10.1. Загальні положення права природокористування

У цьому розділі ми маємо на меті лише навести загальні положення права природокористування, його об'єкти та суб'єкти. Більш дета­льно право природокористування розглядається навчальною дис­ципліною «Екологічне право України >.

Конституція України надає громадянам для задоволення їхніх потреб право користування природними ресурсами, що є об'єктами права державної та комунальної власності, відповідно до закону, не погіршуючи екологічної ситуації та природних якостей цих ре­сурсів (статті 13, 41).

Законодавство України гарантує громадянам право загального користування природними ресурсами для задоволення життєво не­обхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріа­льних тощо) безоплатно, без закріплення цих ресурсів за окремими особами та надання відповідних дозволів, за винятком обмежень, передбачених законодавством.

У порядку спеціального використання природних ресурсів гро­мадянам, підприємствам надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі, як правило, спеціальних до­зволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здій­снення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством, - на пільгових умовах (ч. З ст. 38 Закону України «Про охорону навколишнього середовища»)¹. Таким чином, в еко­логічному законодавстві застосовуються терміни «використання» і «користування» природними ресурсами. Згідно з вищенаведеною статтею Закону «Про охорону навколишнього природного середо­вища» термін «використання» природних ресурсів за змістом шир­ший, ніж «користування», бо включає в деяких випадках, крім правомочності «володіння», ще й розпорядження природними ре­сурсами. Це має місце у випадках користування природними об'єк­тами на праві приватної власності (передача їх в оренду або суб­оренду).

Під час взаємодії людини з природним середовищем відбуваєть­ся вилучення з нього всього необхідного для життєдіяльності лю­дини, яка вживає, використовує, переробляє природні об'єкти від­повідно до своїх потреб. Усе це називають природокористуванням у широкому розумінні цього слова. Однак воно не обмежується лише споживанням або експлуатацією природних об'єктів, бо поширю­ється також на використання тих природних ресурсів, їх комплек­сів, які забезпечують здоровий спосіб життя, духовні та естетичні потреби, відпочинок, відновлення фізичних і духовних сил. У літе­ратурі «природокористування» розуміється як використання ко­рисних для людини властивостей довкілля: екологічних, культур­них, оздоровчих та інших. Тому зміст терміна «природокористу­вання» охоплює різноманітні його форми: екологічну (провідна форма), економічну, культурно-оздоровчу. Таке використання при­родних об'єктів та їх комплексів регулюється нормами екологічно­го права. Система цих норм називається правом природокористу­вання.

Це право в літературі розглядається в трьох аспектах: як пра­вовий інститут — сукупність норм, що регулюють права та обов'яз­ки природокористувача та інших осіб; як правовідносини; як су­б'єктивне право, що належить конкретному природокористувачу¹.

Під суб'єктивним правом користування природним об'єктом розуміється передбачена законом можливість безпосередньої екс­плуатації такого об'єкта з метою вилучення з нього корисних вла­стивостей і якостей для забезпечення певних інтересів природоко­ристувача.

Право природокористування розвивалося шляхом формуван­ня та вдосконалення права користування окремими видами при­родних об'єктів, а саме: права землекористування, права водоко­ристування, права лісокористування, права користування надра­ми, права користування твг.ринним світом тощо. Незважаючи на певну специфіку, ці види права природокористування мають спільні ознаки. До того ж усі природні об'єкти тісно пов'язані між собою в навколишньому природному середовищі і, як правило, не можуть існувати відокремлено, що дозволяє всі правові норми, які закріп­люють загальні права користування різними видами природних об'єктів, об'єднати в правовий інститут.

Крім того, до складу цього правового інституту належать та­кож правові норми, що регулюють відносини з комплексного вико­ристання різних видів природних об'єктів. Під правом природоко­ристування розуміється інститут екологічного права, у якому об'­єднані норми, що визначають спільні положення для права корис­тування всіма видами природних об'єктів, включаючи й норми, які регулюють їх комплексне використання.

Безпосереднє спілкування людини з навколишнім природним середовищем, наприклад, вдихання атмосферного повітря, задо­волення естетичних і подібних їм потреб, розглядається як при­родне право, навіть коли воно не чітко визначено в законодавстві. Підтримання навколишнього природного середовища в нормаль­ному стані забезпечує реалізацію громадянами їхнього права на безпечне довкілля. При цьому можна твердити про право грома­дянина на природні умови життя і ставити питання про їх захист.

Порушення сприятливих умов навколишнього природного се­редовища є відносинами, що мають суспільний характер.

Про охорону права природокористування можна говорити й у випадках господарського та іншого користування явишами при­роди, що не контролюються (наприклад, сили вітру, сонячної енергії тощо). У даному випадку не природні процеси, а конкретні суспільні відносини є визначальними, і, таким чином, існує право користування, якому властиві деякі особливі ознаки. У юридич­ній літературі таке право користування природними об'єктами називається загальнодоступним.

Загальнодоступне право користування природним об'єктом ні­ким не надається і не припиняється, але воно підлягає захисту. Тому недопустимо, наприклад, впливати в суб'єктивних інтересах на погоду або клімат планети, адже це порушує загальнодоступне право користування.

Переведення економіки України на ринкові відносини обумов­лює необхідність розширення змісту права природокористуван­ня. Зокрема, дозволяється використання природних об'єктів на умовах оренди, упроваджено диференційований збір за користу­вання природними об'єктами і забруднення природного середови­ща у процесі здійснення права природокористування; більшість правомочностей природокористувачів наближені до правомочно- стей власників природних об'єктів.

Об'єктом права природокористування є конкретні, індивіду­ально визначені природні об'єкти або їхні складові частини, закрі­плені на лраві користування за конкретними суб'єктами. Суб'єк­тами права природокористування є юридичні або фізичні особи, які у визначеному законом порядку набули право користування конк­ретними природними об'єктами для відповідних цілей і мають у зв'язку з цим певні права та обов'язки.