2.2.3. Обґрунтування вибору постачальників товарів

Джерела

закупівель

товарів

Ефективність закупівельної роботи залежить від пра­вильного вибору джерел оптових закупівель і конкретних постачальників товарів.

Основними джерелами оптових закупівель споживчих товарів є:

І — промислові й сільськогосподарські підприємства, місцева промисло- ї вість, індивідуальні виробництва;

[ — оптово-посередницькі структури; — закордонні фірми і компанії.

Джерела товарного забезпечення визначаються, виходячи зі структури конкретного ринку товарів, контингенту оптових покупців, асортименту товарів, товарооборотності й фінансових можливостей торговельного підприємства.

Необхідність найбільш повного задоволення попиту споживачів в умо­вах посилення конкуренції зумовлює адекватні вимоги торговельних підприємств до джерел закупівель товарів. Перехід від ринку продавця до ринку покупця дозволяє торговельним підприємствам надавати перевагу тим джерелам закупівель товарів і конкретним постачальникам, які про­понують товари необхідного асортименту, належної якості за найвигідні-шою ціною.

Завдання

вибору постачальників

Постачальниками називають конкретні підприєм­ства різних джерел закупівель товарів. Правильний вибір постачальників в умовах ринку — надто відпові­дальне завдання; помилки у цій справі можуть кошту­вати підприємствам дуже дорого.

Вибір постачальників здійснюється після завершення плану надходжен­ня товарів на підприємство. З цією метою складається список можливих постачальників кожного виду товарів. Вибір постачальників покупцями здійснюється в тому випадку, коли немає монополії серед постачальників. Кількість постачальників, які будуть брати участь у поставках кожного виду товару, залежить від необхідної кількості товарів та кон'юнктури ринку. Ці питання повинні вирішуватися комерційною службою підпри­ємств. Якщо підприємство закуповує товари в одного постачальника, то можна налагодити тісні ділові контакти і встановити взаємовигідні форми ділових відносин, пов'язаних з наданням споживачам знижок з ціни і до­даткових видів обслуговування. Джерелами інформації для складання списку постачальників є вивчення ринку товарів.

Якщо постачальників небагато (два-три), критеріями вибору найбільш придатного з них служать порівняльні виробничі можливості, ціни на товари, що закуповують­ся, надійність постачальників. З числа наявних на ринку обирається той постачальник, який найбільше відповідає переліченим критеріям. За інших однакових умов перевагу на­дають, як правило, місцевим постачальникам.

Якщо постачальників багато, то вибір найбільш придатного доцільно здійснювати в два етапи. На першому етапі відбувається попередній відбір за критеріями, наведеними в табл. 2.2.2.

Таблиця 2.2.2. Критерії попереднього вибору постачальників

.Nia/ii	Критерії вибору	Постачальник
		1	2	3
1	Ціна одиниці товару
2	Якість товарів
3	Форма розрахунків
4	Віддаленість постачальника
5	Розмір партії
	Кількість балів

Ті постачальники, що не відповідають вимогам підприємства-покупця, вилучаються з таблиці.

Комерційна діяльність на оптовому ринку 99

На другому етапі застосовується розширений перелік критеріїв відбо­ру постачальників (табл. 2.2.3 ).

Таблиця 2.2.3. Критерії кінцевого вибору постачальників

з/п	Критерії вибору	Постачальник
		1	2	3
1	Фінансові умови
а	Періодичність поставки
3	Комплектність поставки
4	Упакування
5	Гарантії
6	Комунікаційні умови
7	Інші критерії
	Висновок

Критерії вибору постачальників можуть бути доповнені й іншими спе­цифічними для конкретного покупця критеріями. Доцільно заповнювати таблиці, проставляючи бали кожному постачальнику за кожним критерієм. При цьому бал 5 означає "відмінно", 4 — "дуже добре", 3 — "добре", 2 — "задовільно", 1 — "мало прийнятний", 0 — "не прийнятний". Перевага повинна надаватися тим постачальникам, які набирають найбільшу кількість балів.

Більш детальний вибір постачальника може бути зроблений під час його відвідування. При цьому особливу увагу слід надати з'ясуванню таких питань:

• якість товарів (чи відповідає якість товарів попиту споживачів);

• можливі фінансові пільги;

• можливості централізованої доставки товарів тощо.

ТзОВ "Катерина" м, році 240 000 умов, бан

■о вір і

із Льв

іайонезу "Провані

:иркомбі-

ІСЬКИ.

відпускна ціна 1 умов. б. майонезу з масложиркомбінату — 3 грн, з AT "Львівхо-лод" — 3,2 грн. Товар буде постачатися двічі на місяць рівномірними партіями. Для здійснення передоплати ТзОВ "Катерина" буде змушене брати кредит у банку під 26 % річних. Кому з ймовірних постачальників ТзОВ "Кати перевагу?

102 ^{Глава 2}

виробничих і ринкових відносин, що склалися в суспільстві на певному етапі його розвитку. Вона має надзвичайно важливе значення для підви­щення ефективності народного господарства.

Виробництво може тільки тоді безперервно розвиватися, коли його про­дукція вчасно реалізується, і затрати матеріальних і трудових ресурсів у процесі виробництва одержують своє відшкодування. Реалізуючи това­ри споживачам, торгівля відшкодовує затрати суспільної праці на їхнє ви­робництво і створює умови для відновлення нового циклу виробництва.

Однак для народного господарства важливий не будь-який збут вироб­ництвом товарної маси, а лише той, який здійснюється з найменшими затратами коштів на її доведення до споживачів. Виконання цього завдан­ня можливе лише за умови встановлення раціональних господарських зв'язків між суб'єктами ринкової взаємодії.

Господарські зв'язки суб'єктів оптового ринку відрізняються за харак­тером і метою, структурою, кількістю учасників, рівнем регульованості відносин, термінами дії, відомчою підпорядкованістю, формою укладання (рис. 2.3.1).

За характером і метою господарські зв'язки можуть Класифікація бут_{И С}у_ТО економічними і соціально спрямованими. Ме-господарських _{тою С}у_то економічних зв'язків є забезпечення пріоритет­ності економічних інтересів суб'єктів ринку, тобто отри­мання максимального прибутку. Об'єктами таких зв'язків є товари та послуги, сфери ринкового впливу, технології тощо. За своїм змістом ці зв'язки можуть бути власне комерційними, коопераційними, інтеграційними, технологічними тощо.

Метою соціально спрямованих зв'язків (характерних для соціально-етичного маркетингу) є забезпечення пріоритетності інтересів суспільства і лише відтак — підприємця. Такі зв'язки орієнтовані на впровадження екологічно чистих виробництв, формування духовності членів суспільства, збереження їхнього здоров'я, розвиток культури нації.

За структурою господарські зв'язки можуть бути простими і складними.

Система простих господарських зв'язків передбачає просування товарів чи послуг від виробників до роздрібних торговельних підприємств без участі посередників. Така система зв'язків забезпечує тісний контакт зі спожи­вачами і дає вичерпну інформацію щодо їх потреб. Водночас вона вимагає від виробника створення розгалуженої системи управління реалізацією товарів і, відповідно, великих затрат, що не завжди є виправданими. Такі зв'язки запроваджуються зазвичай під час реалізації товарів, які швидко псуються, та товарів простого асортименту.

Система складних господарських зв'язків виникає завдяки використан­ню у взаєминах між виробниками і роздрібними торговельними підпри-

Комерційна діяльність на оптовому риі

Рис. 2.3.1. Класифікація господарських зв'язків

ємствами послуг незалежних посередників. Ними можуть бути великі чи малі оптові підприємства та організації, дистриб'ютори, дилери, брокери, інші суб'єкти оптового ринку.

За кількістю посередників розрізняють одно-, дво- і багатоланцюгові зв'язки. За умови збільшення кількості посередників знижується ефек­тивність впливу торгівлі на виробництво щодо зміни асортименту товарів, підвищення їхньої якості. Дорожчає процес товаропросування, уповіль­нюється оборотність товарів. Тому такі зв'язки налагоджуються лише щодо товарів складного асортименту.

104 ^Гла^ва²

Існуючі недоліки, притаманні торгівлі на сучасному етапі розвитку економіки, в багатьох випадках спричинені складністю структури госпо­дарських зв'язків.

За кількістю учасників господарські зв'язки поділяються на прямі та опосередковані. Під прямими зв'язками розуміють взаємовідносини під-приємств-виробників або виробничих об'єднань безпосередньо з роздріб­ними торговельними підприємствами. Опосередкованими називаються господарські зв'язки, в яких беруть участь три і більше учасників, зокре­ма, оптові підприємства і організації.

За рівнем регупьованасті ринкових відносин розрізняють:

• господарські зв'язки, які виникають у сфері відносин щодо вироб­ ництва, обміну, споживання товарів під повним або частковим регу­ люванням з боку держави, через розміщення державного замовлен­ ня, застосування системи дотацій, фондування, лімітування, контро­ лю, обмеження цін (сфера таких зв'язків постійно звужується в міру просування до ринкових відносин);

• господарські зв'язки, які виникають у процесі вільного суто ринко­ вого вибору постачальників і покупців в умовах вільного ціноутво­ рення.

За термінами дїі виділяються умовно-постійні (термін дії яких, як правило, більше року), короткотермінові та оперативні (разові).

За відомчою підпорядкованістю розрізняють міжсистемні й внутріш-ньосистемні господарські зв'язки. Під час міжсистемних господарських зв'язків взаємовідносини щодо поставок товарів і послуг встановлюються між підприємствами та організаціями, які належать різним міністерствам і відомствам. До таких зв'язків, зокрема, відносять зв'язки вихідних баз промисловості з підприємствами споживчої кооперації. Внутрішньоси-стемні господарські зв'язки запроваджуються між підприємствами одно­го міністерства чи відомства, наприклад, між міжрайбазами та споживчи-

За формою укладання розрізняють господарські зв'язки, укладені підписанням єдиного документа (договору, контракту, угоди), обміном телефонограмами, телетайпограмами, даними електронного обміну тощо.

Наявність на ринку значної кількості суб'єктів та встановлення між ними чисельних господарських зв'язків вимагає запровадження єдиних правил гри на ринку, тобто єдиних підходів до регулювання взаємодії суб'єктів на ринку.