2.1.2. Оптово-посередницькі господарські формування

Поряд з оптовими торговельними підприємствами активну участь у здійсненні операцій обміну товарів і послуг на оптовому ринку беруть різноманітні господарські формування. Певна частина з них діє на інсти-туціональному ринку вже досить тривалий час, інша частина — це нещо­давно утворені господарські формування ринкового типу.

В умовах директивно-планового господарського механіз­му на гуртовому ринку функціонувала велика кількість оптових організацій, основним завданням яких було фор­мування і регулювання внутрішнього розподілу матеріаль­них благ, виготовлених у країні, і практичне втілення державної моно­полії на здійснення експортно-імпортних операцій.

Оптова організація — це сукупність структурно і функціонально взаємопов'язаних оптових підприємств із спорідненою товарною спе­ціалізацією або з відомчою постачальницько-збутовою орієнтацією.

Оптові організації радянського типу діяли на різних рівнях: союзному, республіканському і обласному. Вони набували різних організаційних

78 Глава²

форм: главки (головні управління) Міністерства торгівлі, всесоюзні й рес­публіканські об'єднання, посередторги, оптово-роздрібні об'єднання і кон­тори, торговельно-посередницькі контори. Усі ці оптові організації мали власну мережу гуртових баз і займалися оптовою реалізацією на території країни текстилю, одягу, взуття, господарських і культурно-побутових товарів, галантереї, ювелірних виробів, продукції виробничо-технічного призначення і будматеріалів, книг, ліків тощо. Тогочасні оптові органі­зації обслуговували відомства державної торгівлі, споживчої кооперації, матеріально-технічного постачання, охорони здоров'я та інших і функціо­нували в їх межах.

Господарські формування оптового

Принципова зміна засад господарювання відкинула потребу в складній і багатоукладній структурі оптових організацій. На зміну оптовим організаціям із планово-регулювальними і розподільчими функціями прийшли

господарські формування* інституціонального ринку но

вого типу.

Законодавче закріплення рівності усіх форм власності та регулювання відносин власності диференціювало видову різноманітність суб'єктів опто­вого ринку. За характером перейняття права власності оптові господарські формування поділяються на такі види:

• оптові формування, що діють від власного імені та за власний кошт і повністю перебирають права власності (оптові дилери і дистриб'ю­ тори, які є повноцінними оптовими організаціями і називаються ще незалежними оптовими торговцями);

• гуртові формування, що діють від власного імені, але за кошт клієнта; це дає змогу віднести їх до суто посередницьких (брокерська чи мак­ лерська контора);

— інституціональні формування, що діють від імені та за кошт клієнта ^л (агенти, торговельні представники, консигнатори і комісіонери); за­ звичай посередники цього виду не об'єднуються в організацію, а діють як приватні підприємці.

Оптові дилери ~ це господарські формування (підприємці, підприєм­ства, організації) оптового ринку, що набувають права власності на товар (вдаються до його купівлі, придбання товарного знаку або франшизи) тільки одного товаровиробника або посередника (концерну, промислової групи), щоб і надалі реалізувати цей товар у певному регіоні протягом

* Поняття господарського формування містить сукупність організаційно-привозих форм суб'єктів оптового ринку всіх форм власності Й приналежність їх до різних організаційно-

Комерційна діяльність на оптовому ринку 79

визначеного часу. Зазвичай оптовий дилер не може здійснювати оптові операції з іншими аналогічними, а тим більше з конкуруючими товарами.

На відміну від дилера, оптовий дистриб'ютор одночасно встановлює і підтримує партнерські комерційні зв'язки з багатьма, у т. ч. і з конкуру­ючими, товаровиробниками, орієнтуючись лише на власну спеціалізацію, фінансові ресурси і можливості збуту. Іншими словами, оптові дистриб'ю­тори — це фінансово стійкі гуртові організації й підприємства зі значним обсягом оптового обороту.

Оптові посередники — це чисельна група господарських формувань гуртового ринку, що не перебирають на себе права власності на товар, а на­томість виконують одну або декілька послуг, пов'язаних із процесом гур­тової реалізації.

Сукупність структурних елементів оптового ринку поділяється на традиційні й нові господарські форму

Характеристика

структурних

Інституціо-нального ринк>

вання (рис. 2.1.2). Якщо традиційні структурні елемен­ти гуртового ринку переважно зберегли принципи орга­нізаційної структури (склад окремих підрозділів, діля­нок, служб), пристосувавши їх функції до нових умов господарювання, то нові господарські формування інсти-туціонального ринку створені на сучасних організаційних принципах.

Традиційні господарські формування гуртового ринку включають в себе низку оптових підприємств і організацій. До традиційних підприємств оптового ринку належать: вихідні, оптово-закупівельні, оптово-торговель­ні, виробничо-торговельні, виробничо-торговельно-сервісні бази і склади.

Традиційні гуртові організації охоплюють виробничо-торговельні, опто­ві й оптово-роздрібні, постачальницькі, збутові та посередницькі об'єднан­ня, контори, фірми.

Особливістю сучасного оптового ринку є значне розширення бази його структурних елементів. Нові господарські формування кількісно і якісно збагатили діапазон суб'єктів інституціонального ринку.

По-перше, на оптовому ринку з'явилися і функціонують підприємства і організації принципово нового типу. Серед них — такі нові господарські формування, як сервісні центри, малі, спільні, сумісні, приватні підпри­ємства, акціонерні товариства відкритого і закритого типу, асоціації, кон­церни, консорціуми, корпорації, брокерські контори, торговельні доми,

По-друге, розширилася спеціалізація цих новоутворень інституціональ­ного ринку. Поряд із традиційними, з'явилися нові види спеціалізації суб'єктів оптової діяльності: комерційні, комісійні, консигнаційні, ди­лерські, дистрибуційні, агентські, брокерські, маклерські спеціалізовані підприємства і організації.

Рис. 2.1.2. Структурні елем

я інституціонального ринку

Комерційна діяльність на оптовому ринку

81

По-третє, розширенню кола учасників гуртового ринку сприяла поява на ньому осіб-підприємців, приватних комерсантів, агентів, брокерів, мак­лерів найрізноманітнішої спеціалізації.

Якісне і кількісне розширення структурно-елементної бази інституціо-нального ринку призвело до поглиблення інфраструктури оптового ринку, створення низки раніше незадіюваних служб і підрозділів для забезпечен­ня потреб товарного ринку загалом.