3.6.2. Загальна характеристика і особливості функціонування електронної біржі

Електронна біржа — це організаційна форма оптового ринку, яка ґрунтується на електронних технологіях та Інтернет-комунікаці-ях і створюєумови оптовим продавцям і покупцям для здійснення тор­гово-закупівельних операцій за біржовими цінами.

Функції електронної біржі багатогранні:

• електронне супроводження всіх етапів біржового процесу купівлі- продажу (від подання заявки до виконання угоди) у реальному ре­ жимі часу;

• інформаційно-маркетингове супроводження угоди із використанням статистично-аналітичної інформації та моніторингових даних про спот-ринок;

• фінансове супроводження угоди з мінімізацією фінансових ризиків за рахунок узгодження схеми проходження угод І механізму банків­ ського гарантійного забезпечення;

'. ₍ — транспортно-експедиційне супроводження угод, головним чином, логістичного характеру з представленням учасникам біржових торгів розрахунків оптимальних схем транспортування.

Суб'єктами електронних біржових торгів можуть бути оптові продавці та оптові покупці. Продавцями зазвичай виступають виробники, поста­чальники, брокери. Оптові продавці стають учасниками біржових торгів після проходження реєстрації на порталі й підписання з біржею договору асоційованого членства і договору комісійного обслуговування.

Оптові покупці — це юридичні особи (кінцеві споживачі, оптові під­приємства, трейдери), які пройшли повну реєстрацію і уклали від­повідні договори асоційованого членства та комісійного обслуговування.

Зареєстровані продавці й покупці, тобто учасники торгів, отримають на свої корпоративні Жеб-сторінки індивідуальні ключі доступу (логін і па­роль) до торговельних систем і даних біржі без обмежень.

Об'єктами біржової торгівлі виступають:

• сільгоспкультури — зерно, соя, технічні культури, кава, тютюн та ін,, а також олія, цукор;

• сільгосптварини, головним чином, велика рогата худоба;

Комерційне забезпечення оптового продажу товарів 403

• л іс і лісоматеріали, руда, вугілля, газ, електроенергія, нафта і наф­ топродукти;

• чорні, кольорові метали, металопродукція; дорогоцінні та рідкозе- мельні метали;

• цінні папери, валюта;

• ф'ючерсні контракти.

Усього біржовими вважаються 60—65 видів продукції й товарів, голов­ним чином, сировинного характеру.

В електронній біржовій торгівлі коло об'єктів купівлі-продажу значно розширюється за рахунок засобів виробництва, напівфабрикатів, непродо­вольчих, продовольчих товарів, фармацевтичної продукції. Цьому сприя­ють специфічні інструменти і Правила проведення біржових торгів, а та­кож значне звуження партій товарів (лотів) порівняно з традиційною біржо­вою торгівлею.

На електронних біржах використовуються різні торговельні механізми. Найбільш досконалими нині є інструменти і механізми торгівлі з реаль­ним товаром на спот-ринку. Такий набір інструментів успішно функціо­нує на електронній біржі elbin.ru. Біржа забезпечує організацію проведен­ня торгів на оптовому ринку нафти і нафтопродуктів.

Торговельний механізм такої біржі базується на автоматизованій си­стемі моніторингу зустрічних заявок (АСМЗЗ), а саме — на електронній торговельній системі (ETC), побудованій на алгоритмі автоматизованого моніторингу пошуку і добору зустрічних заявок, які надходять у базу даних біржі.

Торги, тобто купівля-продаж на електронній біржі, здійснюються під час торгових сесій протягом торгового дня. Це означає, що заявки і угоди опрацьовуються щоденно з 10 до 18 год., за умови, що тривалість торгово­го дня становить 24 год.

На початку торгової сесії учасники щоденно отримують на своїх Web-сайтах статистичні підсумки минулої сесії, інформацію про мінімальні, максимальні й середні ціни та інші матеріали.

Учасники торгів (продавці й покупці) подають заявку на ETC біржі у будь-який час доби і отримують підтвердження про її прийняття до об­робки.

Форма заявки стандартна для покупця і продавця. Вона містить такі дані:

• найменування товару;

• кількість, кратну одному лоту;

• базис-ціни відповідно до Правил ІНКОТЕРМС, тобто прив'язка ви­ трат, пов'язаних з транспортуванням, страхуванням, експедицією, відвантаженням і розвантаженням та ін.;

404 Глава З

• ц іна кунівлі-продажу або не вище певного розміру, або не нижче пев­ ного рівня, або не зазначена;

• дата і час відкриття заявки (автогенерація);

• термін виконання заявки;

• реквізити учасників.

До заявок можуть бути введені дані щодо якості, а такояс перелік поста­чальників, яких не слід пропонувати.

Учасник торгів не може подати зустрічні заявки однакової специфікації на купівлю і продаж одночасно. Під час подання заявки на рахунку по­купця повинно бути достатньо грошових коштів для здійснення угоди, а у продавця — достатньо товару для виконання своїх зобов'язань з поста­чання реального товару.

Як тільки належним чином оформлена заявка потрапляє на біржу, ETC зіставляє її з пропозицією або запитом і в автоматичному режимі обирає найкращі умови (переважно ціну) виконання (рис. 3-6.3).

Як видно з рис. 3.6.3, система ETC визнала найкращими умови (Б — М) і (В — Л). Для покупців Л та М відповідні пропозиції продавців В та Б підходять за кількістю нафтопродуктів і цінами. Що стосується термінів виконання заявки, то вони суттєво не відрізняються.

Результати пошуку і добору варіанту періодично подаються на інфор­маційне табло замовника. Учасник торгів може очікувати кінця терміну дії заявки або прийняти рішення про дострокову купівлю, продаж товару, зняти заявку з торгів, додати нові заявки.

Виконані заявки знімають з торгів, про що негайно інформують замов­ників. При цьому реквізитні дані контрагентів розглядаються лише після підтвердження угоди учасниками торгів. ETC автоматично передає угоду на виконання під гарантії наявності грошей у покупця і товару в продав­ця. Гарантами виступають уповноважені банки та біржа. Гарантія на 100 % забезпечується за принципом "поставка проти платежу".

Учасники торгів повинні ознайомитися з угодою і схвалити її. Якщо виникають розбіжності, сторони врегульовують їх самостійно, за участю біржі. Узгоджені умови вважаються прийнятими після затвердження їх сторонами електронним підписом. Сума угоди складається з вартості това­ру, базисної ціни та комісійних зборів.

Переваги електронної біржі очевидні. В умовах електронної біржової торгівлі учасникам торгів надається можливість щоденно, без обмежень у часі й території, закупляти продукцію в асортименті, кількості, термі­нах і за ціною, яка складається на біржовому ринку. Ціни мають бути нижчі за ринкові, оскільки поставки прямі, тобто від виробника; партії — порівняно крупні, зі знижками. У біржових торгах посередники не беруть участі, тому попит і пропозиція наповнені реальним змістом.

Комерційне забезпечення оптового продажу товарів

Рис. 3.6.3. Схема проходжеі

я бірж

і угоди

Варто зазначити, що біржова торгівля дозволяє заощадити час і кошти, н порядкувати документообіг, оптимізувати просування продукції на логі-стичних засадах, оперативно і систематично надавати учасникам потрібну Інформацію. Найбільш суттєвими перевагами слід уважати гарантії контр­агентам через банківські механізми уповноваженого банку: "гарантія про­ти платежу" і "акредитив проти поставки".

3.6.3. Інтернет-аукціони в системі оптової торгівлі

Інтернет-аукціон є специфічною формою електронної торгівлі. Його особливості полягають у тому, що:

• спектр аукціонних товарів і продукції для оптової купівлі-продажу порівняно вузький;

• ціна встановлюється в процесі торгів на конкурентних засадах;

— власником товару стає покупець, який запропонував найвищу ціну.

Аукціон — це вертикальний електронний майданчик, оснащений елек­тронними засобами і спеціальними комп'ютерними програмами, завдання якого — створити належні умови для організації й проведення аукціонів торгів.

Учасниками аукціонних торгів виступають продавці й покупці (юри­дичні особи) за умови, що вони зареєструвалися і отримали спеціальний пароль електронною поштою. При реєстрації продавець сплачує також членські внески постійного учасника; ця сума сягає 800—100 дол. США.

Об' єктами аукціонних оптових торгів є товари, які мають свою специ­фіку, їх можна поділити на три групи:

• споживчі товари з простим і стандартизованим описом; аукціонні товари повинні формувати однорідні партії; до найбільш розповсю­ джених видів таких товарів належать: хутро, вовна, овочі, квіти, тю­ тюн, морська риба та ін.;

• товари не частого попиту, до яких можна віднести партії колекцій­ них вин, коньяків, елітні товари (супернові автомобілі, комп'ютери, прилади, комунікаційні системи, медичне устаткування), об'єкти ін­ телектуальної власності тощо;

• товари обмеженого попиту, для яких характерно падіння попиту або термінів продажу: понаднормативні складські запаси товарів, які були в користуванні, обладнання, транспортні засоби, групові путів­ ки, авіаквитки, цінні папери, які мають конкретний термін реалі­ зації.

Для організації своєї діяльності аукціон розробляє чіткі правила, рег­ламенти, інструкції. Вони регулюють порядок реєстрації, прийому заявок, вимоги до товару, його кількості та якості, процедуру торгів, порядок укла­дання угод, здійснення трансакцій, сплати аукціонних послуг.

Процедура аукціонних торгів регламентується спеціальними прави­лами аукціону. Вихідним моментом тут є реєстрація учасників і прийом заявки.

Продавець, виставляючи партії товару на аукціон, зазначає в заявці: найменування і кількість товару, описує основні характеристики товару,

Комерційне забезпечення оптового продажу товарів 407

подає зображення товару, вказує стартову ціну за лот, поштові та банківські реквізити.

Аукціонна фірма приймає і реєструє заявку, про що сповіщає продав­ця, формує лоти, встановлює крок, а також кінцевий термін аукціонного продажу, який може тривати 7, 10, 14 і більше днів. Після розміщення замовлення на сайті аукціону відкривається доступ для покупців і почи­нається аукціонний торг.

Залежно від типу аукціону торги можуть проводитися за правилами аукціону (на підвищення ціни), закритих пропозицій, одночасних пропо­зицій, подвійного аукціону. Найбільш розповсюдженими є англійські й гол­ландські аукціонні торги.

При запровадженні торгів англійського типу оголошується стартова (мінімальна) ціна. Кожний покупець протягом терміну дії торгу може за­пропонувати свою ціну у відповідності з встановленим кроком аукціону. По мірі наближення аукціону до кінця активність продавців зростає. Влас­ником товару стає продавець, який запропонував найвищу ціну.

Голландський аукціон має свою специфіку. Стартова ціна встановлюєть­ся не мінімальною, а максимальною і з кожним інтервалом часу автома­тично знижується на крок. Власником товару стає продавець, якій пер­ший зупинив пониження стартової ціни.

Переможці аукціону узгоджують у формі договору інші умови передачі товару: пункт і термін відправки, умови транспортування, додаткові ви­трати та ін.

У цілому процедура аукціонного торгу відбувається за схемою, зобра­женою на рис. 3.6.4.

Після укладання угоди і визначення її суми продавець і покупець спла­чують аукціонні послуги у рівних пропорціях. Товар, не проданий на аук­ціоні, знімається з торгів. Він може бути виставлений на продаж іншим разом, але при цьому змінюється стартова ціна.

Аукціон як інститут оптової електронної торгівлі вирішує складні зав­дання оперативної реалізації товарів з обмеженим попитом або таких, на які попит тільки формується. Його переваги полягають у тому, що скоро­чується і прискорюється цикл продажу, а відповідно і витрати збуту. З'яв­ляється можливість встановлення ринкової ціни на нові елітні товари.

3.6.4. Електронні торгові майданчики

Електронний торговий майданчик (є-marketplaces) — це ринковий кібернетичний простір для здійснення комерційних операцій в режимі on-line, головним чином, пов'язаних з оптовими закупівлями і оптови­ми продажами товарів, продукції, послуг.

Рис. 3.6.4. Схема аукціонного торгу

Основні функції торгових майданчиків наступні:

• надання послуг замовникам (оренда програмного продукту, електрон­ них засобів та їх обслуговування);

• надання професійних послуг, пов'язаних з організацією електронної торгівлі й навчанням персоналу;

'■'■ — реклама, інформація, аналітичні матеріали, моніторинг;

— підписка, тобто викуп доступу до комп'ютерної інформації, яка ста­ новить особливий інтерес для учасників ринку (нові комп'ютерні тех­ нології, програми, ресурси, інструменти, види послуг).

З-поміж різновидів торгових майданчиків, які функціонують нині, мож­на виділити три найпоширеніші види (рис. 3.6.5).

Галузеві (вертикальні) торгові майданчики — об'єднують покупців і продавців певної галузі або суміжних видів діяльності. Найбільш часто вони створюються на віртуальному оптовому ринку будівництва, авто-і літакобудування, хімії, гірничодобувної, легкої та харчової промисло­вості, туристичних послуг тощо.

Такі майданчики покликані забезпечити співтовариства широким спек­тром електронної інформації стосовно розвитку, і функціонування суб'єктів

Комерційне забезпечення оптового продажу товарів

Рис. г

5.5. Види електронних торгові

конкретних галузей, технічне і технологічне оснащення, сировиною, зміцнення конкурентних позицій, засвоєння нової продукції. Отже, вер­тикальні майданчики вирішують не стільки проблеми збуту, скільки взає­модії економічно, функціонально, організаційно взаємопов'язаних під­приємств.

Міжгалузеві (горизонтальні) торгові майданчики (електроннірин­ки) — це об'єднання груп комерційних організацій різної галузевої при­належності, метою яких є взаємодія на ринку оптової торгівлі. Основна функція таких майданчиків полягає у забезпеченні пошуку контрагентів для збуту продукції, сировини, матеріалів, обладнання. Крім того, елект­ронний ринок сприяє:

• створенню і підтримці електронних каталогів;

• проведенню тендерів і аукціонів у режимі on-line; ' ^Н

• переддоговірній діяльності, укладенню контракту, його оформленню;

• організації розрахунків;

• контролю поставок.

Обслуговування учасників бізнес-процесів на горизонтальних електрон­них майданчиках платне. Оплата здійснюється за кожний вид сервісу.

Переваги використання торгових електронних майданчиків у порівнянні з власними системами оптових закупівель очевидні. Вони полягають у зни­женні витрат трансакцій на 40—60 %, скороченні часу на пошук контр­агента, забезпеченні широкого спектра інформації, багатоваріантності угод, оптимізації товаропросування на логістичних принципах, концентрації досвіду.

3.6.5. Державні закупівлі товарів і послуг у системі електронної торгівлі

В останні роки державні замовники — міністерства, відомства, коміте­ти, органи влади, самоврядування, державні організації все частіше вда­ються до операцій з оптової купівлі товарів, продукції, послуг для влас­них потреб у системі електронної торгівлі. Відповідно створюється спеці­альна електронна система державних закупівель.

Ядром державної системи закупівель є сервер, який виконує роль органі­затора взаємодії між учасниками торгів. На сервері розміщається законо­давча база, нормативні акти, правила державних закупівель, оголошення про тендерні торги і умови участі в них.

Учасниками торгів виступають, з одного боку, державні організації, установи, заклади, а з іншого — підприємства, організації, об'єднання, постачальники або виконавці послуг, робіт, у т. ч. зарубіжні.

Об'єктом державних закупівель можуть бути сировина, матеріали, напівфабрикати, товари, продукція, зброя, обладнання, засоби виробниц­тва, будівельні роботи, послуги, наукові розробки та ін.

Для закупівлі товарів для державних потреб кошти виділяються з держ­бюджету. Щорічний обсяг таких коштів сягає в Україні 55—60 млрд грн, тобто близько 10 % оптового обороту. Форми оптових закупівель встанов­лені законодавством — відкриті торги, торги з обмеженим доступом, дво­ступеневі торги, запит цінових пропозицій.

Основною формою закупівлі товарів і послуг для державних потреб є відкриті торги. Інші форми застосовуються, якщо обсяги закупівель перевищують 100 тис. євро і потребують узгодження з уповноваженим органом.

Процедура організації й проведення електронних торгів забезпечується не менше як п'ятьма функціональними системами.

Перша — інформаційно-рекламна система, що містить конкурсну доку­ментацію, кваліфікаційні вимоги, реєстр підприємств, оголошення про закупівлі.

Друга — система прийому і обробки заявок, яка обслуговує процес прийому заявок, конкурсної документації, їх систематизацію, перевірку, консультації, уточнення, зміни.

Третя — система обміну даних, яка обслуговує стадію організації торгів, містить базу даних заявок, протоколи, звіти, рекомендації, проформи кон­трактів, повідомлення.

Четверта — система підготовки торгів, яка обробляє організаційно-роз-порядні документи, перевіряє і готує конкурсну документацію, система­тизує її.

Комерційне забезпечення оптового продажу товарів 411

П'ята — система організації й архівів конкурсних торгів, яка забезпе­чує протокол конкурсної комісії, прийняття рішень, рейтинги, укладання контракту, моніторинг закупівель, формування архівів.

Функціональні системи електронних закупівель спроможні оперативно забезпечити весь процес купівлі-продажу, але чинна законодавча база орієнтована на традиційні методи. Адже, тільки на підготовку і передачу тендерних пропозицій передбачено 45 календарних днів. Інші процедури також вимірюються 10-денними або місячними термінами.

Разом з тим, засоби електронної обробки даних, телекомунікації, про­токоли системи електронної торгівлі дозволяють значно скоротити час підготовки і проведення тендерних торгів (рис. 3.6,6).

Використовуючи рис. 3.6.6, розглянемо порядок функціонування елек­тронної системи державних закупівель при одноступеневому відкритому конкурсі без попереднього кваліфікованого відбору постачальників.

Починається процедура конкурсу з розміщення оголошення на офіцій­ному сервері держзакупівель. Оголошення готує замовник і передає органі­затору тендера, який розміщує його на сервері. Оголошення містить інфор­мацію про кількість, якість і перелік товарів, необхідних замовнику, місце і терміни постачання, умови отримання тендерної документації, умови і терміни подання тендерних пропозицій. Одночасно оголошення розси­лається електронною поштою, зареєстрованою в базі даних постачальників.

Паралельно із оголошенням замовник готує і передає через організато­ра тендера на сервер конкурсну документацію. Така документація скла­дається з інструкцій, положень, методик, критеріїв, переліків та інших форм, які регламентують характеристики товару, ціновий діапазон, умо­ви постачання. Тендерна документація (за оплату) надсилається постачаль­нику на його запит протягом семи календарних днів. Замовник, організа­тор тендера зобов'язані відповісти на запитання, які виникають у претен­дентів, а також надавати додаткову інформацію.

Наступним етапом конкурсних процедур є прийом заявок і заповнення форм тендерних документів. їх перевіряє організатор тендера і скеровує до конкурсної комісії.

Тендерна пропозиція повинна бути оформлена відповідно до вимог тен­дерної документації, підписана (електронним підписом) уповноваженою особою. Як правило, тендерна пропозиція, крім формальної частини, містить пропозиції постачальника щодо ціни (вартості послуг), умов по­стачання, якості, конкурентоспроможності товару, гарантій. Тендерна пропозиція конфіденційна, до неї немає доступу ніхто, крім конкурсної комісії.

Після закінчення терміну подання тендерних пропозицій конкурсна ко­місія знайомиться з отриманою інформацією і розглядає кожну пропозицію по суті. При цьому використовують метод експертних оцінок. Результати

3.6.6. Структура тендерної процедури

ілопіення про конкурс;

іектронній системі державних закупівель:

} — реєстрація тендерної пропозиції; 10 J — доведення тендерної пропозиції до

Комерційне забезпечення оптового продажу товарів 413

к онкурсу разом з тендерними пропозиціями постачальників та їх реквізи­тами розміщаються на сервері й мають відкритий доступ. Кожний учас­ник конкурсу може ознайомитися з пропозиціями інших постачальників, рейтингами і експертними оцінками конкурсної комісії.

Завершальним етапом є узгодження умов контракту і укладання кон­тракту між переможцем тендера, з одного боку, і керівником контрак­ту та замовником — з іншого боку. Контракт укладається протягом 14 днів після закінчення роботи конкурсної комісії й оголошення переможця.

Основні переваги відкритого конкурсу полягають у прозорості, добро­совісній конкуренції, реальності тендерних пропозицій, об'єктивності ви­явлення переможця. Що стосується такої переваги як оперативність, то вона відсутня через недосконалість законодавства.

Запитання для самоконтролю ,-ш

■ ■■ *Я<

1. У чому полягає суть електронної оптової торгівлі?

2. Як класифікуються сист,еми і форми оптової електронної торгівлі?

3. У чому виявляються особливості електронної біржі?

4. Яким є механізм функціонування електронної мегабіржі?

1. Яка послідовність організації й проведення аукціонних торгів у Ін- тернеті?

2. У чому полягають суть, зміст і особливості електронних торгових майданчиків?

3. У чому полягають особливості організації державної системи заку­ півель у Інтернеті?

5. Яка процедура організації електронних торгів?

itfB

тім

414

3 .7 . Види і форми послуг на оптовому ринку

ОПРАЦЮЙТЕ ЦЕЙ МАТЕРІАЛ І ВИ БУДЕТЕ ЗНАТИ:

• якими є передумови формування ринку оптових послуг;

• за якими ознаками класифікуються послуги на оптовому ринку;

• особливості організації торгівлі послугами на оптовому ринку;

• у чому полягає комерційне забезпечення торгівлі послугами;

• якою є соціально-економічна ефективність торгівлі послугами.

3.7.1. Переду мови формування ринку оптових послуг таїх класифікація

У складі об'єктів товарного ринку значну частину посідають товари — матеріальні продукти суспільного виробництва: споживчі товари, сирови­на і матеріали виробничого призначення тощо — знову або раніше виго­товлені об'єкти, що мають матеріально-речову форму та зміст. Разом з тим, діяльність у сфері обміну низки обслуговуючих систем (торгівлі, посеред­ництва, побутової сфери) важко уявити без створення і реалізації іншого важливого компонента об'єктів обміну — послуг, які, переважно, набува­ють товарного змісту.

Основними передумовами розвитку ринку послуг є специфічність суті послуги як різновиду товару та особливості створення еквівалентного об­міну і споживання цього товару.

Під послугою розуміють дії, вигоди або задоволення, що створюють- і ся і реалізуються для забезпечення фізичних або духовних потреб як І індивідуальних, так і колективних споживачів. Особливість послуги як J товару полягає в її нематеріальному характері, тобто має місце матерів на діяльність виробника послуги щодо створення і надання (ре вигоди або задоволення споживачеві, але споживач, який придбав посл} гу, не стає володарем матеріальної речі. При цьому доволі складно виріз- 1 нити матеріальні й нематеріальні елементи багатьох видів послуг.

Специфічність послуги, її складність визначається такими внутрішні­ми характеристиками цього різновиду товару, як невідчутність і непо­мітність; невід'ємність від джерела створення; нестабільність якості; не­можливість зберігання і накопичення.

Невідчутність і непомітність полягає у зовнішній відносній простоті й непомітності виконання дій під час створення (виробництва) і надання (реалізації) послуги. На відміну від виробництва реального товару — ма­теріальних продуктів і речей, у якому задіяні потужні матеріальні, фінан­сові й трудові ресурси, сфера послуг, як правило, не вимагає залучення

Комерційне забезпечення оптового продажу товарів 416

матеріале- і капіталомістких ресурсів, потужних і об'ємних засобів вироб­ництва, що створює ілюзію простоти, невідчутності й непомітності знову створюваного специфічного товару — послуги.

Невід'ємність від джерела створення пояснюється максимально тісним взаємозв'язком послуги із матеріальними і людськими чинниками її створення, значно тіснішим, аніж для уречевлених товарів. Товар у ре-чово-матеріальній формі з моменту його створення має самостійний ха­рактер і унезалежнюється від джерела створення в процесі просування на ринку. Послуга, за умови виникнення потреби у ній, створюється і спожи­вається одномоментно, за участі її виробника і споживача, що робить мож­ливим просування послуг на ринку тільки одночасно із розвитком джерел їх створення.

Нестабільність якості послуги випливає із її нематеріальної суті. Вона, як і кожен товар, має внутрішні споживчі властивості, здатні задо­вольняти конкретні потреби споживачів. Однак, на відміну від уречевле­ного товару, сукупність внутрішніх ознак послуги надзвичайно важко описати і кількісно виміряти, що значно ускладнює визначення параметрів якості послуг, їх уніфікацію і стандартизацію.

Неможливість зберігання і накопичення послуг органічно випливає із попередніх їх внутрішніх характеристик.

Нестабільність якості послуг унеможливлює оперування ними на рин­ку як класичним товаром, включаючи операції з транспортування, скла­дування, підсортування тощо. Невід'ємність від джерела створення суттє­во скорочує процес створення і реалізації послуг, які виробляються в мо­мент виникнення потреби у споживачів.

Розгляд внутрішніх особливостей послуги свідчить про її товарний харак­тер. Вона, як і товари в речовій формі, виробляється, реалізується і спожи­вається. Послуги, що створюються з метою реалізації на ринку, мають то­варний характер і споживаються: спільно з фізичними товарами, збільшу­ючи їх вартість; самостійно, отримуючи на ринку індивідуальну вартість (ціну).

Віднесення послуг до категорії товару в економічному змісті є справед­ливим, незважаючи на внутрішні специфічні особливості такого різнови­ду товару, що роблять їх відмінними від матеріально-речових товарів. Адже послуги і матеріальні продукти спільно формують поняття об'єкта комер­ційної діяльності.

Отже, послуга — це специфічний різновид товару, який спільно з уре­чевленим товаром становить суть об'єкта, основного предмета гос­подарських взаємозв'язків у сфері комерційної діяльності.

Товарний характер послуг свідчить про існування, поряд із ринком мате­ріальних товарів, ринку послуг, які разом узяті становлять матеріальну основу товарного ринку.

Ринок послуг можна умовно поділити на дві складові частини: ринок роздрібних послуг і ринок оптових послуг. На рис. 3.7.1 зображені основні елементи цих двох складових.

Рис. 3.7.1. Схема побудови ринку товарних послуг

Ринок роздрібних послуг — це ринок поодиноких послуг, що створю­ються для задоволення індивідуальних потреб окремих споживачів (населення) і реалізуються в більшості випадків сумісно з товарами у матеріально-речовій формі. Він включає в себе послуги, що створю­ються і реалізуються на підприємствах роздрібної торгівлі, підприємствах і пунктах побутового обслуговування населення, в соціально-культурних, освітніх, медичних, оздоровчо-рекреаційних, туристичних закладах.

Поряд із ринком роздрібних послуг функціонує ринок оптових послуг.

Комерційне забезпечення оптового продажу товарів 417

Ринок оптових послуг передбачає ту частину товарних послуг, що створюються з метою задоволення масштабних або комплексних ко­мерційних, виробничих, наукових або суспільних потреб колективних споживачів і реалізується у вигляді самостійного товару.

До оптових послуг відносять: посередницько-комерційні, науково-ви­робничі й суспільно-соціальні послуги.

Посередницько-комерційні послуги на оптовому ринку створюються підприємствами оптової торгівлі; різноманітними посередницькими фор­муваннями і суб'єктами інфраструктури товарного ринку. Джерелами створення і надання посередницько-комерційних послуг є: оптові підпри­ємства всіх організаційно-правових форм і відомчої належності; комерційні посередники (елементи структури товарного ринку) і елементи інфра­структури, зайняті обслуговуванням суб'єктів товарного ринку.

Наданням науково-виробничих послуг на оптовому ринку займаються підприємства і фірми, що спеціалізуються на розробці й впровадженні передових досягнень науки у виробництво, зайняті конструюванням су­часної техніки і прогресивних технологій в різних галузях матеріального виробництва. Сюди відносять послуги виробничо-технічного і науково-тех­нічного характеру, створювані фірмами і підприємствами усіх форм влас­ності, що спеціалізуються на наданні послуг виробничим підприємствам і послуг у науково-технічній сфері.

Суспільно-соціальні послуги — це послуги, що надаються суб'єктами всіх сфер і галузей господарства органам державного управління і соці­ального захисту І сплачуються за рахунок державного бюджету. Такі оптові послуги поділяються на дві основні групи: послуги органам державного управління і послуги органам соціального захисту (трансфертні).

Узагальнюючою ознакою класифікації послуг, що створюються і реалі­зуються на оптовому ринку, є характер залучення складових елементів товарного ринку (рис. 3,7.2). За цією ознакою виділяють посередницько-торговельні, інженерно-технічні (інжинірингові), орендні (лізингові) і ту­ристично-рекреаційні групи послуг.

Посередницько-торговельні послуги, в свою чергу, можна класифіку­вати за низкою ознак, а саме: за ступенем зв'язку з процесом реалізації; за часом надання відносно моменту продажу; за місцем надання; за ступенем уречевлення; за характером затрат праці: за строками виконання.

За ступенем зв'язку з процесом реалізації товарів на оптовому ринку послуги можуть бути тісно пов'язані (основні); пов'язані або не пов'язані з оптовою реалізацією товарів. До основних (тісно пов'язаних) відносять послуги, без яких здійснення оптової реалізації неможливе (наявність

Комерційне забезпечення оптового продажу товарів 419

матеріально-технічної бази оптових підприємств, посередницьких форму­вань тощо). Послуги, пов'язані з реалізацією, створюються і обмінюються опосередковано під час реалізації товару; їх вартість включається у вар­тість основного товару. Відмовитися від придбання цієї послуги оптовий покупець може лише, відмовившись від придбання основного товару. Не пов'язані з реалізацією (допоміжні) послуги — це послуги, які слабо по­в'язані з оптовою купівлею-продажем і реалізуються за додаткову плату. Оптовий покупець при потребі може скористатися цими послугами або відмовитися від них.

За часом надання стосовно моменту продажу послуги поділяються на дореалізаційні, супутні реалізації й післяреалізаційні. Дореалізаційні по­слуги полягають в інформуванні контингенту потенційних оптових по­купців шляхом попередніх консультацій про наявність товарів, порядок їх реалізації. Супутні реалізації послуги на оптовому ринку надаються під час купівлі-продажу оптових партій товарів. Післяреалізаційні послу­ги за своїм характером у більшості випадків є аналогічними до платних допоміжних послуг.

За місцем надання оптові послуги поділяють на такі, що надаються в оптовій торгівлі; у сфері комерційного посередництва; у сфері інфраструк-турного забезпечення товарного ринку.

За ступенем уречевлення послуги бувають матеріальні (тісно пов'язані з товарами і речами у матеріальній формі) і нематеріальні {не пов'язані з матеріальними речами).

Залежно від затрат праці посередницько-торговельні послуги поділя­ють на такі, що вимагають затрат висококваліфікованої праці (спеціаль­них навичок І фахової підготовки), і такі, що не вимагають для їх вико­нання висококваліфікованої праці.

За строками виконання (надання) послуги класифікуються на термі­нові (негайні, що виконуються в присутності замовника послуги) і відтер-міновані (ті, що мають регламентований термін виконання і виконуються протягом взаємообумовленого терміну).

Детальна класифікація присутніх на оптовому ринку інженерно-техніч­них, орендних і туристично-рекреаційних послуг у цій главі не наводить­ся, однак, слід зазначити, що вони мають багато спільних ознак класифі­кації із посередницько-торговельними.

Сукупність посередницько-торговельних, інженерно-технічних, лізин­гових, туристично-рекреаційних послуг разом з їх виконавцями, надава-чами і набувачами та споживачами формують систему послуг на оптово­му ринку. Основу цієї системи становлять посередницько-торговельні по­слуги — дії суб'єктів оптового ринку, скеровані на задоволення потреби

420 Глава З

інституціональних споживачів в отриманні товару матеріального або не­матеріального характеру, пов'язаного з його оптовою реалізацією. Цим підтверджується тісний взаємозв'язок торговельно-посередницької ланки з іншими ланками товаропросування.

Система оптових послуг характеризується доволі широкою номенкла­турою — переліком конкретних послуг, що можуть надаватися і реалізо­вуватися комерціино-посередницькими формуваннями всіх організацій­но-правових форм і асортиментом — сукупністю груп, підгруп і окремих видів, об'єднаних відповідно до місця і часу їх надання відносно процесу оптової реалізації.

До числа суб'єктів системи оптових послуг входять їх виконавці, про­давці, надавачі, набувачі, покупці й споживачі. Виконавцями оптової по­слуги є колективні або індивідуальні учасники інституціонального ринку, що задіюють наявні у них матеріальні, фінансові й трудові ресурси до створення і надання послуг. Виконавець завжди виступає як надавач — особа, яка надає знову створену послугу на безоплатній основі кінцевим споживачам на ринку або інституціональним посередникам для подаль­шого продажу (перепродажу). До надавачів оптових послуг, як бачимо, належать також їх продавці (посередники).

Певна різниця існує також між набувачами послуг, до числа яких відно­сять також покупців та споживачів послуг. Вона полягає в тому, що по­купці оптової послуги можуть бути як кінцевими споживачами, так і тими ж продавцями (посередниками), що спеціалізуються на перепродажу саме оптових послуг.

Таким чином, система торговельних послуг оптового ринку є складною і багатопрофільною сукупністю чисельних благ матеріального і нематері­ального характеру, що мають допоміжний характер у процесі обміну то­варів або набувають сутності специфічного товару. Вона характеризується низкою тісно переплетених взаємозв'язків великої кількості безпосередніх і опосередкованих учасників цієї системи з приводу створення, реалізації й споживання оптових послуг. Ця система загалом є важливою складовою підсистемою оптового ринку, покликаною забезпечити ефективне функ­ціонування як інституціонального ринку, зокрема, так і сфери обміну в цілому.