3.5.1. Поняття та функції лізингу

Проблема

тлумачення

терміна

В умовах підвищення конкуренції на вітчизняних рин­ках товарів виробничого призначення одним із перспек­тивних інструментів активізації збуту готової продукції для українських підприємств може стати лізинг.

Поняття лізингу (від англ. "to lease" — орендувати, брати в оренду) — багатогранне і все ще залишається досить суперечли­вим. Найбільшого розповсюдження отримало повне, або майже повне, ототожнення лізингу з орендою загалом або з однією з її форм.

У сучасній економічній теорії та практиці під лізингом розуміють: 1) дов­готермінову оренду машин, обладнання, транспортних засобів та іншого рухомого і нерухомого майна виробничого призначення; 2) особливий вид оренди рухомого і нерухомого майна — угоду між власником і орендарем про передачу майна в користування на обумовлений період за встановлену плату; 3) спеціалізовану форму фінансування на придбання основного обладнання та іншого майна довготермінового користування через посе­редництво спеціалізованої фірми (лізингової компанії), яка здійснює при­дбання чи формування майна і віддає його в оренду на відповідний період за певну плату; 4) господарську операцію (різновид оренди) фізичної чи юридичної особи, що передбачає придбання орендодавцем на замовлення орендаря основних фондів з подальшим їх переданням у користування орендарю на термін, що не перевищує терміну повної амортизації таких основних фондів, з обов'язковою подальшою передачею права власності на такі основні фонди орендарю; 5) сукупність економічних та правових від­носин, які виникають у зв'язку з реалізацією договору лізингу, в т. ч. а придбанням предмета лізингу; 6) засіб фінансування придбання об'єктів основних засобів для використання у виробничому процесі у самостійно

360 Глава З

обраного підприємством (лізингоотримувачем) постачальника без надання їх у власність.

Не сприяє чіткому розумінню суті лізингу змішування основних понять лізингової діяльності, неоднозначність виділення окремих форм (внутріш­ній, міжнародний) і видів (фінансовий, оперативний, зворотний) лізингу та їх тлумачення, тим більше, що світовій практиці відомі різноманітні варіанти лізингових угод.

Асоціація "Євролізинг", яка об'єднує спеціалізовані лізингові компанії європейських країн, визначає лізинг виключно як договір оренди. Фахівці різних сфер діяльності визначають лізинг також як вид інвестиційної діяльності (з придбання майна та передавання його у власність на основі договору лізингу фізичним або юридичним особам на певний термін за визначену плату і на певних умовах, визначених договором, з правом ви­купу майна лізингоодержувачем); як вид підприємницької діяльності (спрямований на інвестування тимчасово вільних та залучених фінансо­вих засобів у майно, яке передається згідно з договором фізичним та юри­дичним особам на певний термін); як вид послуг фінансового посередниц­тва; як вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінан­сового лізингу.

Такий різнобій у трактуванні терміна зумовлює необхідність з'ясуван­ня суті лізингу, його нормативно-правового визначення і економічного змісту. При цьому треба усвідомлювати, що йдеться про багатоаспектну систему підприємницької діяльності, яка охоплює щонайменше три види організаційно-економічних відносин — орендні, інвестиційні та торго­вельні, а зміст кожного з них зокрема не здатний розкрити всієї суті спе­цифічних майново-фінансових лізингових операцій.

Поняття лізингу

Правове регулювання лізингу та лізингової діяльності в Україні ґрунтується на трьох основних документах: Ци­вільному та Господарському кодексах, а також Законі України "Про фінансовий лізинг".

У першому з названих документів (ЦКУ) прямого визначення поняття "лізинг" не наведено. Натомість у ст. 806 є визначення поняття "договір лізингу", яке передбачає, що "...одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати іншій стороні (лізингоодержувачу) у ко­ристування майно, що належить лізингодавцю за правом власності й було набуте ним без попередньої домовленості з лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у про­давця (постачальника) відповідно до розроблених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний термін і за вста­новлену плату (лізингові платежі)".

Господарський Кодекс України у ст. 292 визначає, що лізинг — це вид господарської діяльності, яка спрямована на інвестування власних чи

Комерційне забезпечення оптового продажу товарів

361

залучених фінансових коштів і яка полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений термін лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця, або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного про­давця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізин­гових платежів.

Відповідно до цього визначення лізинг може бути представлений як процес, що має три основні етапи (рис. 3.5.1):

• господарюючий суб'єкт (лізингоодержувач, орендар) самостійно ви­ значає потрібний йому об'єкт оренди, сам знаходить виробника або власника дього об'єкта, узгоджує з ним технічні та основні комерційні умови майбутньої поставки (якщо орендар самостійно не може обра­ ти товаровиробника, то він може доручити лізинговій компанії ви­ значити постачальника необхідного обладнання);

• орендар (інколи разом з виробником) звертається до спеціалізованої лізингової компанії з проханням придбати для нього дане обладнан­ ня, а потім — надати його в тимчасове користування;

. — лізингова компанія, придбавши обладнання та ставши його власни- j ком, за визначену плату передає це обладнання орендарю (лізинго-

одержувачу) у тимчасове користування шляхом укладення договору оренди.

Рас. 3.5.1. Принципова схема лізингу '^/*^в*¹*

Основними ознаками лізингу є: ' *•'** '"" '" '

• інвестування в засоби виробництва; "'**" хнаомч j „_ ._._.«. І

• купівля-продаж майна виробничого призначення;

• подальше орендування (оренда) цього майна;

• володіння і користування майном як основним засобом виробництва;

362 Глава З

• здійснення підприємницької діяльності;

• право викупу майна лізингоодержувачем.

Як бачимо, в основу лізингу покладено орендні відносини, але, водно­час, це не традиційна оренда, оскільки в ній беруть участь не два, а три і більше суб'єктів: постачальник обладнання, лізингова компанія і кори­стувач (лізингоодержувач); до цієї угоди можуть залучатися також посе­редники, страховики та ін. Крім того, під час укладання договору сторони підписують не один договір оренди, а два — договір купівлі-продажу та договір лізингу, а майно за договором купівлі-продажу придбавається ви­ключно з метою передачі в лізинг.

Потрійна економічна природа лізингу обумовлює існування, крім орен­дних відносин, також Інноваційної і кредитної діяльності; у лізингу реалі­зовується система майнових відносин, пов'язаних з передаванням засобів виробництва у тимчасове користування шляхом їх купівлі та наступного здавання у лізинг, що свідчить про комерційний характер лізингових угод.

Загалом лізинг може бути представлений як:

• форма підприємницької діяльності;

• спосіб реалізації відносин власності;

• вид інвестиційної діяльності;

• комплекс економіко-правових відносин між суб'єктами лізингу з при­ воду його об'єктів, які охоплюють правові, фінансово-комерційні та організаційно-технічні відносини (рис. 3.5.2).

Таким чином, лізинг ґрунтується на тісному поєднанні орендних, інноваційних, кредитних і комерційних відносин та їх взаємопроник­ненні з метою забезпечення необхідної організаційно-правової форми підприємництва, а саме — лізингової діяльності.

Лізингова діяльність — це вид підприємницької діяльності, який по­в'язаний з вкладанням (інвестуванням) власних та (або) залучених коштів лізингодавця для придбання майна та передавання його в лі-

Лізингова діяльність є підприємницькою діяльністю вищого рівня від­носно орендної, фінансової або комерційної, оскільки вона вимагає комп­лексного поєднання знань суті та форм здійснення матеріального забезпе­чення виробничих процесів, закупівельної та збутової діяльності, оренди і фінансового бізнесу.

Функції лізингу

В умовах багатоукладної економіки лізинг виконує важ­ливі народногосподарські функції з активізації виробни­чої, інноваційно-інвестиційної та комерційної діяльності (рис. 3.5.3).

Комерційне забезпечення оптового продажу товарів

відносин лізингу

Рис. 3.5.3. Основні функції лізингу

364 Глава З

Так, фінансова функція лізингу полягає у звільненні лізингоодержу-вача-товаровиробника від одномоментної сплати повної вартості необхід­них засобів виробництва і наданні йому своєрідного довгострокового кре­диту в матеріально-уречевленій формі.

Виробнича функція лізингу виявляється в оперативному вирішенні виробничих завдань шляхом тимчасового користування необхідним облад­нанням, машинами, механізмами на противагу необхідності придбавати їх і зазнавати втрат унаслідок фізичного та морального старіння. Завдяки лізингу лізингоодержувач отримує дуже ефективний спосіб доступу до но-ітньоі техніки, досягнень п і іґ та удосконалення матеріально технічного забезпечення виробничих процесів. При цьому передача майна в лізинг може додатково супроводжуватися наданням лізингоодержувачеві широ­кого спектра послуг з технічного обслуговування, страхування, постачан­ня сировини та ін.

Збутова функція лізингу виявляється через розширення кола спожи­вачів продукції виробничого призначення внаслідок надання можливості придбати необхідні основні засоби тим виробникам, які не можуть одразу сплатити їх повну вартість або не мають такого наміру в даний час чи взагалі.

Функція отримання податкових пільг пов'язана з тим, що лізингові платежі за одержане за лізинговою угодою майно відносять на собівартість виробленої з його використанням продукції, завдяки чому знижується опо­датковуваний прибуток лізингоодержувача.

3.5.2. Об'єкти і суб'єкти лізингових угод

_,, І Відповідно до чинного законодавства України, об'єктом Об'єкти , . . лізингу лізингу може бути неспоживна річ, позначена індивіду- І альними ознаками та віднесена відповідно до законодав­ ства до основних фондів*. Стаття 292 ГКУ визначає, що об'єктом лізингу може бути будь-яке нерухоме і рухоме майно, яке призначене для використання як основні фонди, не заборонене до вільно­ го обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг. У зарубіжних країнах, наприклад, у Російській Федерації, об'єктом лі­ зингу також може бути подібне майно, яке за класифікацією належить до

змативно-правових документах України термін "об'єкт лізингу" застосовується з терміном "предмет лізингу" (хоча насправді у цьому випадку йдеться про пред-іру лізингу). З урахуванням цього зауваження можна вважати, що обидва зазна-ни характеризують одне і те ж поняття.

Комерційне забезпечення оптового продажу товарів 365

о кремих груп нематеріальних активів (з дотриманням інших вищезазна­чених обмежень).

Слід звернути увагу на те, що не можуть бути об'єктами лізингу земель­ні ділянки та інші природні об'єкти, єдині майнові комплекси підприємств та їх відокремлені структурні підрозділи (філії, цехи, дільниці).

Майно, що перебуває в державній або комунальній власності та щодо якого відсутня заборона передачі в користування та (або) володіння, може бути передано в лізинг у порядку, встановленому чинним законодавством України.

Як правило, вважається, що об'єкт (предмет) лізингу не може викори­стовуватися протягом терміну лізингу для власних, сімейних та побуто­вих потреб. З цього фактично випливає, що майно, яке передається в лі­зинг, обов'язково повинно бути задіяне для цілей підприємництва, тобто виробництва промислової продукції, сільського господарства, торгівлі чи надання побутових послуг та інших аналогічних видів діяльності.

Важливою умовою щодо об'єкта лізингу є неспоживність (неможливість споживання) даного майна, речей, предметів у виробничому процесі. Це пояснюється тим, що об'єкт лізингу не повинен втратити своїх натураль­них властивостей в процесі користування, оскільки після закінчення лізин­гу він має бути придатний для продажу або наступного передавання в орен­ду. Це виключає з переліку можливих об'єктів лізингу сировину для ви­готовлення продукції або, наприклад, будівельні матеріали.

Оскільки об'єктами лізингу можуть бути складні речі, комплекти тих чи інших предметів тощо, об'єкт лізингу повинен бути точно визначеним, придатним для ідентифікації. Тому об'єктом лізингу можуть бути лигие речі, предмети та інше майно з індивідуальними ознаками. Ця вимога має вагоме значення. Адже під час укладання лізингової угоди слід чітко зазначити, якими є характеристики того чи іншого об'єкта лізингу, особ­ливо тоді, коли предмети однієї назви можуть мати різні ознаки, або ж у випадку існування неоднорідних товарів з різними параметрами. Отже, якщо об'єктом лізингу є виріб зі складними технічними характеристика­ми, то у відповідному розділі лізингової угоди має бути наведено їх деталь­ний опис; якщо передбачається передача в лізинг неоднорідного товару, то в специфікації має бути зазначена точна кількість товару за кожною озна­кою класифікації.

У світовій практиці найчастіше об'єктом лізингу є різноманітне тех­нологічне обладнання, вироби з високими темпами морального старін­ня, дорогі машини, верстати, прилади, устаткування, автомобілі, морські та річкові судна, будівлі, споруди, сільськогосподарська техні­ка, будівельна техніка, комп'ютерна техніка та ін.

366 Глава З

В Україні, за даними Міжнародної фінансової корпорації, у портфелі лізингових угод на ринку лізингових послуг станом на 01.01.2006 р. най­більша частка припадала на літаки (29 %), легкові автомобілі (28,3 %), транспортні засоби для вантажних перевезень (21 %), виробниче облад­нання, крім харчової переробки (3,78%), обладнання для промислової (1,75 %), сільськогосподарське обладнання (1,28 %), медичне обладнання (0,17%).

Згідно з чинним законодавством України, суб'єктами

Суб'єі

ь бути:

лізингу і принципи відносин між

— лізингодавець — юридична або фізична особа, яка пе­ редає право володіння та користування предметом лізингу лізингоодержувачу;

— лізингоодержувач — фізична або юридична особа, яка отримує право володіння та користування предметом лізингу від лізингодавця;

— продавець (постачальник) — фізична або юридична особа, в якої лізин­ годавець набуває річ, що в подальшому буде передана як предмет лізингу лізингоодержувачу;

— інші юридичні або фізичні особи, які є сторонами багатостороннього ....- договору лізингу; будь-який зі суб'єктів лізингу може бути резиден­ те том або нерезидентом країни.

Лізинг у його класичному розумінні завжди передбачає взаємодію трьох сторін:

• продавця (постачальника), який відповідно до договору купівлі-про- дашу, укладеного з лізингодавцем, постачає обладнання або інше май­ но лізингодавцю в обумовлений зазначеним договором термін і на ви­ значених ним умовах; продавець може одночасно виступати як лізин­ гоодержувач у межах однієї лізингової угоди (зворотний лізинг);

• лізингодавця — юридичну або фізичну особу, яка в процесі реаліза­ ції договору лізингу за власні або залучені кошти закуповує (придба- ває у свою власність) обладнання або інше майно (об'єкт лізингу) і на­ дає його орендоодержувачу за обумовлену плату на визначений термін і на визначених умовах у тимчасове володіння та користування з пе­ реходом або без переходу до нього права власності після закінчення договору лізингу;

-Ж!Г~ лізингоодержувача — юридичну або фізичну особу, котра відповідно

~и* до договору лізингу зобов'язується прийняти обладнання або інше

майно (об'єкт лізингу) за обумовлену плату на визначений термін і на

визначених умовах у тимчасове володіння та користування з метою

здійснення підприємницької діяльності.

Комерційне забезпечення оптового продажу товарів

367

У той же час, згідно зі ст. 4 Закону України "Про фінансовий лізинг", лізингодавцем вважається лише юридична особа, яка передає право володіння та користування предметом лізингу лізингоодержувачу. При цьому законодавство України не містить обмежень щодо кола юри­дичних осіб, які можуть здійснювати діяльність з надання послуг фінан­сового лізингу.

Кожен учасник лізингових угод (лізингодавець, лізингоодержувач, про- . давець, інвестор та ін.) за своїм статусом та цілями фактично є підприєм­цем відповідної сфери народногосподарського комплексу. Відносини між суб'єктами лізингу ґрунтуються на дотриманні низки фундаментальних принципів, які дозволяють забезпечити чітку взаємодію і досягнення цілей кожного з учасників лізингових угод. На рис. 3.5.4 схематично зображено комплекс цих принципів.

Рис. 3.5.4. Ос»

і принципи відносин між суб'єктами лізингу

Основну Ініціативу щодо організації лізингу виявляє лізингоодержу­вач — юридична або фізична особа, яка для підприємницької діяльності потребує певних засобів виробництва (об'єкт лізингу) і яка звертається до лізингодавця з пропозицією щодо їх придбання від постачальника на узго­джених з лізингодавцем умовах.

368 Глава З

Д ля лІзингоодєржувача привабливість лізингу полягає в тому, що:

• лізинг дозволяє отримати обладнання у користування без повної спла­ ти, організувати нове виробництво без мобілізації крупних фінансо­ вих ресурсів на його придбання;

• обладнання може бути придбане за оптимальною ринковою ціною;

• завдяки лізингу підприємці-початківці можуть відкривати або істот­ но розширювати власний бізнес навіть за умови обмеженості фінан­ сових ресурсів;

• наявні у лІзингоодєржувача кошти можна спрямувати на закупівлю необхідної сировини, а лізингові платежі здійснювати з прибутку, отриманого в результаті використання орендованого обладнання;

• завдяки лізингу існує можливість перевірити обладнання в дії до придбання його у власність;

• в умовах лізингу експлуатація обладнання може розпочатися до його повної оплати;

• існує можливість вибору: викупити об'єкт лізингу, продовжити до­ говір чи взяти в лізинг нове сучасне обладнання;

• завдяки лізингу можна користуватися найсучаснішими видами об­ ладнання, транспортними засобами, дорогою комп'ютерною технікою, іншими машинами та механізмами, а після закінчення угоди це май­ но необхідно повернути лізингодавцеві; таким чином, ризик мораль­ ного чи фізичного зношення об'єкта лізингу переноситься на лізин- годавця;

• лізингоодержувачу не потрібно вишукувати позичковий капітал та нарощувати вартість основних засобів (вартість майна, що передається в лізинг, перебуває на балансі у лізингодавця);

• досить широким є спектр супутніх послуг з налагоджування та об­ слуговування обладнання, яке передається в лізинг;

• відсутність жорсткої регламентації здійснення лізингових платежів; адже всі питання щодо терміну лізингу, обсягу додаткових послуг, періодичності та обсягу лізингових платежів, умов закупівлі об'єкта лізингу від продавця (постачальника) та умови розрахунків з лізин- годавцем обговорюються безпосередньо учасниками лізингової уго­ ди.

Ще однією перевагою лізингу є те, що у випадку виникнення проблем з вибором постачальника необхідного обладнання, лізингоодержувач може доручити лізингодавцеві знайти та обрати такого постачальника і закупи­ти в нього потрібне обладнання.

Продавець (постачальник) — юридична або фізична особа, яка відпо­відно до договору купівлі-продажу з лізингодавцем продає лізингодав-цю в обумовлений термін обладнання чи інше майно (об'єкт лізингу).

Комерційне забезпечення оптового продажу товарів

Постачальник повинен передати об'єкт лізингу лізингодавцеві або лізин-гоодержувачеві відповідно до умов договору купівлі-продажу (у практиці лізингу поставка обладнання чи іншого майна переважно здійснюється безпосередньо лізингоодержувачеві). Постачальник (продавець) може од­ночасно бути і лізингоодержувачем у межах одної лізингової угоди.

Продавцями обладнання чи іншого майна — об'єкта лізингу можуть бути як виробничі підприємства, які безпосередньо виготовляють необхід­ну для лізингоодержувача продукцію, так і суб'єкти комерційної діяль­ності (громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю без ство­рення юридичної особи, та юридичні особи — підприємства, організації, компанії, фірми тощо) будь-яких організаційно-правових форм, а також державні та комунальні торговельні, постачальницькі, збутові підприєм­ства та ін., які володіють такою продукцією або мають можливість при­дбати її від виробників. Для виділення цієї категорії продавців обладнан­ня — об'єкта лізингу в спеціальній літературі використовують традицій­ний термін — "постачальник".

Для продавців — виробників обладнання чи іншого майна, яке є об'єк­том лізингу, переваги лізингу пов'язані з тим, що:

• активізується продаж та розширюється коло покупців (споживачів) за рахунок тих, хто: не потребує постійного володіння певним облад­ нанням, машинами, транспортними засобами тощо; не може придба­ ти обладнання у власність через фінансово-економічні причини; хоче спочатку випробувати в дії певне обладнання;

• існують можливості оперативного виявлення конструктивних недо­ ліків обладнання за рахунок встановлення так званого зворотного зв'язку;

• якість обладнання, машин і механізмів перевіряється безпосередньо в експлуатації, що підвищує ефективність реклами;

• оплату за об'єкт угоди і гарантії платежів бере на себе лізингодавець;

• відносини з користувачами обладнання значною мірою переносяться на лізингодавця, який відповідає перед лізингоодержувачем за робо­ ту обладнання;

• експлуатація основного об'єкта лізингу може вимагати придбання допоміжного обладнання, яке реалізовується разом з основним облад­ нанням;

• передача техніки та обладнання в лізинг дозволяє підтримати і роз­ ширити платоспроможний попит, залучити нові об'єкти у сферу лі­ зингу;

• частково вивільняється капітал, вкладений у виробництво обладнан­ ня (особливо в умовах перевиробництва);

370 Глава З

— обладнання, на яке тимчасово відсутній платоспроможний попит, може передаватися на бажаний термін, після чого повертається по­стачальнику;

...— встановлюються тривалі відносини з користувачами обладнання та інших об'єктів лізингу, а стабільні лізингові платежі сприяють роз­витку виробництва на підприємстві.

Для продавців-постачальників обладнання чи іншого майна—об'єкта лізингу переваги лізингу пов'язані, насамперед, з можливостями активі­зації комерційної діяльності шляхом залучення нових клієнтів, розши­рення номенклатури реалізовуваної продукції, збільшення обсягів товаро­обороту за рахунок надання додаткових послуг та ін. Таким чином, суб'єкти комерційної діяльності можуть знаходити своє місце у сфері лізингу зав­дяки виконанню торговельних та (або) торговельно-посередницьких функ­цій у схемах збуту продукції виробничих підприємств. Поряд з цим, при­вабливі перспективи існують для суб'єктів комерційної діяльності й у ви­падку їхнього зацікавлення можливістю участі в лізингових угодах як лізингодавця,

Лізингодавець, який передає право володіння та користування пред­метом лізингу лізингоодержувачу, є центральною фігурою лізингу. Лізингодавець здійснює лізингову діяльність шляхом придбання за раху­нок власних та (або) залучених коштів у власність майна і надання його як об'єкта лізингу лізингоодержувачеві за відповідну плату на визначений термін і на узгоджених умовах у тимчасове володіння та користування з переходом (або без переходу) до лізингоодержувача права власності на об'єкт лізингу. Фактично він надає лізингоодержувачеві фінансову послу­гу, пов'язану з передаванням майна у тимчасове користування на умовах зворотності, терміновості й платності. Йдеться про специфічний кредит, який отримує лізингоодержувач у формі майна, що передається в кори­стування. Для лізингодавця лізинг є або основним видом підприємниць­кої діяльності, або способом вкладення капіталу, який дозволяє йому ви­гідно розміщувати тимчасово вільні грошові активи за умови відносно низьких ризиків неплатоспроможності. Адже передане в лізинг майно за­лишається власністю лізингодавця до моменту повного викупу; його мож­на повернути та передати іншому лізингоодержувачеві або ж продати.

Діяльність зі здавання майна в лізинг, згідно з чинним законодавством України, можуть здійснювати будь-які суб'єкти господарювання — юри­дичні особи, які мають право здавати в оренду (лізинг) будь-яке належне їм майно, якщо це не суперечить вимогам законодавства. Йдеться, перед­усім, про виробничі підприємства, які основну частину виготовлюваної продукції можуть реалізовувати на ринку засобів виробництва, а решту виробів — здавати в оренду (або лізинг). Це можуть бути також виокрем-

Комерційне забезпечення оптового продажу товарів 371

лені з-поміж виробничих дочірні підприємства, які спеціалізуються на здаванні в оренду (лізинг) виготовлюваної продукції, оптові торговельні підприємства та ін.

Альтернативним шляхом щодо створення таких формувань може бути пошук наявних спеціалізованих лізингових компаній, які придбавають у власність продукцію виробників з метою подальшого здавання ЇЇ в лізинг.

Л ізингова компанія — спеціалізована установ яка здійснює посередницьку діяльність з надання в лізинг майна за договором лізингу.

У загальній схемі лізингових відносин лізингова компанія виступає (на підставі договору купівлі-про-дажу) як власник обладнання чи інпіого майна — об'єкта лізингу; в окре­мих угодах від її імені може виступати представник-посередник. Досить часто спеціалізовані лізингові компанії створюються на основі об'єднання майна та коштів виробничих або торговельних підприємств та установ банків. Спеціалізовані лізингові компанії мають розвинуті зв'язки як у сфе­рі виробництва, так і на оптовому ринку засобів виробництва, завдяки чому вони спроможні забезпечувати гарантовані поставки замовленого лізинго-одержувачем типу обладнання, запасних частин, а в окремих випадках — послуг з технічного обслуговування.

В умовах розвинутих ринкових відносин з урахуванням функціональ­ного призначення спеціалізованих лізингових компаній виділяють три основні типи таких суб'єктів:

• брокерські лізингові компанії;

• фінансові лізингові компанії;

• сервісні лізингові компанії.

Брокерські лізингові компанії безпосередньо в лізинговій угоді участі не беруть. Вони лише виконують посередницькі функції, тобто зводять учасників лізингових відносин — потенційного лізингоодержувача, вироб­ника необхідного обладнання або оптове підприємство, а також банк, який фінансує угоду. Брокерські лізингові компанії можуть також діяти в якості агента однієї зі сторін лізингової угоди, отримуючи за це від неї комісій­ну винагороду. Як правило, брокерські лізингові компанії не несуть мате­ріальної відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов договору учасниками лізингової угоди.

Фінансові лізингові компанії відповідно до свого функціонального при­значення лише кредитують лізингові проекти; тому вони зацікавлені в успішній реалізації проекту лізингу і поверненні позичених коштів з відповідними відсотками. Найчастіше фінансові лізингові компанії ство­рюються у формі дочірніх підприємств банків.

372 Глава З

С ервісні лізингові компанії виконують обов'язки з комплексного або часткового обслуговування об'єкта лізингу, який вони поставляють лізин-гоодержувачеві. їх послуги спрямовані, насамперед, на монтаж, налаго­джування обладнання, його експлуатацію, проведення різних видів ре­монтів, консультування та ін.

У даний час на вітчизняному ринку різноманіття лізингових компаній охоплює такі групи лізингодавачів:

• державні лізингові компанії, створені на основі майна державних підприємств (відповідно до постанов КМУ та Указів Президента — у формі Національних акціонерних компаній, наприклад, НАК "Укр- агролізинг", ВАТ Лізингова компанія "Украгромашінвест" тощо, які можуть фінансуватися з державного бюджету);

• комерційні лізингові компанії — дочірні підприємства крупних бан­ ків;

• комерційні лізингові компанії, створені за галузевою або виробни­ чою ознакою (без участі держави);

• лізингові компанії, створені торговельними компаніями;

• незалежні лізингові компанії, які не мають зв'язків з банківськими, промисловими або державними ресурсами (найчастіше вони створю­ ються як акціонерні товариства — об'єднання дрібних приватних інвесторів);

• міжнародні лізингові компанії та їх філії;

• іноземні підприємства — постачальники обладнання, транспортних засобів, іншого майна, які використовують лізинг як інструмент збу­ ту продукції (наприклад, автомобілів великої вантажопідйомності).

В організації та реалізації лізингових угод, крім основних суб'єктів лізингу, задіяні й інші учасники. Передусім йдеться про різноманітних посередників.

Посередники — це юридичні або фізичні особи, які є

Посередники в лізингу

професійними учасниками лізингових операцій і які в уго­дах лізингу з продавцями, покупцями та користувача­ми об'єкта лізингу можуть виступати в якості пред-чика клієнта стосовно інших учасників лізингових відносин; як самостійний суб'єкт угод з постачальниками, який закуповує в них обладнання у власність з метою наступної реалізації іншим клієнтам. Посередники в лізинговій діяльності представляють інтереси товарови­робника або покупця і діють від їх імені, хоча не є жодним із названих суб'єктів. Посередники беруть на себе функції просування виробленої про­дукції і тим самим дозволяють виробнику зосередитися на процесі вироб­ництва; таким чином вони сприяють підвищенню ефективності роботи ви­робників. Разом з тим залучення посередника до лізингової операції сут-

Комерційне забезпечення оптового продажу товарів 373

тєво скорочує термін оборотності капіталу і підвищує дохідність вироб­ництва.

В якості посередників у лізингових угодах можуть брати участь під­приємці з різним поєднанням прав та обов'язків, наприклад, дистриб'юто­ри (оптовики), дилери, брокери, комісіонери, агенти, комівояжери, кон­сультанти та ін. При цьому вони можуть залучатися до лізингової угоди а боку лізингодавців, постачальників, лізингоодержувачів, інвесторів (кре­диторів) тощо. Поряд з цим існують ситуації, коли кількість суб'єктів лі­зингу скорочується до двох учасників. Це можливе у випадку, коли поста­чальником і лізингодавцем виступає одна і та ж особа. Тоді лізингові опе­рації виконуються спеціальними філіями або дочірніми підприємствами фірми-виробника обладнання або ж його структурними підрозділами, які збувають продукцію даної фірми з допомогою лізингу.

3.5.3. Основні види лізингу

Класифікація

У вітчизняній економічній теорії на даний час не ви­роблено загальновизнаної класифікації лізингових відносин; існують проблеми розмежування окремих оз-

В1ДНОСИН

нак, за якими вирізняються ті чи інші види лізингу;

школи за різними назвами приховується один і той >. вид лізингу, натомість ознаки різних видів лізингу можуть бути поєднані в одній лізинговій угоді. Істотною проблемою теорії лізингових відносин є також суперечливість виділення, співвідношення понять "форм" (вну­трішній, міжнародний) і "видів" (фінансовий, оперативний, зворотний) лі­зингу та їх тлумачення.

Суттєвим недоліком є і те, що вітчизняне законодавство досить часто і швидко змінюється, але зміни інколи не додають ясності щодо розуміння тих чи інших понять. Так, п. 2 ст. 292 ГКУ визначає, що "...залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох ви­дів - фінансовий та оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зшфотним, пайовим, міжнародним тощо". Закон України "Про фінансо­вий лізинг" ототожнює поняття "лізинг" та "фінансовий лізинг", натомість r інших нормативних документах (див. Закон України "Про оподаткуван­ня прибутку підприємств") виділяються поняття "оперативний лізинг (оренда)" та "фінансовий лізинг (оренда)", тобто за змістом відповідних статей лізинг прирівнюється до оренди*.

■ У багатьох країнах оренда поділяється на два види — оперативний лізинг (або опе­ративна оренда) та фінансовий лізинг (або фінансова оренда); у ГК РФ вирізняють поняття "оренда" (лізинг) та "фінансова оренда" (лізинг).

374 Глава З

Вітчизняні фахівці, орієнтуючись на прийняту в Російській Федерації нормативну класифікацію лізингу, традиційно виділяють:

• за сферою ринку лізингових послуг — дві форми лізингу (внутрішній та міжнародний);

• за правом на об'єкт лізингу — три види лізингу (фінансовий, опера­ тивний, зворотний);

• за переуступкою права користування об'єктом лізингу — один вид лізингу (сублізинг);

• за терміном дії лізингових відносин — три типи лізингу (довгостро­ ковий, середньостроковий і короткостроковий).

Натомість Конвенція СНД "Про міждержавний лізинг", підписана Укра­їною у 1998 p., визначає поняття міждержавного лізингу та його основні види, зокрема, фінансовий лізинг, операційний (оперативний) лізинг, зво­ротний лізинг, компенсаційний лізинг, бартерний лізинг, інші види лі­зингу.

Отже, існує потреба у виробленні системного підходу до класифікації лізингових відносин. При цьому основними чинниками класифікації, за якими виділяються окремі види лізингу, доцільно визнати такі організа­ційно-правові та фінансово-економічні ознаки, як:

• сфера ринку лізингових послуг;

• форма організації лізингової угоди;

• об'єкт лізингу;

• тривалість угоди лізингу;

• обсяг обслуговування лізингоодержувача;

• умови амортизації;

• тип лізингових платежів та ін. (рис. 3.5.5).

Харакі	-еристика
ОСНОВІ	их видів
лізингу	за формою
оргвшз.	аціі угоди

У зв'язку з великим різноманіттям видів лізингу та їх модифікацій детально проаналізувати специ­фіку цілей, змісту, техніки кожного з видів лізингу в даному підручнику практично неможливо. Тому розглянемо лише основні ознаки та зміст найбільш розповсюджених видів лізингу відповідно до наведе­ної вище схеми класифікації лізингових відносин.

Так, з урахуванням форми організації угоди (і техніки проведення лізинго­вої операції) розрізняють прямий, опосередкований, зворотний лізинг і лізинг постачальнику; окремою модифікацією лізингу за цією ознакою є сублізинг. Прямий лізинг передбачає, що виробник (постачальник) самостійно, поєднуючи функції продавця і лізингодавця, без посередників здає об'єкт у лізинг лізингоодержувачеві (рис. 3.5.6).

Згідно з цією схемою, виробник обладнання створює спеціальний струк­турний підрозділ підприємства або дочірню лізингову компанію, які зай-

Комерційне забезпечення оптового продажу товарів

Рис. 3.5.5. Основні ознаки класифікації лізингових відносин

Рис. 3.5.6. Схема організації прямої лізингової угоди

376

Глава З

маються збутом продукції й передаваннням її в лізинг, що дозволяє вироб­нику отримувати всі економічні переваги від лізингу своєї продукції та використовувати додаткові кошти на розвиток (розширення і технічну реконструкцію) виробництва. Завдяки роботі без посередників значно спро­щується механізм здійснення угоди (лізингова угода перетворюється на двосторонню) та скорочуються витрати на її проведення.

Опосередкований лізинг передбачає передавання обладнання чи іншо­го майна в лізинг через посередників. При опосередкованому лізингу до угоди задіюється щонайменше три учасники: продавець-виробник, лізин-годавець (лізингова компанія) і лізингоодержувач; досить часто їх кількість суттєво зростає, і лізингова угода перетворюється на багатосторонню.

У випадку опосередкованого лізингу посередник (лізингодавєць) спо­чатку фінансує придбання об'єкта лізингу від виробника і постачає його користувачеві (лізингодавцю), а потім періодично отримує від лізинго-одержувача лізингові платежі. Принципова схема прямого лізингу наве­дена на рис. 3.5.1.

Зворотний лізинг* передбачає, що власник обладнання (чи іншого май­на) передає право власності на нього майбутньому лізингодавцеві (покуп­цеві) на умовах договору купівлі-продажу (тобто продає його) і одночасно вступає з ним у відносини як користувач цього майна (бере цей же об'єкт у лізинг у покупця). Таким чином, в угоді зворотного лізингу початковий власник виступає і як продавець обладнання, і як його лізингоодержувач (рис. 3.5.7).

Рис. 3.5.7. Принципова с

організації зворотної

* У мій back").

іародній практиці зворотний лізі

Комерційне забезпечення оптового продажу товарів

377

У результаті такої операції відбувається лише юридична зміна власни­ка майна, проте реально його користувач не змінюється; продавець облад­нання фактично отримує в своє розпорядження додаткові кошти (повну вартість обладнання, сплачену покупцем-лізингодавцем) і в той же час зберігає право на користування майном. Таким чином продавець засобів виробництва має можливість продовжити експлуатацію і використовува­ти їх для нових капітальних вкладень, адже покупець даного майна надає своєрідний кредит попередньому власникові (щоправда, в обмін за право власності на майно та періодичні лізингові платежі). Після закінчення терміну договору лізингу продавець (лізингоодержувач) має право придба­ти об'єкт лізингу і, таким чином, відновити право власності на це майно.

Зворотний лізинг дозволяє продавцеві основних засобів: забезпечити термінове надходження коштів і відновити за їх рахунок виробничий про­цес; рефінансувати капітальні вкладення зі значно меншими витратами, ніж при залученні банківських позик; отримати зручніші умови оподат­кування (використовуючи власне обладнання, яке переоформлене в лізинг, можна відносити лізингові платежі на собівартість продукції і, таким чином, знизити оподатковуваний прибуток підприємства) тощо.

Лізинг постачальнику, на відміну від зворотного лізингу, передбачає, що постачальник обладнання, хоча і виступає в ролі продавця та лізинго-одержувача одночасно, але не є користувачем майна, яке він обов'язково передає в сублізинг третій особі (без згоди лізингодавця). Ця схема (рис. 3.5.8) дозволяє виробнику обладнання самостійно або через дочірню компанію займатися фінансовим лізингом, не вдаючись до послуг профе­сійних посередників.

Рис. 3.5.8. Принципоі

іації угоди лізингу г

378

Глава З

Відповідно до вітчизняного законодавства сублізинг — це вид піднай­му майна (об'єкта лізингу), відповідно до якого лізингоодержувач за договором лізингу передає третім особам (лізингоодержувачам за до­говором сублізингу) у користування за плату на погоджений термін відповідно до умов договору сублізингу майно (об'єкт лізингу), отри­мане раніше від лізингодавця за договором лізингу.

При переданні майна (об'єкта лізингу) у сублізинг право вимоги до про­давця (постачальника) переходить до лізингоодержувача за договором суб­лізингу; при цьому обов'язковою умовою договору сублізингу є згода лізингодавця за договором лізингу, що надається в письмовій формі.

Принциповою відмінністю сублізингу від інших видів лізингу є здаван­ня основним лізингодавцем майна в лізинг не безпосередньо користувачу, а через лізингову компанію-посередника, яка передає отриманий об'єкт лізингу кінцевому користувачеві, акумулює лізингові платежі та перера­ховує їх основному лізингодавцеві (рис. 3.5.9).

Рис. 3.5.9. Принципова с

організації сублізингу

При цьому в договорі сублізингу, зокрема, передбачається, що: — термін, на який об'єкт лізингу надається в сублізинг, не може nej вищувати терміну договору лізингу;

Комерційне забезпечення оптового продажу товарів 379

• обмеження на використання об'єкта лізингу повинні бути перенесені в договір сублізингу;

• з лізингоодержувача не знімається відповідальність за договором лізингу;

• права сублізингоодержувача не можуть виходити за межі прав лізин­ гоодержувача, а обов'язки сублізингоодержувача повинні врахову­ вати обов'язки лізингоодержувача;

Характер
основних	видів
ЛІЗИН	гу
за сферам]	я ринку

— лізингодавець має право контролювати використання об'єкта лізингу. З урахуванням сфери ринку лізингових послуг

розрізняють внутрішній та міжнародний (зовнішній) лізинг.

При внутрішньому лізингу всі учасники лізин­гової операції є резидентами однієї країни; міжна­родний (зовнішній) лізинг має місце у випадку, ко­ли всі, або хоча б один з учасників угоди, є суб'єктами господарювання різних країн. Різновидом міжнародного лізингу є прямий міжнародний лізинг (у т. ч. прямий експортний лізинг, прямий імпортний лізинг) та опосередкований (транзитний) міжнародний лізинг.

При прямому міжнародному лізингу всі лізингові операції здійсню­ються між комерційними організаціями з правами юридичної особи з двох різних країн, завдяки чому лізингодавець, отримуючи кредит у своїй країні, має можливість розширити ринок збуту своєї продукції та послуг в іншій країні. Отже, лізингоодержувач отримує можливість забезпечити повне фінансування використання сучасного обладнання та прискорити технічне переоснащення виробництва. При прямому імпортному лізингу зарубіжним партнером відносно лізингодавця є постачальник обладнан­ня чи іншого майна — об'єкта лізингу; при прямому експортному лізингу зарубіжним учасником лізингової операції є лізингоодержувач.

Опосередкований (транзитний) міжнародний лізинг передбачає, що лізингодавець однієї країни закуповує необхідне обладнання (або бере кредит для його придбання) в іншій країні й постачає його лізинго-одержувачеві, який знаходиться в третій країні.

За ознаками тривалості лізингової угоди, обсягів обов'язків лізингодавця та рівня окупності об'єкта лізингу виділяють два найбільш поширених види

Характеристика

>вних видів

лізингу — фінансовий лізинг

тривалістю угоди

При цьому у вітчизняному законодавстві та спеці­альній літературі наводяться різні визначення та характеристики таких видів лізингу.

Так, відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", фінансовий лізинг — це господарська операція фізичної чи

380 ^{Глава 3}

ю ридичної особи, що передбачає придбання орендодавцем на замовлення орендаря основних фондів з подальшим їх переданням у користування орендарю на термін, що не перевищує терміну повної амортизації таких основних фондів з обов'язковою подальшою передачею права власності на такі основні фонди орендарю. У Законі України "Про лізинг" (у редакції 1997 р.) зазначено, що під фінансовим лізингом розуміють договір лізин­гу, в результаті укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення одержує в платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на термін, не менший терміну, протягом якого амортизується 60 % вартості об'єкта лізингу> визначеної в день укладання договору. В неодноразових роз'яс­неннях Вищого арбітражного суду України та ДПАУ наголошувалось на тому, що фінансовий лізинг — це угода, яка передбачає виплату лізинго­вих платежів, які покривають повну або більшу частину вартості облад­нання, а також затрати на його утримання (термін оренди у цьому випад­ку наближається до терміну повної амортизації обладнання). Таким чи­ном, фінансовий лізинг — це вид середньо- і довготермінового лізингу.

Сучасне нормативне визначеня поняття фінансового лізингу наведено у ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг", в якій стверджується, що фінансовий лізинг — це "...вид цивільно-правових відносин, що вини­кають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізин­гу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (по­стачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специ­фікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений термін не менше одного року за встановлену плату (лізин­гові платежі)".

Статею 806 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором фінансового лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'я­зується передати іншій стороні (лізингоодєржувачеві) у користуван­ня майно, що належить лізингодавцю за правом власності й було набу­те ним без попередньої домовленості з лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (по­стачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфі­кацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за обумовлену плату (лізингові платежі).

З економічного погляду, фінансовий лізинг — це найрозповсюджені-ший як у світі, так і в Україні вид лізингу, який передбачає здавання в оренду (лізинг) обладнання чи іншого майна на тривалий термін, який є співвідносним з терміном амортизації об'єкта лізингу або більшим за нього, і повне або майже повне відшкодування його вартості за період використання. Після закінчення терміну дії договору фінансо­вого лізингу користувач (лізингоодержувач) може придбати обладнання

Комерційне забезпечення оптового продажу товарів 381

у власність за пільговою або залишковою вартістю, поновити дію договору лізингу на пільгових умовах або припинити лізингову угоду.

Фінансовий лізинг відрізняється від інших видів лізингу тим, що:

• вибір об'єкта лізингу та його продавця, як правило, здійснює лізин- гоодержувач;

• майно для користувача купує лізингодавець з повідомленням про­ давця про здавання майна в лізинг певній особі;

• лізингове майно призначається виключно для підприємницьких ці­ лей;

• технічне обслуговування і страхування, як правило, є обов'язком лі- зингоодержувача;

• ризики випадкової втрати чи псування об'єкта лізингу переходять до лізингоодержувача з моменту передавання йому об'єкта;

• сума лізингових платежів передбачає повну або близьку до неї вартість лізингового майна в цінах на момент угоди;

• лізингодавець не несе відповідальності за виконання продавцем умов договору купівлі-продажу об'єкта лізингу (крім випадків, коли за до­ рученням користувача він сам обрав продавця); лізингоодержувач має право висувати вимоги до продавця щодо якості, термінів поставки та інших умов договору купівлі-продажу об'єкта лізингу;

• тривалість дії лізингової угоди близька до нормативного терміну служ­ би та окупності об'єкта лізингу;

• перехід права власності на лізингове майно до користувача може бути передбачений в кінці або до завершення терміну договору після спла­ ти всієї суми лізингових платежів.

Принципова схема реалізації угоди фінансового лізингу, зображена на рис. 3.5.10, передбачає відбір потенційним користувачем (лізингоодержу-вачем) необхідного обладнання (іншого майна), проведення переговорів з виробником такого обладнання про ціну та умови поставки, придбання цього обладнання лізинговою компанією та отримання кредиту банку.

Основними модифікаціями фінансового лізингу є відокремлений (або левереджований) лізинг, простий лізинг, складний лізинг, груповий лізинг та ін.

Оперативний (операційний) лізинг — вид лізингу, що укладається на термін менший, ніж амортизаційний період. Оперативний лізинг охоплює лізингові (орендні) відносини, за яких витрати лізингодавача, що пов'язані з придбанням та утриманням засобів, які здаються в оренду, не покриваються орендними платежами протягом одного лізингового контрак­ту, термін дії якого є значно меншим за термін фізичного зносу облад-

Рис. 3.5.10. Принципова схема реалізації угоди фінансового лізингу

Після закінчення договору щодо оперативного лізингу він може бути продовжений, або об'єкт лізингу повертається лізингодавцю і знову здається в лізинг іншому лізингоодержувачеві.

Таким чином, оперативний лізинг передбачає для лізингодавця мож­ливість здавати в лізинг езоє майно, котре він закуповує на свій страх і ризик, неодноразово протягом нормативного терміну його служби.

Основними особливостями оперативного лізингу, які відрізняють його від інших видів лізингу, є те, що:

— термін угоди є значно коротшим, ніж період фізичного зносу об'єкта

- — технічне обслуговування, як правило, бере на себе лізингодавець;

—■ лізингові платежі не компенсують вартості об'єкта лізингу за один термін дії договору лізингу;

• ставки лізингових платежів є, як правило, високими, оскільки вклю­ чають в себе додатково всі витрати з технічного обслуговування;

• лізингодавець несе ризики, пов'язані з втратою, псуванням об'єкта лізингу та відшкодуванням вартості майна;

• об'єктами лізингу переважно є основні засоби з високими темпами морального старіння або ті, які вимагають спеціального технічного обслуговування;

Комерційне забезпечення оптового продажу товарів 383

• після закінчення терміну угоди об'єкт лізингу можна повторно зда­ вати в лізинг;

• відповідальність за недоліки об'єкта лізингу несе лізингодавець, навіть якщо він про них не знав;

• користувач не має права вимагати переходу власності на об'єкт лі­ зингу;

• в договорі може бути передбачена можливість викупу об'єкта лізин- гоо держу вачем;

• у договорі зазначена залишкова вартість об'єкта лізингу на різні дати;

• лізингоодержувач має право застрахувати ризик своєї відповідаль­ ності за порушення умов договору на користь лізингодавця тощо.

Використання оперативного лізингу дає змогу скоротити термін оренди (обмежується терміном фізичного зносу обладнання), покласти на лізинго-одержувача ризики втрати чи псування майна — об'єкта лізингу, після закінчення терміну угоди продати об'єкт лізингу або повторно здати його в лізинг, забезпечувати технічне обслуговування, в т. ч. поточні ремонти зданого в лізинг обладнання.

Оперативний лізинг застосовується в тих випадках, коли: очікувані до­ходи від експлуатації орендованого обладнання не окуповують його ціни; обладнання потрібне користувачеві на невеликий термін (сезонні роботи, разове цільове використання); лізингове обладнання вимагає спеціально­го технічного обслуговування та (або) у лізингоодержувача немає власних кваліфікованих спеціалістів для його експлуатації; об'єктом лізингової угоди може бути унікальне нове, неперевірене в експлуатації або ж вико­ристовуване (можливо, неодноразово) обладнання.

Застосування у господарській практиці оперативного лізингу обумовле­не тим, що лізингодавці (лізингові компанії, лізингові дилери) за характе­ром своєї діяльності є вузькоспеціалізованими і завдяки доброму знанню вимог ринку відповідного обладнання можуть забезпечувати необхідний технічний сервіс. Застосовують оперативний лізинг з метою продажу орен­дованого майна клієнтові лише після закінчення терміну лізингу завдяки включеному в лізинговий договір праву на опціон. Найчастіше оператив­ний лізинг використовується автомобільними дилерами та торговельними фірмами з продажу різних видів обладнання для здавання в оренду облад­нання та інших основних засобів для сільськогосподарських, будівельних, транспортних, гірничовидобувних підприємств, поставок комп'ютерної техніки тощо.

У практиці господарської діяльності застосовуються деякі специфічні різновиди лізингу, зокрема, відновлюваний лі­зинг, револьверний лізинг, компенсаційний лізинг, лізинг, який сприяє збуту тощо.

384 Глава 3 і

Відновлюваний лізинг передбачає періодичну заміну обладнання за за­явкою лізингоодержувача новими, досконалішими різновидами обладнан­ня аналогічного призначення.

Револьверний лізинг надає право лізингоодержувачеві після закінчен­ня обумовленого угодою терміну обміняти орендоване обладнання на інше, яке, відповідно до технологічних особливостей виробничого процесу, стає необхідним для нього на подальшій стадії розвитку виробництва. Згідно з такою угодою, без її переукладання, відбувається заміна орендованої тех­ніки на моделі нового покоління, або ж якщо орендована техніка викори­стовувалася у виробничому процесі одноразово чи протягом нетривалого періоду, після чого виникла потреба в оренді іншого виду обладнання (по­вернене обладнання лізингодавець може здавати в лізинг іншим суб'єктам господарювання).

Використання відновлюваного та револьверного лізингу дозволяє су­б'єктам господарювання — ліаингоодержувачам швидко і з незначними витратами переоснастити виробничі потужності сучасним і високотехно-логічним обладнанням, сприяє впровадженню досягнень НТП.

Компенсаційний лізинг передбачає оплату лізингоодержувачем своїх зобов'язань шляхом постачання продукції, яка виготовлена на отримано­му в лізинг обладнанні, або шляхом надання зустрічних послуг. Його за­стосування обумовлене наявністю у підприємств проблем, пов'язаних з від­сутністю або недостатністю коштів (особливо валютних) для придбання сучасних високопродуктивних видів обладнання. Поряд з цим, його засто­сування обмежується технологічними можливостями підприємства-лізин­гоодержувача щодо виробництва конкурентоздатної продукції, якістю використовуваної для цього сировини, кваліфікацією робочої сили.

Змішаний лізинг ґрунтується на поєднанні грошових і компенсацій­них платежів з використанням елементів бартерної угоди.

Лізинг, який сприяє збути, передбачає надання лізингових послуг не силами виробника певного обладнання, для якого невідомим є потенцій­ний користувач такого майна, а продавцем-постачальником, який забез­печує збут даного обладнання певним клієнтам, надаючи їм, серед іншого, і можливість придбання майна на умовах лізингової угоди. Привабливість такої схеми для лізингової компанії пов'язана з можливістю постійного розширення кола клієнтів, а для постачальника — продавця обладнання — з пропонуванням клієнтам так званого зовнішнього фінансування угоди купівлі-продажу обладнання, що сприяє активізації продажів.

_\І

Комерційне забезпечення оптового продажу товарів

3 .5.4. Порядок організації та реалізації лізингових відносин

Зміст робіт

а організації

лізингу

Лізингова діяльність з-поміж різних видів підприємниц­тва вирізняється за складом учасників, специфікою функ­цій, особливостями інвестиційних проектів, які передбача­ють комплекс організаційно-правових, фінансових, комер­ційних, маркетингових, технічних та виробничих процесів, а також змістом, переліком і послідовністю заходів, які забезпечують ре­алізацію лізингових відносин (рис. 3.5.11)

Рис. 3.5.11. Принципова схема лізингових відносин

Як видно, на практиці навіть найпростіша схема лізингу передбачає необхідність залучення додаткових учасників — суб'єктів лізингових відно­син та укладення кількох угод, які відрізняються за формою, змістом, цільовим призначенням та ін. Сукупність учасників лізингових операцій та зв'язків між ними зображена на рис. 3.5.12.

Для організації та реалізації лізингу необхідно сформувати систему зв'язків як між основними суб'єктами лізингу, так і з іншими потенцій­ними учасниками лізингових операцій:

• інвесторами, які вкладають кошти у створення та діяльність лізин­ гової компанії;

• банками, які здійснюють додаткове фінансування лізингових опе­ рацій;

• лізинговою компанією;

13 КоиєрціЙ

Рис. 3.5.12. Зв'язки між основними суб'єктами лізингу

• складом лізингової компанії, з якого об'єкти лізингу постачаються лізингоодержувачеві й на який вони повертаються після закінчення терміну лізингу;

• посередниками, які підшукують лізингоодержувачів;

• клієнтами лізингових компаній;

..— постачальниками (виробниками або продавцями) об'єктів лізингу;

— страховими компаніями, які надають лізинговій компанії страхові послуги зі страхування майна — об'єкта лізингу, транспортних ри­ зиків під час поставок обладнання лізингоодержувачам і фінансових ризиків при виконанні лізингових операцій;

— технічно-сервісними підприємствами, які здійснюють технічне обслу- ^ї'^іі говування зданого в лізинг майна за договором з лізинговою компа- ° * нією або за прямим договором з лізингоодержувачем;

• підприємствами, які здійснюють ремонт та реновацію об'єктів, що перебували в лізингу і повернуті після закінчення його терміну;

• збутовими посередниками, які реалізовують на ринку повернуті об'єк­ ти лізингу з попереднім ремонтом та реновацією або без них.

Із загальної сукупності зв'язків варто вирізнити основні комерційні зв'язки, які забезпечують лізингові операції:

• "лізингова компанія — лізингоодержувач — постачальник об'єкта лізингу" — тристоронній договір про лізинг;

• "лізингова компанія — постачальник" — частина тристороннього договору, яка передбачає контракт на придбання лізинговою компа­ нією об'єкта лізингу;

Комерційне забезпечення оптового продажу товарів 387

• "лізингова компанія — банк" — кредитний договір з банком на фінан­ сування операції придбання лізинговою компанією об'єкта лізингу;

• "банк-постачальник" — оплата отриманого об'єкта лізингу за дору­ ченням лізингової компанії в рахунок кредитного договору;

• "лізингова компанія — страхова компанія" — договори страхування лізинговою компанією ризиків, пов'язаних з лізинговою операцією;

• "лізингоодержувач — технічно-сервісне підприємство" — договір між лізингоодержувачем і підприємством, яке здійснює технічне обслу­ говування об'єкта лізингу.

Загалом лізинговий процес як послідовність дій з моменту форму­вання концептуальної ідеї лізингової угоди до практичного її втілення шляхом поставки обладнання, виробництва продукції та завершення угоди, можна розглядати як цикл, що охоплює три основні стадії — підго­товчу, організаційну та експлуатаційну, кожна з яких, у свою чергу, роз­поділяється на окремі етапи, елементи та конкретні види робіт.

Лізингова угода може бути укладена лише за умови проведення комплек­су підготовчих заходів, які здійснюються основними суб'єктами угоди. При цьому зміст і перелік підготовчих заходів зумовлені місцем суб'єкта в лізинговій угоді. Так, лізингоодержувач, який найчастіше є ініціатором лізингової угоди, повинен визначити зміст підприємницької ідеї, проана­лізувати умови та особливості лізингової угоди, розробити відповідний підприємницький проект щодо організації лізингу обладнання чи іншого майна. Лізингова компанія здійснює економічну оцінку пропонованих лізингових проектів, виявляє пріоритетні для регіону (чи країни) напря­ми інвестицій, досліджує стан і тенденції розвитку ринку найбільш при­вабливих об'єктів лізингу, аналізує економічну діяльність потенційних

КЛІЄНТІВ ТОЩО.

Організаційна (інвестиційна) стадія передбачає оформлення лізин­гової угоди та здійснення процесу поставки обладнання його користувачу.

Експлуатаційна стадія лізингового процесу охоплює період експлуа­тації об'єкта лізингу, виплати лізингових платежів та закриття угоди. Після завершення терміну лізингової угоди вирішується питання щодо подальшого використання майна — об'єкта лізингу — шляхом продов­ження угоди, викупу обладнання лізингоодержувачем або повернення майна лізингодавцеві.

У процесі організації лізингових відносин суб'єкти лізингу повинні узго­дити і документально оформити:

• заявку лізингоодержувача лізингодавцеві на закупівлю необхідного обладнання;

• висновок лізингодавця про платоспроможність отримувача та про ефективність лізингового проекту;

Глаї

— замовлення-наряд лізингодавця постачальнику;

І1П**~ договір про надання позики лізингодавцеві для закупівлі обладнай--'•'■ ня;

• договір купівлі-продажу обладнання;

• акт приймання обладнання лізингоодержувачем в експлуатацію;

• лізингову угоду;

• договір про технічне обслуговування обладнання;

• договір про страхування обладнання.

Послідовність дій учасників угоди оперативного лізингу відображена нарис. 3.5.13.

Рис. 3.5.13. Послідовність дій учасників угоди оперативного лізингу: / — за­мовляння обладнання лізингоодержувачем; 2 — оплата обладнання згідно догово­ру купівлі-продажу; 3 — запит про наявність необхідного обладнання, умови лізин­гу і надання документації, в т. ч. бізнес-плану лізингового проекту; 4 — підписан­ня договору лізингу; 5 — страхування об'єкта лізингу; 6 — поставка обладнання лізингоодержувачеві, можливо, технічне обслуговування та ремонт; 7 —лізингові платежі; 8 — повернення об'єкта лізингу після закінчення терміну угоди; 9 — страхування відповідальності лізингоодержувача перед лізингодавцем.

договору лізингу

Основним документом, який регулює відносини між суб'єктами лізингу, є лізингова угода (договір лізингу)*.

За договором фінансового лізингу (далі — договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність

* Враховуючи те, що найбільш поширеними лізинговими угодами в нній практиці є угоди фінансового лізингу, зміст договору лізингу в даі ака розглядається саме на прикладі договору фінансового лізингу.

ІВІТОВІЙ 1

Комерційне забезпечення оптового продажу товарів 389

річ у продавця (постачальника) відповідно до запропонованих лізинго-одержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізинго-одержувачу на визначений термін (не менше одного року) за встановлену плату (лізингові платежі). Відносини, що виникають у зв'язку з догово­ром фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуван­ням особливостей, що регламентуються Законом України "Про фінансо­вий лізинг".

Договір лізингу укладається між суб'єктами лізингу, перелік яких ви­значений законодавством України, у формі багатосторонньої угоди — за участю лізингодавця, лізингоодержувача, продавця об'єкта лізингу, або двосторонньої — між лізингодавцем і лізингоодержувачем.

Згідно з вимогами чинного законодавства, договір лізингу має бути укладений у письмовій формі.

Суттєвими умовами договору лізингу є: ■■.'■ч_,,

• предмет (об'єкт) лізингу*; "^м"

• термін, на який лізингоодержувачу надається право користування об'єктом лізингу (термін лізингу);

• розмір лізингових платежів;

• інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Як зазначалось вище, предметом договору лізингу, тобто об'єктом лізин­гу, можуть бути будь-які речі, які використовуються для підприємниць­кої діяльності (обладнання, будівлі, транспортні засоби, інше рухоме та нерухоме майно), за винятком майна, яке чинним законодавством Украї­ни заборонене для вільного обігу.

Строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до вимог чинного законодавства. У випадку фінансового лізингу цей термін не може бути коротшим за один рік.

У процесі укладання договору лізингу сторони визначають конкретні права та обов'язки кожного зі суб'єктів угоди.

Відповідно до чинного в Україні законодавства, лізингодавець має право:

• інвестувати на придбання об'єкта лізингу як власні, так і залучені та позичкові кошти;

• здійснювати перевірки дотримання лізингоодержувачем умов кори­ стування об'єктом лізингу та його утримання;

кт лізингу в чинному законодавці юру лізингу (предмет лізингу)".

390 Глава З

• відмовитися від договору лізингу в випадках, передбачених догово­ ром лізингу або законом;

• вимагати розірвання договору та повернення об'єкта лізингу в перед­ бачених законом та договором випадках;

• стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість у без- спірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса;

• вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору;

• вимагати повернення об'єкта лізингу та виконання грошових зобо­ в'язань за договором сублізингу безпосередньо йому у випадку неви­ конання чи прострочення виконання грошових зобов'язань лізинго- одержувачем за договором лізингу.

У той же час лізингодавець зобов'язаний:

• у передбачені договором строки надати лізингоодержувачу об'єкт лізингу в стані, що відповідає його призначенню та умовам договору;

• попередити лізингоодержувача про відомі йому особливі властивості та недоліки об'єкта лізингу, що можуть становити небезпеку для життя, здоров'я, майна лізингоодержувача чи інших осіб або призве­ сти до пошкодження власне об'єкта лізингу під час користування ним;

• відповідно до умов договору своєчасно та в повному обсязі виконува­ ти зобов'язання щодо утримання об'єкта лізингу;

• відшкодовувати лізингоодержувачу витрати на поліпшення об'єкта лізингу, на його утримання або усунення недоліків у порядку та ви­ падках, передбачених законом та (або) договором;

• прийняти об'єкт лізингу в разі дострокового розірвання договору або закінчення строку користування предметом лізингу.

Лізингодавець може мати інші права та обов'язки відповідно до умов договору лізингу та інших нормативно-правових актів.

У договорі лізингу сторонами угоди визначаються також права та обо­в'язки лізингоодержувача, який може:

• обирати об'єкт лізингу та продавця або встановити специфікацію об'єкта лізингу і доручити вибір лізингодавцю;

• відмовитися від прийняття об'єкта лізингу, який не відповідає при­ значенню та (або) умовам договору, специфікаціям;

[■не— вимагати розірвання договору лізингу або відмовитися від нього у пе- ¹ редбачених законом та договором лізингу випадках;

— вимагати від лізингодавця відшкодування збитків, завданих невико­ нанням або неналежним виконанням умов договору лізингу.

У той же час лізингоодержувач зобов'язаний:

Комерційне забезпечення оптового продажу товарів 391

• п рийняти об'єкт лізингу та користуватися ним відповідно до його призначення та умов договору;

• відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконува­ ти зобов'язання щодо утримання об'єкта лізингу, підтримувати його у робочому стані;

• своєчасно сплачувати лізингові платежі;

• надавати лізингодавцеві доступ до об'єкта лізингу і забезпечувати можливість здійснення перевірки умов його використання та утри­ мання;

• письмово повідомляти лізингодавця, а протягом гарантійного термі­ ну і продавця об'єкта, про всі випадки виявлення несправностей об'єк­ та лізингу, його поломок або збоїв у роботі;

• письмово повідомляти про порушення термінів проведення або не- проведення поточного чи сезонного технічного обслуговування та про будь-які інші обставини, що можуть негативно позначитися на стані об'єкта лізингу, — негайно, але у будь-якому випадку не пізніше дру­ гого робочого дня після дня настання вищезазначених подій чи фактів, якщо інше не обумовлено договором;

• у разі закінчення терміну лізингу, а також дострокового розірвання договору та в інших випадках дострокового повернення об'єкта лізин­ гу повернути об'єкт лізингу в стані, в якому його було прийнято у во­ лодіння, з урахуванням нормального зносу, або в стані, обумовлено­ му договором.

Лізингоодержувач може набувати інших прав та обов'язків відповідно до умов договору лізингу та чинного законодавства.

Окремим договором між лізингоодержувачем та продавцем (постачаль­ником) можуть визначатися умови ремонту і технічного обслуговування предмета (об'єкта) лізингу.

Лізингові

Одним з центральних питань лізингових угод є визна-

платежі

оптимального, економічно обґрунтованого розміру

лізингових платежів.

За своїм економічним змістом лізингові платежі є формою економічних відносин власника та користувача об'єкта лізингу щодо розподілу доходу, створеного в процесі використання даного об'єкта; в той же час у госпо­дарській практиці вони є формою взаєморозрахунків лізингоодержувача та лізингодавця.

Об'єктивною основою встановлення лізингових платежів є вартість та стан обладнання — об'єкта лізингу, терміни і норми його амортизації, вар­тість користування позиками банківських установ, податкові пільги та інші

392 ^{Глана 3}

у мови. При цьому призначенням лізингових платежів є повернення влас­никові об'єкта лізингу вартості даного майна з певним прибутком на капі­тал.

Лізингові платежі можуть містити:

• суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;

• платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

• компенсацію відсотків за кредитом;

• інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконан­ ням договору лізингу.

Питання визначення розміру, форми, способів і періодичності здійснен­ня лізингових платежів у господарській практиці належать до компетенції суб'єктів лізингової угоди, які узгоджують:

• склад платежів за економічними елементами;

• розміри або рівень платежів;

• методи здійснення розрахунків лізингових платежів.

Так, за складом економічних елементів та статей прийнято розрізняти чисті (чиста рента) і загальні лізингові платежі. При чистих лізингових платежах лізингоодержувач самостійно сплачує всі витрати з утримання об'єкта лізингу; натомість лізингодавцю він сплачує лише суму, яка фор­мує чистий дохід (ренту) власника даного об'єкта. Загальні лізингові пла­тежі передбачають виплату лізингоодержувачем лізингодавцеві всіх еко­номічних елементів, включаючи вартість утримання об'єкта лізингу І рен­ту. Орієнтовний перелік елементів витрат лізингодавця, які можуть бути включені до складу лізингових платежів, наведено на рис. 3.5.14*, орієн­товний перелік елементів витрат лізингоодержувача за договором лізин­гу—на рис. 3.5.15**.

Розмір, або рівень, орендних платежів повинен забезпечувати такий розподіл валового доходу, створеного орендоодержувачем, який би задо­вольнив його інтереси та інтереси власника об'єкта лізингу за середньої норми прибутку. Це означає, що: лізингодавець (власник обладнання — об'єкта лізингу) повинен мати достатні доходи, які формуються саме лізин­говими платежами; адже в іншому випадку втрачає доцільність здавання обладнання в лізинг; у той же час, після внесення лізингових платежів лізингоодержувач повинен мати змогу не лише відшкодувати виробничі витрати з виручки від реалізації продукції, але й отримати дохід, достатній для розширеного відтворення та особистого споживання.

• За умови, що в договорі лізингу ці витрати віднося-

• За умови, що в договорі лізингу ці витрати віднося-

Комерційне забезпечення оптового продажу товарів

Рис. 3.5.14. Орієнтовний перелік витрат лізингодавця, які включаються у лізин­гові платежі

Рис. 3.5.15. Орієнтовний перелік витрат лізивтоодержувача за договором лізингу

394 Глава З

У господарській практиці лізингові платежі можуть визначатися у гро­шовій, натуральній (компенсаційній) та змішаній формах. Залежно від методу нарахування виділяють чотири основних види лізингових пла­тежів: з фіксованою ставкою, дольові платежі, сукупні платежі, пла­тежі у відсотках від вартості зданого в лізинг об'єкта. З урахуванням способу оплати можуть застосовуватися лінійні (пропорційними рівними долями), прогресивні (зростаючі), регресивні, сезонні платежі, а за періо­дичністю виплат — одномоментні, періодичні та платежі з авансом. Під час укладання лізингової угоди сторони можуть обрати найбільш прий­нятний для конкретних умов варіант лізингових платежів (щодо форми здійснення, способу здійснення, періодичності виплат), який би влашто­вував усіх учасників лізингової угоди.

Розрахунки розмірів лізингових платежів можуть проводитися різни­ми методами з урахуванням виду лізингу, форми і способу оплати, умов функціонування економіки країни (регіону); при цьому методологічною основою таких розрахунків є теорія фінансових рент.

Загальна сума лізингових платежів складається з амортизаційних відра­хувань, плати за кредитні ресурси та додаткові послуги лізингодавця, комісійних виплат І податку на додану вартість, сплаченого лізингодав-цем у бюджет. Розглянемо порядок розрахунку лізингових платежів при фінансовому лізингу на умовному прикладі,

Нехай відповідно до лізингової угоди визначено такі умови лізингу обладнан­ня (друга група основних фондів):

Вартість обладнання 20 000 грн

Термін повної амортизації 10 років

Річна норма амортизації 10 %

Термін лізингу 10 років

Плата за кредит 18%

Комісійні за лізингом 3%

Податок на додану вартість 20%.

Розмір платежів при фінансовому лізингу з повното окупністю буде визначати­ся у такий спосіб.

2 0 000.10%

Ар = = 2000 грн. Проте плата за кредит, комісійна винагорода та

100 %

ПДВ залежать від залишкової вартості обладнання. Тому розрахуємо середньорічну вартість обладнання (в тис. грн) на весь термін дії лізингової угоди — 10 років (табл. 1).

Комерційне забезпечення оптового продажу товарів

Рік	Вартість обладнання на початок року	Річна сума	Вартість обладнання на кінець року	Середня вартість обладнання
1	20 000	2000	18 000	19 000
2	18 000	2000	16 000	17 000
3	16 000	2000	14 000	15 000
4	14 000	2000	12 000	13 000
5	12 000	2000	10 000	11000
6	10 000	2000	8 000	9 000
7	8 000	2000	6 000	7 000
8	6 000	2000	4 000	5 000
9	4 000	2000	2 000	3 000
10	2 000	2000	—	1000

1 00% * ^иам' 100°/

виручка, що оподатковується ПДВ, дорівнюватиме 3420 + 670 = З

- = 798 грн. Тоді f

3990-20%

є ПДВ складе ПДВ = -

100%

тежів з урахуванням амортизації (2000 гря) с - 6788 грн.

Аналогічно розраховуються платежі для

іе 2000 + 3420 + 570 + 798 = <ів дії угоди (табл. 2).

Рік	ційні відрахуван-	Плата за кредит, грн	Комісій­ні, гри	Виручка, що ся ПДВ, грн	ПДВ, грн	Всього зарік, грн
1	2 000	3 420	570	3 990	798	6 788
2	2 000	3 060	510	3 570	714	6 284
3	2 000	2 700	450	3 150	630	5 780
4	2 000	2 340	390	2 730	546	5 276
5	2 000	1980	330	2 310	462	4 772
6	2 000	1 620	270	1890	378	4 268
7	2 000	1260	210	1470	294	3 764
8	2 000	900	150	1 050	210	3 260
9	2 000	540	90	630	126	2 756
10	2 000	180	ЗО	210	42	2 252
Всього	20 000	18 000	3 000	21000	4 200	45 200

є бути дегресивним (я:

-рн. Графік там або на-

платежів здійснюється в порядку, сористування об'єктом лізингу в терм

Запитання для самоконтролю

1. У чому полягає суть лізингу? В чому полягає проблема тлумачен­ ня даного терміна?

2. Які основні ознаки лізингу? Які основні переваги лізингу?

3. Які основні функції лізингу в господарській практиці?

4. Що може бути об'єктом лізингу? Яке майно не може бути об'єктом лізингу?

5. Хто може бути суб'єктом лізингу? Які основні принципи взаємо­ відносин між суб'єктами лізингу?

6. Хто і за яких умов вважається лізинговою компанією?

7. За якими ознаками здійснюється класифікація лізингових угод? Схарактеризуйте основні форми і види лізингу, найбільш розповсюджені у господарській практиці.

8. Як організовуються лізингові угоди? Схарактеризуйте основні етапи робіт, які формують комплекс лізингу.

9. Які основні вимоги до змісту лізингової угоди?

10. Як і де визначається розмір лізингових платежів?

Комерційне забезпечення оптового продажу товарів

3 .6. Торгово-закупівельні системи і форми в оптовій електронній торгівлі

ОПРАЦЮЙТЕ ЦЕЙ МАТЕРІАЛ І ВИ БУДЕТЕ ЗНАТИ:

• як розвивається електронна торгівля під впливом глобальних факторів;

• які системи є провідними в оптовій торгівлі;

• як класифікуються сучасні організаційні форми електронної торгівлі; їх переваги порівняно з формами реальної торгівлі.

В умовах інвестиційно-інноваційного розвитку і лібералізації торговель­ної діяльності традиційні форми і методи торгівлі все більше поступають­ся якісно новим, що ґрунтуються на сучасних інформаційних технологіях і електронних комунікаціях. Однією а таких форм, що прогресує нині у всіх розвинутих країнах, є електронна комерція (е-сот).

Суть електронної комерції полягає в організації процесу товарно-грошового обміну в формі купівлі-продажу на базі електронних техно­логій з використанням телекомунікаційних мереж та електронних фінансово-економічних інструментів.

Прискорений розвиток електронної торгівлі зумовлений багатьма чин­никами, три з яких можна вважати визначальними.

Перший чинник — лібералізація економічної діяльності. Він вияв­ляється у вільному переміщені капіталу, технологій, товарів та послуг як усередині окремих країн, так і між ними, глобалізації товарних ринків. Створюються сприятливі умови для широкомасштабного товарно-грошо­вого обміну в формі купівлі-продажу. Для здійснення ефективного і опера­тивного товарно-грошового обміну використовуються нетрадиційні засо­би, сучасні технології, принципово нові форми і методи комерційної діяль­ності, у т. ч. електронні. Слід додати, що жорстка конкуренція на товарних ринках посилює розвиток електронного сектора в сфері торгівлі.

Другий чинник — мультифункціональність Інтернету. Постійне оновлення ресурсів, інструментарію, комп'ютерних технологій в Інтернеті зумовлює перспективність і надає універсального характеру цій мережі, суттєво розширює її можливості щодо обслуговування комерційного бізне­су. Переваги Інтернету полягають у тому, що він надійно забезпечує не лише окремі комерційні операції, а й всі стадії комерційного процесу: мар­кетинг, формування договірних відносин і зв'язків, оптову купівлю-продаж,

398 Глава З

р егулювання поставок, роздрібний продаж, післяпродажне обслуговування, розрахунки, документообіг, облік, адміністрування комерційного бізнесу. При цьому весь комплекс операцій здійснюється у віртуальному (on-line) режимі, без обмежень інформаційного простору і часу.

Третій чинник — доступність і ефективність Інтернет-торгівлі. Ця форма вигідна, насамперед, в організаційно-технічному та фінансово-економічному плані. Для продавця доступні послуги віртуальних бірж, аукціонів, дистриб'юторської мережі, порталів, торгових майданчиків. Перевага Інтернет-торгівлі для покупця також очевидна: достатньо мати в розпорядженні комп'ютер, підключений до Інтернету, та засіб платежу, І покупку можна здійснити у будь-який час, у будь-якій країні.

Наведені вище чинники є загальними, характерними для всіх економік ринкового типу. Під їх впливом формуються умови і вдосконалюються процеси електронного бізнесу, в т. ч. у сфері оптової торгівлі.

3.6.1. Класифікація основних систем і організаційних форм електронної торгівлі

Електронна торгівля як сфера комерційної діяльності охоплює різні си­стеми і форми організації, які суттєво відрізняються від структурних еле­ментів реальної торгівлі (of-line).

Під системою електронної комерції розуміють сукупність програм­них продуктів, технічних засобів, методів, які дозволяють у вірту­альному режимі здійснити комерційні операції та процеси в конкрет­них секторах сфери товарного обігу.

Залежно від бізнес-суб'єктів і характеру комерційних операцій можна виділити наступні системи:

В2С (бізнес — споживач) — в основу системи покладено віртуальну роз­дрібну торгівлю;

В2В (бізнес ■— бізнес) — охоплює всі рівні інформаційної взаємодії між компаніями з метою здійснення оптової купівлі-продажу в on-line режимі;

С2С (споживач — споживач) — являє собою співтовариство споживачів, організоване з метою взаємної купівлі-продажу товарів, послуг у форматі електронного аукціону;

С2В (споживач — бізнес) — передбачає купівлю-продаж за цінами, при­значеними споживачами;

B2G (бізнес — адміністрація) — забезпечує взаємодію між суб'єктами бізнесу та урядовими організаціями з приводу виконання державних за­мовлень на комерційних засадах.

Комерційне забезпечення оптового продажу товарів 399

У контексті розвитку е-сот в оптовій торгівлі найбільший інтерес ста­новлять дві системи — В2В та B2G .

Система В2В призначена для підтримання відносин і зв'язків між постачальниками товарів, послуг та оптовими покупцями в процесі заку­півлі товарів. Ця система виконує й більш широкі функції:

• управління закупівлями (єprocurement);

• супроводження постачальників (зет);

■— управління продажами (e-distribution);

• управління покупцями (сгт);

• забезпечення функціонування організаційних форм електронної ко­ мерції в сфері оптової торгівлі.

Функція e-procurement, по суті, належить до матеріально-технічного забезпечення суб'єктів виробничої сфери. Вона дозволяє взаємодіяти з ба­гато чисельними постачальниками, оптимізувати партії товарів, терміни постачання, витрати.

Функція SCM має аналогічний характер. Відмінності полягають в інте­грації системи планування матеріально-технічного забезпечення та управ­ління з метою координації дій і контролю діяльності всіх учасників лан­цюга маттехзабезпечення.

Функція e-distribution стосується переважно виробників і спрямована на оптимізацію поставок дилерам і кінцевим споживачам на засадах ло­гістики. Реалізація цієї функції дозволяє мінімізувати витрати на транс­портування і прискорити документообіг. Ця функція спрямована на ви­тіснення посередників з комерційних угод.

Функція CRM забезпечує повний цикл супроводження споживачів (опто­вих покупців). Ця функція дозволяє накопичувати, систематизувати та всебічно аналізувати комерційну інформацію щодо оптових покупців. Вона охоплює програмне забезпечення для управління новим циклом продажу —-від аналізу можливості збуту товарів до контролю післяпродажного обслу­говування.

Функція забезпечення функціонування різних організаційних форм електронної торгівлі є найскладнішою, оскільки охоплює різні аспекти перелічених вище функцій і специфічних, характерних для конкретних організаційних форм електронної торгівлі.

Для системи В2В характерно різноманіття організаційних форм та їх модифікацій. Усі вони ґрунтуються на віртуальному електронному просто­рі —електронному торговому майданчику. Такий майданчик являє со­бою систему програмних продуктів, засобів електронних телекомунікацій і платежів, призначених для здійснення широкого діапазону угод купівлі-продажу. Складність функціонування електронних майданчиків полягає

400

Глава З

в тому, що крім власного інформаційного обміну, вони повинні забезпечити гарантії здійснення угод віртуальних електронних суб'єктів різних орга­нізаційних форм. До них можна віднести:

• електронний агрегатор, або концентратор, який являє собою елек­ тронний каталог, призначений для широкого кола постачальників і покупців на відносно стабільному ринку зі стандартними товарами;

• Інтернет-аукціон — віртуальне підприємство, яке організовує від­ криті публічні торги; власником товару на таких торгах стає той, хто запропонував найвищу ціну;

• електронна біржа — організаційна модель електронної торгівлі, для якої характерна купівлн-продаж типових видів сировини (товарів) за біржовими цінами; у ній закладено дійовий ринковий механізм узго­ дження попиту і пропозиції в реальному часі;

• електронний портал — потужний Web-сайт з функціями комплекс­ ної системи надання широкого спектра комерційних послуг щодо оптово-закупівельних операцій корпоративним та індивідуальним підприємцям.

Рис. 3.6.1. Структура системи В2В

Схематично система В2С з організаційними формами зображена на рис. 3.6.1.

Комерційне забезпечення оптового продажу товарів

401

Система В2В у перспективі займатиме домінуюче положення в е-сот. Вона спроможна забезпечити у величезних масштабах оборот сировинних ресурсів, засобів виробництва, товарів, послуг між підприємствами, а та­кож на зовнішніх ринках.

Пріоритетність В2В пояснюється не лише масштабами, а й багатофунк-ціональністю цієї системи: можливістю безперервного одержання інфор­мації про товарні ресурси, канали реалізації, пошуку продавців і покупців, прийняття оферт, створення електронних документів, у т. ч. договорів поставки, їх укладання, забезпечення поставки, платежів, обліку і кон­тролю виконання, договірних зобов'язань. Ця система дозволяє організу­вати оперативно, за будь-якими каналами, в режимі on-line оптову купів-лю-продаж вітчизняної й зарубіжної продукції: через біржі, торговельні концентратори, аукціони, дистрибутивну мережу.

Слід також зазначити, що на базі В2В можливе створення нових спеціа­лізованих товарних ринків, мегабірж, торгових порталів. Загалом система В2В повинна забезпечити не менше 75 % обороту в сфері е-сот України.

Інша важлива система в галузі оптової купівлі-продажу B2G також ха­рактеризується інтенсивним розвитком. Справа в тому, що в економічній сфері держава виступає не лише як регулятор економічного життя, але й як корпорація з широкими І різноманітними економічними інтересами і функціями. Одна з них — забезпечення потреб державних інституцій в товарах і послугах за державні кошти. У системі B2G закладені органі­заційні, технологічні, електронно-технічні можливості для здійснення оптових закупівель товарів, продукції для державних потреб. Закупівлі відбуваються на тендерних засадах.

У перспективі торгово-закупівельні операції в секторі B2G стануть більш інтенсивними і масштабними під впливом лібералізації торговельної діяль­ності, глобалізації товарних ринків і зростання конкуренції.

Рис. 3.6.2. Структура

Нині структура системи B2G виглядає так, як зображено на рис. 3.6.2.

402 ^{Глава 3}

У системі B2G тендерні торги проводяться на базі спеціалізованих держав­них електронних торгово-закупівельних майданчиків. Основні принципи функціонування таких майданчиків викладені в документі Всесвітнього банку "Електронні державні закупівлі".