2.9.1. Поняття і суть процесу товаропросування

Виготовлені в різних секторах виробництва матеріальні блага (товари)

проходять певний шлях зі сфери виробництва, крізь сферу обміну, до кінце-

[ вого колективного або індивідуального споживача. Цей процес об'єктивно

| обумовлений низкою факторів, що спричиняють рух товарів, їх просуван-

[ ня на товарному ринку.

Передумови виникнення та існування процесу товаро­просування

Вихідними передумовами виникнення та існування | процесу товаропросування є:

—- необхідність продовження виробничого процесу за межами промислового чи сільськогосподар­ського підприємства-виробника;

оментом

• існування певної територіальної відокремленості місць виробництва і місць споживання;

• наявність часового розриву між моментом виготовлення споживання.

Необхідність продовження виробничого процесу обумовлюється тим, що І цикл суспільного виробництва товару не завершується в момент його ви-I готовлення в аграрних або промислових підприємствах; він триває аж до

• моменту переходу товару в стадію кінцевого споживання. Таким чином,

• процес товаропросування є невід'ємною складовою частиною циклу су­ спільного виробництва.

Територіальна відокремленість виробництва і споживання об'єктивно є під впливом природно-географічних і виробничих чинників: розта-іують виробничі галузі з максимальним наближенням до сировинних >довищ і енергетичних баз, які зазвичай віддалені від основних районів

214 Глава 2

споживання. Відокремленість місць виробництва і споживання обумовлює необхідність транспортування готової продукції з пунктів концентрації промислових і сільськогосподарських підприємств до місць концентрації споживачів.

Територіальна відокремленість виробництва і споживання, технологічні особливості виробництва і специфіка споживання окремих товарів спри­чиняють виникнення часового розриву між моментом виготовлення і спо­живання матеріальних благ. Абсолютна більшість товарів широкого вжит­ку та матеріально-технічного призначення потребують виконання допо­міжних, додаткових організаційних і технологічних операцій на шляху їх доведення від виробника до споживача в процесі перетворення виробничої номенклатури на торговельний асортимент.

Суть процесу оваропросуванн

Товаропросування — це складний організаційно-технологічний процес доведення виготовлених то­варів від підприємств-виробників до кінцевих спо­живачів силами і засобами торговельних підпри­ємств, комерційно-посередницьких формувань та елементів ринкової інфраструктури.

Основними суб'єктами процесу товаропросування є: виробники матері­альних благ, торговельні підприємства, комерційні посередники і елемен­ти інфраструктури товарного ринку.

Процес товаропросування розпочинається на підприємствах-виробни-ках — підприємствах різних галузей добувної, обробної та переробної промисловості, в аграрних господарствах усіх видів і форм власності — в момент передачі готового продукту торговельним або посередницьким підприємствам. До числа торговельних підприємств, що беруть участь у товаропросуванні, належать усі оптові, оптово-роздрібні (дрібнооптові) і роздрібні (включаючи дрібнороздрібні) торговельні підприємства всіх форм власності й різноманітного відомчого підпорядкування, виробничо-торговельної фірмової торгівлі тощо. Активну участь у товаропросуванні беруть також сучасні комерційно-посередницькі формування: торгові доми, брокерські контори, збутово-постачальницькі та інші посередницькі фірми, що здійснюють агентські, дистриб'юторські, дилерські, комісійні, консиг­наційні та інші функції.

У процес товаропросування поряд із традиційними {транспортними, експедиційними, рекламно-виставковими) поступово включаються нові елементи інфраструктури товарного ринку — біржі, аукціони, страхові фірми тощо.

Об'єктом процесу товаропросування є матеріальні блага. Серед них основне місце посідають товари широкого вжитку і матеріально-технічно­го призначення. У той же час специфічними об'єктами товаропросування

є певна частина послуг, що носять матеріальний характер, — науково-технічних, інжинірингових, туристичних тощо.

Складність процесу просування товарів від виробництва до споживання полягає в поєднанні в ньому організаційного і технологічного аспектів. Організаційний аспект товаропросування передбачає здійснення низки комерційних заходів, що стосуються поетапного передавання майнових прав на матеріальні блага від виробника — через посередника (за наяв­ності такого) — до кінцевого споживача. Ці заходи передбачають:

• проведення переддоговірної роботи;

• укладення і виконання договорів і контрактів;

• контроль за повнотою і своєчасністю виконання сторонами договір­ них зобов'язань.

Технологічний аспект процесу товаропросування визначають операції, що органічно продовжують процес виробництва у сфері обміну: заванта-ження-розвантаження, транспортування, зберігання, комплектування, сортування, фасування, формування торговельного асортименту, перед­продажна підготовка товарів тощо.

Поняття єдиного

Сукупність технологічних (виробничих) операцій, що внутрішньо притаманні процесу товаропросуван­ня матеріальних благ, які послідовно виконуються на іїоіх його етапах з метою доведення матеріальних благ

від виробництва до споживачів, утворює єдиний тех- товаропросування нологічний ланцюг цього процесу.

Основною вимогою до технологічного ланцюга товаропросування є його максимальна раціоналізація. Раціональна організація ланцюга передба­чає своєчасне і безперебійне доведення найширшого асортименту товарів високої якості в достатній кількості у сферу споживання з максимальною оперативністю та мінімальними затратами коштів і праці.

Виконання завдання раціоналізації технологічного ланцюга товаропро­сування є можливим за умови застосування ефективних форм і методів товаропостачання і економічно обґрунтованих схем завезення товарів; підняття рівня роботи комерційних служб усіх учасників процесу товаро­просування; уникнення нераціональних (зайвих) витрат під час переміщен­ня матеріальних благ.

Фактори, що

на процес іаро просувай

Загальна ефективність і ступінь раціональності технологічного ланцюга процесу товаропостачання формуються під впливом системи факторів. їх можна об'єднати в такі групи: виробничі, транспортні, соці­альні, торговельні, власне товарні та ін. (рис. 2.9.1).

Виробничі фактори — розміщення, спеціалізація І сезонний характер виробництва ■— значною мірою є

Рис. 2.9.1. Класифікація факторів, що в

організацію процесу товаропросуі

Комерційна діяльність на оптовому ринку 217

визначальними для побудови всього технологічного ланцюга товаропросу-вання матеріальних благ.

Нерівномірне розміщення виробничих і сільськогосподарських підпри­ємств на території країни, як і у світовому масштабі, зумовлює необхід­ність залучення різноманітних видів транспорту, здійснення далеких пе­ревезень, оплати додаткових транспортних видатків і тим самим спричи­няє зниження оперативності доставки товарів і збільшення їх вартості.

Нераціональна спеціалізація промислових та аграрних виробників веде до ускладнення асортименту товарів, необхідності залучення до процесу товаропросування додаткових посередницьких ланок, які займаються пе­ретворенням виробничого асортименту на торговельний у власній склад­ській мережі, регулюють частоту і формують оптимальні партії завезення товарів від вузькоспеціалізованих підприєметв-виробників.

Чимала кількість товарів широкого вжитку має сезонний характер ви­робництва, зумовлений періодичністю виготовлення вихідної сировини або придбання і споживання таких товарів, що у підсумку впливає на загаль­ну організацію процесу товаропросування протягом календарного року.

До транспортних факторів слід віднести: стан шляхів сполучення в регіоні; види транспорту, що застосовується в процесі товаропросуван­ня; фактична наявність і технічний стан транспортних засобів, — факто­ри, які прямо впливають на раціональність і ефективність товаропросу-вмння матеріальних благ. Зокрема, стан шляхів сполучення, особливо ав­томобільних доріг, є далеким від задовільного рівня, що ускладнює доставку товарів у віддалені села, хутори і важкодоступні (гірські) насе­лені пункти. Незадовільний стан транспортних шляхів нерідко спонукає до використання специфічного малоефективного транспорту (трактори, мотоцикли, гужові візки), в той час як найперспективнішими в сьогод­нішніх умовах є сучасні швидкісні види транспорту, пристосовані для далеких, середніх і місцевих перевезень. Сучасні вимоги до раціональної організації процесу товаропросування потребують також використання багатьох видів технічно справних транспортних засобів, пристосованих для перевезення окремих видів товарів на далекі й близькі відстані.

На організацію товаропросування впливають такі соціальні фактори, як чисельність населення в регіоні обслуговування, щільність його розсе­лення, джерела і рівень грошових доходів населення. Чисельність насе­лення впливає на кількість торговельних підприємств у регіоні, насампе­ред, роздрібних. Чим більшою є чисельність населення, тим більше, як правило, необхідно магазинів для його обслуговування. Щільність (гу­стота) розселення мешканців безпосередньо впливає на доставку товарів. Адже чим щільніше розміщується населення по території регіону, тим

218 Глава 2

меншими є транспортні затрати, пов'язані з товаропросуванням. Особливо важливим є такий соціальний фактор, як джерела і рівень доходів насе­лення, оскільки він обумовлює не тільки рівень інтенсивності торговель­ної діяльності, але й, відповідно, рівень інтенсивності та ефективності товаропросування в певному регіоні.

Процес товаропросування безпосередньо залежить від низки торговель­них факторів: дислокації торговельних підприємств, їх розмірів, спеціа­лізації, стану матеріально-технічної бази, рівня організації товаропоета-чання та ін. Утворена в регіоні дислокація роздрібних і гуртових торго вельних підприємств з урахуванням поточних змін (вибуття, введення до ладу) у мережі торговельних закладів формує матеріальну основу для на­лагодження процесу товаропросування. На характер господарських зв'язків із товаровиробниками безпосередньо впливають розміри торговель­ного підприємства — невеликі крамниці нездатні освоїти мінімальні партії відвантаження, що пропонуються крупними виробничими підприємства­ми. Спеціалізація торговельного підприємства орієнтує його до співпраці з промисловими і аграрними виробниками асортименту, відповідного про­філю цього магазину або гуртівні. У процесі організації товаропросування необхідно враховувати також помітне відставання сучасної матеріально-технічної бази торговельної мережі, недостатнє забезпечення багатьма елементами для здійснення технологічних операцій, що негативно позна­чається на безперебійності й своєчасності просування матеріальних благ. Рівень організації товаропостачання роздрібної торговельної мережі тісно пов'язаний з процесом товаропросування. Він є його завершальною скла­довою частиною і багато в чому визначає ступінь оптимальності й раціо­нальності товаропросування загалом.

Не останню роль в організації процесу товаропросування відіграють власне товарні фактори: асортиментна структура товарів, їх фізико-хімічні властивості, вид транспортної та пакувальної тари. Асортимент­на структура товарів впливає на зміст товаропросування — складний асортимент на шляху до крамниць зазнає перетворення в оптово-посеред­ницьких підприємствах; товари простішого асортименту можуть достав­лятися в магазини безпосередньо від товаровиробників. У процесі товаро­просування товари із відмінними внутрішньо притаманними їм фізико-хімічними властивостями потребують різних підходів до зберігання і транспортування. Якщо товари з тривалими термінами придатності мо­жуть певний час зберігатися до моменту реалізації у будь-якій ланці това­ропросування, то товари, що швидко псуються, навпаки, повинні достав­лятися в магазини максимально швидко. Пов'язаний із внутрішніми вла­стивостями товару вид транспортної та пакувальної (споживчої) тари впливає на вибір транспортних засобів, маршрутів перевезення, характер

Комерційна діяльність на оптовому ринку 219

проведення вантажно-розвантажувальних робіт, режим зберігання, що в цілому визначає загальну вартість затрат на організацію процесу товаро­просування.

Загальний вплив на товаропросування здійснюють такі комерційні фактори, як структурні й динамічні зміни на ринку і рівень кваліфікації комерсантів. Сучасний товарний ринок характеризується постійними структурними і динамічними змінами як в попиті населення, так і в то­варообороті. Вони видозмінюють структуру товаропросування, зумовлю­ють зміни в асортименті матеріальних благ і в напрямах товарних потоків. Рівень кваліфікації комерсантів, зайнятих організацією товаропросуван­ня, визначає їх потенціал щодо аналізу і планування системи заходів, скерованих на оптимізацію товаропросування, пошуку додаткових резервів для його раціоналізації.

2.9.2. Форми і ланковість товаропросування

На організацію процесу товаропросування суттєво впливають його фор­ма і ланковість -— невід'ємні характеристики цього процесу, за якими можна описувати і аналізувати рівень раціональності й оптимальності існу­ючої або проектованої системи просування матеріальних благ. Форма і лан­ковість у товаропросуванні, як правило, тісно пов'язані; суть однієї з цих характеристик визначає зміст іншої. Так, відсутність проміжних ланок у процесі просування товарів підтверджує його транзитну форму, а склад­ська форма товаропросування свідчить про задіювання додаткових ланок у процесі доведення товарів від виробництва до споживання.

Процес товаропросування матеріальних благ від виробництва до роздрібної торговельної мережі

Форми

товаропросування

здійснюється за допомогою двох форм: транзитної та складської.

Транзитна форма товаропросування (транзит) передбачає доведен­ня товарів до роздрібної торговельної мережі безпосередньо із під-приємств-виробників без участі оптових посередників. Така форма має низку переваг: скорочується сукупний час просування товарів; заощаджу­ються кошти на зберігання, підсортування, завантаження-розвантаження на складах оптових посередників; зменшуються витрати на доведення товарів; прискорюється товарооборотність; знижуються втрати товарів.

Транзит широко застосовується для просування товарів спрощеного асортименту; таких, що не вимагають підсортування, доробки в складській мережі; товарів, які швидко псуються тощо. При цьому товаропросування відбувається за схемою "виробниче (сільськогосподарське) підприємство — магазин". Як в економічному, так І в комерційному аспекті транзитна

220 Глава 2

форма товаропросування порівняно зі складською є доцільнішою і еконо­мічно вигіднішою. Однак практика комерційної діяльності ґрунтується не тільки на засадах доцільності, але й необхідності, що і пояснює переваги складської форми просування товарів.

Складська форма товаропросування передбачає проходження това­рами на шляху від виробництва до споживання проміжних складських ланок оптових посередників. Вона застосовується для доведення у роз­дрібну мережу товарів складного асортименту; за потреби перетворення вузькоспеціалізованого виробничого асортименту на поглиблений і розши­рений торговельний асортимент; при доведенні до магазинів товарів сезон­ного попиту і споживання тощо.

Залежно від загальної кількості складів оптових посередників, через які перевалюється партія товару, розрізняють одно-, два- і багатоланкову складські форми товаропросування. Кількість ланок за складської форми прямо залежить від виду товару, особливостей організації торгівлі й регіо­нальних умов здійснення торговельної діяльності.

Участь у складській формі просування товарів однієї або декількох гур­тово-складських ланок, в яких послідовно виконується низка однотипних комерційних та технологічних операцій, неминуче збільшує кінцеву вар­тість товарів і уповільнює загальну швидкість обігу товарів, що робить її в цілому менш ефективною, аніж транзит, для роздрібної торговельної мережі, У той же час просування товарів через склади оптових посеред­ників є незамінним під час реалізації багатьох товарних груп продоволь­чих і непродовольчих товарів, які вимагають підсортування, фасування, концентрації реалізаційних запасів.

Основним завданням організації товаропросування є обґрунтований вибір його форми. Для досягнення раціонального товаропросування необ­хідно постійно ретельно аналізувати дію всієї сукупності факторів, що впливають на рух товарів на шляху від виробництва до споживання. Ос­новним критерієм вибору доцільної форми товаропросування є порівняль­ний аналіз загального часу доставки товару з місця виробництва до місць споживання і сумарних витрат на таку доставку за обов'язкової умови — безперебійності постачання цих товарів у роздрібну торговельну мережу в достатньому асортименті за мінімальної кількості проміжних ланок.

■ 1 Під ланковістю товаропросування розуміють

Лаиковість загальну кількість комерційно-посередницьких ла-

процесу нок, через які проходить товар на шляху від мате-

оваропросування ріального виробництва до кінцевого споживання.

Л анками товаропросування є посередницькі й тор­говельні (оптові та роздрібні) підприємства та організації різних організа-ційно-правових форм і форм власності, які беруть участь у просуванні

Комерційна діяльність на оптовому ринку 221

т оварів від виробничих підприємств до кінцевих споживачів. До таких ланок належать комерційні посередники різних видів, а також торговельні підприємства з гуртовим (дрібнооптовим) профілем спеціалізацій.

У практиці комерційної діяльності вирізняють торговельно-організацій­ну і складську ланковість. Торговельно-організаційна ланковість визна­чається за загальною кількістю посередницьких і гуртових формувань (організацій і підприємств, фізичних осіб), які беруть участь у просуванні матеріальних благ до споживачів. Складська ланковість є складовою по­переднього показника і враховує сумарну кількість гуртово-складських ланок, через які проходить товар у процесі товаропросування.

Основними показниками, які дозволяють характеризувати ланковість товаропросування, є коефіцієнти ланковості. Коефіцієнт торговельно-організаційної ланковості розраховується як співвідношення валового (су­купного) товарообороту всіх задіяних товаропровідних ланок до роздріб­ного товарообороту:

де Кляк._тіі — коефіцієнт торговельно-організаційної ланковості; О_ііае — товарообо­рот комерційно-посередницьких формувань; О_екг — складський товарооборот оп­тових підприємств; О^^ — роздрібний товарооборот торговельної мережі.

Коефіцієнт складської ланковості визначається за співвідношенням суми складського і роздрібного товарообороту до роздрібного обороту ма­газинів:

°=кл +°po_MP ......

Ллан. = •:

Човдр -'-Звій

де Кл&я._екя — коефіцієнт складської ланковості; О_скл — оптоно-складський товаро­оборот; O_pojAv — роздрібний товарооборот торговельної мережі.

За підсумками календарного року в певному регіоні оборот комерційно-посе­редницьких формувань (О_пж) становив 1800 тис. гри; складський товарооборот штових торговельних підприємств — баз, складів, гуртівень (О_ЯЦ1) — 2400 тис. грн; товарооборот роздрібної торговельної мережі (О ) — 2800 тис. грн.

чуть відповідно;

222 ^Гла^ва²

Як бачимо, у значеннях розрахованих коефіцієнтів торговельно-органі-задійної та складської ланковості є різниця, що утворюється внаслідок урахування обсягів діяльності посередницьких господарських формувань, які беруть участь у товаро просу ванні, здійснюючи оптові закупівлі й про­даж партій товару без залучення власного складського господарства. Це свідчить про те, що між поняттями "оптова ланка" і "ланка товаропросу­вання" є відмінності, оскільки в поняття "ланка товаропросування" вклю­чаються також такі суб'єкти оптового ринку, як комерційні посередники (збутово-реалізаторські фірми, торгові доми, брокерські контори тощо), які в більшості випадків не пов'язані зі складськими операціями.

Для визначення рівня оптимальності ланковості товаропросування із розрахованих коефіцієнтів слід вирахувати значення одиниці:

Кроя.

^+О

У такому вигляді коефіцієнти ланковості перетворюються на коефіцієн­ти рівня оптимальності торговельно-організаційної (Крол._та) і рівня опти­мальності складської ланковості (Крол._сяа ). Арифметичне видалення з ко­ефіцієнтів ланковості значення одиниці за економічним змістом є рівно­сильним виключенню з розрахунків обороту магазинів. Таким чином, чим більше значення коефіцієнтів рівня оптимальності ланковості товаро­просування буде наближатися до нуля, тим більш оптимальною буде схема товаропросування в даному регіоні або в торговельній системі. Логічно, що за транзитної форми товаропросування значення коефіцієнтів дорівнює нулю, а схема товаропросування може вважатися найоптималь-нішою.

Вплив ланковості на ефективність

процесу товаропросування

Ланковість товаропросування суттєво впливає на загальну ефективність усього процесу доведення то­варів від виробництва до споживання. її вплив вияв­ляється через зміну низки параметрів ефективності процесу товаропросування: швидкості доведення то­варів до роздрібної торговельної мережі; показників товарооборотності; обсягів товарних запасів; рівня витрат обігу.

Закономірно, що під час проходження товаром кожної додаткової, особ­ливо складської, ланки товаропросування, навіть за умови застосування найсучаснішої високопродуктивної технології обробки і розподілу товарів і документації, загальна швидкість доведення товарів до торговельної ме­режі уповільнюється, що не відповідає інтересам як виробників, так і ко-

Комерційна діяльність на оптовому ринку 223

мерсантів. Збільшення ланковості просування товарів у більшості випадків негативно позначається на динаміці показників товарооборотності: оборот­ність у днях зростає на загальну кількість днів перебування товару в опто­во-посередницьких, нероздрібних торговельних підприємствах; натомість кількість оборотів протягом календарного проміжку часу зменшується.

Обсяги товарних запасів за необґрунтованого підвищення ланковості набувають нестабільного і непрогнозованого характеру, адже магазини для забезпечення безперебійності процесу продажу створюють додаткові, за­вищені запаси і перебирають на себе невластиві їм складські функції. У той же час оптові й посередницькі підприємства відчувають проблеми зі збу­том раніше нагромаджених товарних запасів, що призводить до уповіль­нення реалізації товарів. Така ситуація суттєво знижує ефективність проце­су товаропросування, бо спричинює затоварення — утворення значних понадпланових запасів у всіх ланках просування товарів.

При збільшенні кількості ланок, які проходить товар на шляху до спо­живача, помітно зростає рівень витрат обігу, пов'язаних із товаропросу-ванням. Таке зростання відбувається об'єктивно, оскільки кожне наступ­не посередницьке чи оптове підприємство несе видатки щодо підготовки і проведення оборудок купівлі-продажу, видатки на здійснення техноло­гічних та інших операцій. В міру зростання ланковості відбувається нагро­мадження і зростання суми і рівня загальних витрат обігу, що зумовлює погіршення комерційної привабливості товару, а, отже, зниження ефек­тивності процесу товаропросування.

Проблема скорочення

товаропросування

Скорочення ланковості товаропросування є над-важливим соціально-економічним завданням, яке виходить за межі сфери комерційної діяльності й має загальнонаціональне значення.

Мінімізація часу і затрат на доведення товарів до споживачів не є локальним завданням виробничників або комерсантів; у цьому зацікавлені й споживачі, усі члени суспільства.

Проблема скорочення ланковості товаропросування в ринкових умовах великою мірою вирішується об'єктивно під впливом лібералізації умов господарювання, розширення соціальної бази підприємництва, посилення конкурентної боротьби у сфері обміну. Однак для її ефективного вирішен­ня необхідно постійно вживати такі комерційно-організаційні заходи, як: обмеження монопольного становища окремих суб'єктів товарного ринку; збільшення частки прямих господарських зв'язків; впровадження сучас­них технологій товаропросування з використанням індустріальних това-роносїів, зокрема, тари-обладнання; інтенсифікація комерційних зусиль працівників роздрібної мережі з вивчення потенційних джерел закупівлі товарів і можливих постачальників.

2.0.3. Напрями, принципи та умови оптимізації процесів товаропросування

Принципи

оптимізації

будови проц<

товаропросування

Однією з основних функцій комерційних служб торговельних підприємств є раціоналізація і оптимі-

, зація процесу товаропросування матеріальних благ,

побудови процесу ^ *... ^ytf*_v . _

Досягти і зафіксувати наиоптимальнішу побудову

товаропросування як один раз дану і незмінну в умо­вах динамічної зміни ринкових факторів є завданням нереальним. Цього можна домагатися шляхом постійного використання системи комерційно-організаційних і технологічних заходів, розроблених на перевірених практикою комерційної діяльності принципах оптимізації товаропросування матеріальних благ.

Ці принципи (рис. 2.9.2) побудовані на засадах наукового обґрунтуван­ня, економічної ефективності, оптимальності й передбачають:

— спрощення транспортно-експедиційних схем товаропросування; і*.' — ефективне транспортне забезпечення товаропросування;

■о— оптимізацію ланковості товаропросування;

- — впровадження прогресивних схем товаропостачання;

• раціоналізацію структури господарських зв'язків;

• застосування логістичних концепцій товаропросування.

Принцип спрощення транспортно-експедиційних схем товаропро­сування спонукає комерсантів, зайнятих організацією товаропросування, до пошуку найпростіших схем руху товарів від виробничих до торговель­них підприємств. Цей принцип може бути повноцінно втіленим тільки за умови використання найкоротших транспортних шляхів сполучення під час експедирування товарів. Дотримання цього принципу дозволяє приско­рити і здешевити процес доведення товарів до кінцевого споживача зага­лом і вимагає постійного аналізу складеної схеми вантажопотоків у масшта­бах регіону, країни, а при виході на зовнішні ринки — ступеня завантаже­ності основних світових транспортних шляхів.

Оптимізація товаропросування неможлива без дотримання принципу ефективного транспортного забезпечення товаропросування. Відповід­но до нього ставиться завдання економіко-організаційного обґрунтування вибору доцільного і ефективного виду транспорту для просування товару.

Вид транспорту, що застосовується для просування товарів, повинен максимально відповідати інтересам і можливостям як виробника (поста­чальника), так і одержувача (посередника, покупця), а також притаманним цим товарам фізико-хімічним і споживчим властивостям. У межах окре­мих видів транспорту необхідно правильно добирати транспортні засоби,

Рис. 2.9.2. Принципи

мізацїї побудови процесу товаропросуванн

226 ^{Глава 2}

які найбільш точно відповідають характеру товару, його транспортному і споживчому пакуванню, умовам транспортування та перевантаження. Ви­користання цього принципу дозволяє підняти рівень оптимальності това­ропросування через усунення непродуктивних втрат товарних ресурсів, забезпечення їх збереження дід час транспортування до пунктів кінцевої реалізації.

Оптимізація ланковості товаропросування як принцип його побудо­ви спонукає комерційних працівників до раціонального обмеження кількості ланок, задіяних у процесі просування товарів. Він вимагає акти­візації комерційної роботи в роздрібній торговельній мережі у встанов­ленні прямих зв'язків із товаровиробниками, погодження схем централі­зованого завезення товарів з використанням спільних матеріальних і фінан­сових засобів виробничих і торговельних підприємств. Потреба скорочення ланковості у товаропросуванні не означає, однак, необхідності перебрати роздрібними торговельними підприємствами на себе функцій щодо органі­зації просування товарів, притаманних оптовим підприємствам. Зайве за­вантаження крамниць не властивими їм функціями суттєво знижує ефек­тивність і рентабельність їх роботи.

Принцип впровадження прогресивних схем товаропостачання свідчить про тісне поєднання з організацією процесу товаропросування системи товаропостачання роздрібної торговельної мережі. Прогресивні схеми товаропостачання дозволяють уніфікувати, механізувати і здеше­вити низку виробничо-технологічних операцій переміщення товарів, які повторюються на виробничих, посередницьких і торговельних підприєм­ствах. У сучасних умовах відбувається поступовий перехід до індустрі­ального типу товаропостачання, за яким єдиний ланцюжок постачання магазинів товарами включає в себе багатооборотну тару-обладнання і засоби механізації вантажно-розвантажувальних операцій в торговельних підпри­ємствах. Нові схеми товаропостачання з використанням передових досяг­нень НТП дозволяють знизити питому вагу найбільш трудомістких і низь-коефективних робіт під час просування товарів — внутрішньоскладського і внутрішньомагазинного перевалювання отримуваних партій товарів.

Оптимізація процесу товаропросування відбувається також з дотриман­ням принципу раціоналізації структури господарських зв'язків між виробничими, посередницькими і торговельними підприємствами. Реалізу­вати даний принцип можна шляхом спрощення існуючої структури госпо дарських зв'язків, передусім, роздрібних торговельних підприємств і шля­хом збільшення частки прямих зв'язків у загальній структурі. Раціоналі­зація структури господарських зв'язків є важливим чинником постійного вдосконалення процесу товаропросування, посилення інтересів товарови­робників і роздрібної торговельної ланки.

Комерційна діяльність на оптовому ринку 227

Принцип застосування логістичних концепцій товаропросування

ґрунтується на використанні з метою оптимізації руху товарів та мінімізації товарних запасів у всіх учасників товарного ринку — від виробничих підприємств до роздрібної торговельної мережі сучасних логістичних кон­цепцій, успішно впроваджених у сфері виробництва.

2.9.4. Методи оптимізації процесу товаропросування

Методи опти.чізацїї

процесу аропросувані

Методом оптимізації товаропросування вва­жають процедуру визначення найдоцільнішого варіанта переміщення товарів від виробництва до споживачів; варіанта, за якого шлях і час пере­міщення товарів із регіонів (місць) виробництва до регіонів (місць) споживання були би найкорот-шими, а затрати на таке переміщення — мінімальними. Тим самим обирається відносно оптимальний варіант, здатний врахувати одночасну дію чисельних чинників впливу на виробництво, транспорт, посередниць­ку сферу і торгівлю, які задіяні в організації й здійсненні товаропросування.

З метою оптимізації процесу товаропросування застосовують низку ме­тодів, здатних раціоналізувати побудову цього процесу, врахувати сукупні затрати і оптимізувати обробку товарних потоків. Ці методи ґрунтуються на економіко-математичному моделюванні й пов'язані з розв'язанням транспортної задачі, зміст якої зводиться до пошуку такої схеми товаро-постачання (вибору постачальника) ідентичного або аналогічного товару, за якої сукупні транспортні видатки і час руху товару до покупця були би мінімізовані.

До основних методів оптимізації процесу товаропросування відносять: графоаналітичний метод; метод зіставлення різниці відстаней; метод транс­портної задачі зі застосуванням лінійного програмування. Один з цих ме­тодів обирають для конкретної схеми товаропросування залежно від потен­ційно можливої кількості оптових постачальників і одержувачів. На осно­ві даних про основний контингент учасників цільового ринку утворюється певна аналітична модель, складність якої зростає залежно від того, чим більше елементів (продавців-покупців) в неї включено. Відповідно до сту­пеня складності вихідної моделі обирається один із методів оптимізації процесу товаропросування.

У схемах товаропросування з порівняно невеликою кількістю задіяних елементів — потенційних постачальників і одержувачів — практикується використання порівняно простіших методів оптимізації: зіставлення різниці відстаней і графоаналітичного.

Графоаналітичний метод передбачає використання для розрахун­ків оптимального проекту системи товаропросувания схем основних

228 ^{Глава 2}

транспортних шляхів сполучення (атласів залізничних колій, автомобіль­них доріг, повітряних маршрутів) і таблиць відстаней між окремими транс­портними вузлами. На транспортних схемах графічно позначаються пунк­ти розташування як постачальників, так і одержувачів, і за допомогою таблиць відстаней розраховуються найкоротші маршрути товаропросуван­ня для даної моделі. Окрім цього, постачальники і одержувачі об'єднують­ся між собою таким чином, щоб уникнути нераціональних перевезень у єди­ному технологічному ланцюгу товаропостачання.

Нераціональні переміщення товарів — зустрічні, надто віддалені й по­вторні перевезення товарів — визначаються цим методом з метою їх по­дальшого усунення для підвищення загальної ефективності процесу това­ропросування .

Зустрічними перевезеннями вважаються переміщення аналогічних ван­тажів (товарів) за одним і тим же транспортним маршрутом у протилеж­них напрямках. Таке переміщення товарів деколи є виправданим, якщо воно відповідає збутовій концепції фірми-виробника товару зі специфіч­ними, неповторними внутрішніми властивостями (наприклад, транспор­тування пива Львівського пивзаводу до м. Києва і зустрічне перевезення пива Київської фірми "Оболонь"), чого не можна сказати про зустрічні перевезення товарів з уніфікованими характеристиками — цукру, хлібо­продуктів, овочів, бензину, сировини і матеріалів тощо.

Надто віддаленими перевезеннями у товаропросуванні є завезення іден­тичних товарів із віддалених регіонів за наявності таких же товарів у пунк­тах, що розташовані на ближчій відстані до покупця. Алогічним і неефек­тивним є завезення товарів масового попиту з інших регіонів за наявності налагодженого місцевого їх виробництва (наприклад, цукру — на Хмель­ниччину чи Вінниччину). Винятки в ринкових умовах мають місце під впливом таких факторів, як підвищена якість, потреба розширення асор­тименту, зустрічний товарообмін (бартер), цінова привабливість та ін.

Повторними перевезеннями вважають перевезення товарів до місць масового (серійного) виготовлення того ж товару, який в подальшому ви­возиться в інші регіони. Така організація товаропросування є економічно беззмістовною і не повинна практикуватися в комерційній діяльності.

Максимальне усунення нераціональних перевезень партій товарів під час доведення їх до споживачів є однією з основних передумов оптимізації процесу товаропросування в цілому і локальних схем просування товарів зокрема.

Метод зіставлення різниці відстаней застосовується, якщо за графо­аналітичного аналізу діючої схеми товаропросування складно однозначно визначити найоптимальніший варіант забезпечення певного числа одер­жувачів товару одним із двох альтернативних постачальників (місць від-

Комерційна діяльність на оптовому ринку

вантаження). Для вирішення цього завдання складають порівняльну таб­лицю, в яку напроти кожного із двох постачальників заносять знаки різниці відстаней від одержувача до можливих постачальників. Напроти першого можливого постачальника проставляється знак "+", якщо одер­жувач розташований ближче до нього, ніж до другого постачальника. Тут же проставляється знак "-", якщо відстань від одержувача до другого можливого постачальника є ближчою, аніж до першого. Відповідно напроти другого постачальника проставляється така ж різниця відстаней із проти­лежним знаком. На основі отриманих значень здійснюється розподіл одер­жувачів стосовно наявних постачальників: до першого відносять одержу­вачів з найбільшою додатною І, у випадку необхідності (якщо ресурсів дру­гого постачальника недостатньо для задоволення замовлень наближених до нього одержувачів), з найменшою від'ємною різницею; аналогічно відбу­вається прив'язка до другого постачальника з урахуванням потенціалу обох постачальників і потреб усіх одержувачів.

Для оптимізації схем товаропросування з великою кількістю задіяних постачальників і одержувачів широко застосовується метод розв'язання транспортної задачі за допомогою лінійного програмування, яке чітко окреслює постановку задачі й методи її вирішення.

Економічна суть транспортної задачі полягає у виявленні найкращого плану переміщення товаропотоків від m-го постачальника до п-го одержу­вача за умови мінімізації обсягів перевезень і пов'язаних з ними транспорт­них витрат.

За заданого потенціалу (обсяги виробництва продукції, наявні товарні запаси) кожного із можливих постачальників (А,, А₂, ..., А_т) і загальних потреб (прогноз реалізації, план товарообороту) кожного товароодержува-ча (B_v B₂, ..., В) відстань транспортування або вартість перевезення ван­тажу від і-го постачальника до /-го одержувача приймається за С.„ і розра­ховується прогноз обсягу перевезень — X...

У загальному вигляді транспортна задача набуває такого вигляду:

ЇХ,,'В;

з наступними обмеженнями:

(і = 1, 2, ..., т) Х„>=0

(/ = 1, 2 п).

Ця задача містить (т ■ я) перемінних і (т + п) обмежень, з числа яких т обмежень пов'язано із загальними запасами товарів у постачальників і п обмежень — із заявками одержувачів. Якщо припустити, що потенціал постачальників і потреби одержувачів є рівними, то транспортна задача набуває виду закритої моделі.

Транспортна задача, як й інші економіко-математичні моделі, їх моди­фікації, успішно розв'язуються за допомогою прикладних програм, роз­роблених для користувачів персональних комп'ютерів, і можуть широко застосовуватися у практиці комерційної діяльності з метою оптимізації товаропросування і розв'язання багатьох інших комерційних ситуацій.

Комбінат хлібопродуктів має на території області два млини Із з

сягом випуску 1500 т борошна на місяць, у т. ч. млин № 1 — 900 т ; млин N«2 — 600 т . Обидва млини мають завдання першочергового забезпечення власної фірмо­вої роздрібної мережі — п'яти розташованих по території області магазинів. Фірмові магазини комбінату хлібопродуктів характеризуються такою віддалені­стю від млинів: маг. № 1 — ЗО км від млина № 1 і 55 км від млина № 2; маг. №2-120 і 100 км; маг. № 3 — 15 і 5 км; маг. № 4 — 50 і 55 км; маг. М> 5 — 70 і 25 км відповідно.

На наступний календарний місяць магазини подали замовлення на отримання таких обсягів борошна різного ґатунку: маг. №1 — 50 т; маг. N° 2 — 400 т; маг. № З — 200 т; маг. № 4 — 150 т; маг. № 5 — 400 т .

Використовуючи метод зіставлення різниць відстаней, здійсніть розподіл фірмо­вих магазинів стосовно млинів комбінату хлібопродуктів для постачання борошна.

Чи зміниться схема товаропросування, якщо: а) млин № 1 у наступному місяці у зв'язку з реконструкцією зменшить випуск борошна на 300 т; б) за незмінного обсягу виробництва млином .№ 1 млин № 2 збільшить випуск борошна до 1000 т?

Який з розглянутих варіантів Ви вважаєте найоптимальнішим?

Запитання для самоконтролю

1. У чому полягає суть процесу товаропросування на товарному ринку?

2. Які основні поняття охоплює в себе товаропросування?

3. Що розуміють під єдиним технологічним ланцюгом товаропросування?

4. Які фактори безпосередньо впливають на процес товаропросування?

5. Якими бувають форми товаропросування?

6. Що таке транзитна форма товаропросування?

7. Що таке складська форма товаропросування?

8. Що розуміють під ланковістю товаропросування?

Комерційна діяльність на оптовому ринку 2S1

9 . Чи існує різниця між торговельно-організаційною і складською лан-ковістю?

10. Чи має ланковість вплив на ефективність процесу товаропросу- вання?

11. У чому полягає проблема скорочення ланковості товаропросування? 12.3а якими принципами здійснюється оптимізація просування ма­ теріальних благ?

2.10. Комерційна логістика як основа оптимізації товаропросування

ОПРАЦЮЙТЕ ЦЕЙ МАТЕРІАЛ І ВИ БУДЕТЕ ЗНАТИ:

• у чому полягає суть комерційної логістики;

• за якими принципами здійснюється оптимізація просування ма­ теріальних благ і яка роль у цьому комерційної логістики;

• за допомогою яких логістичних методів здійснюється оптиміза­ ція процесу товаропросування;

• як концепція та інструментарій комерційної логістики викори­ стовується для оптимізації комерційних рішень у сфері закупі­ вель та збуту;

• як концепція та інструментарій комерційної логістики викори­ стовується для оптимізації комерційних рішень у сфері транс­ портування, складування і управління запасами товарів;

—■ які завдання і як саме вирішують логістичні інформаційні систе­ми в комплексі комерційної діяльності та, зокрема, у процесах товаропросування.

2.10.1. Суть комерційної логістики як інструментарію оптимізації товаропросування

Зміст

логістики

та сфери її

застосування

Логістика — теорія і практика планування, реалі­зації, управління та контролю процесів руху матері­альних, трудових, енергетичних, інформаційних пото­ків і потоків пасажирів у економічних системах.

Завданням логістики є оптимізація всього комплексу питань, пов'язаних з процесами обігу сировини, матеріа­лів, готової продукції, їх доведенням від постачальника до заводу-виготів-ника і від заводу-виготівника до кінцевого споживача відповідно до вимог та інтересів останнього.

Логістика передбачає комплекс процесів планування, організації, кон­тролю та управління транспортуванням, складуванням, іншими матеріаль­ними та нематеріальними операціями, здійснюваними в процесі доведен­ня сировини, матеріалів до виробничого підприємства, внутрішньозавод­ської переробки сировини, матеріалів, напівфабрикатів, доведення готової продукції (товарів) до споживача відповідно до інтересів і вимог останньо­го, а також передачі, зберігання і обробки відповідної інформації. Логісти­ка обґрунтовує можливості постачання матеріальних ресурсів і товарів у замовленій кількості та асортименті, підготовлених до колективного чи

Комерційна діяльність на оптовому ринку 233

індивідуального споживання, до визначеного споживачем місця і протя­гом певного проміжку часу за мінімальних затрат.

Особливістю логістики є організація руху матеріальних ресурсів у формі матеріальних потоків*, які є головним об'єктом управління. Під матері­альним потоком розуміють сукупність сировини, матеріалів, напівфаб­рикатів, які у вигляді предметів праці надходять від постачальників до виробничих підрозділів і, перетворюючись на готові продукти праці, крізь канали розподілу доводяться до споживачів. Матеріальні потоки утворюються в результаті видобування, обробки, переробки, складуван­ня, транспортування та виконання інших матеріальних операцій з сиро­виною, напівфабрикатами і готовими виробами у сферах матеріального виробництва та обігу, на окремих промислових і торговельних підприєм­ствах, у цехах, складах, виробничих дільницях, тобто — на всіх етапах їх руху, починаючи від першого джерела сировини і закінчуючи пунктом розташування кінцевого споживача.

Комерційна логістика — це теорія і практика планування, органі­зації, реалізації та контролю ефективних заходів щодо переміщуван­ня товарних** (та відповідних інформаційних) потоків від місць вироб­ництва до місць споживання з метою задоволення попиту споживачів і одержання прибутку кожним підприємством, залученим до складу логістичного ланцюга.

Логістичний ланцюг — лінійно упорядкована множина фізичних і/або юридичних осіб (виробників, дистриб'юторів, складів тощо), які виконують логістичні операції, спрямовані на доведення матеріаль­ного потоку від однієї логістичної системи до іншої або до кінцевого споживача. Найпростіший логістичний ланцюг охоплює лише виробника і споживача, проте здебільшого структура логістичного ланцюга передба­чає також різноманітних посередників між постачальником сировини та інших матеріальних ресурсів і підприємством-виробником або ж оптових і роздрібних торговців між виробником і споживачем. Принципова схема логістичного ланцюга наведена на рис. 2.10.1.

Як видно з рис. 2.10.1, логістичний ланцюг повністю охоплює процеси товаропросування, які мають місце на етапі прямої чи опосередкованої взаємодії виробник — споживач (виробник — торгівля — споживач), але

	* Під п(									не Ніле.
		пе[		іасу.		[TepBSJ	тій в	имірюєтьі	ся в абсолютних одиницях за
	■ * Під т(	шар	ним	потоком розумік	>тьтс	шари.	якір	юаглядаю1	гься в процесі викона	ннянад
ним	и різно*	лані	тни>	; торгово-технол<	)ГІЧН	их, ло	гіети	.чних та іі	шіих операцій лротяі	'ом пев-
			ітері	іалу.

Рис. 2.10.1. Принципова схема логісі

орієнтується на більш високий рівень інтеграції з процесами виробництва та його матеріального забезпечення.

Сучасна логістика охоплює виробничо-господарські, організаційні, еко­номічні, правові аспекти і містить комплекс різноманітних функцій, які забезпечують процес товаропросування. Одночасно логістика є складовою ланкою та ефективним механізмом управління рухом виробничих матері­альних ресурсів.

Основною цільовою функцією логістики є створення інтегрованої си­стеми регулювання і контролю матеріальних та інформаційних потоків, яка б забезпечувала доведення потрібного товару певній якості у необхідній кількості в обумовлені місце і час з мінімальними витратами. Основою для аналізу і прийняття рішень при цьому є концепція загальних витрат управління логістикою; адже витрати, пов'язані з закупівлею, транспор­туванням, зберіганням, управлінням запасами і виконанням інших логі-стичних операцій на стадіях матеріального забезпечення та товаропросу­вання, залежать одні від інших, а спроби мінімізувати їх лише в межах певного виду діяльності можуть спричинити зростання загальних витрат у наскрізному логістичному ланцюгу.

Логістичні системи

як інструмент

реалізації концепції

логістики

Концепція логістики — система поглядів на раціоналізацію господарської діяльності шля­хом оптимізацїі потокових процесів. Вона ґрун­тується на ідеї так званого логістичного підходу, згідно з яким:

— об'єктом логістики є єдиний потоковий процес руху матеріальних ресурсів, над якими виконуються певні логістичні операції;

Комерційна діяльність на оптовому ринку

236

• оптимізація руху матеріальних та відповідних їм інформаційних, фінансових та інших потоків забезпечується завдяки інтеграції діяль­ ності всіх учасників операцій з даними потоками із створенням ло- гістичних ланцюгів і логістичних систем;

• визначальною умовою при побудові логістичних формувань є орієн­ тація на інтереси кінцевого споживача.

Метою логістики є задоволення потреб конкретних споживачів шля­хом доставки продукції (товарів) за принципом "just in time" ("точно в строк") за мінімальних витрат трудових і матеріальних ресурсів. Досяг­нення цієї мети забезпечують такі основні заходи, як: раціоналізація тари, уніфікація вантажних одиниць, реалізація ефективної системи складуван­ня, оптимізація рівня запасів і розмірів замовлень, маршрутизація пере­везень вантажів та їх оптимізація з допомогою ЕОМ, регламентування технологічних операцій з матеріальними ресурсами, продукцією і товара­ми на виробничих, складських об'єктах і магістральному транспорті, реа­лізація ефективної системи сервісного обслуговування споживачів тощо.

Основними передумовами для реалізації таких заходів є організаційна, технологічна, інформаційна та технічна єдність потокових процесів у ло­гістичних системах.

Як відомо, логістика ґрунтується на чотирьох компонентах (рис. 2.10.2):

Рис. 2.10.2. Фундаментальні компоненти логістики

• техніка як сукупність усіх технічних засобів і обладнання, що забез­ печують та супроводжують матеріальні, інформаційні та інші потоки;

• технологія як сукупність послідовних взаємопов'язаних процесів та операцій опрацювання матеріального потоку, починаючи від первин­ ного джерела сировини і закінчуючи кінцевим споживачем;

• математика як засіб розв'язання різноманітних оптимізаційних за­ дач, що базуються на отримуваній статистичній та динамічній інфор­ мації про рух матеріальних і нематеріальних потоків у системах;

• економіка фірми, підприємства та інфраструктури, яка визначає кри­ терії логістичної діяльності.

Базові принципи концепції логістики полягають у наступному:

— орієнтація на матеріальні потоки як на вихідний пункт для створен­ ня логістичних ланцюгів, логістичних систем та інших логістичних формувань;

— зосередження уваги на питаннях оптимізації матеріальних пото­ ків, підвищення їхньої швидкості при збереженні функціональних параметрів і покращенні економічних результатів у обслуговуваних процесах;

— децентралізація окремих логістичних функцій та їх автономне вико­ нання за умови гарантування досягнення загального критерію опти­ мізації цілісної логістичної системи та їх ефективності.

Логістична система — це складна організаційно завершена (струк-турована) економічна система, яка складається зі взаємопов'язаних в єдиному процесі управління матеріальними та відповідними їм по­токами елементів та ланок, сукупність, межі та завдання функціо­нування яких об'єднані енутріиініми цілями організації бізнесу і/або зовнішніми цілями.

Основні принципи побудови логістичних систем передбачають:

• прямий (безпосередній) зв'язок усіх операцій як з виробництва, так і з постачання та збуту;

• удосконалення організації руху матеріальних потоків;

• достатнє інформаційне забезпечення всіх учасників логістичної си­ стеми та досвід його ефективного застосування за сучасними техно­ логіями обробки інформації;

• наявність на підприємствах спеціалістів високої кваліфікації з пи­ тань логістики, ефективне управління наявними трудовими ресур­ сами;

• тісний зв'язок між усіма учасниками логістичної системи, забезпе­ чення можливостей для відкритого обміну інформацією між партне­ рами, а також для спільного прогнозування, планування діяльності;

• оцінку ефективності управління матеріальними потоками на основі комплексу фінансових показників, зокрема, за сумою отримуваного прибутку;

■— встановлення оптимального рівня обслуговування споживачів і його реальне забезпечення;

— детальну розробку комплексу логістичних операцій;

— контейнеризацію і пакетування вантажів як основний напрямок їхнього укрупнення та індустріалізації подальшої обробки.

У результаті задоволення цих вимог логістична система повинна ство­рювати умови для забезпечення можливостей щодо:

Комерційна діяльність на оптовому ринку 237

• п остачання матеріальних ресурсів, продукції, товарів узгодженої кількості та номенклатури (асортименту), відповідної якості до місця і часу їх споживання;

• оперативного управління і регулювання запасів матеріалів, продукції, товарів відповідно до кон'юнктури ринку і можливостей оперативно­ го інформування щодо джерел та умов їх швидкого придбання;

• визначення оптимальних розмірів замовлення і економічного розмі­ ру партії продукції, що виробляється та постачається;

• узгодження політики продажу товарів з політикою їх виробництва;

• гарантування мінімальних термінів і високої якості виконання кож­ ного замовлення.

Новизна логістичного підходу до управління матеріальними (у т. ч. то­варними) потоками полягає у зміні пріоритетів між різними видами господарської діяльності на користь актуалізації діяльності з управління матеріальними потоками, використанні комплексного підходу до питань руху матеріальних цінностей в процесі відтворення, а також у застосуван­ні теорії компромісів у господарській діяльності підприємств під час фор­мування інтегрованих логістичних систем.

На товарному ринку в збутово-реалізаційних і торговельно-посередниць­ких системах широкого розповсюдження набули логістичні системи двох основних типів: "ті, що тягнуть" (pull systems) і "ті, що штовхають" (push systems).

До логістичних систем, що тягнуть, належать системи "точно в строк" (just in time, JIT) і "Канбан" (KANBAN). Загальною характеристикою цих систем є синхронізація початку локальних фаз процесу товаропросу-вання з вичерпанням наявного запасу в одній з ланок товаропровідного ланцюга.

Система "точно в строк" передбачає поставку постачальником (продав­цем) замовнику (покупцеві) попередньо узгоджених партій товару в необ­хідній кількості до місця, вказаного замовником, у визначений час. За чіткого налагодження цієї системи в усіх ланках товаропровідної мережі відкидаються затрати на зберігання товарних запасів та розпорошення обі­гових коштів щодо закупівлі додаткових (страхових) запасів товарів. Си­стема "точно в строк" на рівні окремого підприємства або замкненої обслу­говуючої мережі трансформується в логістичну систему "Канбан", при застосуванні якої використовуються пластикові картки, зчитування інфор­мації з яких дозволяє максимально повно реалізувати принцип "точно в строк" шляхом "втягування" товарних найменувань до пунктів обслуго­вування у випадку незадоволення потреби в товарах даного асортименту.

Логістичні системи, що штовхають, представлені системами "плануван­ня потреби в ресурсах" (materials requirements planning, MRP) і "планування

238 Глава 2

розподілу ресурсів" (distribution requirements planning, DRP). На відміну від систем, що тягнуть, системи, що штовхають, — MRP і DRP — засно­вані на принципі безапеляційного "автоматичного виштовхування" това­ру, який переповнив критичну межу запасу, з даної ланки товаропровід­ного ланцюга в подальші ланки, не орієнтуючись на існуючі в них запаси і реальні потреби. Такий підхід має потенційну здатність до збоїв у систе­мі товаропросування і вимагає створення малоефективних буферних запа­сів товарів.

Системи, що штовхають, у цілому є більш придатними для багаторівне­вих систем із складним виробничим циклом. Для системи товаропросуван­ня вони є менш ефективними порівняно із системами, що тягнуть, оскіль­ки потребують значних зусиль щодо обробки інформації, більших затрат на загальну організацію і підтримання буферних запасів на випадок збоїв усередині системи.