- •Інструкція з бактеріологічної діагностики туберкульозної інфекції
- •Динаміка бактеріологічного дослідження хворого
- •1 Збір патологічного матеріалу для виявлення мікобактерій туберкульозу
- •1.1 Харкотиння
- •1.2 Промивні води бронхів
- •1.3 Промивні води шлунка
- •2.2 Бактеріоскопічні методи виявлення мікобактерій туберкульозу
- •2.2.1 Пряма бактеріоскопія мазка з фарбуванням за Цілем - Нільсеном
- •Реактиви
- •Спеціальне обладнання
- •2.2.2 Метод збагачення
- •2.2.3 Люмінесцентна мікроскопія
- •2.2.4 Фазовоконтрастна мікроскопія
- •2.3 Бактеріологічні методи виявлення мікобактерій туберкульозу
- •2.3.1 Обробка патологічного матеріалу при посіві на щільне живильне середовище
- •Обробка трьохзаміщеним фосфорнокислым натрієм
- •Обробка лугом з використанням гідроокису натрія - модифікований метод Петрова (використовується за рекомендаціями вооз)
- •4,0 % Гідроокис натрію (NaОн):
- •Обробка кислотою
- •2.3.2 Живильні середовища
- •2.3.2.1 Приготування щільних живильних середовищ
- •2.3.2.2. Рідкі живильні середовища
- •Напівсинтетичне середовище Школьнікової.
- •2.4 Біологічний метод дослідження
- •3 Ідентифікація виділених культур мiкобактерiй
- •3.1 Бактеріологічний (культуральний) метод дослідження
- •Атипові мікобактерії
- •3.2 Диференціація мікобактерій
- •3.2.1 Культуральні тести
- •3.2.1.1 Приготування середовища із саліциловокислим натрієм
- •3.2.1.2 Приготування середововища з паранітробензойною кислотою
- •3.2.1.3 Приготування середовища з тіоацетазоном (тібоном)
- •3.2.1.4 Ріст на середовищі з 5 % NаСl
- •3.2.1.5 Виявлення корд-фактора
- •3.2.2 Бiохiмiчнi методи дослідження
- •3.2.2.1 Ніациновий тест
- •3.2.2.2 Визначення амiдазної активності
- •Метод Бьоніке
- •Визначення нікотинамiдазної активності
- •Метод Таке
- •Визначення формамiдазної активності
- •3.2.2.3 Визначення нiтратредуктазної активності
- •3.2.2.4 Диференціація мiкобактерiй за окисно-відновними ферментами
- •Визначення каталазної і пероксидазної активності одночасно
- •Термостабiльнiсть каталази
- •Визначення активності термостабільної каталази
- •3.2.2.5 Реакція гiдролiзу твiну-80
- •3.2.2.6 Ключові тести і схеми ідентифікації мікобактерій
- •3.3 Біологічний метод ідентифікації кислотостійких мiкобактерiй
- •4 Прискоренні методи виявлення мікобактерій
- •4.1 Виявлення мікобактерій за допомогою індикаторної пробірки bbl mgit
- •4.2 Визначення медикаментозної стійкості m.Tuberculosis до антимікобактеріальних препаратів (стрептоміцин, ізоніазид, рифампіцин, етамбутол) за допомогою системи bbl mgit ast sire
- •4.3 Виявлення мікобактерій за допомогою середовища вкг (стимулятор росту і середовище вкг) (в.В.Власенко)
- •4.3.1 Постановка досліду по контролю якості живильного середовища вкг
- •1 Етап – відбір і попередня обробка досліджуваного матеріалу для характеристики днк
- •Відбір та підготовка клінічного матеріалу для аналізу.
- •Форма випуску та пакування.
- •Комплектність набору для ампліфікації днк m.Tuberculosis,м.Bovis наведена в табл.4.4.
- •3 Этап – детекція продуктів ампліфікації за допомогою гельелектрофорезу
- •Порядок проведення робіт.
- •Форма випуску й пакування.
- •5 Визначення чутливості мікобактерій туберкульозу до антимікобактеріальних препаратів
- •5.1 Критерії стійкості m.Tuberculosis до антимікобактеріальних препаратів
- •5.1.1 Визначення чутливості мiкобактерiй туберкульозу до антимікобактеріальних препаратів методом абсолютних концентрацій на щільних середовищах
- •5.1.1.1 Розведення антимікобактеріальних препаратів
- •Iзонiазид
- •5.1.2 Визначення стійкості мбт до антимікобактеріальних препаратів
- •I Приготування розведень антимікобактеріальних препаратів
- •II Приготування суспензії культури мбт
- •5.3 Визначення чутливості мікобактерій туберкульозу до декількох антимікобактеріальних препаратів
- •5.4 Визначення чутливості m.Tuberculosis до антимікобактеріальних препаратів з використанням кров’яного живильного середовища
- •5.5 Визначення концентрації антимікобактеріальних препаратів у крові хворих
- •5.5.1 Визначення концентрації антимікобактеріальних препаратів у крові хворих методом серійних розведень в рідкому середовищі
- •5.5.1.1 Схеми розведення антимікобактеріальних препаратів для визначення мік
- •Iзонiазид
- •Рифампіцин (рифадин, мікобутин)
- •Етамбутол
- •Канаміцин
- •Фторхінолони (ципробай або інший ципрофлоксацин чи офлоксацин)
- •5.5.1.2 Визначення бактеріостатичної активності крові (бак) після прийому хворим антимікобактеріальних препаратів (туберкулостатична проба)
5.1.2 Визначення стійкості мбт до антимікобактеріальних препаратів
методом пропорцій (метод Канетті)
Данний метод широко застосовується в усьому світі, є коректним, інформативним і точним.
Принцип методу полягає у виявленні пропорції між чутливими та стійкими особинами в популяції штаму МБТ, виділеному від хворого. Якщо кількість стійких особин до якогось антибактеріального препарату в популяції буде менше 1,0 %, такий штам вважається чутливим до даного препарату. Якщо стійкість особин в популяції більше 1,0 % - штам вважається стійким до даного препарату.
I Приготування розведень антимікобактеріальних препаратів
Для приготування розведень використовуються хімічно чисті (х/ч) субстанції препаратів. Субстанції розводять стерильною дистильованою водою, наважка яких перераховується згідно вказанному на етикетці коефіцієнту потенції для кожної хімічно чистої речовини.
Ізоніазид ( INH) (субстанція фірми Fatol-Arzneimittel)
|
Розчин I: |
концентрація |
5000 мкг/ мл - |
|
||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
|
|
50,0 мг INH - порошку розчинити в 10,0 мл води. |
|
|||||||
|
Розчин II: |
концентрація |
100,0 мкг/ мл - |
|
||||||
|
|
2,0 мл розчину I + 98,0 мл води. |
|
|||||||
|
Розчин III: |
концентрація |
10,0 мкг/ мл - |
|
||||||
|
|
5,0 мл розчину II + 45,0 мл води. |
||||||||
|
Кінцева концентрація в середовищі Льовенштайна-Єнсена |
|||||||||
Концентрація, мкг/мл |
8,0 |
1,0 |
0,2 |
0,1 |
||||||
Середовище Льовенштайна-Єнсена, мл |
450,0 |
90,0 |
450,0 |
90,0 |
||||||
Дистильована вода, мл |
10,0 |
0 |
40,0 |
9,0 |
||||||
Розчин II, мл |
40,0 |
0 |
0 |
0 |
||||||
Розчин III, мл |
0 |
10,0 |
10,0 |
1,0 |
||||||
За рекомендаціями ВООЗ досліджуються концентрації 0,1 мкг/мл, 0,2 мкг/мл і 1,0 мкг/мл. “Критична” концентрація в середовищі - 0,2 мкг/мл відповідає невисокому ступеню стійкості.
Рифампіцин ( RMP) (субстанція фірми Fatol-Arzneimittel)
Рифампіцин-натрій, коефіцієнт поправки = 1,04 х/ч речовини
-
Розчин I:
концентрація
4000 мкг/ мл -
62,4 мг RMP - порошку розчинити в 15,0 мл води.
Розчин II:
концентрація
400,0 мкг/ мл -
10,0 мл розчину I + 90,0 мл води.
Розчин III:
концентрація
200,0 мкг/ мл -
5,0 мл розчину II + 5,0 мл води.
|
Кінцева концентрація в середовищі Льовенштайна-Єнсена |
|||
Концентрація, мкг/мл |
40,0 |
20,0 |
10,0 |
1,0 |
Середовище Льовенштайна-Єнсена, мл |
450,0 |
450,0 |
45,0 |
45,0 |
Дистильована вода, мл |
10,0 |
30,0 |
0 |
2,5 |
Розчин II, мл |
40,0 |
20,0 |
0 |
0 |
Розчин III, мл |
0 |
0 |
5,0 |
2,5 |
За рекомендаціями ВООЗ досліджуються концентрації: 20,0 мкг/мл і 40,0 мкг/мл. “Критична” концентрація в середовищі 40,0 мкг/мл відповідає невисокому ступеню стійкості.
Стрептоміцин ( SM) (субстанція фірми SIGMA)
Дигідрострептоміцинсульфат, коефіцієнт поправки = 1,25 х/ч речовини
-
Розчин I:
концентрація
5000 мкг/мл -
50,0 мг порошку розчинити в 8,0 мл води.
Розчин II:
концентрація
100,0 мкг/мл -
2,0 мл розчину I + 98,0 мл води.
Розчин III:
концентрація
20,0 мкг/мл -
2,0 мл розчину II + 18,0 мл води.
|
Кінцева концентрація в середовищі Льовенштайна-Єнсена |
||||
Концентрація, мкг/мл |
8,0 |
4,0 |
2,0 |
1,0 |
0,5 |
Середовище Льовенштайна-Єнсена, мл |
450,0 |
450,0 |
45,0 |
45,0 |
45,0 |
Дистильована вода, мл |
10,0 |
30,0 |
0 |
2,5 |
3,75 |
Розчин II, мл |
40,0 |
20,0 |
0 |
0 |
0 |
Розчин III, мл |
0 |
0 |
5,0 |
2,5 |
1,25 |
За рекомендаціями ВООЗ досліджуються концентрації: 4,0 мкг/мл і 8,0 мкг/мл. “Критична” концентрація в середовищі - 4,0 мкг/мл відповідає невисокому ступеню стійкості.
Етамбутол ( EMB) (субстанція фірми Fatol-Arzneimittel)
етамбутол-2НСl, коефіцієнт поправки = 1,36 х/ч речовини
-
Розчин I:
концентрація
1000 мкг/мл -
136,0 мг EMB - порошку розчинити в 100,0 мл води.
Розчин II:
концентрація
20,0 мкг/мл -
2,0 мл розчину I + 98,0 мл води.
Розчин III:
концентрація
5,0 мкг/мл -
10,0 мл розчину II + 30,0 мл води.
|
Кінцева концентрація в середовищі Льовенштайна-Єнсена |
||
Концентрація, мкг/ мл |
2,0 |
1,0 |
0,5 |
Середовище Льовенштайна-Єнсена, мл |
450,0 |
450,0 |
40,0 |
Дистильована вода, мл |
0 |
25,0 |
5,0 |
Розчин II, мл |
50,0 |
25,0 |
0 |
Розчин III, мл |
0 |
0 |
5,0 |
За рекомендаціями ВООЗ досліджуються концентрації: 1,0 мкг/мл; 2,0 мкг/мл.“Критична” концентрація в середовищі 2,0 мкг/мл відповідає невисокому ступеню стійкості.
Протіонамід ( PTH) (аналог етіонаміду)
(субстанція фірми Fatol-Arzneimittel)
-
Розчин I:
концентрація
4000 мкг/мл -
40,0 мг PTH - порошку розчинити в 5,0 мл DMSO (диметилсульфоксид).
Розчин II:
концентрація
400,0 мкг/мл -
10,0 мл розчину I + 90,0 мл води.
Розчин III:
концентрація
200,0 мкг/мл -
10,0 мл розчину II + 10,0 мл води.
|
Кінцева концентрація в середовищі Льовенштайна-Єнсена |
|||
Концентрація, мкг/мл |
40,0 |
20,0 |
10,0 |
5,0 |
Середовище Льовенштайна-Єнсена, мл |
450,0 |
450,0 |
45,0 |
45,0 |
Дистильована вода, мл |
0 |
25,0 |
2,5 |
3,75 |
Розчин II, мл |
50,0 |
25,0 |
0 |
0 |
Розчин III, мл |
0 |
0 |
2,5 |
1,25 |
За рекомендаціями ВООЗ досліджуються концентрації 20,0 мкг/мл і 40,0 мкг/мл. “Критична” концентрація в середовищі - 20,0 мкг/мл відповідає невисокому ступеню стійкості.
Амід нікотинової кислоти (NSA) (аналог піразинаміду)
(субстанція фірми Fatol-Arzneimittel)
-
Розчин I:
концентрація
40 000 мкг/мл -
2000 мг NSA - порошку розчинити в 50,0 мл води.
Розчин II:
концентрація
20 000 мкг/мл -
25,0 мл розчину I + 25,0 мл води.
Розчин III:
концентрація
10 000 мкг/мл -
25,0 мл розчину II + 25,0 мл води.
|
Кінцева концентрація в середовищі Льовенштайна-Єнсена |
||||
Концентрація, г/л |
4,0 |
2,0 |
1,0 |
0,5 |
0,25 |
Середовище Льовенштайна-Єнсена, мл |
225,0 |
225,0 |
225,0 |
90,0 |
90,0 |
Дистильована вода, мл |
0 |
0 |
0 |
5,0 |
7,5 |
Розчин I, мл |
25,0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
Розчин II, мл |
0 |
25,0 |
0 |
0 |
0 |
Розчин III, мл |
0 |
0 |
25,0 |
5,0 |
2,5 |
За рекомендаціями ВООЗ досліджуються концентрації: 1,0 г/л; 2,0 г/л і 4,0 г/л. “Критична” концентрація в середовищі 1,0 г/л відповідає невисокому ступеню стійкості.
