарбуванням за Цілем - Нільсеном
- •Реактиви
- •Спеціальне обладнання
- •2.2.2 Метод збагачення
- •2.2.3 Люмінесцентна мікроскопія
- •2.2.4 Фазовоконтрастна мікроскопія
- •2.3 Бактеріологічні методи виявлення мікобактерій туберкульозу
- •2.3.1 Обробка патологічного матеріалу при посіві на щільне живильне середовище
- •Обробка трьохзаміщеним фосфорнокислым натрієм
- •Обробка лугом з використанням гідроокису натрія - модифікований метод Петрова (використовується за рекомендаціями вооз)
- •4,0 % Гідроокис натрію (NaОн):
- •Обробка кислотою
- •2.3.2 Живильні середовища
- •2.3.2.1 Приготування щільних живильних середовищ
- •2.3.2.2. Рідкі живильні середовища
- •Напівсинтетичне середовище Школьнікової.
- •2.4 Біологічний метод дослідження
- •3 Ідентифікація виділених культур мiкобактерiй
- •3.1 Бактеріологічний (культуральний) метод дослідження
- •Атипові мікобактерії
- •3.2 Диференціація мікобактерій
- •3.2.1 Культуральні тести
- •3.2.1.1 Приготування середовища із саліциловокислим натрієм
- •3.2.1.2 Приготування середововища з паранітробензойною кислотою
- •3.2.1.3 Приготування середовища з тіоацетазоном (тібоном)
- •3.2.1.4 Ріст на середовищі з 5 % NаСl
- •3.2.1.5 Виявлення корд-фактора
- •3.2.2 Бiохiмiчнi методи дослідження
- •3.2.2.1 Ніациновий тест
- •3.2.2.2 Визначення амiдазної активності
- •Метод Бьоніке
- •Визначення нікотинамiдазної активності
- •Метод Таке
- •Визначення формамiдазної активності
- •3.2.2.3 Визначення нiтратредуктазної активності
- •3.2.2.4 Диференціація мiкобактерiй за окисно-відновними ферментами
- •Визначення каталазної і пероксидазної активності одночасно
- •Термостабiльнiсть каталази
- •Визначення активності термостабільної каталази
- •3.2.2.5 Реакція гiдролiзу твiну-80
- •3.2.2.6 Ключові тести і схеми ідентифікації мікобактерій
- •3.3 Біологічний метод ідентифікації кислотостійких мiкобактерiй
- •4 Прискоренні методи виявлення мікобактерій
- •4.1 Виявлення мікобактерій за допомогою індикаторної пробірки bbl mgit
- •4.2 Визначення медикаментозної стійкості m.Tuberculosis до антимікобактеріальних препаратів (стрептоміцин, ізоніазид, рифампіцин, етамбутол) за допомогою системи bbl mgit ast sire
- •4.3 Виявлення мікобактерій за допомогою середовища вкг (стимулятор росту і середовище вкг) (в.В.Власенко)
- •4.3.1 Постановка досліду по контролю якості живильного середовища вкг
- •1 Етап – відбір і попередня обробка досліджуваного матеріалу для характеристики днк
- •Відбір та підготовка клінічного матеріалу для аналізу.
- •Форма випуску та пакування.
- •Комплектність набору для ампліфікації днк m.Tuberculosis,м.Bovis наведена в табл.4.4.
- •3 Этап – детекція продуктів ампліфікації за допомогою гельелектрофорезу
- •Порядок проведення робіт.
- •Форма випуску й пакування.
- •5 Визначення чутливості мікобактерій туберкульозу до антимікобактеріальних препаратів
- •5.1 Критерії стійкості m.Tuberculosis до антимікобактеріальних препаратів
- •5.1.1 Визначення чутливості мiкобактерiй туберкульозу до антимікобактеріальних препаратів методом абсолютних концентрацій на щільних середовищах
- •5.1.1.1 Розведення антимікобактеріальних препаратів
- •Iзонiазид
- •5.1.2 Визначення стійкості мбт до антимікобактеріальних препаратів
- •I Приготування розведень антимікобактеріальних препаратів
- •II Приготування суспензії культури мбт
- •5.3 Визначення чутливості мікобактерій туберкульозу до декількох антимікобактеріальних препаратів
- •5.4 Визначення чутливості m.Tuberculosis до антимікобактеріальних препаратів з використанням кров’яного живильного середовища
- •5.5 Визначення концентрації антимікобактеріальних препаратів у крові хворих
- •5.5.1 Визначення концентрації антимікобактеріальних препаратів у крові хворих методом серійних розведень в рідкому середовищі
- •5.5.1.1 Схеми розведення антимікобактеріальних препаратів для визначення мік
- •Iзонiазид
- •Рифампіцин (рифадин, мікобутин)
- •Етамбутол
- •Канаміцин
- •Фторхінолони (ципробай або інший ципрофлоксацин чи офлоксацин)
- •5.5.1.2 Визначення бактеріостатичної активності крові (бак) після прийому хворим антимікобактеріальних препаратів (туберкулостатична проба)
3 Ідентифікація виділених культур мiкобактерiй
У сучасній бактеріології ідентифікація мiкобактерiй представляє великі труднощі. З одного боку, в результаті інтенсивної і тривалої хіміотерапії туберкульозу змінилася морфологія збудника. З іншого боку, частішими стали випадки виділення з патологічного матеріалу атипових мiкобактерiй. У практичних лабораторіях для диференціації M.tuberculosis від інших кислотостійких мiкобактерiй необхідно застосовувати найбільш прості і доступні тести, що включають бактеріологічні і біохімічні дослідження.
За останнім виданням Берджі (9 видання), група 21(мікобактерії) включає 45 видів, із яких більшість являється сапрофітами, не патогенними для людини. Поряд із цим, ряд видів може викликати ураження легень, лімфатичних вузлів і інших органів. Найбільш патогенними для людини є M.tuberculosis і M.bovis. Для правильної оцінки виділених мiкобактерiй - ідентифікації і визначення їх ролі в захворюванні людини необхідно провести диференціацію виділених культур із використанням спеціальних методик. Комплекс цих тестів різноманітний, в залежності від кваліфікації лабораторних робітників, обсягу досліджень, що проводяться, і умов роботи лабораторії.
3.1 Бактеріологічний (культуральний) метод дослідження
При культуральному методі дослідження варто враховувати ріст на яєчних, агарових і рідких живильних середовищах. Враховується також швидкість росту, температурний оптимум росту, морфологія колоній, їх колір (табл.3.1).
Таблиця 3.1 – Основні диференційно-діагностичні морфологічні і ростові
характеристики мікобактерій
|
Колонії |
Ріст |
||
Вид |
морфологія |
пігмент |
швидкість |
( 0С) |
M.tuberculosis |
R-колонії |
Н (кремові) |
Повільна |
31-38; 37 (оптимум) |
M.bovis |
Дрібні, прозорі R-колонії |
Н (безбарвні чи кремові) |
Повільна |
37-38 |
M.africanum |
R-колонії |
Н |
Повільна |
37 |
Комплекс M.avium-intracellulare |
Дрібні, опуклі S-колонії, R-дисоціанти |
Н |
Повільна |
25 - 45 37 (оптимум) |
M.scrofulaceum |
Круглі S-колонії |
С (жовто-жовтогарячі) |
Повільна |
25-37 |
M.kansasii |
R-колонії, містять кристали -каротину |
Ф (рідко Н чи С)
|
Повільна |
25-37 |
M.fortuitum-cheloneae |
S- і R-колонії |
Н (кремові) |
Швидка |
25-40 |
M.xenopi |
S-колонії з виростами |
Н (С) |
Повільна |
42-43 |
M.szulgai |
S- і R-колонії |
С (37 0С); Ф (25 0С) |
Повільна |
25-37 |
M.malmoense |
S-колонії |
Безбарвні |
Швидка |
25-37 |
M.simiae |
S-колонії |
Ф (при тривалій експозиції) |
Повільна |
37 |
M.marinum |
Нерівні, блискучі S-колонії; рідше R-дисоціанти |
Ф |
Помірна |
31-33 |
M.haemophilum |
R-колонії; рідше S-дисоціанти |
Н |
Повільна |
20-32 |
M.gordonae |
S-колонії |
С, жовтогарячі |
Повільна |
25-37 |
M.asiaticum |
R-колонії |
Ф |
Повільна |
25-37 |
M.thermoresistible |
Частіше S-колонії; R-дисоціанти |
Ф (жовто-жовтогарячі, пізніше - коричневі) |
Швидка |
37-45 |
M.terrа-triviale |
S-(М.terra) і R-(М.triviale) колонії |
Н |
Повільна |
25-37 |
M.nonchromogenicum |
R-колонії |
Н |
Повільна |
25-37 |
M.flavescens |
S-колонії |
С |
Помірна |
25-37 |
M.smegmatis |
Частіше R-колонії; рідше S-дисоціанти |
Н (кремові) |
Швидка |
25-45 |
M.shimodei |
R-колонії |
Н |
Повільна |
37 |
Позначення: Н – нефотохромогенні, С – скотохромогенні, Ф – фотохромогенні;
швидкість росту на щільних середовищах: повільна – протягом 4 – 6
тижнів; помірна – протягом 2-3 тижнів; швидка – протягом 2 - 7 діб.
M.tuberculosis – збудник туберкульозу у людей. Ці мікобактерії дають первинний ріст при посіві патологічного матеріалу від 3-х тижнів до 2-х місяців, рідко – до 2,5 місяців. Пасажні культури ростуть швидше. Ріст на щільному яєчному середовищі, що містить гліцерин, пишний: культури ростуть у виді шорстких R-колоній, але можуть бути гладенькими, що зливаються між собою (S-варіант), мають кремовий відтінок. На рідкому живильному середовищі мікобактерії туберкульозу утворюють плівку на поверхні, в молодих культурах – тонку, в старих – зморшкувату, грубу, а іноді навіть дають придонний крихкуватий ріст. Температурний оптимум 37-38 0С. При 22 0С і 45 0С не ростуть. Морфологічно в мазку, забарвленому за Цілем-Нільсеном, M.tuberculosis, що виросли на яєчних середовищах, представляються у вигляді поліморфних тонких спирто-, лугокислотостійких паличок, часто зігнутих, що лежать під кутом одна до одної, а іноді можна навіть бачити невеликі скупчення у вигляді так званих “кіс” (часточки від мікроколоній).
М.bovis – мікобактерії, що викликають туберкульоз у великої рогатої худоби, рідко у людей, трохи коротші, з менш вираженою схильністю до розгалуження, морфологічні відмінності від М.tuberculosis не виражені. Культуральні властивості також подібні, однак на штучних середовищах ростуть повільніше і тільки при температурі 37 – 38 0С. У первинних культурах і на середовищах, що не містять пірувату, відзначають бідний ріст; колонії дрібні, плоскі, шорсткуваті. Концентрація гліцерину в середовищі більше ніж 0,75 % впливає негативно на швидкість размноження M.bovis. Колонії не мають пігменту, вони - білого або cірого кольору. Бактеріоскопічно відрізнити їх від M.tuberculosis не представляється можливим. Морфологічно і культурально подібні з M.africanum i BCG - “M.bovis complex” (M.bovis, BCG, M.africanum).
M.africanum – основний збудник туберкульозу в Африці. Справжне поширення збудника визначити складно, тому що в багатьох лабораторіях його не ідентифікують, або плутають з M.bovis.
