5. Психологічні особливості відтворення обстановки та обставин події

Відтворення обстановки та обставин події - потужний засіб психологічного впливу на всіх його учасників завдяки наочнос­ті та значущості його результатів, спростувати які підозрювано­му чи обвинуваченому доволі складно.

Більшість видів відтворення за змістом становить собою до­слідження й оцінювання тих чи інших психофізіологічних можливостей людини, наприклад, можливість сприйняття пев­ної події, факту за певних умов.

Принципово неможливо повністю змоделювати всі психічні стани людини, психофізичний механізм її дій. У звичних умо­вах численні психічні процеси в людському організмі відбува­ються по-іншому, ніж за умов, спеціально підготовлених для відтворення обстановки та обставин події, коли від «піддослід­ного» очікують певних дій. У таких випадках у нього виника­ють психічна напруженість, хвилювання, активізується увага, підвищується зосередженість, що, зрештою, впливає на його ре­зультативність. Адже людина робить вольові зусилля, щоби краще побачити чи почути, запам'ятати.

Часто у незвичній ситуації злочину, відчуваючи сильне ду­шевне хвилювання, страх, біль, людина у стані вчинити такі дії, які в умовах слідчої дії - відтворення вона повторити не може (наприклад, перестрибнути широкий рів, перелізти через висо­ку огорожу тощо). Все це потрібно враховувати слідчому.

Можливість проведення окремих видів відтворення обста­новки та обставин події залежить від бажання, заінтересованос­ті, волі його учасників, особливо підозрюваного (обвинуваче­ного). Тому проводити цю слідчу дію попри їхнє бажання не завжди виправдано, особливо коли вони повинні демонструва­ти свої дії, і ця демонстрація наперед і з очевидністю може бути не на їхню користь. У таких випадках необхідно обрати пра­вильну тактику спонукання особи до участі у відтворенні або взагалі відмовитися від цього.

З іншого боку, обстановка цієї слідчої дії, результати дослід­них дій часто чинять сильний психологічний вплив на заінтере­сованих учасників відтворення, що може привести до корегу­вання ними, передовсім обвинуваченим (підозрюваним), своєї позиції в позитивному (бажаному) для слідства напрямі. У та­ких випадках із психологічних і тактичних міркувань участь указаних осіб у відтворенні також може бути недоцільною.

Якщо є можливість, слідчу дію виправдано проводити без них, а отримані результати використати в подальшому розслідуван­ні іншим способом, наприклад, пред'явленням цих матеріалів у ході допитів, очних ставок тощо.

Література

Авсюк А. В. Процессуальные и тактические особенности проверки показаний на месте.- Минск, 1990.

Белкин Р. С, Белкин А. Р. Эксперимент в уголовном судопроиз­водстве.- М., 1997.

Бгленчук П. Д. Криміналістика: Підручник.- К.: Атіка, 2001.

Быховский И. Е., Корниенко И. А. Проверка показаний на месте.-Л., 1988.

Глазырин Ф. 3., Кругликов А. П. Следственный эксперимент.-Волгоград, 1981.

Жукова Н. И., Жуков А. М. Производство следственного экспери­мента.- Саратов, 1989.

Розенталь М. А. Проверка показаний на месте.- М., 1994. Сжригопюк М. І. Криміналістика: Підручник.- К.: Атіка, 2007.