Глава 2

Загальна кількість товарів, що підлягає поставці, їх часткове співвідно­шення (асортимент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, ви­дами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за зго­дою сторін. Специфікація — невід'ємна частина договору, в якій обу­мовлюється кількість товарів, що підлягає постачанню, розгорнутий асортимент із щоквартальним розподілом і визначенням місячного і внутрішньо місячного постачання за термінами, передбаченими в тексті договору.

Нижче наводимо зразок специфікації до договору постачання товару.

СПЕЦИФІКАЦІЯ

до договору № від 200 p., укладеному

	на постав	«V	УІ
Асорти­мент	Одиниця виміру	Кількість	Ціна, грн	Сума, тис. грн	Примітки
І	2	3	4	5	6

Пост*

Покупець

Якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не обумовлюють у до­говорі більш високі вимоги до якості товарів. Номери та індекси стандартів, технічних умов або іншої документації про якість товарів зазначаються в договорі. Якщо зазначена документація не опублікована у загальнодо­ступних виданнях, її копії повинні додаватися постачальником до примір­ника договору покупця на його вимогу. Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним докумен­том, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в до­говорі-

Товари повинні поставлятися комплектно, відповідно до вимог стан­дартів, технічних умов або прейскурантів. Договором може бути передба­чене постачання з додатковими до комплекту виробами (частинами) або без окремих непотрібних покупцеві виробів (частин), що входять до ком­плекту. Якщо комплектність не регламентована стандартами, технічними умовами або прейскурантами, вона в необхідних випадках може обумов­люватися в договорі.

Ціни на товари і загальна сума договору належать до істотних умов договору. Ціни обумовлюються угодою партнерів і зазначаються або в до­говорі, або в специфікації; можливе погодження цін у протоколі, який є частиною договору. Під час встановлення цін враховуються особливості

Комерційна діяльність на оптовому ринку 113

п оставки. Якщо передбачається постачання товарів на склад покупця, то в ціну договору включають транспортні витрати і витрати на страхування вантажів. Якщо передбачається постачання продукції зі складу продавця (самовивіз), то ціна договору враховує тільки вартість товарів.

Ціна в договорі може бути твердою (фіксованою) і плаваючою, тобто з наступною фіксацією. За умови твердої ціни в договорі визначається кон­кретна цифра, яка не підлягає змінам під час оплати за товари покупцем. Загальновідомо, що в умовах інфляції фіксовані ціни вигідні тільки по­купцям. Тому постачальники, щоби застрахувати себе від збитків, вима­гають передбачення в договорі 100 % передоплати.

Якщо на момент укладення договору важко визначити конкретну ціну, то сторони можуть передбачити фіксацію початкової ціни, яка протягом виконання договору може змінюватися за узгодженим між партнерами методом. Така ціна називається плаваючою, тобто вона є по суті ринковою в момент виконання договору. Плаваюча ціна з наступною фіксацією в до­говорі не відображається. У цьому випадку в розділі "Особливі умови по­стачання" вказують способи визначення плаваючої ціни.

Терміни поставки товарів — це узгоджені контрагентами дати або періоди, коли товари повинні бути поставлені продавцями у передбачені договором пункти. Терміни постачання товарів повинні забезпечувати ритмічність надходження товарів і безперебійність торгівлі ними. При їх визначенні обов'язково враховуються фізико-хімічні властивості товарів, які зумовлюють строки реалізації товарів. Якщо сторонами передбачено востачання товарів окремими партіями, періодом поставки виробів народ­ного споживання є, як правило, місяць. Сторони можуть погодити в дого­ворі також графік постачання (декада, доба тощо).

Вимоги до тари і упакування можуть бути зазначені в тексті договору або регламентовані відповідними стандартами чи ТУ; порядок повернення тари зазначається в договорі.

Якщо при поставці товарів необхідне їх упакування і маркірування, в договорі робиться застереження щодо виду і характеру упакування, його якості, розмірів і способів оплати, а також нанесення на упакування мар­кування.

До упакування ставляться загальні й спеціальні вимоги. Відповідно до загальних вимог упакування повинне забезпечувати збереження вантажів аа обраного способу транспортування.

У договорі передбачається відповідальність за постачання продукції в упакуванні, що не відповідає умовам постачання. Одержуючи товари в пошкодженому упакуванні, покупець складає комерційний акт, згідно а яким постачальник повинен відшкодувати покупцю збитки. Інколи по­шкодження упакування прирівнюється до порушення якості товарів.

114 Глава 2

У обов'язки постачальника входить також маркірування товарів. Зміст маркірування погоджується партнерами і зазначається в договорі. При цьому виходять з того, що в комерційній діяльності маркірування товарів повинно:

— бути джерелом товаросупровідної інформації (реквізити покупця, номер договору, номер місця, кількість місць у партії тощо);

• інформувати транспортні організації про правила поводження з ван­ тажем;

• попереджувати про небезпеку у випадку неправильного поводження з вантажем.

Порядок відвантаження, доставки і здавання товарів також повинні бути передбачені під час укладання договору. Витрати на транспортуван­ня товарів можуть бути доволі значними, тому ще до укладання договору слід чітко визначити, чи будуть транспортні витрати включені в ціну то­варів за доставки товарів постачальником. Варто також ураховувати і те, що днем виконання зобов'язання вважається:

• за відвантаження товарів постачальниками іногороднім покупцям — дата здавання товарів органам транспорту чи зв'язку;

• за здавання на складі покупця чи постачальника — дата підписання приймально-здавального документа.

Якщо відвантаження товарів здійснюється не покупцеві за договором, а названому ним товароодержувачу, який не має договірних відносин з по­стачальником за договором, то покупець повинен надіслати йому відван-тажувальні рознарядки, а їх копії скерувати одержувачам товарів.

Відвантажувальна рознарядка — це розпорядчий документ, у яко­му покупець за договором вказує своєму постачальнику, кому кон­кретно і за якою адресою, в які терміни, в якій кількості й асорти­менті він має відвантажити закуплений покупцем товар.

Порядок і терміни подання рознарядок обумовлюються в договорі. У випадку невиконання цього зобов'язання покупцем постачальник має право вимагати від нього сплати вартості товарів, підтвердивши фактичну їх наявність документом, або перенести термін постачання.

У договорі повинно передбачатися приймання товарів за кількістю і які­стю як попереднє, так і остаточне. Попереднє приймання має на меті з'ясу­вання відповідності товару умовам договору. Остаточне приймання озна­чає фактичне виконання договору за кількістю і якістю. Порядок прий­мання товарів обумовлюється в договорі посиланням на чинні інструкції чи формулюється в тексті договору.

В умовах важкого фінансового становища більшості підприємств над­звичайно важливе значення має вибір порядку розрахунків за товари. Розрахунки між підприємствами здійснюються, як правило, в безготівко-

Комерційна діяльність на оптовому ринку

115

вому порядку, через банк, перерахуванням грошей з рахунку покупця на рахунок постачальника або шляхом заліку взаємних зобов'язань і грошо­вих претензій. Безготівкові розрахунки можуть бути у формі платіжних доручень, платіжних вимог, вимог-доручень, векселів, чеків, банківських платіжних карток та інших дебетових і кредитових платіжних інстру ментів, що застосовуються у банківській практиці. У деяких випадках оплата за товари може надходити готівкою. Платежі виконуються в ме­жах наявних коштів на рахунку платника. При потребі банк може надати платникові кредит для здійснення розрахунків.

У договорі може передбачатися часткова або повна передоплата за товари. Санкції за невиконання сторонами своїх зобов'язань і відшкодуваи-Я збитків передбачені договором. У цьому розділі визначаються розміри | максимальні суми штрафних санкцій при порушенні сторонами своїх ■ зобов'язань. Штрафними санкціями визнають господарські санкції у ви­гляді грошової суми (неустойка, штраф, ценя).

Штраф запроваджується у відсотковому вираженні або певній грошовій сумі за невиконання або неналежне виконання того або іншого договірно­го зобов'язання.

Неустойка (одноразовий платіж) стягається з постачальника за про­строчення поставки або недопоставку товарів у відсотковому вираженні до вартості не поставлених у строк товарів.

Пеня — наростаюча неустойка, що нараховується за прострочення ви­конання зобов'язань (наприклад, пеня у розмірі 0,03 % за кожен день прострочення сплати рахунку).

До постачальників застосовуються санкції при порушенні ними обсягів , поставок, строків, умов постачання, якості товарів, упакування, до по-[ купців — за затримання платежів, несвоєчасне повернення тари.

Розмір штрафних санкцій (крім випадків, передбачених ГК України) іається договором. У випадку недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'я-[ аання спір може бути врегульований в судовому порядку за заявою заці-| кавленої сторони.

Порядок розірвання договорів передбачається чинним законодавством або обумовлюється в тексті договору.

| 2.3.5. Порядок укладання прямих договорів

Ініціатива про налагодження прямих договірних зв'язків І Може виходити від будь-якої сторони. При цьому рішення рпро налагодження зв'язків і укладання договору приймаєть-[, як правило, в три етапи.

116 Глава 2

На першому етапі збирають і всебічно аналізують інформацію про пе­редбачуваного партнера. При цьому з'ясовують: чи існує він реально, який обсяг має його статутна діяльність, яке його фінансове становище, основні риси його ділового реноме; здійснюється перевірка повноважень представ­ника партнера, на якого покладено обов'язки вести переговори. Особливі труднощі на першому етапі виникають під час збирання інформації про передбачуваного партнера. З цією метою слід звернутися до органів дер­жавної реєстрації підприємств, податкових адміністрацій, до конкурентів, спеціальних іноземних фірм, які дають інформацію про суб'єктів.

На другому етапі розробляють (аналізують) проекти текстів договорів.

Під час аналізу проектів текстів договорів особливу увагу необхідно звернути на:

• законність кожного положення договору;

• урахування традицій ринку;

• уникнення повторення колишніх помилок;

• уникнення спроб вирішення власних проблем за рахунок партнерів;

• поєднання санкцій щодо партнерів із заходами стимулювання.

Ділова переписка є метою підписання текстів на третьому етапі. Відпо­відно до ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписа­ного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення госпо­дарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не вста­новлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою зі сторін. Якщо проект договору є єдиним документом, він подається іншій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, в разі згоди з його умовами належним чином оформляє договір і повертає один примірник договору іншій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у 20-денний термін після одержання документа.

У випадку виникнення заперечень щодо умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робить­ся застереження у договорі, та у 20-денний строк надсилає іншій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Протокол розбіжностей складається за такою формою:

лерційна діяльність на оптовому ринку

л

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом 20 днів розглянути його. Якщо заперечення, викладені в прото­колі розбіжностей, приймаються, то протокол розбіжностей підписується і засвідчується печаткою. Один примірник протоколу розбіжностей надси­лається рекомендованою поштою стороні, яка його склала, У випадку не­згоди із запереченнями, викладеними у протоколі розбіжностей, протягом тих же 20 днів необхідно вжити заходів для врегулювання розбіжностей а іншою стороною та залучити до договору всі прийняті пропозиції. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у про­токолі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, те­летайпограмами тощо):

	узгод	від	Протокол я розбіжностей з		договором " 200	р-
продавця	Редак	ція ця		д	оговору		Прим
Продавець			Покуг		ець
	"200 т>			"			'200_р

м.п.

м. п.

Розбіжності, що залишились неврегульованими, за згодою сторін мо­жуть бути передані в цей же термін до суду.

Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов догово­ру, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона — виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певно­му ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не

118

п ередасть у зазначений 20-денний строк до суду розбіжності, що з ся неврегульованими, то пропозиції іншої сторони вважаються прийн, Якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарі договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбуві Розвиток комп'ютерної мережі Інтернет приводи¹

до масового укладання договорів купівлі-продажу то- ■ варів у електронно-цифровій формі, особливо при орга­нізації електронної торгівлі. Відповідно до сформованої

Укладанн

договори

через

™ практики укладання договорів за допомогою електрон-•^т—і обміну даними оферент розміщає публічну оферту

ому до мережі Інтернет. Будь-яка особа, що бажає укласти такий договір на запропонованих умовах, акцеп­тує оферту шляхом заповнення форми договору та її підписання. При цьо­му договір існує тільки у вигляді запису на комп'ютері. У даному випадку сторони, як правило, користуються для підписання договору електронним підписом чи його функціональними еквівалентами. Користувачі спеціалі­зованої інформаційної мережі укладають між собою договори відповідно до правил, установлених власником даної мережі. Аналогами власноруч­них підписів сторін служать коди користувачів системи.

Основними проблемами, що виникають при укладанні договорів за до­помогою електронного обміну даними, є:

• Труднощі визначення місця укладання договору. Це питання вини­ кає не тільки тоді, коли контрагенти є резидентами різних держав. Адже оферент може розмістити оферту не тільки на сервері, що знаходиться на території держави, резидентом якого він є, але і на сервері, що розташова­ ний у будь-якій точці земної кулі, підключеної до мережі Інтернет. Акцеп­ тант може відправити акцепт із портативного комп'ютера, знаходячись у дорозі (з борту літака, морського судна і т. ін.);

• Достовірність факту укладання договору, збереженість і незмінність даних, що містяться в договорі. Не припустимо, щоби факт укладання до­ говору заперечувався правовими органами лише на тій підставі, що він являє собою комп'ютерний запис даних.

• Конфіденційність даних, що містяться в договорі. Організації, що є власниками інформаційної мережі, повинні встановлювати стандарти без­ пеки, при недотриманні яких можна говорити про презумпцію збережен­ ня цілісності й конфіденційності даних.

Договори, укладені в електронно-цифровій формі, належать до розряду письмових угод. Тут слово "письмові" варто розуміти як інформацію, пе­редану за допомогою літер, але її носієм виступає не традиційно папір,

Комерційна діяльність на оптовому ринку 119

а інший специфічний комплексний об'єкт. Електронно-цифрова форма є різновидом письмової угоди, відповідає всім її ознакам з урахуванням специфіки мережі Інтернет. Таким чином, електронно-цифрова форма виражає волю учасників угоди шляхом складання електронного докумен­та, що відбиває зміст угоди і скріплений електронно-цифровими підписа­ми осіб, що здійснюють угоду.

П ід час укладання договорів керуються такими основни­ми правилами:

• прийняття комерційного рішення щодо укладання до­ говору постачання передбачає узгодження волі щонай­ менше двох (а інколи і декількох) сторін; це обов'язко­ ва програма господарської взаємодії, де немає дрібниць;

• комерція — це політика компромісів; комерсанти повинні вміти ве­ сти переговори при укладанні договорів, висувати умови, від яких пізніше можна буде відступити, не втрачаючи основних вигод від пе­ редбачуваного співробітництва;

• договір — це правовий акт, що забезпечує правовий захист інтересів сторін, а отже, вимагає творчого поєднання використання законодав­ чої бази і принципу: дозволено все, що не заборонено законом;

• договір приречений на неуспіх, якщо він не орієнтований на пер­ спективу, на закріплення ділового співробітництва з партнером на все життя;

• в комерції немає постійних партнерів, у ній є лише постійний інте­ рес.

ТзОВ "Мрія" 25 листопада 2006 р. уклало договір на постачання кондитер-ських виробів з AT Продтовари , відповідно до якого сторони повинні погоднсу" вати ціни за 15 днів до початку поставки. 13 грудня 2006 p. AT "Продтовари" телефонограмою запросило представника ТзОВ "Мрія" для погодження цін на товари, однак представник ТзОВ не з'явився. AT "Продтовари" відвантажило на адресу ТзОВ "Мрія" партію кондитерських виробів 12 січня 2007 p., однак ТзОВ від їх приймання і оплати відмовилося. Яка зі сторін договору порушила свої зобов'язання?

Запитання для самоконтролю

1. Яке значення мають господарські зв'язки торгівлі з промисловістю в економіці держави?

2. Яка структура господарських зв'язків торгівлі з промисловістю використовується під час постачання різних груп товарів і чим вона

визначається?

120 Глава 2

3. Я кі основні завдання організаціиноправового регулювання взаємодії суб'єктів на ринку?

4. Яку роль відіграють договори в комерційній діяльності підприємств?

5. У чому полягає суттєва відмінність договору купівлі-продажу то­ варів від договору постачання товарів?

6. На обгрунтування яких основних чинників договору постачання слід звертати особливу увагу в умовах перехідної економіки?

7. Як врегульовуються розбіжності при укладанні договорів?

■ щгтш&т.

Комерційна діяльність на оптовому риі

2.4. Закупівлі товарів за прямими зв'язками

ОПРАЦЮЙТЕ ЦЕЙ МАТЕРІАЛ І ВИ БУДЕТЕ ЗНАТИ:

• переваги і умови організації закупівель товарів на основі пря­ мих зв'язків;

• види і умови застосування товарообмінних операцій;

• особливості обґрунтування умов і укладання товарообмінних угод.

2.4.1. Суть, переваги і умови організації, закупівель товарів за прямими зв'язками

Поняття прямих

У сучасних умовах основною формою оптових закупівель товарів є оптові закупівлі товарів на основі прямих зв'язків.

Під прямими договірними зв'язками розуміють безпо­середні комерційні відносини між підприємствами-вироб-никати товарів та послуг і їх споживачами (роздрібни­ми торговельними підприємствами, підприємствами громадського харчування тощо).

Встановлення прямих зв'язків під час закупівель товарів означає відмову від послуг посередницьких структур, зайвих проміжних ланок, що сприяє прискоренню процесу товаропросування, зменшенню затрат на його здійс­нення, ефективнішій взаємодії між попитом і пропозицією.

Формування ринкових відносин зумовило суттєве збільшення надхо­джень товарів у роздрібні торговельні підприємства безпосередньо від ви­робничих підприємств за рахунок скорочення їх надходження від оптових баз та інших комерційних посередників. Це пояснюється тим, що підпри­ємства роздрібної торгівлі за прямими договірними зв'язками а виробни­ками товарів мають більше доходів, ніж під час поставок товарів через оптову ланку. Ефективність прямих зв'язків виявляється в закупівлі то­варів у виробників за нижчими цінами за рахунок скорочення кількості посередників і, відповідно, зменшення величини торговельних надбавок, що встановлюються кожним посередником.

Прямі договірні зв'язки підприємств торгівлі з виробничими підприєм­ствами є найбільш раціональними (а інколи і єдино можливими щодо швидкопсувних товарів) для поставок товарів простого асортименту, які не вимагають відповідного підсортування на оптових базах.

За певних умов прямі зв'язки ефективні для поставок деяких непродо­вольчих товарів. За прямих договірних зв'язків укріплюються ділові кон­такти працівників торгівлі й промисловості. Комерсанти мають можливість

122 Глава 2

у безпосередніх переговорах узгоджувати розгорнутий асортимент за вида­ми, артикулами, фасонами, моделями, більш глибоко вникати в питання технології виробництва, підказувати робітникам промислових підприємств можливості вдосконалення асортименту товарів, підвищення їх якості тощо. Для промислових підприємств такі зв'язки дозволяють оперативно переглядати і впроваджувати нові моделі, вносити в процесі виробництва корективи в номенклатуру, матеріали і фурнітуру виробів.

Встановлюючи прямі договірні зв'язки з підприємствами Умови за- промисловості, підприємства торгівлі повинні передбача­ти можливість формування широкого асортименту л

варів і забезпечення завезення товарів з необхідною стотою. Формування торгового асортименту, як правило, вимагає укладання договорів з великою кількістю постачаль­ників, які спеціалізуються на випуску певних товарів, що призводить до "розпорошення" поставок і зменшення частоти завезення товарів. Особли­во це відчувається у невеликих за обсягом реалізації торговельних підпри­ємствах. Тому в кожному конкретному випадку необхідно визначати мож­ливість переходу на прямі зв'язки. Адже економічно прямі зв'язки є прий­нятними лише тоді, коли оптовими покупцями є великі підприємства, обсяг замовлень яких дозволяє виробникам зосередитися на виробництві, а не вирішувати питання збуту, а роздрібним торговцям — одержувати товари в належному асортименті з необхідною частотою.

Можливість встановлення прямих комерційних зв'язків визначається для кожної товарної групи (чи товару). Для цього попередньо за окремими групами розраховують мінімальний товарооборот, за якого з'являється можливість закупівель товарів на основі прямих зв'язків, за формулою

язків

де О_м(л — мінімальний товарооборот, який дозволяє закуповувати товари на ос­нові прямих зв'язків; N_t — мінімальна норма відвантаження товару, який постав­ляється і-им підприєметвом-постачальником; Т - мінімально допустима частота завезення товару від і-го постачальника.

Враховуючи те, що однойменні товари можуть надходити від кількох постачальників, а обсяги поставок від різних постачальників завжди бу­дуть різними, треба стежити, щоб рішення про можливість налагодження прямих зв'язків приймалося лише за умови збереження нерівності

ння товару від і-го

Комерційна діяльність на оптовому ринку

Наприклад. Потреба ТзОВ "Меркурій" в оптових закупівлях телевізо] "Електрон" на плановий рік становить 1000 шт. Мінімально допустим, завозу телевізорів — два рази на місяць, а мінімальна норма транзитни тажень — 50 шт. Чи доцільно ТзОВ "Меркурій" переходити на прям з AT "Електрон"?

Враховуючи

50 12

ходити на прямі зв'язки недоцільно, оскільки не витримується мінімально допу­стима частота завозу телевізорів.

Важливого значення для забезпечення ефективності закупівель набу­ває досягнення точки беззбитковості закупівель.

Точка беззбитковості закупівель — такий обсяг закупівель товарів у і-го постачальника, за якого сума валового доходу від реалізації цих товарів покриває суму поточних витрат:

о =_L.ioo

де О₍ — мінімальний обсяг закупівель товарів у іго постачальника; В_п— витрати обігу постійні; Р_д —■ рівень валових доходів під час реалізації цих товарів; Р_ш — рівень змінних витрат обігу.

Кінцеве рішення щодо налагодження прямих зв'язків приймається в то­му випадку, коли обсяг закупівель від і-го постачальника буде забезпечу­вати точку беззбитковості закупівель.

Зміст і характер прямих договірних зв'язків регулюється підписаними цими суб'єктами договорами.

2.4.2. Оптові закупівлі товарів на основі товарообмінних операцій

Суть і види то­варообмінних операцій

В останні роки на внутрішньому ринку широкого роз­повсюдження набули товарообмінні операції (зустріч-

на торгівля).

Товарообмінні операції (операції зустрічної тор­гівлі) — це такі операції, в межах яких передбача­ються зустрічні зобов'язання продавця закупити у покупців товари на частину або повну вартість товарів, що постачаються покупцю.

Бурхливий розвиток товарообмінних операцій в Україні в останні роки зумовлений кризою платіжно-фінансової системи і, як наслідок, кризою неплатежів, коли контрагенти не в змозі розраховуватися за постачання товарів грошима. . ■■■<..

124

За економічною природою товарообмінні операції ділять на: операції натурального обміну (бартерні угоди); операції в межах промислового спів­робітництва (компенсаційні угоди); угоди з давальницькою сировиною.

Бартерні угоди і угоди з давальницькою сировиною широко застосову­ються на внутрішньому ринку, а компенсаційні угоди більше розповсю­джені у міжнародній торгівлі.

Під час здійснення товарообмінних операцій оформляються такі основні види угод (рис. 2.4.1).

Рис. 2.4.1. Класифікація товарообмінних угод

Бартерні угоди

Бартерні угоди включають обмін товарів певної вартості на інші товари рівної вартості без грошової оплати. За до­говором міни (бартеру) кожна зі сторін зобов'язується передати іншій стороні у власність, повне господарське відання чи оперативне управління певний товар в обмін на інший товар. За погодженням сторін можлива грошова доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості, якщо це не суперечить законодавству. Сторона договору вважається продавцем того товару, який вона передає в обмін, і покупцем товару, який вона одержує взамін (рис. 2.4.2).

а бартерної угоди

Пропорції обміну при цьому визначаються, як правило, з урахуванням співвідношення цін на товари, що підлягають обміну, на світовому ринку (або середніх вітчизняних), якості продукції та умов постачання.

омерційна діяльність на оптовому ринку

125

Характерною рисою бартерних операцій є оформлення одного контрак­ту, в якому фіксуються натуральні обсяги товарів, що обмінюються за збалансованими цінами. Рух зустрічних потоків товарів при цьому відбу­вається, як правило, одночасно, і на кількість товарів, що передаються сторонами, не впливає коливання цін на ринку.

Об'єктами цих операцій є обмежені набори однорідних товарів, пере-вяжно сировинного походження, що практично виключає можливість маневрування товарними ресурсами. У зв'язку з цим бартер у чистому вигляді найменше розповсюджений у зустрічній торгівлі.

Зовнішньоторговельні бартерні угоди використовуються лише під час реалізації разових партій продукції, неконкурентоспроможних товарів або за відсутності валюти і власної інфраструктури.

До договору міни (бартеру) застосовуються правила, що регулюють до­говори купівлі-продажу, поставки, контрактації, елементи яких містять­ся в договорі міни (бартеру), якщо це не суперечить законодавству і відпо­відає суті відносин сторін.

При укладанні бартерних контрактів необхідно дотримуватися таких правил:

• якщо зустрічний постачальник недостатньо відомий і не впевнений, що він своєчасно поставить якісний товар, то в контракті слід вста­ новити для нього більш короткий термін поставки або прямо вказа­ ти, що він першим здійснює поставку;

• якщо зустрічний постачальник не викликає довіри і відмовляється першим здійснити поставку, то слід вимагати від нього банківську гарантію належного виконання контракту на мінімальну суму, до­ статню для компенсації можливих втрат;

• якщо зустрічний постачальник відмовляється надати таку гарантію, то краще знайти іншого партнера для бартерного обміну.

Компенсаційні угоди — це такі угоди зустрічної торгівлі, які передбачають оплату поставленої про­дукції, машин, обладнання, а також надання послуг шляхом наступної зустрічної поставки готових то-

; одержаної

Рис. 2.4.3. Схеї

:аційної угоди .,»

126