1.3.3. Соціальна структура сфери торгівлі

Багатоукладність економіки обумовлює розвиток і функціонування різноманітних соціальних форм торгівлі. На базі власності можна виділи­ти різні її форми. їх об'єднує:

• забезпечення ефективного товарно-грошового обміну й отримання прибутку;

• схожість завдань і функцій соціально-економічного й організаційно- технологічного характеру;

• зміст комерційної діяльності й характер економічного механізму функціонування.

Разом із тим соціальні форми торгівлі мають свої особливості. ь. Державна форма торгівлі ґрунтується, головним чином, на державній мунальній формі власності, тобто на власності місцевих органів влади. f соціалістичний період державна форма переважала (понад 70 % у това-юті країни); тепер її частка значно знизилася. Вона не перевищує їр-% у загальному товарообороті. Приблизно таку ж питому вагу має дер-а торгівля у структурі торговельної мережі.

38 Глава 1

Отже, особливістю державної торгівлі є те, що вона заснована на дер­жавній формі власності, а її роздрібна й оптова мережа розміщена в містах. Відповідно вона обслуговує переважно міське населення.

Необхідність збереження державної форми торгівлі в ринковому сере­довищі пояснюється багатьма причинами. По-перше, у сфері товарного виробництва залишається масштабний державний сектор. Тут значна ча­стина продукції реалізується через власну фірмову торговельну мережу або, переважно, через державні канали. По-друге, державна торгівля по­кликана обслуговувати соціально незахищених громадян: пенсіонерів, ветеранів, біженців, багатодітні сім'ї на пільгових засадах. По-третє, че­рез державну торгівлю державні органи можуть організовувати купівлю-продаж на умовах держконтракту, держзамовлення тощо.

Колективна форма торгівлі в останні роки набула прискореного роз­витку. Якщо в доперебудовчий період її частка не перевищувала 23—25 % у товарообороті внутрішньої торгівлі, то в 2004 р. вона сягала близько 80 % *.

Соціально-економічною базою такої форми торгівлі вважалася колек­тивна власність, яка неоднорідна за типами і видами. Важливе місце по­сідали так звані підприємства колективні, тобто корпоративні. До них належали акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальні­стю, різноманітні асоціації, об'єднання. їх частка становила 10—12 % у ко­лективній формі торгівлі. Близько 5 % припадала на орендні підприєм­ства, які здійснювали свою діяльність на орендованому майні. Такі підпри­ємства, як правило, перебували на стадії приватизації.

Провідна роль у колективній формі торгівлі належала кооперативним підприємствам системи споживчої кооперації. їх кількість — це половина мережі колективної форми, але помітна стала тенденція до їх скорочення. Нині, відповідно до чинного законодавства, колективна форма власності є легітимною. Вона де-факто існує, але вилучена зі статистичної звітності і замінена приватною формою.

Приватна форма торгівлі, яка була ліквідована при соціалізмі, відро­дилася в сучасний перехідний період. Протягом короткого терміну вона досягла прогресу. По-перше, її частка зросла майже до 11 % , а з 2004 р. — до 93 %; по-друге, приватна торгівля представлена не тільки дрібнорозд­рібною мережею, як було на початку перебудови, але й порівняно велики­ми і середніми магазинами. Фундаментом цієї форми є приватна власність і підприємницька ініціатива. Через розширення приватної власності при­ватна торгівля зміцнює свої позиції.

* Починаючи з 2004 p., в Україні колективна форма власності штучно трансформована в приватну. Відповідно до чинного в країні класифікатора існують такі форми власності: державна, державна корпоративна, комунальна, комунальна корпоративна та приватна.

Науково-теоретичні основи комерційної дальності

39

Для приватної торгівлі характерні постійна диверсифікація, висока культура і якість обслуговування, максимальна наближеність до покупців. Вод­ночас ця форма торгівлі супроводжується постійним ризиком банкрутства.

Отже, на сучасному етапі в соціальному плані торгівля репрезентована п'ятьма формами: державною, державною корпоративною, комунальною, комунальною корпоративною та приватною, однак характер І тенденції їх розвитку різновекторні (табл. 1.3.2).

Таблиця 1.3.2. Динаміка розвитку соціальних форм торгівлі в Україні

Форми торгівлі	На початок 1900 р.		На початок 2000 р.
	частка у кількості підприємств, %	частка у товарообороті, %	частка у кількості підприємств, %	частка у товаро­обороті, %
Державна*	50,2	72,7	10,6	9,5
Колективна	49,8	27,3	—	—
Приватна	—	—	89,4	90,5
Усього	100	100	100	100

Примітка:
* Державна фі	ірма торгів	ЛІМІ
рпоративну і а	тасее держ	:авну

савну корпоративну, комуні

Аналіз наведених у табл. 1.3.2 даних свідчить, що державна форма зменшується прискореними темпами. При цьому, насамперед, скорочують­ся обсяги товарообороту, які досягли критичної межі. Навіть у розвинутих країнах частка державної торгівлі становить 12—15 %. Надмірно зросла частка приватної форми. її оптимальні межі повинні дорівнювати 18—20 %.

Значні перспективи в Україні відкриваються ще для однієї форми тор­гівлі, заснованої на власності іноземних фірм. Прямі іноземні інвестиції у внутрішню торгівлю становлять близько 1 млрд дол. СПІА, або 14,5 %. У цьому плані торгівля поступається лише харчовій промисловості, де част­ка інвестицій досягає 21 %.

Серед об'єктів торгівлі з іноземним капіталом переважають роздрібні підприємства здебільшого відомих зарубіжних фірм. Таких підприємств нараховується майже 600.

Привабливість інвестицій в торгівлю пояснюється тим, що:

• окупність інвестицій у сфері обігу й оборотність коштів висока; ^ііі

• місткість ринку в Україні є значною; ^Г-^ІТ

• механізм репатріації прибутку для іноземців спрощений. --.a&

40

П ідсумовуючи характеристику соціальних форм торгівлі, можна кон­статувати, що вони відповідають багатоукладності економіки, але в пере­хідний період оптимальності їх пропорцій ще не досягнуто.